Особливості монтажу трубопроводів з полімерних матеріалів, кольорових металів, сталевих з неметалевим покриттям

Пластмасові труби і з'єднувальні деталі для них переміщують в спеціальному пакуванні, а за його відсутності - використовують м'які захоплювачі, капронові та прядив'яні канати.

До початку монтажу пластмасового трубопроводу повинні бути закінчені всі будівельні, електро- і газозварювальні роботи, а також монтаж технологічного обладнання і трубопроводів (сталевих, чавунних, з кольорових металів) та їх теплоізоляція.

Пластмасові трубопроводи збирають з деталей і вузлів, що постачаються в готовому і комплектному вигляді. Під час монтажу компенсатори встановлюють в горизонтальній площині, рухомі кріплення передбачають у вигляді хомутів чи скоб із пластмаси або між кріпленням і трубою розміщають прокладку з еластичного матеріалу. Нерухомі опори горизонтальних трубопроводів виконують приварюванням або приклеюванням (для ПВХ) до труби упорних розрізних кілець, що виготовлені з того ж матеріалу, що й труби. Вертикальні ділянки трубопроводів закріпляють, встановлюючи опори під розтрубним або фланцевим з'єднанням, а на гладких ділянках труби - під приварені або приклеєні до неї упорні кільця. В процесі монтажу прямі ділянки трубопроводів вкладають не менше ніж на дві опори, а вузли і блоки закріпляють так, щоб вони не могли зміщатись і деформуватись під дією власної ваги.

Якщо прокладання підземне, завозять пластмасові труби на місце монтажу і розкладають їх вздовж траншеї чи каналу безпосередньо перед виконанням монтажних робіт. Потім трубопроводи зварюють або склеюють на бермі траншеї і вкладають на її дно не раніше ніж через 24 год після виконання останнього стику. Засипають траншею і ущільнюють ґрунт в такій послідовності: спочатку трубопровід присипають розпушеним ґрунтом на висоту не менше ніж 0,3 м від верху трубопроводу; ґрунт в пазухах ущільнюють трамбівкою одночасно з обох боків трубопроводу шарами завтовшки до 0,2 м на висоту не менше ніж 0,7 діаметра труби. Трамбувати ґрунт безпосередньо над трубопроводом не дозволяється. Потім траншею засипають ґрунтом на висоту 0,5 м від верху трубопроводу. Остаточно засипають траншею ґрунтом після попереднього випробування трубопроводу на міцність.

Труби з ПВХ, що з'єднуються врозтруб на гумових кільцях, потрібно монтувати тільки в траншеях. Як змащувальний матеріал використовують рідке мило, мильний розчин, гліцерин тощо. Застосування мастил, солідолу і подібних їм матеріалів забороняється.

Прокладаючи труби з ПВХ з розтрубними з'єднаннями на гумових кільцях в місцях поворотів, відгалужень і тупикових ділянок влаштовують опори. Фланцеві з'єднання збирають, як правило, коли температури додатні.

Випробовують трубопроводи з ПВТ і ПНТ, коли температура не нижча за - 15 °С, а з ПП і ПВХ - не нижча, ніж 0°С, як правило, гідравлічним способом. Випробовують на міцність і щільність не раніше ніж через 24 годин після зварювання або склеювання стикових з'єднань трубопроводу. Випробні тиски повинні бути вказані в проекті; якщо відсутні такі вказівки, їх приймають: у випробуваннях на міцність трубопроводів з ПНГ, ПВТ, ПП і ПВХ -1,25Рроб , але не менше ніж 0,2 МПа; на щільність - Рроб.

Під час монтажу трубопроводів з кольорових металів дотримуються таких самих вимог, як і під час монтажу сталевих. Труби, деталі та інші матеріали з кольорових металів та їхніх сплавів зберігають у закритих приміщеннях. Для вертикального переміщення труб використовують прядив'яні та капронові канати або м'які прокладки. Основний спосіб зварювання трубопроводів з алюмінію, міді, титану та їхніх сплавів - ручне аргонодугове неплавким вольфрамовим електродом. Приварюють трубопроводи постійним струмом прямої полярності. Свинцеві труби зварюють впритул або з розбортовуванням торця однієї з труб. Застосовують водневе і ацетилен-полум'яне зварювання в середовищі аргону неплавким вольфрамовим електродом. Зварюють труби з міді нормальним полум'ям, а з латуні - окисленим полум'ям із застосуванням флюсів, які захищають метал від прямого впливу вогню.

Свинцеві трубопроводи прокладають по суцільній основі у вигляді жолоба з дощок або кутників, в якому у місцях розташування фланців чи арматури залишають мінімальні розриви. Вкладені в жолоб труби через кожні 700... 1000 мм закріпляють свинцевим хомутом.

Випробний тиск для трубопроводів з кольорових металів приймають 1,25Рроб, але не менший за 0,1 МПа.

Труби, деталі і арматура сталевих трубопроводів з внутрішнім покриттям надходять на об'єкт повністю готовими до монтажу. Якість всіх виробів з внутрішнім покриттям перевіряють зовнішнім оглядом, простукуванням і випробуванням на електропроскакування. Такий контроль виконується замовником і всі прийняті за актом вироби передаються монтажній організації.

Перерізання гумових і емальованих труб, елементів і деталей заводського виготовлення під час монтажу не допускається. Труби, вузли, деталі та арматура, що зберігались або транспортувались, коли температура була нижчою за О °С, перед монтажем витримують протягом 24 год, за температури, не нижчої, ніж 10 °С. Під час монтажу таких трубопроводів забороняється: підгинати труби нагріванням; врізати в трубопроводи сталеві штуцери, муфти; приварювати що-небудь до трубопроводу; застосовувати безканальне прокладання; прокладати трубопровід поруч з нагрітим більше ніж до 80 °С трубопроводом (відстань між ними повинна перевищувати 0,5 м); збирати фланцеві з'єднання без ущільнювальних прокладок.

Випробують трубопроводи на міцність і герметичність гідравлічним способом.

Після випробувань на щільність рідкий електроліт зливають і промивають трубопровід водою. Трубопроводи з внутрішнім покриттям повинні складати єдину електричну ланку, для чого фланці сусідніх ділянок з'єднують струмопровідними вставками і приєднують до контуру заземлення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Випробування і здавання в експлуатацію сталевих трубопроводів загального призначення	\|	Трубопроводи, деталі, матеріали і обладнання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.