Особливості середньовічної науки

1. Тісний зв'язок науки з релігією.

2. Офіційною наукою про душу стало богослов'я. Психологія повинна була або повністю поступитися богослов'ю дослідженням психіки, або знайти собі певну нішу для дослідження (власний предмет).

У XII-XIII ст., у психології виник напрям, що отримав назву деїзм. Стверджувалось, що існують дві душі – духовна (її вивчає богослов'я) і тілесна, котру вивчає психологія.

3. Знову постало питання про співвідношення знання і віри.

В IX-X ст. арабський учений Ібн Сіна сформулював теорію двох істин, яка стверджувала, що істина знання та істина віри не співпадають між собою і не суперечать одна одній, як дві паралельні прямі.

4. Більшість відомих філософсько-психологічних шкіл античності (Лікей, Академія, Сад Эпікура й ін.) у VI ст. були закриті, а вчені, які зберігали знання про античну науку, переїхали у Малу Азію.

5. Великий вплив [на психологію Середньовіччя] здійснили праці Платона і Арістотеля.

Церква у той час була єдиним осередком стабільності, культури, надії на краще майбутнє. Оплотом науки ставалимонастирі, у них зберігали книги й навчали грамоті. У монастирях зберігалися не тільки церковні, але й світські книги, у тому числі списки з книг античних психологів.

Теорія римського вченого Августіна Аврелія (Августина Блаженного) (354-430) ознаменувала перехід від античної традиції до середньовічного християнського світогляду.

Згідно з його поглядами, тілом керує душа.Основою душі є воля, а не розум. Воля – джерело активності людини.Вона дарується Богом, тому індивідуальна воля залежить від божественної. Вчення, основоположником якого став Августін, було згодом назване волюнтаризмом (від лат. voluntas – воля).

Все знання закладене у душі. Воно не здобувається, а береться з душі завдяки спрямованості волі. Душа може достовірно знати лише власну діяльність. Внутрішній досвід, на відміну від зовнішнього, є істинним. Головні відповіді дає дослідження себе, а не навколишнього світу. Знання душі й Бога для Августіна було тотожне знанню взагалі.

Найвідоміший твір Августіна – «Сповідь». "Сповідь" цікава для будь-якого психолога глибоким аналізом життєвого шляху людини.

Проблема універсалій. Номіналізм і реалізм (вивчення процесу мислення і його взаємозв'язків з мовленням).

На межі XI і XII ст. у Франції склалися два основні напрями ранньої схоластики – номіналізм і реалізм. Вони поставили в центр своїх наукових дискусій проблему походження універсалій (загальних понять).

Реалісти доводили, що загальні поняття реально (об’єктивно) існують ще до речей, незалежно від людської свідомості, у розумі в Бога.

Номіналісти, навпаки, вважали, що загальні поняття не існують у реальності, вони – лише слова, якими для зручності називають групу подібних предметів. Універсалії по суті є загальними назвами для схожих предметів, які даються людиною, а у дійсності "загальне" об'єктивно не існує.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи розвитку античної психології	\|	Емпіризм Ф.Бекона

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.