• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні положення системного аналізу в міжнародних відносинах.

Тема 1. Основи системного аналізу в міжнародних відносинах

Системний аналіз спрямований на розв’язання складних проблем.

Проблема виникає тоді, коли є розходження між бажаним та дійсним, тобто це абстрактна категорія, що відображає розуміння людьми мотивів своєї діяльності.

Метою застосуваннясистемного аналізу до конкретної проблеми є підвищення степеня обгрунтованості рішення, що приймається.

На відміну від довільно широкої методології системний аналіз обмежують дві наступні особливості:

n системні аналітики вивчають лише штучно створені системи, в яких людині належить надзвичайно важлива, а в багатьох випадках і вирішальна роль;

n головна задача системного аналізу - прийняття рішень і управління.

Системний аналіз - це методологія дослідження таких властивостей та відношень в об’єктах, які важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об’єктів у вигляді цілеспрямованих систем та вивчення властивостей цих систем та взаємних відношень як відношень між цілями та засобами їх реалізації.

Системний аналіз відрізняється від інших методів дослідження тим, що:

n враховує принципову складність об’єкта, що досліджується;

n бере до уваги розгалужені та стійкі взаємні зв’язки його з оточенням;

n грунтуючись на відомих властивостях складних систем дозволяє виявити нові конкретні властивості та взаємні зв’язки конкретного об’єкта дослідження;

n орієнтується не на розв’язання задач, а на створення постановки задачі (правильно поставити задачу - це на 50% її розв’язати), вибір відповідних методів для її розв’язання;

n основне в системному аналізі - знайти шлях, яким можна перетворити складну проблему в простішу, не тільки для розв’язання, але й для розуміння. Проблему перетворити в послідовність задач, для яких існують методи їх розв’язання.

Системний аналіз застосовується для розв’язання складних проблем, що пов’язані з діяльністю людей.

Системний аналіз - методологія дослідження об’єктів шляхом подання систем та аналізу цих систем.

Такий підхід орієнтує аналітика на розкриття цілісності об’єкта, виявлення структури елементів, їх властивостей та якостей, їх об’єднання в єдину теоретичну модель.

Поняття системи є основним поняттям в системному аналізі, навколо якого будуються інші поняття і яке є основним предметом досліджень. Складна система розглядається з одного боку як єдине, а з іншого як таке, що складається з частин, і відповідно до цього існують два типи визначення поняття система. Основні положення, або принципи системного підходу, є загальними твердженнями, що узагальнюють досвід роботи людини з складними системами, і які конкретизуються системним аналітиком при досліджені тієї чи іншої конкретної системи. Поняття системи, мети, елементу, функції, структури, ієрархії, зв’язку, стану, процесу є основними поняттями системного аналізу, які є визначені достатньо точно і повинні використовуватися відповідно до визначень.

Система – регулярне або упорядковане об’єднання взаємопов’язаних частин, які функціонують як єдине ціле і призначені для досягнення визначе- ної цілі або мети.

Система утворює особливу єдність з середовищем.

Середовище - це сукупність всіх об’єктів, зміна яких впливає на систему, а також об’єктів, що змінюються під дією системи. Весь наш світ можна розглядати як гігантську систему, Тому міжнародні відносини є підсистемою Всесвіту, а Всесвіт в найбільш широкому розумінні можна назвати середовищем цієї системи. Середовище - це все те, що взаємодіє з системою, тобто теж певна підсистема Всесвіту.

Мета відображає призначення системи, яке не є детерміністично фіксованим, воно може розвиватися в часі. Мета конкретизується за допомогою цілей.

Мета відображає те, що може чи повинно виникнути, прообраз майбутнього, стан, який бажано досягнути.

Декомпозиція - це поділ системи на частини з метою зробити зручнішими певні операції з цією системою.

Функція системи - це все те, що виконує система або може виконувати згідно до свого призначення.

Зв’язок - це важливий з точки зору розгляду системи обмін інформацією між елементами та зовнішнім середовищем і елементами системи.

Підсистема – цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів, що мають певну (означену) структуру і взаємодіють з якимось (зовнішнім) середовищем.

Елемент – непідлягаючий подальшому розкладанню при розгляді певної ситуації компонент складних процесів, явищ.

Елемент системи може входити до її складу, може бути переміщений в системі з одного місця на інше, може бути виключений з неї. Ці всі ситуації стосуються зміни структури системи.

Елемент може бути підсистемою:

Наприклад.

В системі МВ – інформаційні відносини є підсистемою.

Велика система – керована система ,що розглядається як сукупність взаємопов’язаних керованих підсистем, об’єднаних спільною метою функціонування.

Поняття структури є одним з основних в системному аналізі. За ступенем зв’язку та розумінням побудови чи сприйняття системи розрізняють форми, сукупність та структури.

Структура – фіксація зв’язків між елементами системи.

Системи : - прості (великі);

- складні.

Проста система – система з невеликою кількістю елементів, які не мають розгалужених зв’язків, тобто відсутні ієрархічні рівні (кількість - до 1000ел.).

Складна система – складовий об’єкт, частини якого можна розглядати як окремі системи, об’єднані в єдине ціле зв’язаними між собою заданими відношеннями. Має ієрархічну структуру та велику кількість елементів (понад 1000 ел.).

Система МВ відноситься до складних систем.

Узагальнення ознак складної системи:

- система створюється людиною або складається з різноманітних природних компонентів;

- система характеризується цілісністю тобто всі її компоненти підпорядковані досягненню мети;

- система є великою з точки зору різноманітності складових, кількості функцій, вартості;

- є складною, коли зміна однієї із змінних визначає зміну інших змінних, такі залежності рідко бувають лінійними;

- вхідні дії складної системи маютьстохастичну природу, - це неможливість передбачення поведінки системи в будь-який момент часу;

- містять елементи конкурентних ситуацій.

Системи для яких можна передбачити, обчислити точне значення подальшої поведінки є детермінованими.

Системи класифікуються за різними класифікаційними ознака­ми.

З точки зору призначення системи поділяються на пасивні (казу­альні) та активні (цілеспрямовані).

Пасивні системи — це пристрої, що використовуються для виконання вимог, які усвідомлені їх творцями (автомобілі та лі­таки призначені для транспортування, будинки захищають від оточуючого середовища). В пасивних системах цілі задані твор­цем і не можуть змінюватися довільно.

Активні (цілеспрямовані) системи — ті, що сприймають потре­би для того, щоб формувати і реалізувати дії з множини альтерна­тивних для задоволення власних потреб. Динамізм цілеспрямованих систем полягає у тому, що їхні цілі та способи їх вибору змінюють­ся з часом, вони не лише пристосовуються до змін зовнішнього сере­довища, але й самі змінюють його у відповідності до цілей.

Вчений Людвіг Фон Барталанарі, який започаткував теорію систем, визначив такі задачі системного аналізу та системного підходу:

- виявлення загальних принципів та законів поведінки систем незалежно від природи елементів, які входять до їх складу та відношень між людьми;

- встановлення законів, які є єдиними для технічних, біологічних, соціальних об’єктів як системи.

Барталанарі сформував основні принципи системного аналізу:

- принцип цілісності – відносно незалежності досліджуваного об’єкта від інших систем;

- принцип емерджентності (миттєво виникаюча) неможливість звести властивості системи до властивостей її елементів;

- принцип наявності зворотних зв’язків, - вплив результатів функціонування системи на характер цього функціонування.

Етапи системного аналізу в конкретній проблемній ситуації:

· формування основних цілей і задач дослідження;

· визначення границь системи;

· складання списку елементів системи;

· виявлення суті цілісності системи;

· аналіз взаємозв’язків елементів системи;

· побудова структури системи;

· визначення функцій та їх підсистем;

· узгодження цілей системи та її підсистем;

· уточнення границь системи та її підсистем;

· аналіз явищ емерджентності;

· конструювання системної моделі.

З точки зору системного аналізу системи бувають:

· жорсткі (потребують суворих кількісних побудов);

· м’які (адаптуються до умов зовнішнього середовища, зберігаючи при цьому свої характерні особливості).

Великі системи є м’якими системами.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
6. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
7. Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
8. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
9. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
10. Аналізуюче схрещування
11. Артеріальний пульс, основні параметри
12. Банк міжнародних розрахунків

Переглядів: 3184