Монтаж шинопроводив.

Електропроводки в пластмасових трубах.

Останнім часом надходять широке використання електропроводки в пластмасових (поліетиленових, поліпропіленових і хлорвінілових) трубах. Ці труби мають хороші механічні і ізоляційні властивості і протистоять впливу агресивних хімічних середовищ. Вони зручні в монтажі, легко оброблюються, з’єднуються і згинаються.

Електропроводки в пластмасових трубах використовують в сухих, вологих, сирих, особливо сирих і запилених приміщеннях, в приміщеннях з хімічно активним середови -щем, в зовнішніх установках, а також в агресивному ґрунті для захисту прокладених в них провідників. При виконанні монтажу пластмасові труби з’єднуються між собою і з коробками за допомогою спеціальної арматури (рис.1.1.27) а також зварюванням і приклеюванням.

а) б)

в) г)

д) е) ж) з)

Рис.1.1.27. Арматура для з’єднання пластмасових труб: а – муфта труба-труба; б – поворот на 90°; в – поворот на 90° розкривний; г – трійник розкривний; д – муфта труба-труба фітингова; е – муфта труба-коробка; ж – муфта гнучка труба-труба; з – муфта гнучка труба-коробка.

Електропроводки в пластмасових трубах не використовують в пожежонебезпечних і вибухонебезпечних приміщеннях.

Електропроводки в пластмасових трубах не прокладають в будівлях нижче II ступеню вогнестійкості, тобто в таких, в яких є горючі суміші, перекриття і переборки.

В будівлях вище II ступеню вогнестійкості ці труби використовують тільки для скритих електропроводок. Електропроводки у вінілових трубах виконують в будівлях будь якого ступеню вогнестійкості. При цьому у відкритих і скритих електропроводках вінілові труби прокладають безпосередньо по негорючим, важкозаймистим і займистим стінам, перекриттям і конструкціям. По займистим стінам і конструкціям їх прокладають по прошарку з листового азбесту товщиною 3 мм або шару штукатурки товщиною 5 мм. Не використовують електропроводки в поліетиленових і поліпропіленових трубах і відкриті електропроводки у вінілових трубах в спеціальних будівлях і приміщеннях, на сценах і в кінобудках видовищних закладах і клубах, в дитячих яслах і садах, таборах відпочинку , лікарнях, на горищах, а також в тваринницьких приміщеннях сільських господарств.

В силових мережах промислових підприємств широко використовують шинопроводи, які по призначенню поділяються на магістральні, розподільчі, освітлювальні і тролейні, а по виконанню – на відкриті і закриті.

Розмітку осі прокладки шинопроводив і місць установки опорних конструкцій виконують відповідно робочим кресленням. Для цього використовують гідростатичний рівень і висок або нівелір. Відмітки будівельної частини дає будівельна організація. Магістральні шинопроводи прокладають на кронштейнах по фермам, колонам, стінам, балкам, на стійках, що встановлюються на полу, або підвішують під перекриттям. Конструкція секції магістрального шинопроводу показана на рис.1.1.28.

Рис.1.1.28. Конструкція секції

шинопроводу типу ШМА.

1– верхня перфорована кришка, 2 – болт для кріплення шини заземлення, 3 – бокова кришка, 4 – ізоляційна перегородка, 5 – кутник для кріплення, 6 – алюмінієва шина, 7 – еластична прокладка, 8 – опорні пластмасові ізолятори, 9 — обойма

Монтаж починають зі складних вузлів: з вертикальних ділянок або приєднувальних секцій на підходах до КТП. Вертикальні ділянки починають монтувати з нижньої кутової секції і потім нарощують шинопровід вверх до відмітки верхньої горизонтальної ділянки.

Горизонтальні прямі ділянки шинопроводу, секцію з компенсатором і підгінні секції монтують в останню чергу.

Розподільчі шинопроводи (рис.1.1.29) монтують над полом, на стінах і колонах на спеціальних опорних конструкціях: стійках-кронштейнах, підвісах.

Опорні конструкції встановлюють завчасно, в період підготовки і комплектування секцій. Відстань між сусідніми опорними конструкціями приймають не більше 3 м. Секції шинопроводу ретельно оглядають, видаляють консервуюче мастило з контактних поверхонь струмоведучих шин коробів секцій і відгалужувальних коробок в місцях заземлення.

Секції після підйому на опорні конструкції закріплюють болтами. При цьому нульова шина має бути розташована зверху. З’єднання шин секцій виконують болтовими контактами.

Рис.1.1.29. Монтаж розподільчого шинопроводу типу ШРА; а – з’єднання секцій, б, в – ввідна і відгалужувальна коробки; 1 – знімна кришка монтажного вікна, 2 – притискач, 3 – кінці стикованих секцій, 4 – отвори для кріплення корпусу ввідної коробки, 5 – провідник мережі заземлення, 6 – лапки, 7 – з’єднувальна планка, 8 – отвори для приварки планки, 9 – задня стінка ввідної коробки, 10 – знімне дно, 11– приєднувальні елементи ввідної коробки, 12 – ввідна коробка, 13 – подовження отворив для вводу зверху, 14 – відгалужувальна коробка, 15 – болт заземлення, 16 – швелероподібний елемент, 17 – скоби, 18 – вилка, 19 – заглушка, 20 – металорукав, 21 – труба, 22 – муфта.

Освітлювальні шинопроводи кріплять до металоконструкцій будівлі на підвісках самостійно (рис.1.1.30) або разом з розподільчим шинопроводом.

Рис.1.1.30. Монтаж освітлювального шинопроводу типу ШОС:

a – на стіні на кронштейнах з вилітом 70 мм і кріпленням світильника на стіні; б – на кронштейнах, закріплених на трубопроводі; 1 – шинопровід; 2 – світильник; 3 – тримач; 4 – кронштейн з вилітом 70 мм; 5 – трубопровід; 6 – кронштейн.

З’єднання суміжних секцій і підключення світильників виконують штепсельним контактом. Світильники підвішують за допомогою хомутів з гаками або кріплять до будівельних конструкцій.

4.Технологія отримання контактних з’єднань

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прокладання проводок по станинам машин	\|	Технологія контактних з’єднань електрозварюванням.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.