• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання для самоперевірки

Література

ПЛАН

ТЕМА 3. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО

1. Причини та умови виникнення козацтва.

2. Організація Запорозької Січі.

3. Боротьба козаків проти татар та турків. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.

4. Козацько-селянські повстання кінця XVI - першої половини XVII ст.

1. Бойко О.Д. Історія України. К.: “Академія”, 1999. – С. 109-125.

2. Історія України / Під кер. Ю. Зайцева. – Львів: Світ, 1996. – С. 91-99; 106-113.

3. Сергійчук В. Морські походи запорожців. – К.: “Фотовідеосервіс”, 1992.

4. Щербак В. О. Джерела формування українського козацтва // Український історичний журнал. – 1994. - № 2-3.

5. Щербак В. О. Запорізька Січ як фактор консолідації українського козацтва до середини XVII ст. // Український історичний журнал. – 1995. - № 6.

6. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У 3-х томах. – К.: Наук. Думка. – Т. 1. – С. 163-172, 224-230; Т. 2. – С. 2-27, 145-150.

7. Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К.: Генеза, 1997. – 312 с.

У другій половині XIV – XVI ст. українські землі потрапляють під владу іноземних держав – Литви та Польщі -, які у 1569 р. об’єднуються в єдину державу – Річ Посполиту. Населення українських земель опинилося в умовах соціального та релігійного поневолення, потенційного ополячення та загрози асиміляції. Але на захист інтересів українського народу виступила нова історична сила – українське козацтво – феномен, який притаманний лише вітчизняній історії.

Козацтву та його авангарду – Запорозькій Січі належить особливе місце в українській історії. Саме воно виступило тією провідною силою, яка змогла згуртувати навколо себе усі стани та версти українського суспільства та очолити українській народ у його боротьбі за свої права, за волю та незалежність.

1. Слово “козак”– тюркського походження, вперше воно зафіксовано у половецькому рукописі “Codex cumanicus” у ХІІІ ст. Згідно з Куманським кодексом слово козак означало сторож,вартовий. Пізніше це слово в цілому ряді тюркських мов позначало вільних найманців, вояків, що покинули свої улуси, степових розбійників, а в ширшому розумінні – вигнанців, бездомних людей, авантюристів, нежонатих молодиків. У 1492 р. вперше згадуються козаки християни, які в гирлі Дніпра по-розбійницьки напали на турецький корабель.

Звідки ж узяли походження українські козаки? Ця наукова проблема стала предметом однієї з найдовших наукових дискусій серед учених-істориків. Вивченням феномена козацтва займалися такі видатні вчені, як О. Рігельман та Д. Яворницький, В. Антонович та М. Драгоманов, В. Голобуцький, О. Апанович, наші сучасники В. Щербак, В. Смолій та багато інших.

Перші спроби дослідити походження українських козаків були зроблені ще на початку XVII ст. Польський хроніст М. Стрийковський вважав, що козаки походять від стародавнього ватажка “Козака”, який вдало боровся з татарами. Згодом з’явився ряд гіпотез, які більш обґрунтовано пояснювали походження козацтва:

¨ “Хозарська” теорія, популярна у XVIIІ ст., ототожнювала козаків із давнім степовим народом – козарами або хозарами.

¨ “Чорно-клобуцька” теорія вважає козаків нащадками “чорних клобуків” – тюркського народу, що жив у давньоруські часи на пограничній між Руссю та Степом території.

¨ “Черкаська” теорія вбачає у козаках переселенців з Передкавказзя (Тмутаракані) – черкасів, або черкесів – гілки чорних клобуків, які заснували в Україні м. Черкаси.

¨ “Татарська” теорія – бачить витоки козацтва в татарських колоніях, які утворилися на Київщині у часи Великого князівства Литовського; у цих колоніях татари перемішувалися з місцевим бродячим людом.

¨ “Автохтонна” – доводить, що козаки походять від вічових громад Київської Русі, які не зникли, а переродилися у військові формування, підлеглі великому литовському князю.

¨ “Болохівська” теорія бачить корені козацтва у давньоруських громадах болохівців, які після монголо-татарського завоювання добровільно вийшли з-під влади руських князів під протекторат Орди.

¨ “Бродницька” теорія вважає, що козаки походять від слов’янського населення пониззя Дунаю, так званих “бродників”, що оселилися там ще у період Київської Русі.

¨ “Уходницька” теорія пояснює виникнення козацтва промисловою діяльністю тогочасного населення України, коли ватаги озброєних людей вирушали у Дніпровий Низ для риболовецького, мисливського та інших промислів.

¨ “Утікацька”, або класова теорія пояснює появу козацтва загостренням соціальних суперечностей та посиленням феодального гніту, які змушували селян шукати вільного життя за порогами.

¨ “Захисна” теорія вважає, що козацтво виникло внаслідок необхідності дати відсіч татарській загрозі.

Кількість перелічених теорій демонструє, наскільки складним і суперечливим є питання про походження козацтва. Мабуть, більшість з цих теорій має право на життя, бо містить раціональні зерна, тим більше, що жодна з них не може самостійно пояснити проблеми.

Якщо проаналізувати ці теорії, то можна прийти до висновку, що їх можна поділити на дві групи – 1) ті, які виводять козацтво від слов’янського населення, і 2) ті, які бачать початки козаччини серед тюркомовного населення степу.

На користь останньої групи теорій свідчать такі факти:

¨ Серед козаків побутувала українсько-татарська двомовність.

¨ Запозичення козаками-слов’янами від татар простежуються у зовнішньому вигляді, озброєнні, побуті, мові тощо. Так, слов’янські порти були замінені на шаровари, довге волосся – на оселедець. Замість руського меча використовується крива татарська шабля, колчани зі стрілами козаки називають сагайдаками. Свої становиська вони називають кошами, житла – куренями, свої війська вони називають не дружинами, а ватагами, молодих слуг звуть не отроками, а джурами. До військової атрибутики входять такі тюркські поняття, як осавул, булава, бунчук, барабан, табір, майдан.

Характерно, що турки називали козаків буткалами, тобто змішаним народом.

Проблема тюркського походження козацтва залишається і досі недослідженою. Але більшість сучасних вчених вважає, що виникнення козацтва стало своєрідним компромісом між слов’янським світом та Диким Полем.

Але з середини XV ст. розпочинається новий етап у відносинах між Україною та татарами, пов’язаний із виникненням Кримського ханату. Відтепер татари стають найбільшою небезпекою для півдня України. Щороку загони кримських татар налітали на українські міста та села, плюндрували все навколо, старих та немічних вбивали, а інших забирали у полон та продавали їх у кримському порту Кафі, який українці називали “упирем, що п’є руську кров”. Примітивне скотарське господарство не могло задовольнити потреб татар, тому ці наскоки для татар були економічною необхідністю.

З 70-х років XV ст. кримські татари розпочинають серію нищівних походів на Русь. У 1482 р. татари дійшли до Києва, взяли штурмом замок, полонили безліч народу, пограбували київські церкви. Крім великих походів, здійснювалися ще набіги менших татарських загонів (чамбулів). Тактика походу за ясиром була відпрацьована до автоматизму. Вона спиралася на блискавичність нападу, продумане розсіяння малих загонів і спосіб відступу врозсип, що утруднювало переслідування.

За кілька десятиліть українські землі перетворилися на головне джерело постачання рабів для невільничих ринків Криму та Стамбула, де їх продавали зв’язаними по десятку у найвіддаленіші райони Азії та Сходу.

Литовська та польська влада нічого не могла протиставити цьому руйнівному смерчеві. Невеликі прикордонні замки не могли вирішити цієї проблеми. Тому весь тягар оборони ліг на плечі українського народу. Кримські набіги стали каталізатором козаччини.

Підсумовуючи вищесказане, можна виділити ряд причин, які зумовили виникнення козацтва:

1. Наступ польсько-литовських феодалів, захоплення ними українських земель, зростання феодального землеволодіння разом із вичерпанням ресурсів на Півночі підштовхнули процес господарського освоєння та колонізації нових земель.

2. Посилення феодальної експлуатації, закріпачення, національний та релігійний гніт.

3. Зростання зовнішньої загрози, неспроможність влади забезпечити охорону кордонів, необхідність захисту від нападів татар.

За час свого існування козацтво переживає певну еволюцію.

Ø У XV – і майже до кінця XVI ст. активно йде процес формування козацтва, але термін козак означав не соціальний статус, а рід занять, спосіб життя. Козацтво як соціальна верства ще не оформилося. Характерним було досить негативне ставлення населення до козацтва.

Ø У 70-х роках XVI ст. польська влада починає наймати козаків на козацьку службу, створюється козацький реєстр, козацтво формується у соціальну верству, яка за своїм складом була досить неоднорідною: реєстрове (городове) козацтво – заможні, привілейовані козаки, які перебували на державній службі; запорозьке (низове) козацтво, яке проживало у пониззі Дніпра в межах Запорозької Січі; нереєстрове козацтво, яке виникло внаслідок самовільного покозачення, не мало визнаного статусу, вело козацький спосіб життя.

Ø З 20-тих років XVII ст. соціальний статус козацтва підвищується внаслідок діяльності гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного та утворення союзу між козацтвом та православною церквою. Козацтво стає однією з провідних верств українського суспільства, виразником інтересів українського народу, стає символом та синонімом усього українського. З цього часу формується позитивне ставлення населення до козаків, формується образ народного героя – козака.

2. Велике значення у становленні козацтва як соціальної верстви та його згуртуванні відіграла Запорозька Січ, утворена у середині XVI ст.

Здавна козаки жили у пониззі Дніпра, унікальною особливістю якого були його пороги – кам’яні скелі, які виступали з води на висоту до п’яти метрів. Порогів було дев’ять. За порогами Дніпро розливався, і там було багато великих і малих островів, на яких козаки споруджували невеликі укріплення – городці або січі. Поява першої великої січі пов’язана з ім’ям князя . Вишневецького, який у народній пам’яті відомий під ім’ям Байда (з татарської – безтурботний чоловік). Він походив з великокнязівського роду Гедиміновичів, мав великі маєтності, обіймав високу посаду старости канівського та черкаського. Він дуже любив рідну українську землю і одним з перших став на захист Волині та Поділля від татарських нападів. Саме йому приписують заснування на о. Мала Хортиця замку, який і став першою Запорозькою Січчю. (1552-1554 рр.)

Протягом існування Січі її місцезнаходження мінялося 7 разів:

Томаківка – 60-ті рр. XVI ст – 1593 р.

Базавлук – 1593 -1638 рр.

Микитин Ріг – 1638 – 1652 рр.

Чортомлик – 1652 – 1709 рр.

Кам’янська Січ

Олешківська Січ

Нова Січ на р. Підпільній 1734-1775 рр. –

Але вона завжди залишалася символом козацької єдності. Козацьке прислів’я про це свідчить так: “Січ – Мати, а Великий Луг – батько, отам треба й умирати”.

Вступити до Запорозької Січі міг будь-який чоловік православної віри.

Згодом на Січі сформувалася нова українська (козацька) державність. У той час, коли у Європі панував монархічний лад, у запорожців існувала республіканська форма правління. Кожен запорожець мав право голосу у загальній раді, якій належала уся повнота влади. Рада управляла усіма найголовнішими сторонами життя Січі, обирала гетьмана (кошового отамана) або старшину. Рішенню ради підкорялися навіть гетьмани. Якщо гетьман припускався помилки, то його могли вбити як зрадника, а на його місце вибирали іншого. Окрім гетьмана, важливими посадами були: військовий суддя (вів судові справи, у відсутність кошового отамана виконував його обов’язки, виконував обов’язки скарбника), військовий писар (складав та підписував документи, очолював канцелярію); військовий осавул (організовував несення прикордонної служби, проводив слідство та виконання судових вироків); військовий обозний (очолював артилерійську та фортифікаційну справу на Січі); курінний отаман (мав ті самі права, що і кошовий, але у межах свого куреня).

Крім власних органів управління, у Січі функціонувало також власне козацьке право, яке не було писаним законом, а “стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом”.

Таким чином, запорожці утворили досить оригінальну демократичну форму управління державою, яку М. Костомаров влучно назвав “християнською козацькою республікою”. Дійсно, з одного боку, на Запоріжжі не існувало кріпацтва, феодальної власності на землю, панувала формальна рівність між козаками. З іншого боку для козаків характерною була глибока релігійність, ревний захист православної віри. Велику роль вони відіграли у боротьбі українського народу проти окатоличення та унійного руху.

3.Але особлива роль належала козацтву у боротьбі проти татаро-турецької агресії. Велику роль у цій боротьбі відіграли морські походи запорожців проти кримського ханства та Туреччини. Піднесенн у цій сфері відбувається під час гетьманування С. Кішки (1599 – 1602) Сам він під час одного з морських походів потрапив у полон, пробув 25 років на турецькій каторзі. У 1599 р. підняв повстання, визволив невільників та втік. Коли повернувся на Запоріжжя, козаки обрали його гетьманом. Того ж самого року С. Кішка очолив похід козаків на чорне море, а в 1600 р. водив їй на Валахію.

До морського походу запорожці готувалися дуже старанно. Вони самі будували свої судна – чайки. За кілька тижнів вони збирали матеріал для побудови чайок. Кожен загін будував для себе чайку. Звичайно будувалася флотилія з 80-100 чайок.

Чайка – це великий морський човен, у якому могло вміститися 50-70 чоловік. Основу його складав кіль – 15 м. На нього набудовувався корпус. Довжина чайки сягала 20 м., ширина – 4 м., осадка – 1,5 м. Ззовні по обох бортах нав’язувалися снопи очерету. Снопи ці не давали човну тонути навіть тоді, коли він наповнявся водою. Приводом у чайці служили весла по 10-15 на кожному бортові та вітрило зі складною щоглою. Чайка могла мати до 6 малих гармат-фальконетів. Запорозький човен був швидкий, для турецьких галер – невловимий, як чайка. Просувалися вони дуже тихо.

Чайки могли виходити у походи тільки в теплу погоду. Служба на чайці була дуже важкою. Її екіпаж перебував під сонцем, дощем, на вітрах, хвилях. Веслували у 3 зміни. Екіпаж перебував у великому психічному та фізичному напруженні. Члени екіпажу відчували нудоту, брак апетиту, біль та запаморочення голови, сонливість та депресію. Дуже втомлювало обмеження до мінімуму руху. На чайці підтримувалася сувора дисципліна. За кожний вияв неслухняності карали, а того, хто вживав алкоголь, просто викидали за борт. На своїх чайках козаки спускалися по Дніпру, обминали татарську варту в районі фортець Кизи-Кермен та Іслам-Кермен, виходили в Чорне море, нападали на татарські та турецькі фортеці, грабували прибережні поселення.

У 1614 р. запорожці здійснили нечувану експедицію: на своїх чайках перетнули усе Чорне море й на турецькій території зруйнували міста Синоп та Трапезунд. Цей похід відбувся під проводом гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного, який у ньому знайшов собі гучну славу.

Народився П. Сагайдачний приблизно у 1577-1578 р. Початок його гетьманування припадає приблизно на період між 1605 – 1610 рр. Виразним лідером став після 1614 р. У наступному 1615 р. козаки на 80 чайках пішли на Константинополь, розорили околиці Стамбула. Сам султан бачив з вікон свого палацу дим від пожеж, які палали на околицях. За наказом султана за зухвалими запорожцями відрядили погоню. Турецька ескадра наздогнала козаків лише у гирлі Дунаю, вступила у бій та зазнала поразки.

Головною метою козацьких походів було звільнення бранців-християн. У 1616 р. запорожці здійснили похід на Кафу та звільнили безліч бранців.

Для народу морські походи стали торжеством над бусурманським світом. Починає творитися героїчний національний символ, який матеріалізувався в образі козака.

Але усяка дія породжує протидію. Тому відповіддю на кожну морську чи сухопутну експедицію козацтва ставав новий татарський набіг. Це змусило українців проводити більш врівноважену політику стосовно Криму та Туреччини. Сагайдачний поклав край бунтівній вдачі козаків, заборонив самовільні походи.

Під керівництвом гетьмана Сагайдачного Військо Запорізьке проголосило себе захисником православної віри та вступило у Київське церковне братство.

Узагалі, Сагайдачний досяг значних успіхів:

1) Він підняв престиж українського козацтва та посилив його вплив

2) Перетворив козацтво з аморфної маси на боєздатне регулярне дисципліноване військо

3) Утворив своєрідний союз козацтва з духовенством та міщанством.

4) Зміг перетворити козацтво з воєнної у воєнно-політичну силу, яка здатна вирішувати державні проблеми.

Сагайдачному вдалося налагодити врівноважені стосунки з Річчю Посполитою, довести їй, що козацтво для неї вкрай необхідно. Саме завдяки козачому війську Польща не програла Хотинську війну у1621 р.

Але після смерті Сагайдачного у1622р. (помер від ран, отриманих у Хотинський війні) знову відновилася ворожнеча між українцями та поляками, яка знайшла вихід у новій хвилі козацько-селянських повстань.

4. Наприкінці XVI – першій половині XVII ст. прокотилися дві хвилі козацько-селянських повстань, спрямованих проти польських порядків: перша – у 1591-1596 р., друга – у1625 – 1638 р.

Причинами повстань були:

Ø Посилення кріпосного та релігійного гніту

Ø Експансія польської шляхти на українські землі

Ø Зіткнення інтересів шляхти та козацтва

Ø Утиски прав та привілеїв козацтва

Перше повстання спалахнуло під проводом К. Косинського у 1591 р. приводом стало захоплення білоцерківським старостою козацьких земель. Загін реєстровців на чолі з Косинським захопив Білу Церкву. Повстанський рух знайшов підтримку серед селян та міщан. Повстання охопило Київське, Брацлавське та Волинське воєводства, частково – Подільське.

У 1593 р. під час облоги Черкас загинув Косинський, повстанці зазнали поразки.

У 1594 – 1596 рр. Спалахує повстання С. Наливайка. Воно охопило Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля, перекинулося у Білорусь. Козаки на захопленій території впроваджували козацький устрій, змушували населення присягати на вірність Війську Запорозькому. Це створювало велику загрозу для панування шляхетської Польщі. Тому проти повстанців відрядили коронне військо. Під Лубнами, в урочище Солониця, козацьке військо було розбито. Ватажків повстання стратили у Варшаві у 1597 р.

Після цього наступає перерва у козацько-польському протистоянні, пов’язана з тим, що Польща вступила у період безупинних воєн і мусила неодноразово звертатися по допомогу до козаків.

У 20-х роках XVII ст. козацтво знову зазнає утисків. Після Хотинської війни, у якій Польща отримала перемогу, козацтву заборонялися морські походи. Крім того, козакам не виплатили платню та скоротили реєстр. Це призводить до нової хвилі повстань. У 1625 р. спалахнуло повстання під проводом М. Жмайла. У битві жодна з сторін не одержала перемоги, тому було підписано компромісну Куруківську угоду. Козацький реєстр збільшувався з 3 до 6 тис., збільшувалася платня. Водночас козакам заборонялося ходити у морські походи, мати відносини з іншими державами.

Ця компромісна угода не вирішила проблем козацтва. Початком повстання стала відмова козаків коритися гетьману реєстровців Григорію Чорному. У березні 1630 р. повстанці обрали гетьманом Тараса Федоровича (Трясила). Повстання охопило Лівобережжя, повстанці захопили Канів та підійшли до Переяслава. Полякам не вдалося придушити це повстання, і вони підписали компромісну угоду, яка в основному повторювала Куруківську та збільшувала реєстр до 8 тис.

У 1635 р. поляки завершили будівництво фортеці Кодак на Дніпрі. Ця фортеця була побудована під керівництвом французького інженера Г. де Боплана за останнім словом тогочасної інженерної думки і вважалася неприступною. Фортеця мусила зупинити потік втікачів на Запоріжжя та рейди запорожців. Але того ж року козаки на чолі з гетьманом І. Сулимою зруйнували фортечні мури та захопили гарнізон. Останнім масштабним виступом стало повстання 1637-1638 рр., яке очолили П. Бут (Павлюк), Д. Гуня, Я. Остряниця. Але це повстання зазнало нищівної поразки. Реєстровці змушені були визнати ухвалену сеймом “Ординацію Війська Запорозького”, за якою скасовувалося козацьке самоврядування, число реєстровців обмежувалося 6 тис., нереєстрові козаки мали повертатися до стану посполитих, замість гетьмана уряд направляв свого комісара.

Отже, дві хвилі селянсько-козацьких повстань закінчилися поразкою. Основними причинами поразок були:

§ Стихійність, неорганізованість

§ Недосконале озброєння повстанців

§ Неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва, чвари між козацькою старшиною

§ Гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців.

З 1638 до 1648 р. у Речі Посполитій встановився мир, названий згодом десятиліттям “Золотого спокою”. Але це було затишшя перед бурею, бо проблеми, поставлені у козацько-селянських виступах, вирішені не були. Конфлікт спалахнув з неймовірною силою у 1648 р. як “Велике повстання”.

Таким чином, у XV – першій половині XVII ст. в Україні виникає та еволюціонує новий стан суспільства – козацтво, який зміг стати виразником інтересів українського народу та згуртувати його навколо себе. Для українців Запорозька Січ та козацтво стали уособленням свободи та рівності, захисником православної віри, бастіоном проти зовнішніх ворогів, силою, яка змогла очолити збройну боротьбу українського народу проти польського поневолення у 1648 р. під проводом Б. Хмельницького.

1. Які теорії походження козацтва ви знаєте?

2. Що означає слово “козак”?

3. Чому козаків називають змішаним народом?

4. Проаналізуйте причини появи козацтва?

5. Яку еволюцію переживає козацтво у XV – першій половині XVII ст.? Назвіть її етапи.

6. Коли виникла перша Запорозька Січ? Кому приписують її заснування?

7. Чому Запорозьку Січ називають “Християнською козацькою республікою”?

8. Які гетьмани прославилися своїми морським походами?

9. Що було головною метою морських походів?

10. Чому спалахують козацько-селянські повстання кінця XVI – першій половині XVII ст. ? Назвіть причини їх поразки.

11. Складіть хронологічну таблицю за цією темою.

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
11. Висновок з 1 питання
12. Відповідаючи на питання, будьте впевнені в своїй перемозі і все у вас вийде.

Переглядів: 611