Поняття держави, її ознаки та функції

Термін «держава»зазвичай вживається в двох значеннях. В широкому значенні держава розуміється як країна, суспільство, народ, що розташовані на певній території та представлені органом вищої влади (наприклад, українська, російська держави). У вузькому розумінні держава – це організація, яка володіє вищою владою на певній території.

З формально-логічної позиції держава розглядається як об’єднання людей під загальною владою в межах окремої території.

Деякі вчені виводять поняття держави із існування права. Так, Е.Кант визначав державу як «об’єднання множини людей, які підкорюються законам».

Існують й інші напрями, які відображають дійсні риси держави, але відповідно до класичного юридичного підходу «держава – це сукупність території, населення та публічної влади».

Таким чином, для найбільш повного розуміння такого соціального явища як «Держава» нам необхідно визначити основні її ознаки:

1) особливий апарат публічної влади - відокремлення публічної влади від суспільства, її неспівпадіння з організацією всього населення. Публічна влада має свою систему державних органів і використовує її для задоволення потреб та інтересів народу. Держава виступає в якості суб’єкта міжнародних відносин від імені всього суспільства або народу.

Апарат публічної влади складається з апарату управління і апарату примусу. До першого відносяться законодавча влада та виконавча влада. До апарату примусу відносяться армія, поліція (міліція), суди, прокуратура, виправно-трудові колонії тощо.

2) наявність території держави, яка визначається її кордонами. До території держави відносяться суша, внутрішні моря, озера, ріки, зовнішні моря в межах 12-мильної зони, територіальні води, континентальний шельф, повітряний простір у межах кордонів, дипломатичні представництва, посольства, консульства, торгові, пасажирські, військові, морські та повітряні судна, літаки та космічні апарати.

3) суверенітет – властивість державної влади бути верховною та юридично незалежною від будь-якої соціальної влади, самостійно здійснювати свої функції в межах національного та міжнародного права.

Державний суверенітет має внутрішній та зовнішній аспекти. Внутрішній суверенітет проявляється:

- у розповсюдженні владної сили на все населення та громадські організації даної країни, а також на тих, хто знаходиться в межах екстериторіальності (на осіб або установи, що знаходяться за кордоном);

- у можливості відміняти та визнавати нікчемними прояви іншої суспільної влади (партійної, сімейної, виробничої тощо);

- в наявності у державної влади силової основи (збройних сил, органів охорони громадського порядку);

- в безпосередньому здійсненні владних велінь через законодавство, державне управління та правосуддя.

Зовнішній суверенітет означає незалежність державної влади на міжнародній арені і проявляється в тому, що держава, будучи суб’єктом міжнародного права, виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, безпосередньо заключає договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торгівельними представництвами, але в той же час не залежить від інших держав у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики.

Порушення суверенітету призводить до часткової або повної втрати незалежності держави.

4) виключне право на прийняття законів, які є обов’язковими для всього населення. Держава і суспільство не можуть функціонувати і розвиватись без існування системи права і законодавства. Тільки держава в особі законодавчих органів має право видавати закони, які є обов’язковими для всіх громадян і посадових осіб на всій її території і спрямовані на регулювання і охорону економічних, політичних та інших соціальних відносин.

5) право на стягування податків та зборів. Держава має свою фінансово-грошову і податкову системи, стягує податки з громадян, підприємств, установ, організацій, що знаходяться на її території. Податки спрямовуються на утримання державного апарату, бюджетних організацій і розвиток загальнонародних соціально-економічних і політичних програм.

Держава має свою національну культуру, державну мову, державні символи – Державний Герб, Державний Прапор, Державний Гімн.

Отже, держава – це особлива форма організації суспільства, що характеризується наявністю політичної публічної влади, що має ознаки суверенітету та здійснюється в діяльності державних органів, поширюється на певну територію, надає своїм рішенням загальнообов`язкового характеру завдяки правовим нормам, встановлює види і розміри податків і основним призначенням якої є регулювання суспільних відносин.

Держава – це територіальна організація політичної влади, що спирається на певну соціальну базу і спроможна виступати в якості офіційного представника суспільства і робити свої веління загальнообов’язковими.

Функції держави – основні напрямки внутрішньої та зовнішньої діяльності держави, в яких проявляється її сутність та соціальне призначення. Існує декілька класифікацій функцій держави:

- залежно від поділу влади – законодавчі, виконавчо-розпорядчі, судові, контрольно-наглядові;

- залежно від строків виконання – постійні, тимчасові;

- залежно від сфери суспільного життя – економічні, політичні, соціальні, гуманітарні, екологічні, ідеологічні;

- залежно від сфери впливу і здійснення - внутрішні та зовнішні.

Внутрішні функції держави – напрямки державної діяльності, пов’язані з реалізацією політичної влади всередині країни.

В економічній сфері виділяють: створення рівних умов для виробництва на основі визнання та захисту різних форм власності; забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність, не заборонену законом; здійснення економічних реформ і подолання економічної кризи, створення власної грошово-фінансової системи тощо.

У політичній сфері: створення демократичних умов, інститутів для виявлення, врахування та координації інтересів різних соціальних груп суспільства; створення умов для існування легальної опозиції, для вільного розвитку всіх політичних партій, які діють в межах законодавства; охорона та захист конституційного ладу, законності і правопорядку, забезпечення громадської безпеки, умов для вільного розвитку всіх націй і народностей.

Також до внутрішніх функцій держави слід віднести охорону навколишнього середовища, охорону здоров’я населення, соціальний захисті забезпечення, сприяння розвитку освіти, науки, культури.

Зовнішні функції держави – напрямки державної діяльності, що виражають зовнішню політику та зачіпають інтереси інших держав, міжнародне життя. Зокрема, це розвиток міжнародних відносин; участь у створенні світової економічної системи; міжнародне культурне співробітництво; захист територіальної цілісності та недоторканості кордонів; участь у забезпеченні миру, у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку, в реалізації міжнародних екологічних та соціальних програм та ін.

Але, незважаючи на багатоманітність функцій держави, основною її функцією має бути охорона інтересів людини, захист її прав і свобод, забезпечення кожній особі гідних умов життя. Інші функції в тій чи іншій мірі мають бути підпорядковані належному здійсненню вищезазначеної.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історичні типи держави	\|	Форми правління та форми державного устрою: поняття та види

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.