• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Монтаж газових приладів

Газові прилади монтують після вкладання чистих підлог і опорядження стін. Монтують прилади у такій послідовності: розносять їх по поверхах та кімнатах; розмічають місця встановлення кріплень та встановлюють їх; розміщують прилади і приєднують їх до газової мережі; комплектують прилади; під'єднують димовідвідні патрубки до димових каналів.

Для піднімання приладів на поверхи використовують спеціальні контейнери або захоплювачі. Для розмічування місць встановлення кріплень застосовують шаблони. Підключають прилади до газової мережі після встановлення і закріплення їх у монтажному положенні. Газові прилади приєднуються до димових каналів за допомогою димовідвідних труб з покрівельної або оцинкованої сталі, діаметр якої не менший від діаметра димовідвідного патрубка газового приладу. Димовідвідна труба прокладається з нахилом, більшим за 0,01, і повинна мати вертикальний підйом 0,5 м для приладів з тягоперервником (0,25 м, якщо висота приміщення 2,5...2,7 м), а для приладів без тягоперервника він може бути зменшений до 0,15 м. Довжина димовідвідних труб у нових будинках не повинна перевищувати 3 м, а в існуючих -6м.

Димовідвідна труба прокладається на відстані, більшій за 100 мм від поштукатурених стін і перегородок і на 250 мм від дерев'яних стель.

Кожний газовий прилад приєднують до окремого димового каналу. В існуючих будинках до одного каналу допускається приєднання не більше від двох водонагрівачів або опалювальних печей за умови впускання продуктів згоряння на різних рівнях, але не ближче ніж 500 мм один від одного.

Прилади приєднують до димових каналів у такій послідовності: підбирають труби і відводи; встановлюють в отвори димового каналу з'єднувальну шайбу або металевий патрубок з опорним валиком (гофром); збирають димовідвідну трубу з окремих деталей і відводів; заробляють стик між з'єднувальною шайбою і трубою глиняним або цементним розчином; закріпляють прилади і вивіряють нахили, покривають трубу вогнестійким лаком. Цю роботу звичайно виконує ланка з двох монтажників.

Газові водонагрівачі встановлюють, як правило, в кухнях або у ванних кімнатах. Приміщення, в якому вони розміщуються, повинно мати вентиляційний канал, двері, що відчиняються назовні, і отвір для припливу повітря з живим перерізом, не меншим за 0,002 м² (вентиляційна гратка в стіні, проріз між підлогою і дверима). Об'єм ванної кімнати повинен бути не меншим за 7,5 м³, якщо встановлюються проточні водонагрівачі, 6м - якщо ємнісні. Перед паливником ємнісного водонагрівача передбачають прохід, ширина якого не менша за 1 м, та ізоляцію підлоги з покрівельної сталі по листу азбесту завтовшки 3 мм.

Рис.8.4. Монтажне положення газової плити: 1-опуск; 2 - стояк; 3 -підводка; 4 - кран; 5- муфта; 6 - згін ; 7- контргайка

Проточні водонагрівачі закріпляють на вогнестійких стінах на відстані 20 мм від стіни; за відсутності вогнестійких стін допускається встановлювати їх на кронштейнах на відстані, не меншій за 30 мм від стіни, а якщо стіни облицьовані плитками - не меншій за 50 мм. Проточні водонагрівачі встановлюють у ванній кімнаті по осі ванни на висоті 800...1000 мм від підлоги до рівня пальників, а в кухнях - на висоті 1100... 1200мм.

Ємнісний водонагрівач встановлюють на спеціальній підставці, що закріплена цементним розчином, або на дерев'яній підлозі, оббитій покрівельним залізом завтовшки 0,8 мм по азбестовому картоні, товщина якого 5 мм, з нанесеним на ньому цементним розчином марки 50. Газ і вода підводяться трубами Dу =15 мм, на яких передбачена запірна арматура. Якщо нагрівач використовується для опалення, монтують верхній та нижній штуцери Dу = 40 мм.

Газові плити (рис.8.4) встановлюють в кухнях, висота яких не менша за 2,2 м, а об'єм не менший, ніж 8, 12, 15 м³ (відповідно для дво-, три-, і чотирипальникових плит), за наявності кватирок або фрамуг вікон і витяжних вентиляційних каналів.

Плити приєднуються до стояків, що розташовані збоку від плити або за нею (рис.8.4). Відстань між стіною приміщення і задньою стінкою плити повинна перевищувати 10 мм, а відстань від неізольованої бокової стінки плити до дерев'яних елементів вбудованих меблів повинна бути не меншою за 150 мм. Ширина проходу з боку лицьової поверхні плити повинна бути не меншою за 1 м.

Читайте також:

1. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
2. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
3. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
4. Вибір будівельних машин, механізмів і технологічного транспорту для комплексної механізації монтажних робіт
5. Вибір вимірювальних приладів
6. ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ
7. Вимоги до монтажу систем газопостачання
8. Вимоги, що ставляться до ваговимірювальних приладів.
9. Геофізичний контроль за розробкою нафтових і газових родовищ. Задачі. Методи і методика дослідження
10. Демонтажні роботи
11. До початку монтажу газових вводів повинні бути загерметизовані вводи в підвальні приміщення всіх інженерних комунікацій.
12. Експлуатація приладів для вимірювання параметрів середовищ

Переглядів: 2084