• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Доходи від операційної діяльності

Рис. 3.2. Класифікація доходів

Рис. 3.1. Класифікація грошових потоків за видами діяльності

У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам. Класифікацію доходів підприємства зображено на рисунку 3.2.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить передусім від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Грошові надходження підприємства відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва й реалізації продукції, вдосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

Головним джерелом грошових надходжень від операційної діяльності є грошові кошти, отримані від покупців і замовників. Операційна діяльність, як правило, є основним джерелом доходу підприємства. У доходах від операційної діяльності важливе місце посідають доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т – Г') – це кінцева стадія круго­обігу коштів підприємства (Г – Т ... В ... Т' – Г'), яка є його важли­вим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками й по­купцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців, суспільному попиту.

На практиці можуть використовуватися два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася передача права власності) – метод нарахування;

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію – касовий метод.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бу­ти оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т – Г). Тому бартер, або прямий товарообмін (Т – Т), не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху кош­тів, немає надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не від­бувається зміни форми вартості.

Однак в економіці України досить велика питома вага товарооб­мінних бартерних операцій.

Зростання бартерних операцій зумовлене кризовим станом пла­тежів. Багато підприємств за браком коштів на рахунках змушені користуватися бартерними операціями.

За наявності податкового і бухгалтерського обліку існують різні методичні підходи до визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У податковому обліку дохід визнається за однієї з подій, що сталася раніше – відвантаження продукції або отримання коштів.

Згідно з П(С)БО 15 „Дохід” у бухгалтерському обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визнається за наявності таких умов:

Ø покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на товар (продукцію, активи);

Ø підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами);

Ø сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

Ø є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства;

Ø витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Якщо підприємство отримало грошові кошти чи сталося збільшення інших його активів, але не виконано хоча б однієї з названих вище умов, то в бухгалтерському обліку дохід не визнається.

Розмір виручки від реалізації продукції за інших однакових умов залежить від:

1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на вели­чину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції й зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок та кінець року. Асор­тимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції пи­томої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі влас­тивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку. На окремі види продукції, робіт та послуг держава встановлює фік­совані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції за­лежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульо­вані ціни. Вони стають найважливішим факто­ром регулювання процесу виробництва та споживання й безпосеред­ньо впливають на попит і пропонування.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого розрахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їх­ню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенк­латурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою

В = Р х Ц,

де В – виручка, Р – кількість реалізованих виробів, Ц – ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випу­ску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на поча­ток планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періо­ду. Плановий обсяг реалізації обраховують із формули

Р = З₁ + Т – З₂,

де Р –обсяг реалізації в плановому періоді; З₁ – залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду, Т –випуск товарної продукції в плановому періоді, 3₂ – за­лишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в планово­му періоді, у тім числі з урахуванням попиту і пропонування.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реа­лізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виро­бів, додають до нього вартість залишків на початок планового пе­ріоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами й за собівартістю.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним дже­релом відшкодування коштів на виробництво й реалізацію продук­ції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За рин­кової економіки обсягу продажу та виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовироб­ниче відшкодування витрат та формування прибутку, а й вчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кре­дитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кін­цевому підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

На величину грошових надходжень впливають зовнішні і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів належать: кон’юнктура товарного та фондового ринків; форми розрахунків; умови та порядок банківського кредитування; система оподаткування підприємств; умови надання товарного кредиту; можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

До внутрішніх факторів належать: життєвий цикл підприємства; тривалість операційного циклу; невідкладність інвестиційних програм; сезонність виробництва і реалізації продукції; амортизаційна політика підприємства; коефіцієнт операційного левереджу; фінансова підготовка менеджерів підприємства.

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємство отримує інші операційні доходи, які включаються у доходи від операційної діяльності.

До інших операційних доходів належать:

· дохід від реалізації іноземної валюти;

· дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

· дохід від операційної оренди активів;

· дохід від операційної курсової різниці;

· одержані пені, штрафи, неустойки;

· відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);

· дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

· одержані гранти та субсидії;

· інші доходи від операційної діяльності – такі, що не знайшли відображення у названих вище доходах, зокрема доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація метрологічної діяльності
7. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
10. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
11. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
12. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини

Переглядів: 4502