Поведінка, що відповідає рольовим очікуванням і орієнтована на визнання суспільством цінності і норми є нормальною поведінкою.

Соціальні ролі – це поведінки індивіда, які відповідають прийнятим у суспільстві нормам та здійснюються залежно від соціального статусу.

Соціальний статус – це становище індивіда у системі соціальних зв’язків і відносин, що обумовлюються її приналежністю до певної соціальної спільноти.

Соціалізація особистості

Розвиток людини від індивідуального до соціального рівня відбувається через соціалізацію.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Соціалізація здійснюється протягом усього життя людини, поділяються на:

- первинну (соціалізація у межах родинних зв’язків);

- вторинна (соціалізація у межах соціальних інститутів, соціальних контактів поза межами безпосереднього середовища дитини).

В процесі соціалізації виділяють:

- соціальну адаптацію – пристосування людини до соціально – економічних умов, які складаються на різних рівнях життєдіяльності суспільства;

- інтеріоризацією – процес включення соціальних норм та цінностей до внутрішнього світу людини.

Інтеграція особистості до соціального середовища забезпечується як шляхом обіймання статусної позиції, так і засвоєнням особистістю відповідних соціальних ролей.

Виконуючи соціальні ролі, людина безпосередньо включається у життєдіяльність різноманітних соціальних груп.

Якщо сам статус визначає позицію людини в суспільстві (учень, студент, військовий, дружина), то соціальна роль – функція, яку вона виконує в даній позиції.

Протилежно спрямованим до соціалізації є десоціалізація – часткова або цілковита втрата особистістю засвоєних норм і цінностей.

У перехідних суспільствах відбувається процес ресоціалізації – оволодіння новими соціальними цінностями і нормами для заміни недостатньо засвоєних або тих, що не відповідають новій ситуації.

3 Сутність соціальних відхилень (девіантної поведінки)

Внаслідок процесу соціалізації людина стає членом суспільства. Кожен з нас займає в ньому певне місце, має певний соціальний статус. І саме він обумовлює поведінку людини. Більшість з нас намагаються пристосовуватися до соціальних норм, існуючих в суспільстві.

Соціальні норми – це правила, які виражають вимоги суспільства, соціальної групи до поведінки особистості, групи.

Але внаслідок різноманітних причин в суспільстві завжди є люди з девіантною поведінкою – поведінкою, що відхиляється від прийнятих в суспільстві ціннісно – нормативних стандартів.

Соціальна оцінка поведінки, як девіантної визначається соціальною групою або класом, що займає пануюче становище в суспільстві.

Кожне суспільство виробляє свої взірці соціально прийнятої поведінки. І тому поведінка, що в одному суспільстві є нормою, в іншому – може бути розцінена як девіація (відкрите обличчя жінки неприпустиме в тих країнах, які живуть за законами шаріату).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття особистості та її соціальна структура	\|	Теорії девіації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.