Витрати на виробництво і реалізацію продукції та її собівартість

Відомі три методи нормування обігових коштів: аналітичний, прямого розрахунку, коефіцієнтний.

Аналітичний метод полягає в тому, що аналізуються фактичні дані щодо розміру обігових коштів за деякий період. Виявляють і виключають із розрахунків зайві і непотрібні запаси. Коригують запаси в зв'язку із зміною умов виробництва та постачання ресурсів на підприємство. Результатом таких розрахунків і буде норматив обігових коштів підприємства. Аналітичному методу не слід віддавати перевагу при нормуванні обігових коштів, оскільки він зорієнтований на існуючі умови роботи підприємства і не сприяє їх поліпшенню.

Сутність методу прямого розрахунку полягає в тому, що визначаються розміри запасів за кожним конкретним елементом обігових коштів. Перевагою цього методу нормування є можливість не тільки розрахувати економічно обґрунтовану величину запасів, але й визначити можливість і сприяти поліпшенню організації постачання, виробництва, збуту, розрахунків - всіх сфер діяльності підприємства.

При застосуванні методу коефіцієнтів норматив обігових коштів на плановий період визначається шляхом внесення корективів у норматив базового періоду. Ці корективи впливають на величину нормативу в двох протилежних напрямках: поправка на збільшення обсягів виробництва - збільшує норматив; поправка на прискорення оборотності - зменшує норматив. Відсоток зміни нормативу, при зміні обсягів реалізації та швидкості обороту обігових коштів, можна підрахувати за формулою:

γ = β - α - αβ/100

де γ - зміна нормативу обігових коштів ("+" збільшення; "-" зменшення) на плановий період, %; β - зміна обсягів реалізації, передбачена планом ("+" - зростання, "-" - падіння), %; α - зміна швидкості обороту обігових коштів ("+" - зростання, "-" - зниження), %.

На практиці розрізняють абсолютне і відносне вивільнення обігових коштів.

Економічні витрати - це виплати, які підприємство вимушене зробити (або те саме - це ті доходи, які підприємство повинне забезпечити постачальникові ресурсів) для того, щоб зробити неможливим використання цих ресурсів для виробництва альтернативних товарів.

Ці виплати можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Під зовнішніми виплатами розуміють виплати, які підприємство здійснює постачальникам трудових ресурсів, сировини, палива, тощо.

Витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс підприємства - це внутрішні витрати. Для підприємства внутрішні витрати - це грошові виплати, які могли б бути одержані підприємством за самостійно використовуваний ресурс при його найкращому, із всіх можливих способів, використанні.

Витрати - це всі платежі, як зовнішні, так і внутрішні, з урахуванням в останніх і нормального прибутку, які необхідні для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності.

Поряд з цим для управління масою і темпами росту прибутку підприємства на практиці використовують також і таку категорію, як бухгалтерські витрати. До них належать виключно зовнішні витрати, і перш за все витрати на: безпосереднє здійснення виробничого процесу; використання природної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів; підготовку і освоєння виробництва; удосконалення технології і організації виробництва, поліпшення якості продукції; винахідництво і раціоналізацію, виготовлення і випробування дослідних моделей, виплату авторських гонорарів; обслуговування виробничого процесу (організація постачання на підприємство сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів; ремонту і технічного обслуговування основних фондів, тощо)забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки; управління виробництвом (заробітна платня працівників апарату управління підприємством і його структурними підрозділами, відрядження працівників підприємства; утримання і обслуговування технічних засобів управління, оплата консультаційних, інформаційних і аудиторських послуг; представницькі заходи і т . ін .); підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів; на реалізацію продукції. Крім цих витрат, згідно з існуючим в Україні законодавством, до бухгалтерських витрат віднесено обов'язкові платежі, відрахування і податки, які сплачуються підприємствами і які відносяться на собівартість продукції.

Поряд з категорією економічних і бухгалтерських витрат, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", у теорії і на практиці широко використовується поняття "валові витрати" - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У теорії і практиці управління масою та динамікою прибутку підприємства і ціноутворення, поряд з розглянутими категоріями, широко використовують і поняття "собівартість продукції". Собівартість продукції багато в чому нагадує бухгалтерські витрати. Разом з тим вона має і деякі особливості, які обумовлені діючими нормативними актами щодо планування і бухгалтерського обліку собівартості продукції підприємств. Ця різниця полягає в тому, що, на відміну від бухгалтерських витрат, відповідно до діючих стандартів бухгалтерського обліку собівартість не враховує витрат на управління підприємством і реалізацію його продукції. Ці витрати, в існуючих умовах, покриваються (фінансуються) за рахунок валового прибутку підприємства і не включаються до собівартості продукції.

У теорії і на практиці розрізняють собівартість одиниці продукції, собівартість товарного випуску, собівартість реалізованої продукції і кошторис витрат на виробництво (собівартість валового випуску продукції).

У залежності від способу віднесення затрат на одиницю виготовленої продукції розрізняють прямі і непрямі витрати.

Прямі витрати - це витрати, які безпосередньо пов'язані з випуском тільки даної продукції. Віднести такі витрати на собівартість одиниці продукції можна шляхом прямих розрахунків наступним чином:

х = Х/ /V,

де х - витрати даного ресурсу на одиницю продукції; х - вартість ресурсу, який витрачено на весь обсяг виробництва даної продукції за звітний період; N - загальна кількість даної продукції, яка виготовлена за той же період.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обігові кошти підприємства	\|	Класифікація витрат на виробництво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.

Витрати на виробництво і реалізацію продукції та її собі­вартість

Витрати на виробництво і реалізацію продукції та її собівартість