• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Монтаж проводив і тросів

Спорудження ПЛ здійснюють поточним методом, при цьому монтаж проводив і тросів розбивають на етапи:

- розкатка проводив і тросів;

- з’єднання проводив і тросів;

- зборка гірлянд і підйом їх з проводами на проміжні опори;

- натяжка проводив і тросів і закріплення їх на анкерних опорах;

- закріплення проводив і тросів на проміжних опорах.

Розкатка проводив. Голі проводи для ПЛ доставляють на дерев’яних барабанах. Барабани з проводом встановлюють на спеціальному візку, за допомогою якого викону- ють одночасно розкатку декількох проводив і тросів (рис.1.4.7). Розкатку проводив з барабанів виконують за допомогою тракторів або автомашин і ведуть від одної анкерної опори до другої. Розкатку також можна виконувати з нерухомих пристроїв у вигляді домкратів, які встановлюються на початку лінії. Розкатка проводив малого перерізу на коротких лініях може також виконуватися вручну.

Рис.1.4.7. Розкатка проводив з використанням спеціального візка.

При розкатці проводив виявляються дефектні місця. В подальшому перед натягуван- ням проводу в цих місцях ставлять ремонтну муфту або пошкоджене місце вирізають і ставлять з’єднувач.

З’єднання проводив і тросів виконують затискачами і зварюванням.

З’єднання проводив виконують в наступному порядку:

- чистою серветкою, змоченою в бензині, очищують кінці проводив від бруду і

заводської змазки;

- змащують поверхню всіх проволок вазеліном або захисною змазкою;

- розплітають повивку проводу на довжині, що дорівнює довжині з’єднувача;

- стальною щіткою зчищають плівку окиси з поверхні проволок всіх повивок;

- внутрішню поверхню з’єднувача очищають від бруду чистою серветкою,

змоченою в бензині, і змащують її чистим вазеліном або захисною змазкою;

- стальним йоржиком очищають внутрішню поверхню з’єднувача і видаляють

ошурки чистою сухою серветкою;

- протирають поверхню проволок всіх повивок проводив;

- скручують проволоки в повивки;

- проводи, що з’єднують, разом з вкладишем вводять в овальну гільзу таким чином,

щоб кінці їх вийшли зі з’єднувача на 25 – 30 мм і спеціальними кліщами виконують насічки на гільзі в шаховому порядку в той послідовності, як указано цифрами на рис. 1.4.8, що проставлені в лунках, які створилися після обтиску. Так, наприклад, перший обтиск виконують в тому місці, де поставлена цифра 1, другий – там, де поставлена цифра 2 і т. д. Відстань між лунками К визначають по рискам, які вже нанесені на з’єднувачах при їх виготовленні.

Рис.1.4.8. Обтиск овальних з’єднувачів при монтажі сталеалюмінієвих проводив:

1 – провід, 2 – вкладиш.

Після обтиску перевіряють відсутність тріщин на з’єднувальному затискачі. При наявності тріщин з’єднання виконують наново.

Глибина обтиску повинна відповідати розміру M (табл.1.4.1).

Операцію з’єднання сталеалюмінієвих і мідних проводив виконують також за

допомогою монтажного гідравлічного пресу шляхом опресування овальних з’єднувачів по технології, аналогічній як при обтисканні кліщами.

Глибина опресування повинна відповідати розміру M (табл.1.4.2).

Конструкція монтажного гідравлічного пресу показана на рис. 1.4.9.

Рис.1.4.9. Монтажний гідравлічний прес, що використовується при монтажі ПЛ:

1 – захоплювачі пресу; 2 – насос з ручним приводом і клапанами; 3 – бак для робочої рідини; 4 – вентиль для спуску робочої рідини з пресу в бак; 5 – труба, що з’єднує насос з пресом; 6 – прес; 7 – заглушка; 8 – верхня матриця; 9 – нижня матриця; 10 – ящик для інструменту.

Для підвищення механічної міцності з’єднання проводив використовують з’єднувачі, що монтуються скручуванням. Весь процес підготовки з’єднання аналогічний для з’єднан- ня обтиском. Після вводу проводив в з’єднувач його закладають в пристосування для скручування (рис.1.4.10), закріплюють в затискачах і поворотом планшайби за допомогою воротка виконують скручування з’єднувача відповідно монтажній інструкції.

Зовнішній вигляд отриманого з’єднання показано на рис. 1.4.11.

Рис.1.4.10. Пристосування для з’єднання проводив способом скручування овального з’єднувача: 1 – нерухомий затискач; 2 – рухомий затискач; 3 – планшайба; 4 – основа.

Рис.1.4.11. Зовнішній вигляд з’єднання.

З’єднання проводив обтиском і опресуванням мають достатню механічну міцність, але електричний опір перехідного контакту в цих з’єднаннях з часом збільшується. Це приво- дить до підвищеного нагріву їх струмом, і якщо своєчасно не будуть прийняті міри по відновленню контакту, то проводи в місці з’єднання можуть перегріватися, втратити свою механічну міцність і обірватися, тому при експлуатації ліній з такими з’єднаннями приходиться виконувати періодичний контроль нагріву з’єднувачів і дефектні затискачі замінювати новими.

Для того щоб уникнути погіршення контакту, використовують зварювання кінців проводив, що з’єднуються обтиском або опресуванням (рис.1.4.12 і 1.4.13). Зварювання кінців проводив виконують за допомогою термітних патронів.

Рис.1.4.12. Схема з’єднання проводив в прольоті: а, б – сталеалюмінієвих і мідних проводив, в – сталеалюмінієвих проводив. 1 – скорочений овальний затискач, 2 – провід лінії, 3 – допоміжний провід (шунт), 4 – овальний затискач.

Рис.1.4.13. Зовнішній вигляд з’єднання: а – за допомогою одного з’єднувача, б – за допомогою двох з’єднувачів з шунтом.

Таблиця 1.4.1. Допуски на обтиск кліщами овальних з’єднувачів.

Таблиця 1.4.2. Допуски на опресування пресом овальних з’єднувачів.

При з’єднанні зварюванням механічна міцність з’єднання складає 25 – 50%, а для сталеалюмінієвих 30 – 70% міцності цілого проводу.

ДБН допускає не більше одного з’єднання в прольоті на кожен провід або трос.

Відповідно вимогам ДБН ПЛ бракується в наступних випадках:

- геометричні розміри затискачів не відповідають вимогам монтажної інструкції;

- на поверхні з’єднувача або затискача виявлено тріщини, механічні пошкодження

або сліди значної корозії;

- падіння напруги або електричний опір на ділянці з’єднання перевищує більше ніж в

1,2 рази падіння напруги або електричний опір на ділянці проводу тої ж довжини;

- кривизна опресованого з’єднувача більше 3% його довжини;

- стальне осердя з’єднувача розташоване несиметрично відносно корпусу з’єднувача

по довжині.

Натягування проводив і тросів. Провисання проводу, натягнутого між двома опорами (стріла провисання), залежить від маси проводу і зусилля, з яким він натягнутий (тяжіння проводу). Стріли провисання для даної лінії при даних температурах повітря вказують в проекті.

Стріла провисання проводу або тросу не повинна відрізнятися від вказаної в проекті більше ніж на ±5%. Різниця в регулюванні проводив різних фаз відносно друг друга не повинна бути більше 10% відстані між ними, що приведена в проекті.

Натягування проводив ПЛ до 10 кВ виконують лебідкою або автомашиною.

При натягуванні проводив і тросів анкерні опори, яки не розраховані на режим одностороннього тяжіння з даним тяговим зусиллям, повинні бути тимчасово розчалені спеціальними відтяжками або укріплені додатковими підкосами.

Стрілу провисання вивіряють візуванням (рис.1.4.14), яке для ліній напругою вище 1000 В слід виконувати в прольотах, розташованих в кожній третині анкерної ділянки, якщо її довжина більше 3 км. На анкерних ділянках меншої довжини візування виконують в прольотах, які знаходяться на ближній і дальній відстанях від тягового механізму.

а)

б)

Рис.1.4.14. Установка стріли провисання

безпосереднім візуванням – а, криві мон-

тажних стріл провисання проводу А-70,

ІІ район ожеледності – б.

Провід при регулюванні натягу підганяють під лінію візування не знизу, а зверху. Команда про припинення натягу подається в той момент, коли відбувається перетяжка проводу на 0,3—0,6 м. Після того як в цьому положенні провід залишався протягом 3 – 5 хвилин, його опускають до лінії візування.

До проекту ПЛ надаються криві монтажних стріл провисання проводив (рис.1.4.14), а також відомість прольотів, відповідно яким візують проводи. Якщо така відомість відсутня або довжина прольоту по місцевим умовам суттєво (більше 5 – 7 м) відрізня- ється від запроектованої, то стріла провисання f_x (м) буде визначатися формулою:

l_x– фактична довжина прольоту, м; f i l – відповідно стріла провисання і довжина прольоту по таблицям або по кривим монтажних стріл провисання, м.

Закріплення проводив. Після того як відрегульовані стріли провисання, проводи кріплять до ізоляторів спочатку на анкерних, а потім на проміжних опорах. До штирьових ізоляторів проводи прикріпляють за допомогою спеціальних затискачів або проволокою (рис.1.4.15 – 1.4.17).

Рис.1.4.15. Прив’язка проводив до штирьових ізоляторів ПЛ до 1000 В.

а – головна, б – бокова, в – прив’язка за допомогою скоб, г – в плашкових затискачах, 1 – провід, 2 – ізолятор, 3 – скоба, 4 – затискач.

Прив’язку алюмінієвого проводу до ізолятору виконують алюмінієвою проволокою, стального – оцинкованою м’якою. Для мідних проводив використовують мідну проволоку. При прив’язуванні проводив до ізоляторів проволокою необхідно слідкувати за тім, щоб не пошкодити плоскогубцями проводу і в’язальної проволоки.

Рис.1.4.16. Закріплення проводив на штирьових ізоляторах проміжних опор:

а – одиночна прив’язка на шийці ізолятору, б – подвійна прив’язка на шийці ізолятору, в – прив’язка на головці ізолятору.

Більш надійною являється бокова прив’язка, яка менше пошкоджується при вібрації проводив. На рис.1.4.17 приведена рекомендована бокова прив’язка алюмінієвих і ста-леалюмінієвих проводив для ПЛ 6 – 10 кВ. При цьому проводи захищають від стирання об ізолятор підмоткою проволокою.

Прив’язку проводу починають від точки О, яка співпадає з серединою в’язальної проволоки. Правий кінець проволоки іде по лінії а₁ і закріплюється трьома витками на проводі, потім іде по лінії а і закріплюється на лівій стороні проводу. Аналогічно лівий кінець іде по лінії b і b₁.

Рис.1.4.17. Бокова в’язка проводив до штирьових ізоляторів ПЛ 6 – 10 кВ.

1 – щільна підмотка; 2 – три витка; 3 – десять витків.

Читайте також:

1. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
2. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
3. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
4. Вибір будівельних машин, механізмів і технологічного транспорту для комплексної механізації монтажних робіт
5. ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ
6. Вимоги до монтажу систем газопостачання
7. Демонтажні роботи
8. До початку монтажу газових вводів повинні бути загерметизовані вводи в підвальні приміщення всіх інженерних комунікацій.
9. Електромонтажних робіт.
10. Електромонтажні роботи
11. Забезпечення якості монтажних робіт
12. Загальні вимоги до монтажу

Переглядів: 1309