Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Управління землями сільськогосподарського призначення

 

Землі сільськогосподарського призначення є «золотим» фондом держави. Це вони формують продовольчу безпеку країни, дають сировину для промисловості. Тому до системи управління цими землями цілком резонно ставляться високі вимоги. Беручи до уваги сказане, всі землі сільськогосподарського призначення слід розглядати як суму площ сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарських угідь (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, які відносяться до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації).

Основою раціонального управління землями сільськогосподарського призначення є розробка та застосування спеціальних нормативів організації агроландшафтів. Такі нормативи є нині у стадії розробки. До основних критеріїв раціонального облаштування простору ландшафтів слід віднести:

1. Критерій оптимальної територіальної структури земель.

2. Критерій максимального використання аграрного потенціалу (критерій максимальної продуктивності).

3. Критерій екологічної стійкості та охорони.

4. Критерій оптимальної водозабезпеченості агроландшафтів.

5. Критерій максимальної привабливості ландшафту.

Категорії земель, протиерозійна стійкість земель, запаси води тощо.

Управляючи землями сільськогосподарського призначення, потрібно виходити з того, що згідно з чинним земельним законодавством ці землі передаються у власність та надаються для користування:

· громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, для організації товарного сільськогосподарського виробництва;

· сільськогосподарським підприємствам – для організації товарного сільськогосподарського виробництва;

· сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства;

· несільськогосподарським підприємствам, установам, організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

Така концепція використання земель сільськогосподарського призначення відповідає державній політиці, оскільки створення різних форм господарювання на землі має за мету забезпечити розвиток економіки країни, її стабільність і безпеку.

Проте управління цими землями може здійснюватись тільки тоді, коли будуть встановлені землевпорядними організаціями межі земельних ділянок в натурі з наступною державною реєстрацією земельної ділянки та отриманням державного акта на право власності або користування землею. Іншими словами: щоб управляти земельними ділянками, потрібно мати сам об’єкт управління, який підтверджується наявністю державного акта.

При цьому потрібно зазначити, що державна політика управління землями сільськогосподарського призначення базується на двох групах аргументів. Перша з них пов’язана з правами власників і користувачів земельних ділянок, які можуть долучати або відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу тощо. Власники та землекористувачі мають право власності на вироблену сільськогосподарську продукцію та право на використання у встановленому порядку корисних копалин, торфу, водних об’єктів тощо над і під поверхнею земельної ділянки.

Органи управління земельними ресурсами в своїй повсякденній виробничій діяльності повинні усвідомлювати, що чинне законодавство дозволяє здійснювати відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, заподіяних вилученням, обмеженням їх прав як суб’єктів господарювання, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого іншою стороною.

Друга група передбачає обов’язки власників землі і землекористувачів, зміст яких полягає в наступному:

· використання землі за призначенням;

· дотримання вимог законодавства про охорону земель;

· своєчасна сплата земельного податку;

· збереження добросусідських відносин;

· своєчасна подача відповідним органам виконавчої влади даних про стан і використання земель;

· збереження геодезичних знаків, гідротехнічних споруд та ін.

Крім того, власники землі повинні з розумінням відноситись до проблеми сервітутів.

Проте, як засвідчує досвід зарубіжних країн, громадянам, які виявили бажання організувати товарне сільськогосподарське виробництво, земля надається за умови отримання ними відповідної сільськогосподарської освіти або необхідного практичного досвіду роботи в сільськогосподарському виробництві.

Зважаючи на ті негативні наслідки в землекористуванні, які залишилися в демократичному суспільстві від адміністративно-командних методів управління, нині потрібно передбачити конкретні дієві заходи з реабілітації деградованих і малопродуктивних земель.

При цьому економічно вигідною стає консервація земель, яка передбачає припинення господарського використання таких земель шляхом їх залуження або ж заліснення. У результаті цього агроландшафти зокрема, а довкілля в цілому стають більш привабливими, послаблюються суперечності в ланцюгу «людина - природа».

У випадку виникнення земельних спорів останні розглядаються органами місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а також в судовому порядку.

Важливо зазначити, що встановлення таких сервітутів не позбавляє власника права володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою. Водночас власник земельної ділянки або користувач мають право вимагати компенса­ції від зацікавлених осіб за користування сервітутом.

Отже, врахування вищерозглянутих особливостей управління землями сільськогосподарського призначення дозволить забезпечити високу ефективність їх використання.

 


Читайте також:

  1. ERP і управління можливостями бізнесу
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  4. Oracle Управління преміальними
  5. А. Видання прав актів управління
  6. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  7. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
  8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  10. Адаптивні організаційні структури управління.
  11. Адміністративне право і державне управління.
  12. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.




Переглядів: 1392

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Трансформація форм власності на землю | Управління землями резервного фонду

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.