ПЕРЛИСТИЙ КОРАБЕЛЬ

ОТРУЙНІ МОЛЮСКИ

ГОЛОЗЯБРОВІ МОЛЮСКИ

Голозяброві молюски не мають черепашки, добре плавають і іноді досягають великих розмірів.

Вигадливий зовнішній вигляд цим голозябровим молюскам надають шкірні вирости. У одних вони розташовуються поперечними рядами і так густо вкривають верхню частину тіла, що тварина стає схожою на мітлу. У інших спинні вирости мають колоподібну форму.

Голозяброві молюски бувають різноманітних кольорів. Маленького молюска — зелену елізію — не відразу можна помітити на зелених морських водоростях. Оксамитовий темно-зелений колір допомагає їй ховатися від ворогів.

Молюски яскравого кольору попереджають — загроза. Вони дуже помітні на морському дні, але риба, яка його схопить, одразу отримує опік. Це тому, що у таких молюсків є захисна зброя — на кінцях довгих спинних виростів знаходяться жалкі капсули, які жалять ворога.

У роті більшості молюсків знаходиться радула, яку можна порівняти з терткою. За допомогою радули молюски подрібнюють їжу.

Голозяброві повзають по дну за допомогою широкої пласкої підошви, її м'язи хвилеподібно скорочуються спереду назад і тим самим молюск повільно просувається вперед у пошуках їжі.

Форма черепашки молюсків з сімейства конусів відповідає їх назві. До сімейства входить понад 400 видів, багато з яких надзвичайної краси. Конуси дуже отруйні, вважається, що деякі з них небезпечніші за акул. Отрута конусів має паралітичну дію. її порівнюють з отрутою кураре. Ці молюски живуть серед коралів та водоростей на обмілинах, деякі з них зариваються у пісок, інші ховаються у затишних місцях між коралами. Як правило, ці тварини ведуть нічний спосіб життя.

Витончений вигляд має спіральна черепашка наутилуса, або перлистого корабля. Вона закручена на спинний бік молюска і поділена поперечними перетинками на декілька камер. Сам молюск розміщується в останній, а інші камери наповнені повітрям. Коли наутилус підростає, він пересувається в нову більш простору камеру, яка розміщується біля гирла черепашки. Внутрішня поверхня черепашки перлиста, зовнішня — блискуча, її білий колір чергується з рудими смугами.

Перлисті кораблики привернули увагу вчених не красою і досконалістю форми, а вмінням регулювати плавучість. Коли наутилус хоче піднятися чи опуститися глибше, він накачує або викачує воду з камер.

Ці тварини живуть на глибині 600 м, але їх знаходять навіть біля поверхні води. Корабликів-підлітків ніколи не побачиш на мілині.

Більшість часу кораблики перебувають у повній темряві. Наутилуси харчуються залишками риби, ракоподібних та скинутими під час линяння панцирями лангустів, або морських раків. Тому їх вважають стервоїдними.

У наутилусів нема отрути, присосок та щупальців, щоб охопити та умертвити жертву. Та їх травний тракт добре пристосований до перетравлювання щитків ракоподібних. До того ж у них дуже міцний масивний дзьоб.

ДВОСТУЛКОВІ ПЕРЛИННІ ЧЕРЕПАШКИ

Довгий час залишалося невідомим, чому у деяких черепашках знаходяться перлини. І тільки у минулому столітті знайшли відповідь на це питання.

Перлини народжуються випадково у черепашках морських устриць, мідій, деяких видів прісноводних молюсків, а іноді у черепашках равликів й наутилусів.

Цікаво, що поза черепашкою перлина через 100—150 років вмирає та руйнується.

Початок народженню перлини дає випадкове чужорідне тіло, наприклад, пісчина або жива істота. Чужорідне тіло «роздратований» молюск починає покривати шарами перламутру. Внаслідок цього через деякий час з'являється крихітна перлина. Кольори перлин можуть бути білі, блідо-рожеві, світло-жовті, а дуже рідко зустрічаються блакитні, зелені та чорні.

Тридакна — одна з найкрупніших черепашок серед родичів. Інколи її вага досягає 450—500 кг, а довжина — понад 2 м.

Живе тридакна серед коралових рифів у Індійському та Тихому океанах. Вона буває різних кольорів і схожа на примхливі губи. Вік деяких тридакн досягає 100 років, тому у цих черепашках можна знайти великі перлини. Незважаючи на те, що тридакна харчується водоростями, вона може стати причиною загибелі необережного ловця перлин. Якщо зачепити черепашку, її стулки швидко змикаються й годинами тримають свою жертву.

УСТРИЦІ

Устриця — дивна тварина. Одну частину свого життя вона буває самицею, а іншу — самцем. Та інколи устриця змінює свою стать по 3, 4 рази за життя.

Устриця-самиця відкладає мільйони яєць собі під мантію, а через 2 тижні личинки вже покидають устрицю і самостійно переміщуються на поверхні води. У прибережних районах вони відшукують чисте каміння, чіпляючись до нього. Через деякий час личинка перетворюється на дорослу устрицю, та за розміром вона ще дуже мала — близько 3 мм.

Устриця живе близько ЗО років.

МІДІЇ

Мідії дуже чутливі до забруднення води. По їх відкритих стулках можна судити про чистоту води. Якщо стулки відкриті, то забруднення води невелике, а якщо вода брудна, то мідії закривають стулки, а надалі можуть і загинути.

На відміну від устриць мідії не змінюють свою стать, завжди залишаючись самицями або самцями. У них плаваючі личинки, які ще крихітними причіпляються до дна, щільно притулившись одна до одної та утворюючи шари поселень товщиною 25 см і навіть більше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МОРСЬКІ ЗІРКИ, ЇЖАКИ, ЛІЛІЇ	\|	ПЕКТЕН - МОРСЬКИЙ ГРЕБІНЕЦЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.