• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 6. Прогнозування та державне регулювання транспорту

6.1. Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання.

6.2. Методологія державного регулювання перевезень.

6.3. Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів.

6.4. Обґрунтування можливостей перевезення вантажів (на прикладі залізничного транспорту).

6.5. Державне регулювання пасажирських перевезень.

6.1 Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання

Транспорт– галузь інфраструктури. Її призначення – обслуговування галузей матеріального виробництва, невиробничої сфери та населення шляхом надання послуг по переміщенню вантажів та пасажирів. За цієї причини функціонування транспорту по перевезенню вантажів відносять до матеріального виробництва, а по перевезенню населення – до невиробничої сфери.

Продукцією галузі є послуга по перевезенню вантажів та пасажирів. Вона не має матеріально-речового характеру, але (як і всяка інша продукція) має вартість, і таким чином, збільшує вартість продукції, яка створена у інших галузях народного господарства, та привносить свій внесок до загального обсягу створеного у країні ВНП та НД.

Транспорт, що займається перевезеннями вантажів – вантажний транспорт, а перевезеннями пасажирів – пасажирський.

В Україні для перевезення народногосподарських вантажів та пасажирів використовуються наступні 6 видів транспорту: залізничний, автомобільний, водний (морський та річковий), авіаційний та трубопровідний. В останні роки провідне місце в обсязі транспортної роботи посідає автомобільний транспорт (більш ніж 50%), а в обсязі перевезень вантажів – залізничний (до 40%).

При виборі виду вантажного транспорту керуються наступними критеріями:

- вид вантажу (продукції);

- відстані доставки вантажу (особливо важливо для вантажів, що швидко псуються);

- вартість доставки вантажу.

Найбільш дешевим видом транспорту сьогодні є трубопровідний. Однак ним можна перевозити лише окремі види вантажів. Іншим за дешевизною є водний транспорт. Однак він має сезонний характер (особливо, для річкового), не скрізь є суднохідні водойми та швидкість доставки вантажу не велика.

Далі йде залізничний транспорт. З огляду на широку розвиненість в Україні мережі залізничних доріг та достатньо високу швидкість доставки ним вантажів цей вид транспорту займає домінуюче положення у загальному обсязі перевезень. Його доцільно використовувати для перевезення великих за обсягами вантажів на великі відстані.

Головним завдання транспорту, що випливає з його призначення, є задоволення потреб галузей народного господарства у перевезенні вантажів, а населення – у переміщенні. Для вирішення цього головного завдання транспорту треба вирішити наступний комплекс завдань:

· підвищити ефективність використання усіх видів транспорту;

· скоротити терміни доставки вантажів;

· обновити транспортний парк;

· скоротити витрати, а відповідно, і вартість перевезень;

· підвищити якість обслуговування пасажирів.

Результати функціонування транспорту вимірюються показниками його продукції та роботи.

Показниками продукціїє:

1. Обсяг перевезень вантажів (Q пер), що характеризує масу вантажу, що перевозиться і, відповідно, вимірюється в тонах.

2. Чисельність пасажирів (Т пас), характеризує кількість перевезених пасажирів і, відповідно, вимірюється у пасажирах. Кількість фактично перевезених пасажирів визначається по кількості проданих білетів.

Показниками роботи транспорту є:

1. Обсяг вантажообороту (Q ван/об), характеризує роботу по переміщенню вантажів на певну відстань і, відповідно, вимірюється у тонно-кілометрах (т·км).

2. Обсяг пасажирообороту (Q пас/об), характеризує роботу по пересуванню пасажирів на певну відстань і, відповідно, вимірюється у пасажиро-кілометрах (пасс·км).

3. Обсяг приведеного вантажообороту (Q пр.ван/об), характеризує роботу усього транспорту загалом. Визначається додаванням першого та другого показника. Але при цьому обсяг пасажирообороту за допомогою відповідних коефіцієнтів перерахунку перераховується у вантажообіг. Вимірюється цей показник у приведених тонно-кілометрах.

Q пр.ван/об = Q ван/об + Q пас/об · k пр,(6.1)

де k пр –коефіцієнт приведення для відповідного виду транспорту.

Наприклад, для залізничного транспорту k пр = 0,112. У даному коефіцієнті враховується середня вага пасажира (80 кг) та кількість (вага) вантажу, який дозволено безкоштовно перевозити разом з пасажиром (32 кг).

Між показниками роботи транспорту та продукції транспорту існує наступна заленість:

Q ван/об = Q пер * l пер, (6.2)

де l пер- дальність перевезень вантажів, км

Q пас/об = Т пас · L пер,(6.3)

де L пер – дальність поїздки пассажира, км.

Звідси випливають формули розрахунку середньої дальності однієї поїдки пасажира (L пер) та середньої дальності перевезення вантажів (l пер):

l пер=∑Q ван/об :∑ Q пер,(6.4)

L пер = ∑Q пас/об : ∑Т пас(6.5)

6.2 Методологія державного регулювання перевезень

Державне регулювання перевезень вантажів являє собою вплив держави на процеси, що відбуваються у транспортній галузі і, перш за все, на процес переміщення народногосподарських вантажів.

Виходячи з цього, предметом державного регулювання виступає обсяг перевезень вантажів.

Розрізняють наступні види перевезень:

- міждержавні,

- міжрегіональні,

- внутрірегіональні.

Інструментом державного регулювання виступає державне замовлення на перевезення народногосподарських вантажів – міжрегіональних та міждержавних. Воно поширюється на залізничний, морський, автомобільний транспорт та являє собою угоду, що укладається між державою в особі відповідного транспортного міністерства (міністерства шляхів сполучення, міністерства автомобільного транспорту) з транспортним підприємством на доставку споживачам певного вантажу.

У порядку державного замовлення перевозиться:

1) продукція промисловості та сільського господарства, що виробляється у порядку державного замовлення;

2) продукція (вантажі) , що відправляється на експорт по держзамовленню.

Методологія державного регулювання перевезень являє собою сукупність основних правил, що покладені в основу державного регулювання обсягу перевезень вантажів. Такими правилам є:

1. Для визначення напрямку, форм та методів державного регулювання обсяг перевезення вантажів обґрунтовується з двох боків: з боку потреб народного господарства у перевезеннях та з боку можливостей транспорту здійснювати перевезення вантажів.

2. В першу чергу визначається потреба народного господарства у перевезенні вантажів. При цьому застосовуються метод збільшених вимірників, заснований на використанні показника «коефіцієнт перевезення вантажу».

3. Можливість транспорту здійснювати перевезення вантажів залежить та визначається сукупним впливом наступних факторів:

- наявністю та станом транспортних магістралей;

- наявністю транспортних засобів та ефективністю їх використання;

- наявністю необхідних матеріальних ресурсів (наприклад, запчастин) та ефективність їх використання;

- наявністю у галузі робочої сили та ефективністю її використання;

- наявністю фінансових ресурсів та ефективністю їх використання.

Під час врахування впливу перерахованих факторів використовується нормативний, балансовий методи та метод факторів.

6.3 Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів

Як уже зазначалося вище, для визначення потреби народного господарства у перевезенні вантажів використовується метод збільшених вимірників. В основу даного методу покладено коефіцієнт перевезення вантажу (k пер), який показує ступінь перевезення продукції, що виробляється. Визначаеться він за видами продукції за наступною формулою:

k пер = Q пер : Q вир, (6.6)

де : Q пер – сумарний обсяг перевезень даного виду продукції (вантажу) усіма видами транспорту;

Q вир –обсяг виробництва даного виду продукції.

Наприклад, коефіцієнт перевезення вугілля в Україні дорівнює 0,950. Це означає, що 95% вугілля, що виробляється у країні, перевозиться різними видами транспорту. (І лише 5% споживається у місцях його видобутку).

Теоретично значення даного коефіцієнта може змінюватися у сегменті [0; 1]. Практично його значення завжди більше 0, оскільки, як правило, певна частина продукції, що виробляється, завжди транспортується до місць її споживання. Більш того, його значення може перевищувати 1. Це має місце тоді, коли вантаж перевозиться різними видами транспорту.

Факторами, що впливають на коефіцієнт перевезення, є:

1) зміна кола споживачів продукції:

- зміна місць переробки сировини,

- поява нових переробних підприємств за межами регіону видобутку сировини;

2) зміна обсягів споживання існуючими споживачами;

3) зміна обсягів переробки на діючих переробних підприємствах.

Методика розрахунку потреб народного господарства в обсязі перевезення даного виду вантажу зводиться до наступних 4 стадій (етапів):

1. Проводиться розрахунок та аналіз показників базисного року:

- визначається сумирний обсяг перевезення даного виду продукції (вантажу) усіма видами транспорту:

Q пер° = ∑ Q пер i°,(6.7)

де Q пер i°- обсяг перевезення даного виду вантажу у базисному році i-им видом транспорту.

- визначається ступінь перевезення даного виду продукції (вантажу):

k пер° = Q пер° : Q вир°,(6.8)

де Q вир°- обсяг виробництва даного виду продукції у базисному році.

2. Визначається очікувана у розрахунковому році зміна ступеню перевезення продукціїпід впливом j-их факторів (∆k пер j, ∑∆k пер j).

3. Визначається очікувана у розрахунковому році ступінь перевезення даного виду продукції (вантажу):

k пер¹ = k пер° +∑∆k пер j (6.9)

4. Визначається очікуваний у розрахунковому році обсяг перевезеньданого виду вантажу (продукції):

Q пер¹ = Q пр¹ · k пер¹(6.10)

6.4 Обґрунтування можливостей перевезення вантажів (на прикладі залізничного транспорту)

Можливості транспорту здійснювати перевезення вантажів, як зазначалося вище, залежать та визначаються сукупним впливом ряду факторів. В першу чергу, можливість перевезення залежиться від потужності та стану транспортної магістралі.

Потужність транспортної магістралі вимарюється двома показниками:

- пропускною спроможність транспортної магістралі (ПССМ);

- перевізною спроможністю транспортної магістралі (ПВСМ).

Пропускна спроможність транспортної магістралі характеризує максимальну кількість транспортних засобів, які можуть бути пропущені по даній транспортній магістралі в обох напрямках руху. Одиниця виміру – кількість одиниць транспортних засобів.

Перевізна спроможність транспортної магістралі характеризує максимальну кількість вантажів, які можуть бути перевезені по даній транспортній магістралі в обох напрямках руху. Одиниця виміру – тони вантажу. Для розрахунку цього показника необхідно пропускну спроможність транспортної магістралі помножити на середню вагу вантажу, що перевозиться одним транспортним засобом.

На залізничному виді транспорту її розмір залежить від:

- збільшення кількості транспортних засобів;

- покращення характеристик транспортного засобу.

Для визначення розміру перевізної спроможності транспортної магістралі використовується формула:

ПВСМ = ПССМ · ň(6.11)

де: ň – середня маса вантажу, що перевозиться одним транспортним засобом, в тонах.

Можливий обсяг перевезень вантажів залежить від кількості транспортних засобів та ефективності їх використання.

Оскільки провідне місце у перевезеннях народногосподарських вантажів займає залізничний транспорт, вплив даного фактору розглянемо на його прикладі.

На залізничному транспорті транспортними засобами для перевезення вантажів є вантажні вагони та локомотиви.

Для визначення кількості транспортних засобів, які можуть бути задіяні для перевезення вантажів, використовуються дані балансу рухомого складу, т. б. балансу вантажних вагонів та балансу локомотивів, який, як і будь-який матеріальний баланс, містить дві частини – «Ресурси» та «Використання». В частині «Використання» міститься стаття (показник) – «Робочий парк вагонів (локомотивів)», яка відображає кількість транспортних засобів, які можуть бути використані безпосередньо для перевезення вантажів.

Ефективність використання транспортних засобів вимірюється наступними показниками:

1. Оборотом вагону (О ваг).

2. Середньостатичним навантаженням на ось або один умовний (чотирьохосьовий) вагон (m).

Оборот вагону характеризує ефективність використання вантажного вагону у часі. Цей показник показує час (у годинах або добах) з моменту завантаження вантажу у вагон та до наступного завантаження вантажу у цей же вагон.

Його складові: час на завантаження та розвантаження (складає 35% часу обороту), час у русі (23%), час простоїв на проміжних та технічних станціях (42%).

Чим ефективніше використовується транспортний засіб, тим швидший оборот вагону, тим більше вантажу він здатен перевезти.

Середньостатичне навантаження характеризує ефективність використання вантажопідйомної сили вагону. Цей показник показує середню кількість вантажу (в тонах), яка у середньому перевозиться одним транспортним засобом. Вимірюєтьсят/ваг. Залежить від виду вантажу, що перевозиться.

Розраховується за формулою середньозваженої, де у якості ваги виступає кількість вагонів, що перевозять даний вантаж. Чим більша кількість вантажу, що перевозиться одним вантажним вагоном, тим ефективніше використовується вантажний вагон.

Можливий обсяг перевезень вантажів залежить також від часу, протягом якого буде вестися робота по перевезенню вантажу (Т).

Виходячи зі сказаного вище, для розрахунку можливого обсягу перевезень вантажів використовується наступна формула:

Q пер = N ваг* m * Т : О ваг(6.12)

Читайте також:

1. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. Аварійне та довгострокове прогнозування хімічної обстановки
5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
6. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
7. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
8. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
11. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
12. Автоматичне регулювання.

Переглядів: 884