• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

До еколого-збалансованого розвитку

Головні підсумки ХХ століття. Програма переходу України

Тема 2.4 Національний шлях до еколого-збалансованого розвитку

Лекція 13

План

1 Головні підсумки ХХ століття.

2 Програма переходу України до еколого-збалансованого розвитку.

1 Екологічна криза в країні продовжує розростатися і поглиблюватись, охоплюючи все біль-ші території. Як і раніше, бракує асигнувань на серйозні природоохоронні заходи в усіх сфе-рах буття, фактично відсутній контроль за природоруйнівною діяльністю, через застарілість обладнання і технологій на виробництвах зростають кількість техногенних аварій, ефек-тивність очисних споруд дуже низька або їх узагалі немає, не створено ефективної системи держконтролю за станом довкілля й управління всією природоохоронною діяльністю. Рівень екологічної освіти населення вкрай низький.

На екологічний стан України найближчим часом негативно впливатимуть також зміни структури палива, приватизація землі і підприємств. Очікуються труднощі під час впровад-ження ефективних ресурсозберігаючих і природоохоронних технологій. Імовірними залиша-ються різке погіршення екологічного стану країни загалом і необоротна деградація окремих природних об’єктів і районів.

Проте є і позитивні фактори:

– нагромаджено багато об’єктивних даних про екостан геосистем України, на основі яких

розроблено програму заходів для розв’язання екологічних проблем;

– визначено основні причини і динаміку розвитку екологічної кризи.

Ці заходи спрямовані передусім на стабілізацію, а в подальшому - на зменшення масш-табів забруднення довкілля, припинення деградаційних процесів, відновлення порушених природних комплексів, раціональне використання, охорону природних ресурсів.

За умов загострення в 90-х роках екологічної кризи теперішня орієнтація України на природоохоронну і ресурсозберігаючу політику, входження в загальноєвропейську і світову системи екобезпеки, ефективне вирішення екологічних проблем має національне і міжнарод-не значення. Здобуття країною незалежності дає змогу змінити державну політику природо-користування, планувати і розвивати в майбутньому господарство так, щоб це не суперечило збереженню і поліпшенню якості довкілля.

Україна має надзвичайно вигідне географічне положення, досить багатий природний, економічний, людський потенціал, великі трудові ресурси, потужні наукові сили, розвинену транспортну мережу, доволі високий рівень виробництва енергії. Ці фактори мають сприяти тому, щоб найближчим часом країна вийшла з тяжкої еколого-економічної кризи і піднялася до рівня розвинених європейських держав.

Останніми роками активізувався процес переходу до еколого-збалансованого розвитку держави. Попередні роки можна охарактеризувати лише як етап підготовки до цього перехо-ду, для якого нині є значний національний потенціал:

– країна має висококласних спеціалістів і достатні можливості для розвитку освіти (зокрема

екологічної) населення для сприйняття ідей, принципів збалансованого розвитку;

– продемонструвала можливості економічного зростання попри застарілі основні фонди ви-

робництва;

– досягла значних успіхів у здійсненні екополітики;

– вже накопичена «критична маса» для здійснення реформ, особливо в аграрному секторі,

аби забезпечити незворотність вибраного курсу подальшого розвитку, утвердження дер-

жави.

На сьогодні головне завдання керівництва держави, суспільства полягає в переорієн-тації національної політики, стратегії на ідеї та принципи гармонійного розвитку і забезпе-чення їх реалізації.

2 Основою подальшого розвитку країни визнано європейський вибір, її відданість загально-людським цінностям, ідеалам свободи, гарантованої демократії, визнання людини, її прав і свобод - найвищою цінністю цивілізаційного прогресу.

Основною метою здійснюваних в Україні реформ є соціальна переорієнтація економіч-ної політики. Визначено стратегічні пріоритети сталого розвитку країни. В економічній сфе-рі:

– утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії остаточної стабілізації

економіки, а в подальшому її прискореного зростання;

– впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху посту-

пу; активне здійснення аграрної політики;

– зміцнення економічних засад для глибокої перебудови соціальної сфери.

В соціальній сфері:

– підвищення інтелектуального потенціалу нації, всебічний розвиток освіти, особливо еколо-

гічної;

– реформування системи оплати праці, зменшення безробіття, вдосконалення механізмів на-

дання державної соцдопомоги, запровадження системи загальнообов’язкового державного

соцстрахування; поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім’ї; здійснення скоордино-

ваних кроків, спрямованих на поліпшення охорони здоров’я населення, зниження смертнос-

ті, збільшення тривалості життя; зміцнення позицій середнього класу.

В екологічній сфері:

– гарантування екобезпеки ядерних об'єктів, радіаційного захисту населення і довкілля, зве-

дення до мінімуму негативного впливу наслідків аварії на ЧАЕС;

– поліпшення екологічного стану річок України, зокрема Дніпра, та якості питної води;

– стабілізація і поліпшення екологічного стану в містах, промцентрах Донецько-Придніп-

ровського регіону; будівництво нових і реконструкція діючих комунальних очисних каналі-

заційних споруд;

– запобігання забрудненню Чорного, Азовського морів, поліпшення екостану;

– формування збалансованої системи природокористування та екологізація промисловості,

енергетики, будівництва, сільського господарства, транспорту;

– збереження біорізноманітності, розвиток заповідної справи.

Передбачається прискорене виведення економіки на траєкторію стійкого зростання через поглиблення курсу ринкових реформ, активну і послідовну соціальну політику.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
8. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
9. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
10. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
12. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.

Переглядів: 793