• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сходи і ліфти промислових будівель

Рис. 3.20. Склад покриття одноповерхових та багатоповерхових промислових будівель

Рис. 3.18. Підкрокв’яні конструкції

Рис. 3.17. Геометричні схеми типових уніфікованих сталевих крокв’яних ферм

Рис. 3.16. Залізобетонні ферми покриття прогоном 18 і 24 м

лею

При добудові покриття важливо уникнути небезпеку зволоження утеплювача та пов'язане з цим зниження його теплозахисних властивостей. Зволоження може бути результатом попадання в нього атмосферних опадів у період здійснення будівельно-монтажних робіт і конденсації в ньому водяної пари, що проникає з приміщення під час експлуатації. Захист утеплювача від атмосферних опадів може досягатися наклеюванням на нього в заводських умовах гідроізоляційного шару, захист від зволоження конденсаційною вологою - добудовою пароізоляційного шару.

В опалювальних будівлях з нормальним температурно–вологісним режимом щоб уникнути утворення конденсату на поверхні покриття, а при зовнішньому водовідведенні в цілях уникнення утворення льоду на карнизній частині огороджуючих покрить, виконують утеплиними. При внутрішньому водовідведенні, щоби забезпечити підтавання снігу на покрівлі, прошарок теплоізоляції виконують з пониженим значеням опору теплоізоляції. В утеплене покриття крім настилу і покрівлі входять утеплювач і пароізоляція.

Покрівля може виконуватися також із панелей сандвіч. Панелі представляють собою тришарову конструкцію з обкладками зі стального цинкованого (пофарбованого) листа і середнього шару–утеплювача з поперечно орієнтованим напрямком волокон. В якості утеплювача використовується базальтове волокно або пінополістирол. Товщина панелі 60, 80, 100, 120, 150 мм довжина від 1,0–9,0 м, ширина 1152 мм. Покрівля може виконуватися із таких покрівельних матеріалів: еластомірний бітумний рулонний покрівельний і гідроізоляційний матеріал "Екофлекс", який приклеюється до поверхні при допомозі пропанової грілки, або приклеюється на мастиці; по такій же технології виконується покрівля із "Техноеласту" це модифікований рулонний покрівельний матеріал (СБС) – Стірол–Бутадієн–Стірол на основі модифікатора смоли штучного каучука.

Рис. 3.23 Тепле покриття: 1. Прогон металевий; 2. Профлист; 3. Пароізоляція; 4. Утеплювач (мінвата); 5. Цементна стяжка; 6. Покрівельний матеріал "Екофлекс", "Техноеласт"	Рис. 3.24 Сандвіч панелі: 1. Цинкова і пофарбована сталь тов. 0.55 мм. 2. Базальтова вата; пінополістирол. 3. Цинкова і пофарбована сталь тов. 0.55 мм.

3.7. Фактори, що визначають вибір конструкції стін

Конструктивне рішення зовнішніх стін визначається характером покладених на них функцій як несучого, захисного й архітектурно- художнього елементів будівлі. Останній формує її зовнішній вигляд.

За характером виконання несучих функцій зовнішні стіни поділяються на несучі, самонесучі і ненесучі (навісні). Несучі стіни виробничих будівель завдяки наявності в них, як правило, повного каркаса застосовують досить рідко. При самонесучих стінах власна їх маса по всій висоті передається безпосередньо на фундамент. На фасаді будівлі в цьому випадку можуть виникати лише окремі отвори, перемички яких спираються на міжвіконні простінки. При ненесучих стінах власна їх маса поярусно передається на елементи каркаса. Тому світлопрозорі огорожі в необхідних випадках можуть мати вид стрічок, що не мають несучих простінків. У всіх випадках площа вікон повинна бути мінімально необхідною за умов освітленості. Елементи ненесучих стін, що спираються безпосередньо на каркас, надійно з ним пов'язані і тому володіють підвищеною міцністю. Такі стіни більше використовуються в будівлях зі значними динамічними навантаженнями, великими перепадами температур і в інших випадках, коли є вірогідність виникнення підвищених або знакозмінних деформацій. Для стін з дрібнорозмірних елементів (цегла, легкобетонне каміння) типовою є самонесуча система. Стіни з використанням крупних панелей з легких або керамзитових бетонів, багатошарових панелей можуть бути як самонесучими, так і ненесучими. Стіни полегшених будівель, збудовані з полегшених матеріалів (сталеві, алюмінієві, асбестоцементні листи), роблять ненесучими. Найважливішою якістю зовнішніх стін є їх теплозахисна здатність. Вона оцінюється перш за все нормованим температурним перепадом між температурою внутрішнього повітря та температурою внутрішньої поверхні зовнішньої стіни для холодної пори

року і допустимою величиною амплітуди коливання температури внутрішньої поверхні стіни, для жаркого періоду часу. Оцінюється також повітропроникність зовнішніх стін, здатна вплинути на ефективність теплозахисту. Задані якості досягаються

підбором матеріалу, що характеризується необхідними теплозахисними якостями, теплотехнічним розрахунком параметрів одно- або багатошарових перешкод і герметизацією стикових з'єднань.

При знаходженні стін в умовах слабкої, середньої і вильної агресивності задля підвищення їх довговічності вживають заходів щодо захисту конструктивних елементів стіни від дій агресивного середовища або ослабленню її впливу на конструкцію. Так, при добудові стін з пінобетону або листових матеріалів, що недостатньо стійкі до фізико- механічних дій, цоколь та інші частини стіни, що піддаються частому змочуванню при випаданні атмосферних опадів, а також за наявності небезпеки механічних пошкоджень, будуються зазвичай з цегли, керамзитобетону або інших більш довговічних за цих умов матеріалів. У виробничих будівлях, в яких за умов агресивності середовища є небезпека корозії металевих кріпильних елементів, останні повинні мати надійний антикорозійний захист, стійкий до цього виду дій, і мати постійний доступ для огляду. При досить агресивних середовищах перевага у багатьох випадках надається самонесучим стінам, біля яких є лише гнучкі металеві зв'язки з каркасом, а власна маса передається через простінки безпосередньо на фундамент.

Залежно від встановленого для будівлі ступеня вогнестійкості мінімальна межа вогнестійкості стіни повинна складати для самонесучих стін 1-1,25 ч, а для ненесучих - 0,25-0,5 ч. Розвиток індустріального будівництва з застосуванням виробів високої заводської готовності зумовлює необхідність розчленовування стіни розрізанням її на зручні для заводського виготовлення, транспортування та монтажу великі панелі, що навішуються або прикріплюються до каркаса будівлі. Панелі доставляють на майданчик будівництва у готовому вигляді.

Для традиційних великопанельних стін, як самонесучих, так і ненесучих, характерне горизонтальне розрізання, що дає змогу кріпити їх безпосередньо до колон каркаса або фахверка. При використанні таких панелей легко підкреслюється каркасна структура будівлі, полегшується горизонтальне трактування фасаду, спрощується номенклатура виробів. Проте повсюдне горизонтальне розрізання, особливо, коли стіна має малу висоту та велику протяжність, виникає необхідність розчленовування стіни вертикальними швами задля усунення несприятливого враження нескінченної протяжності. В будівельних районах, де індустріальна база розвинена недостатньо, для кладки стін використовують дрібнорозмірні вироби - цегла, керамічні та бетонні блоки. Їх вживання дає змогу урізноманітнити зовнішній вигляд будівлі. Проте висока трудомісткість будівництва змушує робити такі стіни лише при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

3.7.1. Стіни з кам'яних матеріалів ручної кладки

Цегляні стіни роблять суцільними і полегшеними (з внутрішнім повітряним простором або з простором з нетеплопровідного матеріалу, наприклад, пінополістиролу). Несучі цегляні стіни, як правило, роблять суцільними. Загальна товщина цегляних стін з урахуванням товщини вертикальних швів (10 мм) становить 120, 250, 380, 510, 640, 770 мм (розмір звичайної одинарної цегли 250х120x65 мм). Стіни промислових будівель, що опалюються, мають товщину від 250 до 510 мм (зазвичай проводять теплотехнічний розрахунок).

Перев'язування цегли у стіні роблять ланцюговою або довжиковою дво- або п'ятирядовою. При цьому використовують три види оброблення швів кладки: упустошовку, впідріз і під розшивку (рис. 3.25).

Несучі стіни сприймають навантаження від власної ваги, покриття, перекриття. В промисловому будівництві несучі стіни застосовуються рідко для їх влаштування використовують цеглу і крупні і малі блоки (рис. 3.26).

Рис. 3.25. Система перев'язування і оброблення швів цегляної кладки:

а – ланцюгова; б – п'ятирядна; 1 – довжик; 2 – поперечик; 3 – повздовжній шов;

4 – поперечний шов; 5 – кладка упустошовку; 6 – впідріз; 7, 8 – під розшивку.

Рис. 3.26. Конструктивне рішення самонесучих цегляних зовнішніх стін:

а) залізобетонний каркас; б) металевий каркас; 1 – цегляна стіна; 2 – обв’язочні з/б балки; 3 – віконні блоки; 4 – металевий каркас

Крупні блоки для стін промислових будинків виготовляють із легких бетонів (керамзито бетону, зольних шлаків). В залежності від району будівництва товщину блоків зовнішніх стін приймають 300, 400 і 500 мм, а внутрішні стіни 300 мм. Для влаштування зовнішніх стін застосовують блоки рядові, кутові, перемичечні, парапетні, карнизні (рис. 4.27). Номінальну висоту блоків приймають в один або два укрупнених модулі, тобто 600, 1200 мм. Дійсні розміри рядових і кутових блоків по висоті складають 585, 1185 мм, перемичечні 585 мм. Номінальну довжину блоків приймаємо укрупненим модулем 500 мм.Товщина горизонтальних швів між блоками 15 мм, вертикальні 10 мм. Для кріплення стін з колонами каркасу будинку в горизонтальній шви, закладають Т–образні аккери з послідовною приваркою закладних деталей.

Стіни із крупних панелей. Для забезпечення повної збірності промислових будинків, застосовують стінові панелі заводського виготовлення. Переваги панельних стін, це скорочення термінів будівництва, зменшення маси будинку і трудоємкості. Стінові панелі при правильному конструктивному виконанні, повністю відповідає вимогам які ставляться до огороджуючих конструкцій. Вони добре протистоять атмосферним діям, не допускають проникнення вологи в середину конструкцій, тиску вітру. В практиці сучасного будівництва стінові панелі, виготовляються із легких бетонів, важких бетонів з ефективними утеплювачами. Стінові панелі застосовуються як для опалюваних так і не неопалюваних будинків. За конструктивною схемою стінові панелі можуть бути навісними і самонесучими. За місцем знаходження панелі підрозділяють на рядові, кутові, перемичечні, парапетні, карнизні і простіночні. Панелі в стінах розташовуються як правило горизонтально.

Рис. 3.27 Блоки зовнішніх стін	Рис. 3.28. Фасад виробничого будинку із крупних блоків: 1 – цокольний блок; 2 – простіночний блок; 3 – перемичечний блок; 4 – вікно

З метою уніфікації елементів стін і деталей кріплення, розміри панелей по висоті прийняті: 0,9; 1,2; 1,5; 1,8 м кратні модулю 0,3 м, а по довжині рівні кроку колони 6 і 12 м. Для неопалюваних будинків застосовують плоскі з/б панелі із тяжкого бетону

товщиною 70 мм і довжиною 6,0 м, висотою 885, 1185, 1785 мм. Панелі для опалюваних будинків виготовляють із керамзитобетону, бетону на зольній основі, аглопоритобетону тощо. Товщина панелі згідно теплотехнічного і конструктивного рішення прийнято 160, 200, 240, 300 мм.

Стіни із легких кострукцій. Набільш легкі кострукції стін із сталевих, алюмінієвих і інших листів з ефективними утеплю-вачами. Стіни із проізольованих оцинкованих сталевих, алюмінієвих листів за коструктивним рішенням можуть бути двох видів: полистового збирання, тобто виконується методом пошарового мотажу безпосередньо на будівельному майданчику або повної заводськох готовності. Зовнішні металеві профільовані листи виконуються шириною 750 і 1000 мм при товщині листа 0,8–1 мм, висота гофра 10–50 мм і довжині 12 м кріплять до ригелів при допомозі само нарізних болтів. Внутрішні панелі утеплені пінопластом товщиною 50 мм, мають ширину 600 або 700 мм, довжина 12 м. Пінопласт до стальних профілів кріплять за допомогою шпильок, які приварюються до стальних листів, а самі панелі до ригелів кріпляться стальними анкерами.

3.7.2. Перегородки

У виробничих будівлях використовують розділові і обгороджу вальні перегородки. Розділові призначені для повного розділення приміщень, істотно відмінних за своїм функціональним призначенням. Обгороджувальні перегородки мають невелику висоту та призначені для виділення ділянок виробництва, на які доступ людей повинен бути обмежений.

У одноповерхових виробничих будівлях розділові перегородки доходять до нижньої площини покриття. Тому вони мають велику висоту, що спричиняє необхідність їх кріплення вгорі до елементів каркаса. Це визначає доцільність розташування подовжніх перегородок безпосередньо біля подовжнього ряду колон, а

поперечних - по осі ригелів рам. Таке розташування дозволяє уникнути перетинів ригелів перегородками і кріпити останні безпосередньо до несучих елементів будівлі. Обгороджувальні перегородки, що мають висоту зазвичай не більше 2,4 м, роблять консольними, за можливістю, збірно-розбірної конструкції, що допускає їх переміщення. Нині на практиці у великопрольотних будівлях широко використовуються великопанельні розділові перегородки, вмонтовані по залізобетонних або сталевих фахверкових колонах.

Рис. 3.29. Конструкції полегшеної стіни типу "сандвіч" а) – фрагмент фасаду; б) – полегшена металева панель; 1–цокольна панель з/б; 2 – металеві ригелі; 3 – металеві огороджуючі панелі; 4 – віконні блоки	Рис. 3.30. Схеми розрізки стін на крупні панелі виробничих будівель: а) з стічковими пройомами; б) з пройомами розташованими через крок колон; в)г) з простінками шириною 1,5 і 3,0 прикроці колон 6, 12 м (1–цокольна панель; 2–рядові панелі; 3–перемичечна панель; 4–парапетна панель; 5–простінки)

Рис. 3.31. Стінові панелі неопалюавних і опалюваних будівель:

а)б) – панелі для неопалюавних будинків; в) – панелі для опалюавних будинків;

г) – кутовий блок; д) – простіночний блок

Панелі з важкого, легкого або комірчастого бетону мають товщину 70 мм, довжину 6 м, висоту 1,2 і 1,8 м. Аналогічні панелі виготовляють з гіпсобетону або фіброліту. В межах висоти ферми, де використовування підйомних кранів для монтажу панелей ускладнене, приміщення поділяють асбестоцементними або металевими листами, що прикріплюються до сталевих надколонників. Перспективним є використання легких каркасно-обшивочних перегородок, які можна вмонтовувати та демонтувати у будівлях, що експлуатуються, за допомогою засобів малої механізації. Перегородки часто виготовляють з профільованого оцинкованого сталевого листа, прикріпленого до каркаса. Їх застосовують в будівлях заввишки до 10,8 м при неагресивному середовищі та вологості повітря усередині приміщення не більше 65%. Такі перегородки роблять як розділовими, так і обгороджувальними. Конструкція перегородок складається із стійок, ригелів і обшивки зі сталевого листа з висотою гофра 40 мм. Внизу стійки кріплять до підстилаючого шару підлоги болтами, що самостійно заанкеровуються. Вверху перегородки кріпляться до конструкції покриття. Також використовують перегородки з асбестоцементних листів у сталевому каркасі. Вони складаються з панелей розміром 62,4 м і 612 м, стійок і ригелів. Рама панелей складається з тонкостінних труб, до яких кріплять асбестоцементні плоскі листи за допомогою штапиків зі сталевих гнутих кутів. Останні в необхідних випадках можуть замінюватися армованим склом.

3.7.3. Стіни з металевих листів

Стіни з металевих листів дають можливість зменшити масу стіни порівнянно з легкобетоними в 6...10 раз або на 250...300 кг/м² при приблизно тій же вартості. Це досягається використанням облицьовування стін тонкими сталевими або алюмінієвими листами та розташуванням між ними ефективного утеплювача, що дає змогу забезпечити в приміщеннях задані параметри мікроклімату. Таке різке зниження маси металевих стін визначило їх назву - легкі.

Використання таких стін у промисловому будівництві регламентується перш за все встановленими обмеженнями щодо економного витрачання металу, наявністю в районі будівництва індустріальної бази, що забезпечує можливість виготовлення та доставки необхідних виробів, сприятливими техніко-економічними показниками, а також відсутністю будь-яких екстремальних умов, що зумовлюються специфікою технологічного процесу, що відбувається в будівлі.

Теплозахисну основу металевих стін становить ефективний теплоізоляційний матеріал (пінополіуретан, пінополістирол, пінопласт, базальтова вата тощо), що розташовується між зовнішньою і внутрішньою обшивками. Особливістю теплозахисних якостей легких металевих стін є їх мала теплова інерція, що змушує при визначенні необхідного загального опору теплопередачі приймати середню температуру найхолодніших діб або навіть абсолютного мінімуму. Крім того, в металевих стінах досить важко уникнути добудови монтажних з'єднань, які не ставали б теплопровідними. При цьому необхідно стежити за тим, щоб в цих місцях на внутрішній поверхні стін не відбувалося випадання конденсаційної вологи.

Сходи промислових будівель ділять на вхідні (основні) і другорядні. Вони призначені для сполучення між поверхами і для евакуації людей. Для обслуговування обладнання проектують службові сходи на обслуговуючі і несучі майданчики. Крім того, будівлі можуть мати аварійні і пожежні сходи, які розташовують поза будівлею (переважно, металеві). Основні сходи складаються з маршів і майданчиків, які знаходяться у сходових клітках із несучих цегляних стін. Ширина маршів основних сходів повинна бути не меншою 1,05 м і не більшою 2,2 м з числом східців не менше 5 і не більше 16. Розмір східців маршів приймають 150300 мм, де 150 – висота присхідця, а 300 – ширина проступу. За конструкцією сходи можуть бути збірними залізобетонними з окремими маршами і майданчиками або виконані монолітно, збірні залізобетонні зі штучних східців по сталевих або залізобетонних косоурах (похилі балки, на які опираються східці). На рис. 3.32 – 3.34 показано елементи основних сходів із залізобетонних і сталевих конструкцій, а також їх плани і перерізи. Для визначення розмірів маршів і сходових кліток необхідно знати висоту поверху і прийняти схему сходів. Нехай необхідно запроектувати двомаршеві сходи на другий поверх будівлі з висотою першого поверху 3,6 м. Розмір сходинки – 150300 мм, а ширина маршу – 1350 мм. Висота одного маршу буде 3,6/2 = 1,8 м. Число східців в марші 1,8/0,15 = 12. Кількість проступів в марші буде на один менше числа присхідців, тобто 11. Довжина горизонтальної проекції маршу 110,3 = 3,3 м, а довжина сходової клітки 3,3 + 21,35 = 6 м. Ширина сходової клітки складається з ширини двох маршів і зазору між ними 0,1 м, тобто 1,352 + 0,1 = 2,8 м. Отже, внутрішній розмір сходової клітки буде 62,8 м. Службові сходи застосовують для огляду і обслуговування технологічного обладнання, яке знаходиться на різних висотах. Такі сходи також складаються з маршів і майданчиків, але їх виготовляють з металу. Якщо висоту маршів від 600 до 4200 мм, сходові марші мають нахил від 45⁰ до 60°; при більшій висоті – з нахилом 60° і можуть бути навіть вертикальними.

Рис. 3.32. Збірні залізобетонні марші і майданчики:

а - марш заввишки 1200 мм; б – майданчик

Ширину маршів і майданчиків службових сходів приймають 600, 800 і 1000 мм. Косоури маршів роблять з гнутого швелерного профілю. Висоту східців приймають 200 мм в маршах з нахилом 45° та 300 мм – з нахилом 60°. Марші та майданчики повинні мати огорожу з поручнями заввишки 900 мм. Настил майданчиків роблять із рифленого або просічного сталевого листа завтовшки 5 мм, а східці – з листа завтовшки 4 мм або круглих стержнів діаметром 18 мм (рис. 4.48). Пасажирські та вантажні ліфти часто розташовують із сходовими клітками. Вантажні малі ліфти мають вантажопідйомність 1 і 1,6 кН і розміри кабін 9006501000 і 90010001000 мм. Вантажні ліфти загального призначення випускають вантажопідйомністю від 5 до 50 кН. Розміри кабін ліфтів вантажопідйомністю 5 і 10 кН відповідно дорівнюють 100015002000 мм і 150020002000 мм.

Рис. 3.33. Сходи із сталевими несучими елементами:

1 – косоури (швелери №14-18); 2, 3 – балки (швелери №20–27); 4, 5 – нижній і верхній фризові східці; 6 – штукатурка по металевій сітці

Рис. 3.34. Сталеві службові сходи:

а – з східцями з листів сталі завширшки 600–900 мм; б – з східцями з пруткової сталі діаметром 18 мм, завширки 700–900 мм; в – вертикальні і під кутом до 90°

Читайте також:

1. БІОЛОГІЧНА КОРОЗІЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
2. Будівельна кераміка
3. Будівельна класифікація ґрунтів
4. Будівельна продукція. Кадри, нормування і продуктивність праці
5. Будівельне законодавство
6. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
7. Будівельний комплекс
8. Будівельний комплекс
9. Будівельний комплекс та його особливості в Україні.
10. Будівельний комплекс.
11. Будівельний підряд
12. Будівельний підряд. Підряд на проектні та пошукові роботи.

Переглядів: 3137