Прокладання проводок по станинам машин

Проводки пo станинам машин (рис.1.1.22) виконують в стальних водо-газогінних або тонкостінних трубах, безпосередньо в каналах станин, в металевих і гумотканинних рукавах або полівінілхлоридних трубках, стійких до впливу масла і емульсій. Такого типу проводки також мають назву «машинні проводки». Проводку до рухомих частин станин машин здійснюють гнучкими проводами в гумотканинних або металевих рукавах. Переходи з рухомих панелей управління виконують джгутами гнучких проводив з запасом в вигляді петлі. Одночасно з затягуванням проводив в труби або рукава, а також при в’язці джгутів закладають резервні проводи в кількості 8—10% від загальної кількості жил.

Рис.1.1.22. Верстат з машинною проводкою в трубах.

Труби, рукава і джгути кріплять до станин скобками через кожні 800—1000 мм для труб и 500—700 мм для рукавів і джгутів. Кріплення також слід виконувати біля кінців проводки, у входу в апарати і коробки. З’єднання і відгалуження проводив виконують в коробках або клемних шафах. З’єднання проводив всередині труб або рукавів не допускається.

Монтаж трубопроводів і рукавів на станинах виконують з використанням ущільнюючих прокладок, стійких до впливу масла і емульсії, а різьбові з’єднання ущільнюють шляхом змащування різьби суриком або масляною фарбою. Виконання проводок до рухомих вузлів здійснюється гнучким кабелем або проводом, який закладають в гумотканинний або металевий рукав.

Металорукав- це гнучкий трубопровід, призначений для захисту електропроводив і кабелів від механічних пошкоджень; негативного впливу навколишнього середовища; створення захисного екрану від електромагнітних завад. Металорукав також використовують при створенні вентиляційних систем. Промисловістю випускаються металорукава типу Р3 і Д1 з оцинкованої сталевої або з неіржавіючої стрічки, з одинар -ним і подвійним замком, зі звичайним і термостійким ущільненням і без ущільнення.

Кріплення металорукавів здійснюється за допомогою монтажних металевих скоб типу СММ. Конструкція металорукавів і скоб показана на рис.1.1.23.

а) б) в)

Рис.1.1.23. Конструкція металорукавів і монтажних скоб; а – металорукав з ущільнен- ням; б – металорукав без ущільнення з подвійним замком; в – скоба СММ. Д_у – умовний прохід, мм; D – зовнішній діаметр, мм; t – крок навивки, мм (в розтягнутому стані).

Металорукава випускаються з діаметром умовного проходу від 3,8 до 100 мм.

Приклад умовного позначення: РЗ-Ц-Х-20 У3 ТУ У30201248.001-99;

Д1-Н-6 Т1 ТУ Т10201248.001-02.

Р3, Д1 – тип замка; Ц, Н – матеріал стрічки; Х, Т – тип ущільнення; 20, 6 – діаметр умовного проходу; ТУ – технічні умови.

Живлення рухомих вузлів машин при довгих і частих переміщеннях здійснюється через пристрої з ковзними контактами-тролеями, контактними кільцями.

Електропроводки в стальних трубах .

Для улаштування цих проводок використовують стальні водо-газогінні і тонкостінні електрозварні труби. Кабельна конструкція з труб для прокладання проводив і кабелів називається електротехнічним трубопроводом.

Сталеві труби для електропроводок використовують тільки тоді, коли по умовам середовища і категорії приміщення інші види проводок заборонено.

При улаштуванні проводок у вибухонебезпечних приміщеннях, а також для запобігання потрапляння всередину труб пилу, їдких газів і води трубопроводи збирають з ущільнен- ням місця з’єднання. Не ущільнені трубопроводи захищають проводку в основному тільки від механічних пошкоджень.

На першій стадії монтажу проводок в стальних трубах розмічають трасу і встановлю -ють кріпильні деталі. Після цього проводять точні заміри ниток траси, складають деталь - ний ескіз з наданням розмірив, що необхідні для заготовки блоків труб в майстерні на технологічній лінії.

Іноді труби у вузли і блоки комплектують зі стандартних елементів, в якості яких використовують прямолінійні відрізки труб (з різьбою на кінцях) довжиною 200, 300, 400, 500, 600, 700, 800, 900, 1000; 1300, 1600 і 1900 мм і коліна з кутами вигину 90, 105, 120, 135 и 150°. Крім прямолінійних відрізків і колін нормалізовані також радіуси вигину труб.

Розміри (діаметри) труб з врахуванням складності затяжки проводив в труби від конфігурації траси визначаються по спеціальним таблицям і формулам.

Відповідальною операцією монтажу стальних труб являється їх з’єднання між собою. Найбільш надійним вважається з’єднання стандартною водо-газогінною муфтою, що виконана з різьбою, льняним клоччям і суриком; таке з’єднання обов’язково у вологих, жарких, з хімічно агресивним середовищем, вибухо- і пожежонебезпечних і у всіх приміщеннях, де використовують приховану прокладку труб. Для з’єднання тонкостінних труб муфтою з різьбою потребується виконання на кінцях труб накатної різьби.

В сухих приміщеннях з нормальним середовищем часто використовують безрізьбові з’єднання. Загальний вигляд електропроводки в стальних трубах і способи з’єднання труб показано на рис.1.1.24, кріпильна арматура – на рис.1.1.25.

Рис.1.1.24. Монтаж електропроводок в трубах: a — загальний вигляд електропроводки в стальних трубах, б — з’єднання труб манжетом з гвинтами, в — з’єднання труб манжетом с клиновою обоймою, г — з’єднання труб під електрозварювання, д — з’єднання труб на різьбі, е — з’єднання труб муфтою з розтрубами, ж — ввід в коробки на різьбі, з — ввід в коробку за допомогою гільзи з обварюванням по периметру (d — зовнішній діаметр труби), и — ввід в коробку за допомогою патрубка і манжети з клиновою обоймою, к — ввід в коробку за допомогою заземлюючих гайок, л — ввід в коробку за допомогою втулок, що приварені до коробки.

Рис.1.1.25. Кріплення стальних труб: а – на стіні з використанням дюбелів і скоб, б – безметизне кріплення за допомогою спеціальних скоб і планок.

Стальні тонкостінні труби зі стінками товщиною не менше 1,5 мм використовують в сухих і вологих приміщеннях, при відкритому прокладанні без ущільнення стиків труб і коробок, при прихованому прокладанні (в стінах, перекриттях, підливках і фундаментах) – з ущільненням стиків. Їх неможна використовувати в сирих, особливо сирих вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях, в приміщеннях з хімічно активним середовищем, в зовнішніх установках, а також в землі (як всередині, так і зовні приміщень). Стальні тонкостінні труби неможна використовувати в якості нульових робочих проводів.

Для з’єднання труб без ущільнення їх стиків використовують клинові (рис.1.1.26 а) і гвинтові (рис.1.1.26 б) манжети і гільзи з різьбою (рис.1.1.26 в), а також відрізки труб, які насаджують на кінці труб, що з’єднуються і приварюють електрозварюванням.

Перед затягуванням проводив труби попередньо прочищають шляхом пропускання скрізь неї спеціальної оправки. Для захисту від корозії труби, як правило, фарбують.

Рис.1.1.26. Способи з’єднання стальних

тонкостінних труб.

а) в)

а – за допомогою клинових манжет,

б – за допомогою гвинтових манжет,

в – різьбою.

б)

Мала товщина стінок тонкостінних труб, створює ряд труднощів при обробці і монтажі: на тонкостінних трубах неможна використовувати нормальну різьбу, як на водогазогінних трубах: згинання потребує прийняття спеціальних мір, щоб уникнути їх зминання; для електрозварювання необхідно точно підібрати електроди і величину зварювального струму; необхідно видаляти грат, тому що при затягуванні проводив створюється небезпека пошкодження ізоляції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проводки в лотках, коробах і кабель-каналах	\|	Монтаж шинопроводив.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.