• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 6. Прогнозування та державне регулювання транспорту

6.1. Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання.

6.2. Методологія державного регулювання перевезень.

6.3. Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів.

6.4. Обґрунтування можливостей перевезення вантажів (на прикладі залізничного транспорту).

6.5. Державне регулювання пасажирських перевезень.

6.1 Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання

Транспорт– галузь інфраструктури. Її призначення – обслуговування галузей матеріального виробництва, невиробничої сфери та населення шляхом надання послуг по переміщенню вантажів та пасажирів. За цієї причини функціонування транспорту по перевезенню вантажів відносять до матеріального виробництва, а по перевезенню населення – до невиробничої сфери.

Продукцією галузі є послуга по перевезенню вантажів та пасажирів. Вона не має матеріально-речового характеру, але (як і всяка інша продукція) має вартість, і таким чином, збільшує вартість продукції, яка створена у інших галузях народного господарства, та привносить свій внесок до загального обсягу створеного у країні ВНП та НД.

Транспорт, що займається перевезеннями вантажів – вантажний транспорт, а перевезеннями пасажирів – пасажирський.

В Україні для перевезення народногосподарських вантажів та пасажирів використовуються наступні 6 видів транспорту: залізничний, автомобільний, водний (морський та річковий), авіаційний та трубопровідний. В останні роки провідне місце в обсязі транспортної роботи посідає автомобільний транспорт (більш ніж 50%), а в обсязі перевезень вантажів – залізничний (до 40%).

При виборі виду вантажного транспорту керуються наступними критеріями:

- вид вантажу (продукції);

- відстані доставки вантажу (особливо важливо для вантажів, що швидко псуються);

- вартість доставки вантажу.

Найбільш дешевим видом транспорту сьогодні є трубопровідний. Однак ним можна перевозити лише окремі види вантажів. Іншим за дешевизною є водний транспорт. Однак він має сезонний характер (особливо, для річкового), не скрізь є суднохідні водойми та швидкість доставки вантажу не велика.

Далі йде залізничний транспорт. З огляду на широку розвиненість в Україні мережі залізничних доріг та достатньо високу швидкість доставки ним вантажів цей вид транспорту займає домінуюче положення у загальному обсязі перевезень. Його доцільно використовувати для перевезення великих за обсягами вантажів на великі відстані.

Головним завдання транспорту, що випливає з його призначення, є задоволення потреб галузей народного господарства у перевезенні вантажів, а населення – у переміщенні. Для вирішення цього головного завдання транспорту треба вирішити наступний комплекс завдань:

· підвищити ефективність використання усіх видів транспорту;

· скоротити терміни доставки вантажів;

· обновити транспортний парк;

· скоротити витрати, а відповідно, і вартість перевезень;

· підвищити якість обслуговування пасажирів.

Результати функціонування транспорту вимірюються показниками його продукції та роботи.

Показниками продукціїє:

1. Обсяг перевезень вантажів (Q пер), що характеризує масу вантажу, що перевозиться і, відповідно, вимірюється в тонах.

2. Чисельність пасажирів (Т пас), характеризує кількість перевезених пасажирів і, відповідно, вимірюється у пасажирах. Кількість фактично перевезених пасажирів визначається по кількості проданих білетів.

Показниками роботи транспорту є:

1. Обсяг вантажообороту (Q ван/об), характеризує роботу по переміщенню вантажів на певну відстань і, відповідно, вимірюється у тонно-кілометрах (т·км).

2. Обсяг пасажирообороту (Q пас/об), характеризує роботу по пересуванню пасажирів на певну відстань і, відповідно, вимірюється у пасажиро-кілометрах (пасс·км).

3. Обсяг приведеного вантажообороту (Q пр.ван/об), характеризує роботу усього транспорту загалом. Визначається додаванням першого та другого показника. Але при цьому обсяг пасажирообороту за допомогою відповідних коефіцієнтів перерахунку перераховується у вантажообіг. Вимірюється цей показник у приведених тонно-кілометрах.

Q пр.ван/об = Q ван/об + Q пас/об · k пр,(6.1)

де k пр –коефіцієнт приведення для відповідного виду транспорту.

Наприклад, для залізничного транспорту k пр = 0,112. У даному коефіцієнті враховується середня вага пасажира (80 кг) та кількість (вага) вантажу, який дозволено безкоштовно перевозити разом з пасажиром (32 кг).

Між показниками роботи транспорту та продукції транспорту існує наступна заленість:

Q ван/об = Q пер * l пер, (6.2)

де l пер- дальність перевезень вантажів, км

Q пас/об = Т пас · L пер,(6.3)

де L пер – дальність поїздки пассажира, км.

Звідси випливають формули розрахунку середньої дальності однієї поїдки пасажира (L пер) та середньої дальності перевезення вантажів (l пер):

l пер=∑Q ван/об :∑ Q пер,(6.4)

L пер = ∑Q пас/об : ∑Т пас(6.5)

6.2 Методологія державного регулювання перевезень

Державне регулювання перевезень вантажів являє собою вплив держави на процеси, що відбуваються у транспортній галузі і, перш за все, на процес переміщення народногосподарських вантажів.

Виходячи з цього, предметом державного регулювання виступає обсяг перевезень вантажів.

Розрізняють наступні види перевезень:

- міждержавні,

- міжрегіональні,

- внутрірегіональні.

Інструментом державного регулювання виступає державне замовлення на перевезення народногосподарських вантажів – міжрегіональних та міждержавних. Воно поширюється на залізничний, морський, автомобільний транспорт та являє собою угоду, що укладається між державою в особі відповідного транспортного міністерства (міністерства шляхів сполучення, міністерства автомобільного транспорту) з транспортним підприємством на доставку споживачам певного вантажу.

У порядку державного замовлення перевозиться:

1) продукція промисловості та сільського господарства, що виробляється у порядку державного замовлення;

2) продукція (вантажі) , що відправляється на експорт по держзамовленню.

Методологія державного регулювання перевезень являє собою сукупність основних правил, що покладені в основу державного регулювання обсягу перевезень вантажів. Такими правилам є:

1. Для визначення напрямку, форм та методів державного регулювання обсяг перевезення вантажів обґрунтовується з двох боків: з боку потреб народного господарства у перевезеннях та з боку можливостей транспорту здійснювати перевезення вантажів.

2. В першу чергу визначається потреба народного господарства у перевезенні вантажів. При цьому застосовуються метод збільшених вимірників, заснований на використанні показника «коефіцієнт перевезення вантажу».

3. Можливість транспорту здійснювати перевезення вантажів залежить та визначається сукупним впливом наступних факторів:

- наявністю та станом транспортних магістралей;

- наявністю транспортних засобів та ефективністю їх використання;

- наявністю необхідних матеріальних ресурсів (наприклад, запчастин) та ефективність їх використання;

- наявністю у галузі робочої сили та ефективністю її використання;

- наявністю фінансових ресурсів та ефективністю їх використання.

Під час врахування впливу перерахованих факторів використовується нормативний, балансовий методи та метод факторів.

6.3 Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів

Як уже зазначалося вище, для визначення потреби народного господарства у перевезенні вантажів використовується метод збільшених вимірників. В основу даного методу покладено коефіцієнт перевезення вантажу (k пер), який показує ступінь перевезення продукції, що виробляється. Визначаеться він за видами продукції за наступною формулою:

k пер = Q пер : Q вир, (6.6)

де : Q пер – сумарний обсяг перевезень даного виду продукції (вантажу) усіма видами транспорту;

Q вир –обсяг виробництва даного виду продукції.

Наприклад, коефіцієнт перевезення вугілля в Україні дорівнює 0,950. Це означає, що 95% вугілля, що виробляється у країні, перевозиться різними видами транспорту. (І лише 5% споживається у місцях його видобутку).

Теоретично значення даного коефіцієнта може змінюватися у сегменті [0; 1]. Практично його значення завжди більше 0, оскільки, як правило, певна частина продукції, що виробляється, завжди транспортується до місць її споживання. Більш того, його значення може перевищувати 1. Це має місце тоді, коли вантаж перевозиться різними видами транспорту.

Факторами, що впливають на коефіцієнт перевезення, є:

1) зміна кола споживачів продукції:

- зміна місць переробки сировини,

- поява нових переробних підприємств за межами регіону видобутку сировини;

2) зміна обсягів споживання існуючими споживачами;

3) зміна обсягів переробки на діючих переробних підприємствах.

Методика розрахунку потреб народного господарства в обсязі перевезення даного виду вантажу зводиться до наступних 4 стадій (етапів):

1. Проводиться розрахунок та аналіз показників базисного року:

- визначається сумирний обсяг перевезення даного виду продукції (вантажу) усіма видами транспорту:

Q пер° = ∑ Q пер i°,(6.7)

де Q пер i°- обсяг перевезення даного виду вантажу у базисному році i-им видом транспорту.

- визначається ступінь перевезення даного виду продукції (вантажу):

k пер° = Q пер° : Q вир°,(6.8)

де Q вир°- обсяг виробництва даного виду продукції у базисному році.

2. Визначається очікувана у розрахунковому році зміна ступеню перевезення продукціїпід впливом j-их факторів (∆k пер j, ∑∆k пер j).

3. Визначається очікувана у розрахунковому році ступінь перевезення даного виду продукції (вантажу):

k пер¹ = k пер° +∑∆k пер j (6.9)