• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оформлення

Структура пояснювальної записки і вказівки до її

Пояснювальна записка повинна надавати повне уявлення з розробленого технологічного процесу ремонту деталі і спроектованого пристрою.

В записці необхідно обґрунтувати вибір прийнятих рішень по всіх питаннях завдання на проектування. Для своєчасного виконання проекту записку необхідно складати паралельно з розробкою графічної частини.

Пояснювальна записка відноситься до текстових документів,вміщує весь текстовий та розрахунковий матеріал курсового проекту. Подається технічною мовою,чітко, грамотно, без виправлень та оформлюється згі­д­но з діючими стандартами та нормативно-технічними документами. Графічна інформація має подаватись у вигляді ілюстрацій (схеми, рисунки, графіки, діаграми тощо). Цифрова – у вигляді таблиць.

Зразок оформлення аркушів ПЗ показаний у додатку Б.

Пояснювальна записка курсового проекту, з врахуванням вимог до нормативно-технічних документів, має подаватись на одній стороні аркушів паперу формату А4 з рамками основного напису (ГОСТ 2.104-68). Після завдання на проектування, на третьому аркуші пояснювальної записки (відомість КП) використовується основний напис висотою 40 мм (додаток А, форма 1). Для всіх наступних сторінок використовується основний напис висотою 15 мм (додаток А, форма 2).

Текст ПЗ по­ді­ля­єть­ся на роз­ді­ли, під­роз­ді­ли, пункти і підпункти, які є структурними елементами ПЗ.

Розділ – головна ступінь поділу тексту, позначена номером і є заголовком.

Підрозділ – частина розділу, позначена номером і є заголовком.

Пункт – частина розділу чи підрозділу, позначена номером і може бути заголовком.

Підпункт – частина пункту, позначена номером і може бути заголовком.

Заголовки структурних елементів необхідно нумерувати тільки арабськими числами.

Ко­ж­ний роз­діл рекомендується по­чи­на­ти з но­вої сто­рі­н­ки, а під­роз­діл, пункт і підпункт за­пи­су­ва­ти на тій же сто­рі­н­ці.

Роз­ді­ли по­ви­нні ма­ти по­ряд­ко­ві но­ме­ри в межах всього документа, по­зна­че­ні араб­сь­ки­ми ци­ф­ра­ми (1, 2, і т.д.). Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу, пункти в межах підрозділу і т.д. за формою (2, 2.1, 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.2.1 і т.д.).

На­ймену­ван­ня роз­ді­лів, під­роз­ді­лів, пунктів і підпунктів записуються ма­ли­ми лі­те­ра­ми (крім пер­шої) з абзацу без підкреслювання. Кра­п­ка пі­с­ля на­зви роз­ді­лу, під­роз­ді­лу, пункту і підпункту не ста­ви­ть­ся. Переноси слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою.

Допускається розміщувати текст між заголовками розділу і підрозділу, між заголовками підрозділу і пункту.

Від­стань між на­зва­ми роз­ді­лів, під­роз­ді­лів, пунктів і підпунктів – 10…15 мм або півтора інтервалу, а між на­зва­ми і на­сту­п­ним те­к­с­том – 15…20 мм або два інтервали.

­Від­стань від ра­м­ки до меж те­к­с­ту ре­ко­ме­н­ду­єть­ся за­ли­ша­ти: зліва і справа – не ме­н­ше 3 мм, від вер­х­ньо­го чи ни­ж­ньо­го ря­д­ка те­к­с­ту до вер­х­ньої чи ни­ж­ньої ра­м­ки – не ме­н­ше 10 мм. Ве­ли­чи­на аб­за­цу – п’ять знаків (15…17 мм).

По­ми­л­ки, опи­с­ки, які ви­яви­лись при ви­ко­нан­ні ПЗ, до­пу­с­ка­єть­ся ви­пра­в­ля­ти аку­ра­т­ною під­чи­с­т­кою, бі­лою фа­р­бою й на­не­сен­ням на то­му ж мі­с­ці ви­пра­в­ле­но­го те­к­с­ту.

Нумерація сторінок ПЗ приводиться у відповідній графі основного напису, починаючи з аркуша, наступного за завданням на проектування (відомість курсового проекту). Титульний аркуш і завдання на проектування не нумеруються і в загальну нумерацію не включаються.

На ко­ж­но­му ар­ку­ші ПЗ вка­зу­єть­ся код шифру проекту за зра­з­ком (див. до­да­ток В).

Вимоги до оформлення текстової частини. При оформленні текстової частини пояснювальної записки необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 2.105-95.

Текст ПЗ виконується одним із застосовуваних друкувальних чи графічних пристроїв виведення ЕОМ з висотою букв і цифр не менше 2,5 мм, (кегль № 14), через один інтервал (допускається півтора інтервалу) (ГОСТ 2.004-88).

Допускається оформлювати текст машинописним (друкарським) чітким шрифтом (1,5-2 інтервали) або рукописним основним креслярським шрифтом (ГОСТ 2.304-81) чо­р­ною ту­ш­шю, чо­р­ни­ла­ми чи па­с­тою з висотою букв та цифр не менше 2,5 мм.

При написанні тексту слід дотримуватися таких правил:

Ø текст необхідно викладати обґрунтовано в лаконічному технічному стилі;

Ø умовні буквені позначення фізичних величин і умовні графічні позначення компонентів повинні відповідати встановленим стандартам. Перед буквеним позначенням фізичної величини повинно бути її пояснення (припуск на обробку z, трудомісткість t);

Ø числа з розмірністю слід записувати цифрами, а без розмірності словами (потужність – 2 кВт, збільшити в чотири рази);

Ø позначення одиниць слід писати в рядок з числовим значенням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці слід робити пропуск (100 Вт, 150 люд-год. );

Ø якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю фізичної величини вказують тільки після останнього числового значення (1,5; 1,75; 2 мм);

Ø позначення величин з граничними відхиленнями слід записувати так: 100 ± 5 мм;

Ø буквені позначення одиниць, які входять в добуток, розділяють крапкою на середній лінії (·); знак ділення замінюють косою рискою (/);

Ø порядкові числівники слід записувати цифрами з відмінковими закінченнями (2-й раз, 4-а лінія); при кількох порядкових числівниках відмінкове закінчення записують після останнього (3,4,5-й графіки); кількісні числівники записують без відмінкових закінчень (на 20 аркушах); не пишуть закінчення в датах (21 жовтня) та при римських числах (XXI століття);

Ø скорочення слів в тексті не допускаються, крім загальноприйнятих в українській мові і установлених в ГОСТ 2.316-68, а також скорочень, які прийняті для надписів на виробі (в тексті вони повинні бути виділені великими літерами: ON, OFF), а якщо надпис складається з цифр або знаків, то в лапках. Лапками також виділяють найменування команд, режимів, сигналів ("Запуск"). Як­що в ПЗ при­йн­я­та си­с­те­ма ско­ро­чень, то во­ни по­ви­нні бу­ти ви­не­се­ні в пе­ре­лік ско­ро­чень.

При написанні тексту не дозволяється:

Ø допускати професійних або місцевих слів і виразів (техніцизмів);

Ø після назви місяця писати слово "місяць" (не "в травні місяці", а "в травні");

Ø використовувати вирази: "цього року", "минулого року", слід писати конкретну дату "в червні 2007 року";

Ø використовувати позначення одиниць фізичних величин без цифр, необхідно писати повністю: "кілька кілограмів" (за винятком оформлення таблиць і формул);

Ø з'єднувати текст з умовним позначенням фізичних величин за допомогою математичних знаків (не "припуск = 0,25 мм", а "припуск дорівнює 0,25 мм", не "температура дорівнює - 5 ºС", а "температура дорівнює мінус 5 ºС ");

Ø використовувати математичні знаки <, >, 0, №, %, sin, cos, tg, log та ін. без цифрових або буквених позначень. В тексті слід писати словами "нуль", "номер", "логарифм" і т.д.;

Ø використовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ, СНіП, СТП) без реєстраційного номера.

Оформлення формул. Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту. Між формулою і текстом зверху і знизу пропускають один рядок.

Умовні буквені позначення (символи) в формулі повинні відповідати установленим ГОСТ 1494-77. Їх пояснення наводять в тексті або зразу ж під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символу з нового рядка в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок повинен починатися з абзацу із слова "де" і без будь-якого знака після нього.

Всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Дозволяється виконувати нумерацію в межах всього документа.

Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи. Одиницю вимірювання беруть в круглі дужки.

Наприклад. Річний обсяг ремонтних робіт – Т_р, який необхідно виконати робітникам визначається за формулою:

де t_сум – сумарна трудомісткість всіх видів робіт, люд-год.;

K_р – коефіцієнт ремонту;

N₁ – річна виробнича програма деталей, що відновлюються, шт.

При необхідності відображення одиниці вимірювання результату безпосередньо у формулі її беруть в квадратні дужки.

Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою.

Якщо формула велика, то її можна переносити в наступні рядки. Перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення “·” замінюють знаком “×”.

Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою: “…в формулі (3.2)”; “... в формулах (2.3, …, 2.6)”.

Оформлення ілюстрацій. Для пояснення викладеного тексту рекомендується його ілюструвати графіками, кресленнями, фрагментами схем та ін., які можна виконувати чорною тушшю, простим олівцем середньої твердості та комп’ютерною графікою.

Розміщують ілюстрації в тексті або в додатках.

В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не уміщується без повороту.

На всі ілюстрації в тексті ПЗ мають бути посилання. Посилання виконують за формою: "...показано на рисунку 3.1." або в дужках за текстом (рисунок 3.1), на частину ілюстрації: “... показані на рисунку 3.2,б”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають зі скороченим словом "дивись" відповідно в дужках (див. рисунок 1.3).

Наведена форма запису (Рисунок …) відповідає вимогам ГОСТ 2.105-95 і допускає скорочення, тобто замість "Рисунок …" – "Рис …".

Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок. Всі ілюстрації в ПЗ називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою:

Рисунок 3.5 – Найменування рисунка

Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку починаючи від найменування.

Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі розділяючи крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.

Пояснюючі дані розміщують під ілюстрацією над її позначенням.

У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою ( а), б) ) під відповідною частиною. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою:

а) – найменування першої частини; б) – найменування другої частини

або за ходом найменування ілюстрації, беручи букви в дужки:

Рисунок 3.2 – Структурна схема (а) і кінематична схема (б)

електромеханічного підіймача

Якщо частини ілюстрації не вміщуються на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком ілюстрації вказують повне її позначення, а під її продовженнями позначають "Рисунок 3.2" (продовження). Пояснюючі дані розміщують під кожною частиною ілюстрації.

Якщо в тексті є посилання на складові частини зображеного засобу, то на відповідній ілюстрації вказують їх порядкові номери в межах ілюстрації. Якщо ілюстрація є фрагментом повної розробленої схеми, то для всіх компонентів вказують ті позиційні позначення, які вказані на схемі. Якщо ілюстраціями є фотографії, то останні повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу і позначені як рисунки.

Оформлення таблиць. Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту або з поворотом на кут 90° за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею. Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова "Таблиця". Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа. ГОСТ 2.105-95 та ДСТУ 3008-95 пропонують такий запис таблиці:

Таблиця 3.1 – Найменування таблиці

На всі таблиці мають бути посилання за формою: "наведено в таблиці 3.1"; " ... в таблицях 3.1 – 3.5" або в дужках по тексту (таблиця 2.3). Посилання на раніше наведену таблицю дають з скороченим словом "дивись" (див. таблицю 2.1) за ходом чи в кінці речення.

Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для найменування рядків. Допускається не розділяти рядки горизонтальними лініями. Мінімальний розмір між основами рядків – 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.

Графу "№ п/п" в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номера вказують в боковику таблиці перед найменуванням рядка.

Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повторюються не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ставиться прочерк.

Таблиця може бути великою як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямках або, іншими словами, може мати велику кількість граф і рядків. В таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші сторінки або розміщують одну частину під іншою чи поряд.

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф. Допускається виконувати нуме­рацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф.

У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть "Продовження таблиці 4.2" без крапки в кінці.

Структура ПЗ та її орієнтовний об’єм приведені в таблиці 1.1.Продовження таблиці 1.1

Читайте також:

1. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
2. Банк приймає до оплати вимога-доручення від платника протягом 20 календарних днів із дати оформлення його одержувачем.
3. Вантажна митна декларація як основний документ при здійсненні митного оформлення вантажів
4. Види бойових документів і вимоги до їх оформлення
5. Види бойових документів і вимоги до їх оформлення
6. ВИМОГИ ДЕРЖСТАНДАРТУ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ.
7. Вимоги до інтонаційного оформлення прочитуваного і декламованого. Прийоми його навчання
8. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ АНКЕТИ
9. Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору.
10. Вимоги до оформлення реферату
11. Вимоги до оформлення та зберігання документів
12. Вихідні дані для проектування поздовжнього профілю, його елементи та оформлення

Переглядів: 691