Вплив розвитку ринкової економіки на європейську економічну думку. Зародження класичної політичної економії

Класична школа політичної економії стала першою науковою школою, яка знаменувала виникнення самостійної науки, яка займалася не лише вирішенням практичних завдань, а здійснювала, насамперед, глибокі теоретичні дослідження. Лише з виникненням класичної школи економіка отримала визнання в якості науки. Класична школа заклала фундамент економічної теорії, визначила основні напрямки її розвитку, сформувала ідеологію економічних досліджень. Тому її й назвали класичною. (В перекладі з латини, „класичний” означає зразковий ).

Розвиток класичної політекономії припав на переломну епоху, коли відбувались радикальні зміни як в суспільному житті так і науці та світогляді. Тому класична школа вирішувала двояку задачу:з одного боку, це була задача наукового вивчення капіталістичного виробництва, з іншого – формування нової ідеології економічного мислення.

Розвиток класичної школи був закономірним і підготовленим усім ходом історичного розвитку. Історичними передумовамивиникнення класичної школи стали:

- Розвиток капіталізму й проникнення його в сферу виробництва. XVI – XVIII ст. – це мануфактурний період розвитку промисловості, який створив передумови для розвитку промислового капіталу. Це вимагало дослідження не лише сфери обміну, а, насамперед, сфери виробництва.

- Революція цін, яка пройшла в Європі в XVI – XVIII ст. як наслідок розвитку міжнародної торгівлі і ввезення великої кількості золота в Європу, призвела до його знецінення. Стає очевидним, що золото не може бути втіленням багатства націй, як вважали меркантилісти. А багатство націй примножується насамперед через розвиток виробництва.

- Завершується процес первісного накопичення капіталу, який привів до виникнення нових класів буржуазії та найманих робітників, нової системи капіталістичних відносин. Тому виникає потреба аналізу системи відносин між працею та капіталом.

- Завершується перша хвиля буржуазних революцій, яка зламала систему феодального абсолютизму та дала поштовх розвитку ліберального суспільства. Протекціоністська політика держави суперечила інтересам буржуазії та гальмувала економічний розвиток. Виникає потреба наукового обґрунтування економічної системи, заснованої на вільному підприємництві.

- Промисловий переворот, який розпочинається в Англії в останній третині XVIII ст. знаменує перехід до крупного машинного виробництва й формування національних ринків, в тому числі й ринків факторів виробництва. Це потребує дослідження законів функціонування ринку як форми організації суспільного виробництва.

Теоретичними передумовами виникнення класичної школи став розвиток суспільних та природничих наук. Значний вплив спричинила англійська філософія, яка обґрунтувала ідеї гуманізму та громадянського суспільства. Англійський філософ Дж. Локк (1632 – 1704) обґрунтував трудову теорію власності. Оскільки людина від природи має право володіти своїм тілом, то вона має природне право власності на результат праці свого тіла. Власність – це предмет влади. Уряд не має права розпоряджатись тим, що належить громадянам. Ідея природного права та природного порядку пізніше стала основою теоретичних концепцій класичної школи.

Основоположником класичної школи, людиною, яка вперше виказала претензію на створення наукової теорії економіки став англієць В.Петті (1623 – 1687). Теоретичні погляди Петті формуються в процесі критики меркантилізму. Він один з перших усвідомив, що джерело багатства варто шукати не в торгівлі, а в самому виробництві. Саме йому належить знаменитий вираз: „Праця – батько і активний принцип багатства, Земля – його мати”. Саме навколо такого пояснення багатства стала будуватись уся класична політична економія.

Петті виступив як захисник інтересів і ідеолог буржуазії, яка відігравала в той період прогресивну роль. Петті проголосив буржуазну власність „священною” та „недоторканою”. Він виступав проти обкладення податками капіталів, оскільки це обмежує можливості розширення виробництва.

Петті вперше застосував „новий” абстрактний метод дослідження, який полягав не в поверхневому розгляді, а у вивченні суті економічних явищ, встановленні причинно-наслідкових зв’язків між ними. Він почав також застосовувати статистичний метод. Саме з книги „Політична арифметика” відраховують свій розвиток статистика та економетрія. В.Петті стоїть на позиції трудової теорії вартості.

Другим автором, якого вважають основоположником класичної політекономії, є француз П’єр Л. де Буагільбер (1646 – 1714). Його ідеї здійснили суттєвий вплив на розвиток усієї подальшої економічної думки Франції. Поштовхом до розвитку класичної школи у Франції стали негативні наслідки політики меркантилізму, яку проводив міністр фінансів Людовіка XIV Кольбер. Стимулювання експорту та обмеження імпорту позбавляли сировинної бази французьку промисловість, гальмувала ввезення у Францію машин, а встановлення на низькому рівні цін на хліб та заборона його експорту, розорювала сільськогосподарських виробників. Ці обставини наклали відбиток на усю французьку економічну думку, в якій особливої ваги набрали аграрні питання. П.Буагільбер виступив захисником інтересів французького селянства, підкреслюючи його важке становище. Він став одним з перших у Франції критиків меркантилізму.

Незважаючи на розвиток промисловості, Франція у XVIII ст. продовжує залишатись аграрною країною. Посилювалась феодальна експлуатація селянства, почались селянські заворушення. Назріла глибока криза феодальної системи, яка прийшла в суперечність з розвитком капіталістичних відносин. Ці обставини згуртували ідеологів буржуазії у Франції в нову течію „фізіократів”. Центральною ідеєю фізіократизма стала теза Кантільона про землю як головний фактор багатства. Сама назва фізіократія в перекладі з грецької означає влада природи.

Фізіократи виступили з різкою критикою меркантилістів за те, що ті концентрували увагу на сфері обігу. Великою заслугою фізіократів стало те, що вони здійснили поворот до аналізу сфери виробництва.Однак вони обмежували сферу виробництва лише сільським господарством. На їх думку, лише в сільському господарстві створюється і примножується суспільне багатство, оскільки там створюється додатковий продукт, який є даром землі. Нерозуміння ролі та вкладу промислового виробництва в створення суспільного багатства показало обмеженість поглядів фізіократів.

Заслугою фізіократів є розробка вчення про капітал.На відміну від меркантилістів, Кене вважав, що самі по собі гроші не є капіталом, а капіталом стають лише куплені на них засоби виробництва. Однак капітал він розглядав лише як речові елементи виробництва, не розглядаючи його суспільної суті. Кене вперше здійснив поділ капіталу на частини в залежності від характеру обороту. Одну частину капіталу Кене назвав початковими авансами, до яких відносив витрати на сільськогосподарський інвентар, будівлі, худобу й т. п. Ця частина капіталу здійснювала оборот за кілька виробничих циклів. Іншу частину він назвав щорічними авансами, до яких відніс витрати на посівний матеріал, робочу силу, сільськогосподарські роботи. Ця частина повністю обертається за один виробничий цикл. Фактично було покладено початок поділу капіталу на основний і оборотний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Становлення ринкової економіки та капіталістичної системи в країнах Європейської цивілізації	\|	Економічна система Адама Сміта

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.