Функції управління

Виходячи з методів і принципів управління, формулюються функції управління земельними ресурсами, які в науці управління є одними з головних, оскільки суть управління визначається його функціями.

Термін «функція» (від лат. funkcio - виконання, здійснення) означає обов’язок, коло діяльності, призначення, роль.

Функції управління - це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дозволяють здійснити певний вплив на об’єкт управління з метою вирішення поставленого завдання.

Функції управління земельними ресурсами поділяються на основні і спеціальні.

До основних належать: 1) планування; 2) організація; 3) координація; 4) регулювання; 5) контроль. Ці функції притаманні всім системам управління.

До спеціальних функцій відносять наступні:

1. Земельний менеджмент.

2. Законодавче та нормативно-методичне забезпечення;

3. Державний контроль за використанням та охороною земель;

4. Вирішення земельних спорів.

5. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунту.

6. Експертиза вишукувальної та землевпорядної документації.

7. Розвиток державної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців для роботи в системі державних земельних органів.

8. Землевпорядкування.

9. Ведення державного земельного кадастру.

10. Моніторинг та оцінка земель.

11. Вивчення і картографування земельних ресурсів.

12. Економічне регулювання раціонального землекористування.

13. Інноваційно-інвестиційна політика.

14. Маркетингова діяльність.

15. Розвиток інфраструктури ринку землі.

16. Забезпечення науково-технічною інформацією.

17. Матеріально-технічне забезпечення, загальне діловодство і господарське обслуговування тощо.

Планування — це наукове передбачення розвитку об’єкта управління, попередні розрахунки очікуваних результатів цього розвитку, еколого-економічних, соціальних та інших наслідків.

З цього випливає, що планування передує виконанню інших функцій, оскільки воно повинно сформулювати цілі і задачі суб’єкта управління, шляхи, засоби і методи їх досягнення. Оскільки плануванню як управлінській функції притаманний «ідеальний» зміст (бо має справу з майбутнім об’єктом), то воно не дає абсолютної гарантії передбачуваної ефективності управлінських рішень.

Потрібно зазначити, що розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель, складання схем землевпорядкування, розробка техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць, програми охорони земель, основних напрямів земельної реформи в Україні до 2005 року тощо і є функції планування.

Організація — це вдосконалення організаційної структури управління земельними ресурсами, розробка господарських, економічних, екологічних, правових та інших заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Одним із прикладів організації є розробка проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та розробка іншої землевпорядної документації, пов’язаної з використанням та охороною земель, ведення державного земельного кадастру, організація моніторингу земель тощо.

Координація полягає в узгодженості діяльності різних структур управління, що мають спільну мету - забезпечення ефективного землекористування.

Регулювання - це приведення до спільного знаменника всіх завдань суб’єктів управління.

Контроль — це слідкування за процесом діяльності суб’єкта управління (трудового колективу) і ситуацією, яка панує в землекористуванні. Хоча контроль і замикає список функцій управління, але це зовсім не означає, що на цьому процес управління закінчується. Контролем лише «замикається коло» функцій, і він дає «порцію» нової інформації для «наступного кола» з метою профілактичної діяльності для нормалізації управлінського процесу.

Спеціальні функції управління, з метою їх упорядкування, можна, у свою чергу, розділити на адміністративно-виробничі, технічні, економічні і господарські.

До адміністративно-виробничих належать функції загального оперативного управління, в першу чергу функція земельного менеджменту. До цієї групи можна віднести функції законодавчого та нормативно-методичного забезпечення, державного контролю за використанням та охороною земель, вирішення земельних спорів, стандартизації і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, експертизи вишукувальної та землевпорядної документації і функцію кадрової політики.

До технічної групи функцій відносять землевпорядкування, ведення державного земельного , кадастру, моніторинг земель, вивчення і картографування земельних ресурсів, експертизу вишукувальної та землевпорядної документації.

До економічної групи - економічне регулювання раціонального землекористування, інноваційно-інвестиційну політику, маркетингову діяльність і розвиток інфраструктури ринку землі.

І, нарешті, до господарських - функції забезпечення науково-технічною інформацією, матеріально-технічне забезпечення, загальне діловодство і господарське обслуговування. Певна річ, наведений поділ функцій управління має дещо умовний характер. Наприклад, загальне діловодство можна віднести до групи адміністративно-виробничих функцій, а можна й до технічних функцій, але в будь-якому разі це не позначиться негативно на прийнятті управлінського рішення.

Кожна з названих функцій розкладається на складові частини - підфункції. Наприклад, державний земельний кадастр містить у своєму складі кадастрове зонування, кадастрові знімання, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель. Землевпорядкування передбачає: встановлення на місцевості адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональної програм використання та охорони земель складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових тощо.

Визначені тут підфункції можна розчленувати на вужчі складові залежно від потреби розв’язання тих чи інших питань. Наприклад, складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань передбачає організацію угідь і сівозмін, впорядкування територій сівозмін, природних кормових угідь, багаторічних насаджень тощо.

Слід зазначити, що за глибиною вирішуваних питань функції управління нерівнозначні, хоч кожна окрема функція несе навантаження інших, бо вони дуже пов’язані між собою, взаємодоповнюють одна одну. Наприклад, розробка проектів землевпорядкування, крім свого прямого призначення, розв’язує завдання земельного кадастру, економічного регулювання земельних відносин тощо.

Земельний кадастр значною мірою виконує функції державного контролю, вирішення земельних спорів. У свою чергу, землевпорядна і земельно-кадастрова документація, моніторинг земель тощо пов’язані з інноваційно-інвестиційною політикою, законодавчим і нормативним забезпеченням, кадровою політикою тощо. Прийняття, наприклад, законодавчих актів і нормативно-методичних документів є основою для всього переліку функцій.

Таким чином, сукупність функцій - це ніби єдиний «клубок нервів» у системі управління земельними ресурсами. Недооцінювання будь-якого «нерва» (функції) боляче позначиться на всій системі управління. Звичайно, наскільки ці «нерви» будуть міцними, настільки буде міцна система управління земельними ресурсами. Тому досягнення вищої мети управління земельними ресурсами потрібно шукати тільки в контексті взаємодії всіх функцій. Розвиваючи думку з цього приводу, функції управління земельними ресурсами можна умовно порівняти з корінням дерева (рис. 2.2), яке живить його крону (під цим слід розуміти систему управління). У процесі ж фотосинтезу (управління), тобто перетворення неорганічних речовин під дією квантів світла в органічні, забезпечується життєдіяльність кореневої системи (функцій), яка, у свою чергу, забезпечує життя кроні, тобто замикається коло життя. З відчуженням навіть одного кореня (функції) крона (управління) опиниться у стресовому стані. При відчуженні більшої кількості таких коренів крона відмирає. І навпаки, з відчуженням стовбура дерева (системи управління) коріння (функції) почнуть поступово відмирати. І тут, власне, треба відзначити, що при соціалістичному землекористуванні через відсутність ефективної системи управління вказані функції, «замикаючись на собі», почали втрачати своє функціональне призначення.

Пригадаймо, скільки було розроблено проектів внутрігосподарського землевпорядкування сільськогосподарських підприємств? Надзвичайно багато! Для кожного підприємства з періодом їх поновлення через 3-5 років. Але вони, переповнивши архіви проектних організацій, не були доконче потрібними органам управління земельними ресурсами, оскільки управління по всій «вертикалі» здійснювалось за прямою вказівкою чиновників без будь-якого наукового обґрунтування прийнятих адміністративним методом рішень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наукові принципи управління	\|	Загальна характеристика функцій управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.