Умови формування та розвитку світового господарства

Тема 7. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки

7.1. Умови формування та розвитку світового господарства

7.2. Загальні закономірності зміни галузевої структури світової економіки

7.3. Світові промислові комплекси

Загальною тенденцією цивілізаційного переходу є трансформація господарства та суспільного життя усіх країн світу, їх рух до нового якісного стану, нового типу цивілізації, риси якої проступають на рубежі третього тисячоліття. Сутність сучасних зрушень у світовому господарстві та суспільному житті можна інтерпретувати як інформаційну революцію (логічне продовження науково-технічної революції), або перехід від індустріальної до ноосферної цивілізації. До цього людство вже пройшло аграрний та індустріальний етапи розвитку.

Процеси, які йшли в світовому господарстві протягом другої половини XX ст. в рамках індустріальної цивілізації, підготували ті якісні зміни, що відбуваються нині:

• значно зросла наукоємність праці, наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу;

• розширилася номенклатура виробленої промислової продукції за істотного зниження її вартості та підвищення якості;

• дедалі динамічніше відбувалися зміни в технології, перебіг інноваційного процесу став визначати тенденції змін як в економіці, так і в суспільному житті;

• зросли значення й обсяги роботи обслуговувальних галузей діяльності, які спираються на досягнення сучасного маркетингу;

• технічний прогрес на транспорті дав змогу «стиснути простір» у світових комунікаціях;

• посилилося значення інформаційної складової в економічних і суспільних процесах, розпочалося формування галузевих, регіональних, зрештою світових інформаційних систем;

господарська діяльність дедалі більше стала виходити за межі національних економік і набувати глобальних рис. Зазначене спонукає до висновку, що при розгляді структури світового господарства та його виробничих систем маємо враховувати як вплив на його формування доволі різних суспільно-економічних процесів, так і умови в середовищах, які динамічно змінюються.

Географічне середовище репрезентує для потреб господарства землю (і як засіб праці, і як технологічно-операційну базу) і все розмаїття мінеральних та природно-кліматичних ресурсів. Функціонування техніко-економічнеї інфраструктури (втім, як і військової інфраструктури) неодмінно пов'язане з використанням можливостей ресурсів планети. Для світової економіки особливо важливим є функціонування в цьому середовищі підсистеми транспорту — матеріальної бази реалізації міжнародного поділу праці.

В суспільно-економічному середовищі важливе врахування особливостей співвідношення укладів та систем власності, характеру взаємодії держави та приватного капіталу (в тому числі національного капіталу та транснаціональних. корпорацій), платежі, співвідношення політичних (геополітичних) та економічних (геоекономічних) сил, за якими стоять політичні, економічні й стратегічні інтереси тих чи інших держав та їхніх правлячих еліт.

Дедалі вагомішого значення у світогосподарських процесах набуває інформаційне середовище, що є проявом наступу ноосферної цивілізації. Суть не тільки в глобалізації потоків різноманітної інформації — формується єдине поле ідей, наукового знання, відбувається взаємопроникнення системи цінностей, стереотипів поведінки, духовних досягнень людства. Зростання виробництва і розвиток світових ринків на планеті значною мірою пов'язані з активізацією інформаційного поля: завдяки кіно, телебаченню, рекламі широко розповсюджуються стереотипи суспільства споживачів економічно розвинутих країн.

Фахівці з проблем сучасного світового господарства погоджуються на тому, що сучасній глобальній системі світового господарства притаманна різностадійність: у країнах і регіонах світу одночасно спостерігаємо наявність господарських систем, які перебувають на різних стадіях розвитку — постіндустріальній, індустріальній або доіндустріальній і в стані різних економічних циклів.

Попереду невелика група економічно розвинутих країн, господарство яких можна визначити як постіндустріальне. їх виробництво, наука, індустрія інформації є піонерами науково-технічного прогресу й інформаційно-технологічної революції. На протилежному полюсі світової спільноти — півсотні (якщо не сотня) держав, які або ще не мають промисловості, або тільки приступили до розбудови її сировинно-орієнтованих ланок. Принагідно зауважимо, що в сучасних умовах їх «доіндустріальність» аж ніяк не тотожна доіндустріальній стадії розвитку економіки попередніх епох: при створенні сприятливого інвестиційного клімату сюди можуть надійти найсучасніші техніка та технології, зв'язок зі світом забезпечать ефективні засоби транспорту та електронного зв'язку, а потрібна на світових ринках продукція буде реалізована завдяки налагодженій зовнішньоекономічній інфраструктурі світових ринків. Ще більше це стосується динаміки розвитку країн з перехідною економікою (як середньорозвинутих капіталістичних країн, так і постсоціалістичних країн з перехідною економікою), які перебувають на різних стадіях розвитку господарства індустріальної епохи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кризи новітньої світової фінансової системи	\|	Загальні закономірності зміни галузевої структури світової економіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.