Покриття промислових будівель

Покриття складається з основної несучої конструкції (балки, ферми), несучої частини (плити покриття) і покрівлі. У промисловому будівництві, в основному, застосовують безпрогонну систему покриття, при якій безпосередньо на кроквяні балки або ферми укладають ребристі плити покриття.

Крокв'яні залізобетонні конструкції виготовляють у вигляді балок і ферм. Кожна з них має свої переваги та недоліки. Для покриття будівель прогоном 6, 9, 12 і 18 м застосовують одно- і двосхилі кроквяні балки з ухилом 1:12 або 1:15. Вони мають тавровий або двотавровий переріз (рис. 3.15). Двосхилі кроквяні балки прогоном 12 і 18 м виготовляють ґратчастими (рис. 3.15). Залізобетонні балки зазвичай менш трудомісткі при виготовленні, мають меншу висоту в середині прольоту, проте матеріалу на них витрачається більше, ніж на ферми того ж прольоту. Об'єм міжбалочного простору тут менший, проте використовувати його для розміщення інженерних комунікацій складніше через обмеження величини отворів, що облаштовані у стінці балок. Найбільше балки використовують для перекриття прольотів 18 м. Є економічні рішення і для перекриття прольотів 24 м. Залізобетонні ферми застосовуються звичайно для перекриття прольотів 18,0; 24,0 і 30 м, їх встановлюють з кроком 6,0 або 12,0 м. Ферми 18,0 м мають меншу вагу ніж залізобетонні балки суцільного перерізу на 20% (рис. 3.16). Кроквяні балки та ферми розташовують з кроком 6 і 12 м. Крок 6 м переважає у кроквяних конструкціях, до яких підвішуються засоби внутрішньоцехового транспорту (монорельси, підвісні крани), оскільки при більшому кроці істотно обважнюють шляхи кранів. При сітці колон 18х6 або 24х6 м кроквяні конструкції встановлюють безпосередньо на колони. Якщо за умов технологічного процесу крок колон середніх рядів повинен бути великим, наприклад, 12 м, то по колонах встановлюють підкроквяні конструкції, а кроквяні конструкції ставлять вже на них по осі колони і по середині підкрокв. Висота колон, на які встановлюють підкроквяні конструкції, буде на 600 мм меншою, тобто на висоту опорної частини підкрокв.

Залізобетонні плити, що слугують основою для крівлі, укладають по поперечних кроквяних конструкціях; вони мають чотири типові розміри. При кроці кроквяних конструкцій 6 м використовуються плити 3х6 і 1,5х6 м, а при кроці 12 м - 12х6 і 1,5х12 м. Переважно застосовують плити шириною 3 м, що відповідає відстані між вузлами ферм.

Більш ефективними несучими конструкціями для покрить є металеві кроквяні і підкроквяні ферми ( рис. 3.17). Підкроквяні ферми застосовуються для прольотів 18, 24, 30, 36 м при кроці колон 6, 12, 18 м. Верхній з нижнім пояси і розкоси ферм конструюють із кутників, труб, швелерів і з’єднують між собою зваркою з допомогою фасонок із листової сталі. Січення полок поясів, стійок, розкосів приймаються по розрахунку. Для збільшення виробничої площі цеху, середній ряд колон проектується з кроком 12,0, 18,0 м, а крайній ряд колон 6 м. Крокв’яні елементи балки ферм монтуються на підкрокв’яні залізобетонні балки або ферми.

3.6. Види покрівлі і фактори, що визначають їх вибір

Конструкція покриття визначається його профілем, заданими теплозахисними якостями, матеріалами, що використовуються як несуча його основа та покрівля, а також способом відведення атмосферних вод.

На практиці знаходять вживання плоскі покрівлі (нахил до 2,5%), малонахилені (нахил 2,5...10%), зі змінним нахилом і сильнонахилені. При добудові будівництв найпоширеніших малонахилених покрівель використовують різні види рулонних і мастикових матеріалів, що укладаються в 2-4 шари залежно від нахилу. Робота з добудови покрівлі з цих матеріалів найкраще піддається механізації, ці покрівлі довговічні, легко піддаються ремонту. Змінний нахил покрівлі виникає у випадках, коли несучі елементи покриття мають криволінійний контур. До них відносяться сегментні ферми (без вирівнюючих стовпчиків), арки, оболонки тощо. У цих випадках при добудові покрівлі застосовують еластичні матеріали, що здатні відтворювати кривизну покриття. Проте при змінному нахилі важче механізувати роботи, і виникає необхідність змінювати марку мастик, застосовуючи менш теплостійкі на ділянках малого нахилу, що сприяє самозахисту покрівлі в літній період, і більш теплостійкі на ділянках з сильним нахилом, що зменшує небезпеку сповзання покрівлі в жаркий період року. За умовами теплозахисту покриття поділяють на теплі та холодні. При теплих покриттях перепад між температурою внутрішнього повітря і температурою зовнішньої поверхні покриття повинен бути не нижчим встановлених по санітарних вимогах (7-8°С). Холодні покриття типові для неопалювальних будівель, а також для цехів, покриття яких нагріваються до високих температур, що викликають танення снігу, що потрапляє на них. Матеріалом для таких покриттів може бути асбестоцемент, сталевий лист. Залежно від конструкції настилу опори для покриття розділяють на так звані «традиційні» та легкі. В першому випадку їх настилом слугують залізобетонні плити, що укладаються безпосередньо по ригелях рам, в другому - профільований настил, що укладається по прогонах, укладених на ригелі рам. Вибір матеріалу утеплювача звичайно пов'язаний з матеріалом несучого шару покриття. При залізобетонних настилах використовують легкі бетони, мінераловатні та скловолокнисті матеріали, фіброліт. При легких покриттях доцільне використання ефективнішого утеплювача - пінополістиролу, пінополіуретану й інших полімерних матеріалів, що мають малу густину.

Рис. 3.15. Залізобетонні балки покриття прогоном 6, 9 і 12 м а-

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжповерхові перекриття багатоповерхових промислових будівель	\|	Сходи і ліфти промислових будівель

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.