Основні характеристики ПЛ. Види опор ПЛ до 10кВ

Техніка безпеки при монтажі кабелів.

При прокладанні кабелів вручну вага ділянки кабелю, що приходиться на одного

дорослого робітника, не повинна перевищувати для чоловіків 35 кг і для жінок 20 кг.

В місцях розташування підземних комунікацій до земляних робіт можна приступати тільки при наявності письмового дозволу організацій, які відповідають за експлуатацію цих комунікацій.

Поблизу підземних комунікацій земляні роботи ведуть під безпосереднім спостережен- ням виконавця робіт або майстра, а поблизу діючих кабелів,крім того, під спостережен- ням відповідального працівника енергосистеми, що експлуатує дані кабелі.

Користування ударними інструментами (лом, кайло, пневматичний інструмент та ін.), а також землерийними машинами поблизу діючих комунікацій забороняється. Якщо при роботах виявляють непередбачені в плані траси підземні комунікації, то земляні роботи раптово припиняють до вияснення і отримання відповідного дозволу. Кабелі і муфти, що виявлені при виконанні земляних робіт, необхідно захистити щитами і плакатами, які попереджують про наявність напруги і небезпеку для життя.

При спуску барабанів з платформи автомобілю або причепу не допускається присут- ність людей поблизу нахильних лат (перекладок).

При прогріванні кабелів електричним струмом не допускається використання напруги вище 250 В. Силові трансформатори та інші джерела, що використовуються при прогріванні вище 36 В, необхідно заземлювати разом з металевою оболонкою кабелів.

Огляд колодязів, тунелів, колекторів і роботи в них повинні проводитися не менше ніж двома особами. Колодязь або тунель при відкриванні люку повинен бути провентильова- ний. До роботи в колодязях або тунелях можна приступати лише після того, коли буде встановлена відсутність газу спеціальними службами підприємства. При роботі в колодя- зях, тунелях і колекторах допускається використання переносних ламп напругою не вище 12 В.

До монтажу кабельних муфт з використанням епоксидних компаундів і спеціальних лаків допускаються лише електромонтери, які пройшли попередній інструктаж.

Розігрівати кабельну масу і припій, виконувати заливку маси в муфту необхідно в брезентових рукавицях і захисних окулярах.

До випробування електричних кабелів дозволяється приступати лише після перевірки відсутності на ньому напруги.

Тема 1.4. Монтаж повітряних ліній електропередач (ПЛ)

Повітряною лінією електропередач називається пристрій для передачі електричної енергії по проводам, прокладеним на відкритому повітрі по опорам, а також стійкам або кронштейнам, які встановлюються на мостах, естакадах та інших інженерних спорудах і закріплених на них за допомогою ізоляторів і арматури.

Електричні мережі, розташовані на відкритих територіях зовні споруд, часто виконують повітряними лініями.

Основні характеристики ПЛ:

Трасою лінії називається полоса місцевості, по який проходить ПЛ.

Довжиною прольоту ПЛ L на місцевості називається горизонтальна відстань між центрами двох суміжних опор.

Анкерною ділянкою називають суму довжин прольотів між опорами анкерного типа (рис.1.4.1).

Стрілою провисання проводив fпри однаковій висоті точок підвішування називають вертикальну відстань між лінією, що з’єднує точки підвішування проводу, і нижньою точкою проводу.

Габарит лінії H – це найменша відстань по вертикали при найбільшому провисанні проводив до рівню землі або до споруд, яки вона перетинає.

Кутом повороту траси лінії називають кут між направленнями лінії в суміжних прольотах.

Тяжінням проводу називається зусилля, що направлене по осі проводу.

Механічна напруга проводу – це тяжіння, яке приходиться на площину поперечного перерізу проводу.

Рис.1.4.1. Основні характеристики лінії в прольоті.

Види опор ПЛ:

Проміжкові опори встановлюють на прямих ділянках траси ПЛ. Ці опори в нормаль- них режимах роботи не повинні сприймати зусиль, направлених вздовж ПЛ.

Кутові опори встановлюють в місцях зміни напрямку траси ПЛ. Ці опори при нормальних режимах роботи повинні сприймати складову тяжіння проводив суміжних прольотів.

Анкерні опори встановлюють на перетинаннях з різними спорудами, та в місцях зміни кількості, марок і перерізу проводив. Ці опори повинні сприймати в нормальних режимах роботи зусилля від різниці тяжіння проводив, що направлені здовж ПЛ. Анкерні опори повинні мати жорстку конструкцію.

Кінцеві опори встановлюють на початку і кінці ПЛ, а також в місцях, що обмежують кабельні вставки. Вони являються опорами анкерного типу і повинні сприймати в нормальних режимах роботи ПЛ одностороннє тяжіння проводив.

Відгалужувальні опори встановлюють в місцях відгалужень від ПЛ.

Перехресні опори встановлюють в місцях перетинання ПЛ двох напрямків.

Проміжний проліт – це відстань по горизонталі між двома суміжними проміжними опорами. Як правило, ці прольоти на ПЛ до 1 кВ коливаються в межах 30 – 50 м, а на ПЛ вище 1 кВ – 100 – 250 м і більше.

Повітряні лінії мають наступні конструктивні елементи: проводи, опори, ізолятори, арматуру для кріплення проводив на ізоляторах і ізоляторів на опорах.

Повітряні лінії бувають на одне і на два кола. Під одним колом розуміють три проводи одної трьохфазної лінії або два проводи одної однофазної лінії. Для ПЛ напру -гою до 10 кВ використовують алюмінієві, сталеалюмінієві і стальні проводи.

Опори для ПЛ напругою до 10 кВ виготовляють з дерева і залізобетону.

При виготовленні деталей дерев’яних опор використовують лісоматеріали хвойних порід. Для захисту деревини опор від загнивання її оброблюють антисептиками.

Основні типи опор, що використовуються на ПЛ, приведені на рис.1.4.2 і 1.4.3.

Рис.1.4.2. Дерев’яні опори ПЛ: а – проміжні, б – кутові анкерні.

Залізобетонні опори виготовляють вібраційними або центрифугованими. Вібраційні опори можуть бути круглої, прямокутної або двотаврової форми. Стальна арматура залізобетонних опор може бути ненапруженою, напруженою і частково напруженою.

Проміжні опори виконують одностійковими з горизонтальним розташуванням проводив, закріплених на штирьових ізоляторах ШС-10.

Анкерні, кутові, кінцеві, відгалужувальні опори конструюють зі стійок проміжних опор. Деталі кріплення і відтяжки використовують металеві. Опори розраховані на підвішування проводив марок A25 – A70, AC16 – AC50 і ПС25. Висота штиря прийнята збільшеною до 175 мм. Штирі заземлюють приваркою до випусків арматури з залізо - бетонної траверси.

Рис1.4.3. Залізобетонні опори ПЛ 6 – 10 кВ: а – проміжна П-10, б – анкерна А-10, в – кінцева КА-10, г – кутова для кута 90°.

На ПЛ до 1 кВ використовують одно- і багатодротові проводи. Використання розплетених проводив не допускається. Повітряні лінії вище 1 кВ виконують по умовам механічної міцності, як правило, багатодротовими проводами.

На ПЛ до 1 кВ по умовам механічної міцності переріз проводив повинен бути не менше: алюмінієвих –16 мм²; сталеалюмінієвих і біметалевих – 10 мм²; стальних багатодротових – 25 мм²; для стальних однодротових діаметр повинен бути не менше 4 мм.

Для відгалужень від ПЛ до 1 кВ до вводу в будівлю можна використовувати алюмінієві проводи і з його сплавів при прольотах до 25 м перерізом не менше 16 мм²; стальні і біме- талеві при прольотах до 10 м – діаметром не менше 3 мм.

На ПЛ до 10 кВ широко використовують штирьові ізолятори (рис.1.4.4). Ізолятори доставляють на монтаж в дерев’яних ящиках. Відбракування ізоляторів виконують візуально перед відправкою їх на трасу. Підприємство-виробник супроводжує кожну партію ізоляторів документом, що засвідчує їх якість.

Рис.1.4.4. Штирьові ізолятори: а – ТФ, б – ШС-6, ШС-10, в – ШФ-10в, г – ШФ-10г.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Випробування кабельних ліній	\|	Підготовчі роботи до монтажу ПЛ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.