• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальний захист населення

Забезпечення достатнього життєвого рівня кожному громадянину гарантовано Конституцією України. Саме тому соціальний захист населення як інструмент підвищення рівня життя є найважливішою ланкою діяльності уряду й індикатором ефективності соціальної політики держави.

Система соціального захисту являє собою комплекс державних та суспільних соціально-економічних заходів, які законодавчо закріплені і є гарантіями матеріального забезпечення певним категоріям населення у випадку відсутності чи втрати ними постійних джерел доходу. Ці заходи гарантують також матеріальну підтримку малозабезпеченим групам населення [5, 16, 59].

Завданням соціальної статистики під час вивчення соціального захисту населення є одержання та аналіз даних щодо:

· чисельності і структури населення, яке потребує соціального захисту;

· діючої системи соціального захисту й рівнів охоплення цією системою різних груп населення;

· розмірів виплат різним категоріям населення, охопленого заходами соціального захисту;

· відповідності виплат соціальним нормативам споживання.

Серед заходів, спрямованих на соціальний захист населення, основними є ті, які спрямовані на:

1) матеріальне забезпечення економічно активного населення через соціальне страхування на випадок безробіття та тимчасової непрацездатності;

2) пенсійне забезпечення непрацездатних осіб, які мають право на пенсію;

3) матеріальну підтримку домогосподарств (сімей) з дітьми;

4) соціальну допомогу малозабезпеченим домогосподарствам (сім’ям);

5) соціальне обслуговування пенсіонерів, інвалідів і самотніх непрацездатних осіб у будинках-інтернатах і центрах соціального обслуговування, а також самотніх непрацездатних громадян відділеннями соціальної допомоги вдома;

6) надання компенсації та пільг населенню, яке постраждало від техногенних, екологічних і природних катастроф;

7) одержання пільг і гарантій особами, які мають статус ветерана війни, праці та військової служби;

8) підтримку життєвого рівня в умовах інфляції шляхом своєчасного підвищення мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, стипендії та грошової допомоги населенню з мінімальними доходами.

Соціальний захист населення може бути реалізований у вигляді соціального забезпечення і соціальної допомоги.

Соціальне забезпечення населення є гарантованим. Інструмент його здійснення й матеріальну основу становить загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян. Воно являє собою комплекс заходів, обов’язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту населенню за рахунок грошових фондів (через страхові внески, які сплачуються роботодавцями й громадянами) та із бюджетних і інших джерел, передбачених законодавством. Обов’язковий характер соціального страхування забезпечується обов’язковістю страхових платежів, держконтролем за правильністю та своєчасністю надходження платежів. Він полягає також у забезпеченні населення певними видами соціального захисту на умовах і за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до законодавства в Україні передбачені такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

· пенсійне страхування;

· медичне страхування;

· страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням і похованням;

· страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності;

· страхування на випадок безробіття.

Соціальне забезпечення за рахунок фондів обов’язкового соціального страхування здійснюється у випадках тимчасової непрацездатності; вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною; інвалідності, хвороби; досягнення пенсійного віку; смерті годувальника; безробіття; нещасного випадку на виробництві; професійного захворювання. Крім того, за рахунок цих фондів надаються соціальні послуги й інші матеріальні виплати, пов’я­зані із соціальним захистом населення [34, 59].

Соціальна допомога на відміну від соціального забезпечення не є гарантованою. Вона надається за рішенням відповідних органів з урахуванням існуючих у суспільстві критеріїв для призначення такої допомоги. Надається соціальна допомога в індивідуальному порядку найменш захищеним категоріям населення за рахунок коштів із державного і місцевих бюджетів.

Розрізняють такі види соціальної допомоги: пенсії, допомоги, субсидії, пільги.

Пенсія є основним видом матеріального забезпечення літніх і непрацездатних громадян. На пенсійне забезпечення непрацездатного населення припадає значна частина соціального захисту. Нині в Україні ведеться робота з реформування всієї системи соціального захисту, насамперед пенсійного забезпечення, з урахуванням міжнародних стандартів, що сформувалися в умовах ринкової економіки. Основною метою реформування пенсійної си­стеми є забезпечення належного рівня життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями та сприяння економічному зростанню [35].

Чинним законодавством встановлено два види пенсій — трудові й соціальні.

На трудову пенсію мають право особи, зайняті суспільно корисною працею, з урахуванням виробничого стажу. Трудові пенсії поділяються на:

· пенсії за віком, які призначаються в разі досягнення особами верхньої межі працездатного віку і наявності виробничого стажу роботи від 25 років для чоловіків та 20 років — для жінок. Для окремих категорій населення, що працюють в особливих умовах, у зв’язку з установленими пільгами верхня межа призначення трудової пенсії знижується на певну кількість років;

· пенсії за вислугу років, які призначаються незалежно від досягнення пенсійного віку громадянам, зайнятим на державній і військовій службі, у правоохоронних органах, інших установах, робота в яких призводить до втрати професійної працездатності або непридатності до настання пенсійного віку;

· пенсії за інвалідністю, які призначаються особам, що мають стійке порушення здоров’я у зв’язку з розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, унаслідок травм або вроджених дефектів, які призводять до обмеження життєдіяльності і, як наслідок, до необхідності соціальної допомоги та захисту. Залежно від ступеня зниження життєдіяльності встановлюються три групи інвалідності, згідно з якими визначається розмір пенсії за інвалідністю;

· пенсії, які призначаються через втрату годувальника. Ця пенсія є одним з видів соціального забезпечення непрацездатних членів сім’ї у випадках, коли сім’я втрачає годувальника.

Соціальні пенсії призначаються непрацездатній частині населення, яка не має права на призначення трудової пенсії.

Допомоги як вид соціального захисту являють собою грошові виплати, що призначаються в разі настання певних обставин. За тривалістю виплати допомоги поділяються на разові, щомісячні й періодичні. За цільовим призначенням розрізняють:

¨ допомоги, які виплачуються замість утраченого з поважної причини заробітку протягом нетривалого періоду часу в розмірі, що дорівнює чи наближений до втраченого заробітку. Право на одержання такої допомоги мають переважно працюючі громадяни.

¨ інші види допомоги, які являють собою додаткову допомогу до основних джерел доходу з метою покриття додаткових витрат домогосподарства (сім’ї).

З усіх видів допомог, які є засобом соціального захисту населення, виділяють три групи:

1) допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок хвороби, трудового каліцтва або професійного захворювання;

2) значна кількість допомог, спрямованих на надання допомоги сім’ям з дітьми;

3) допомоги з безробіття.

Іншим видом соціальної допомоги є державна допомога малозабезпеченим сім’ям. Вона являє собою щомісячну допомогу, яка надається малозабезпеченим сім’ям у грошовій формі в розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї. При цьому малозабезпеченою є сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий за прожитковий мінімум для сім’ї [16].

Величина сукупного доходу сім’ї для призначення соціальної допомоги визначається за допомогою коригувального коефіцієнта розміру сім’ї. Для коригування значень розміру сімей використовується таблиця (шкала) еквівалентів, запропонована Організацією економічного співробітництва і розвитку, яка базується на розрахунку душового доходу на сім’ю з урахуванням економії від спільного користування товарами та послугами, що дозволяє одержати більш точну картину матеріального стану сімей.

Таблиці еквівалентів побудовані на простій формулі для визначення середньодушового доходу сім’ї, еквівалентного його складу [59]:

,

де W — еквівалент середньодушового доходу сім’ї;

D — сукупний дохід сім’ї;

S^e — кількість членів сім’ї за показником еластичності.

Результат обчислення залежить від параметра e — коефіцієнта еластичності потреб залежно від розміру сім’ї. Значення коефіцієнта еластичності змінюється від 0 до 1. Чим більший показник елас­тичності, тим менша економія витрат на товари і послуги в сім’ї.

У міжнародній статистиці і в Україні використовується Оксфордська шкала, відповідно до якої потреби першого дорослого члена сім’ї приймаються рівними 1,0, кожного іншого — 0,7 [59]. Тоді середньодушовий дохід сім’ї, еквівалентний його складу, визначається за формулою:

,

де — сукупні доходи за місяць у розрахунку на умовного дорослого;

Y_i — сукупні доходи сім’ї за місяць;

k_i — коригуючий коефіцієнт, який враховує еквівалентний склад сім’ї.

Поряд з виплатою пенсій та допомог важливим елементом системи соціального захисту є соціальне обслуговування людей похилого віку, непрацездатних і дітей-сиріт. Люди похилого віку й інваліди, включаючи дітей-інвалідів, одержують комплекс соціальних послуг під час їх перебування в будинках-інтернатах. Ці медико-соціальні установи призначені для постійного проживання старих та інвалідів, які потребують догляду, побутового і медичного обслуговування. У період перебування в будинках-інтернатах їм надається житло, харчування, одяг, медична і лікарська допомога, соціально-побутове обслуговування.

Іншою суттєвою послугою є безкоштовне утримання дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, у лікувально-профілактичних та навчально-виховних установах, а також у дитячих будинках сімейного типу. Нині дедалі більшого поширення набуває соціальна допомога вдома й у територіальних центрах медико-соціального обслуговування.

Субсидії є однією з форм грошової допомоги малозабезпеченим сім’ям. Основним призначенням їх є відшкодування витрат сімей на оплату окремих послуг. Згідно з програмою житлових субсидій, яка нині діє в Україні, малозабезпечені верстви населення (переважно сім’ї, у складі яких є пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї та ін.) отримують субсидії на житлово-комунальні послуги і використання газу й твердого палива.

Пільги — важлива форма соціального захисту. Вони установлюються у законодавчому порядку певним категоріям населення, які мають спеціальний соціальний статус: ветерана війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни), ветерана праці або ветерана військової служби. Усі види пільг, встановлених законодавством для ветеранів, можна поділити на такі групи:

· пенсійні пільги;

· пільги з праці та працевлаштування;

· пільги з медичного обслуговування, протезування, санаторно-курортного лікування й забезпечення допомогами за тимчасової непрацездатності;

· житлово-комунальні пільги (субсидії);

· пільги з податків і зборів;

· пільги з проїзду у громадському транспорті.

Статистичне спостереження за функціонуванням системи соціального захисту є необхідним для оцінки ефективності заходів щодо соціальної підтримки населення. В нинішніх умовах в Україні склалися сприятливі умови для проведення такого роду досліджень, оскільки категорії населення, види, форми та норми соціального захисту чітко визначені й регламентовані законодавством і можуть бути кількісно виміряні, а до інформації, здобутої в результаті статистичного спостереження, можна застосувати різні статистичні методи аналізу.

Джерелами інформації про соціальний захист населення є:

¨ переписи і поточний облік населення;

¨ обстеження домогосподарств;

¨ дані медичної статистики про загальну й професійну захворюваність, виробничий травматизм, про інвалідність;

¨ дані служб соціального захисту про чисельність літніх осіб, непрацездатних і дітей, що потребують повної опіки з боку держави; чисельність і склад населення, що одержує пенсії, допомоги та інші види соціального забезпечення і соціальної допомоги; про розміри допомоги тощо.

Інформацію стосовно видів пенсій, допомог і інших форм надають органи соціального захисту, а також різноманітні фонди соціального страхування. Для оцінювання стану й ефективності політики соціального захисту населення соціальна статистика забезпечує органи управління і суспільство в цілому інформацією щодо:

· чисельності, складу і динаміки населення, яке потребує соціального захисту, у тому числі державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям;

· чисельності та складу населення, основним джерелом доходів якого є виплати із соціального забезпечення й соціальної допомоги, а також відповідності доходів цього населення чинним соціальним нормативам;

· частки виплат із соціального захисту в сукупному доході всього населення, у соціальних групах і групах з різним розміром середньодушового сукупного доходу;

· обсягу витрат на соціальний захист населення в цілому і за його окремими видами та джерелами витрат.

Читайте також:

1. III. Захист інтересів клієнта
2. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
3. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
4. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
5. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
6. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
7. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
8. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
9. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
10. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
11. Акустичні засоби|кошти| захисту
12. Аналіз диференціації населення за доходами

Переглядів: 2685