• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 3.11 Транспортний комплекс

Запитання та завдання

1. Структура і значення легкої промисловості.

2. Охарактеризуйте фактори розміщення підприємств даного комплексу.

3. Де розміщені найбільші комплекси текстильної промисловості України?

4. Назвіть основні центри розвитку шкіряно-взуттєвої і хутрової галузей.

5. Які причини різкого падіння виробництва товарів легкої промисловості після 1990 року?

6. Які проблеми і перспективи розвитку комплексу галузей легкої промисловості?

3.11.1. Значення, специфіка і структура транспорту.

3.11.2. Поняття ’’транспортна система’’.

3.11.3. Загальна характеристика основних видів транспорту.

Рекомендована література: 3, 20, 27, 54, 55, 56, 65, 66, 67, 71, 75.

3.11.1 Транспорт – специфічна комунікційна інфраструктурна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потреби господарства і населення з усіх видів перевезень. Це матеріальна основа розвитку виробничо-технологічних внутрішніх і зовнішніх зв’язків країни. Він здійснює виробничі зв’язки між галузями і районами і виступає активним фактором спеціалізації і комплексного розвитку районів країни. Він бере участь у перевезенні сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції та доставці їх споживачам, а також перевозить пасажирів. Транспорт є необхідною умовою територіального поділу праці, спеціалізації районів, їх комплексного розвитку. Транспортний чинник здійснює вплив на розміщення і галузеву структуру виробництва, без його врахування не можна досягти раціонального розміщення продуктивних сил.

Переміщення вантажів і людей є і процес виробництва і продукція транспорту. Специфіка транспорту як галузі господарства полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а тільки переміщує створену іншими галузями матеріального виробництва, тобто продовжує виробництво в сфері обігу, що збільшує її вартість на величину транспортних витрат. У деяких галузях промисловості транспортні витрати особливо значні, як, наприклад, у лісовій, нафтовій галузях, де вони можуть досягти 50% собівартості продукції.

Транспорт-важлива складова частина ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного і місцевих ринків.

Важливе значення транспорт має й у вирішенні соціально-економічних проблем. Забезпеченість території розвиненою транспортною системою – важливий критерій високого рівня її освоєння, фактор залучення населення і виробництва та розвитку інтеграційних процесів.

Транспорт має свої відмінні риси функціонування:

- продукція транспорту виробляється і споживається одночасно, тому її не можна заготувати про запас чи зарезервувати наперед. Всяку іншу можна заготувати наперед і реалізувати в період раптового збою виробництва;

- динамічність його рухомих засобів. Всі транспортні засоби знаходяться в постійному русі, що створює проблеми їх раціонального використання внаслідок формування зустрічних перевезень вантажів і координування різних видів транспорту;

- транспорт має характерні тільки для нього особливості територіальної організації. Якщо промисловість має точкові форми територіальної організації (пункти, вузли і т.д.), а сільське господарство має площадне розміщення виробництва, то розміщення транспорту включає в себе точкові і лінійні елементи. До точкових елементів транспортної системи відносяться залізничні станції, вузли. До лінійних елементів відносяться залізниці, автомагістралі, нафто- і газопроводи.

Найважливіша функція транспорту - переміщення людей і вантажів. Звідси випливає поділ транспорту за видами роботи та об’єктами переміщення на пасажирський та вантажний. За призначенням виділяють транспорт загального користування, відомчий, а також особистого користування. За середовищем переміщення розрізняють такі види засобів пересування: залізничний, автомобільний, гужовий, в’ючний (наземний), морський, річковий, озерний (водний), авіаційний (повітряний), трубопровідний, електронний.

3.11.2. Усі види транспорту є складовими єдиної транспортної системи. Транспортна система – територіальне поєднання взаємопов’язаних видів транспорту, які взаємодіючи спільно, найповніше задовольняють потреби народного господарства та населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. Роботу транспорту забезпечує транспортна інфраструктура - економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, закладів управління і зв’язку, різноманітного технічного обладнання.

Транспорт об’єднує рухомий склад та дорожну мережу. Територіальна структура транспорту складається з транспортної мережі, транспортних вузлів та центрів. Транспортний вузол – комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які, взаємодіючи, виконують операції щодо обслуговування транзитних та місцевих перевезень вантажів і пасажирів. Вузлами в більшості випадків є великі населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються великі обсяги вантажо-розвантажувальних робіт, перевалка вантажів. До складу транспортного вузла входять також споруди місцевого та промислового транспорту. Транспортні вузли де сходяться, перетинаються, розгалужуються не менше ніж дві-три лінії одного або двох видів транспорту (залежно від видів транспорту), поділяються на залізнично-автодорожні (Харків, Львів), залізнично-водно-автодорожні (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон), водно-автодорожні (Ялта, Алушта, Канів). У кожному з цих вузлів може бути ще й повітряний та трубопровідний транспорт.

На території України сформувалося понад 300 транспортних вузлів, у тому числі близько 100 великих. За кількістю взаємодіючих видів транспорту в цих вузлах переважають залізнично-автомобільні. Виняток становлять такі великі міжрегіональні вузли, як Харківський, Львівський, Донецький, у складі яких поряд з численними підприємствами залізничного та автомобільного взаємодіють також підприємства авіаційного і трубопровідного транспорту. Транспортний пункт – один з найважливіших і найпоширеніших елементів територіальної структури різних видів транспорту (залізничні станції, морські та річкові порти, річкові пристані, аеропорти, автостанції). Головні функції транспортних пунктів – економічні (обслуговування перевезень вантажів і пасажирів), технологічні (перевантаження вантажів з одного виду транспорту на інший), технічні (задоволення технічних потреб руху транспортними засобами, а також перерозподіл вантажопотоків за напрямами., За характером роботи транспортні пункти поділяють на вантажні, пасажирські та об’єднані.

Транспортні вузли, пункти розвиваються під впливом господарської діяльності у цілому та окремих галузей. Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, оскільки вона формує основні вантажопотоки. Транспортний чинник є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств.

Сільське господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Високий рівень агропромислової інтеграції знижує транспортні видатки.

Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через великі потоки вантажу, особливо при концентрації великого будівництва у визначеному регіоні. У цьому разі створюється транспортна система. При розосередженому будівництві будіндустрія користується послугами місцевого транспорту. При лінійному будівництві (дороги, трубопроводи) застосовують відповідний відомчий транспорт.

Безпосередньо з транспортом пов’язана зовнішня та внутрішня торгівля.

Основними показниками роботи транспорту є вантажообіг, який вимірюється в тонно-кілометрах, і пасажирообіг – вимірюється, відповідно, у пасажиро-кілометрах. Вантажообіг – це кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань.

Україна щодо транспортно – географічного положення перебуває у надзвичайно вигідному положенні. Транспорт України має значне міждержавне значення, яке з часом зростатиме. Розширюються зв’язки не тільки в напряму “схід-захід”, а й “північ-південь”, починає формуватись мережа так званих транзитних транспортних коридорів.

В Україні розвинені всі види транспорту. Об’єднана транспортними центрами і вузлами дорожня мережа разом з рухомим складом, портами, складськими та іншими господарствами утворює транспортний комплекс держави. На 10 тис. км² припадає 372 км залізничних колій, 78 км - внутрішньоводних і 2800 км - автомобільних шляхів з твердим покриттям. Найбільше перевозять вантажів і пасажирів залізничний та автомобільний види транспорту. У перевезеннях вантажів найбільша частка припадає на автомобільний трнспорт (69%), на другому місці - залізничний (16%), на третьому – трубопровідний (14%). Частка річкового і морського транспорту незначна, авіаційного – зовсім мізерна. Зміна транспортно-економічних зв’язків, в тому числі за енергоносіями, потребує освоєння нових вантажопотоків, що змінює пріоритети у розвитку окремих видів галузі, структуру парку транспортних засобів і переробних пристроїв, напрями розвитку транспортної мережі.

3.11.3. Провідна роль у транспортно-економічних зв’язках належить залізничному транспорту. Проте частка його в загальному вантажообороті значно знизилася. Залізничний транспорт України – четвертий у світі після Росії, США і Канади за обсягом вантажних перевезень. Українські залізниці вдвічі перевищують сумарний обсяг перевезень 12 разом узятих країн Європейського Співтовариства.

В Україні експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування близько 23 тис. км, а густота залізничної мережі – 38 км на 1 тис. км ² території. У власності України перебуває майже 270 тис. вантажних вагонів при загальній потребі їх 20 тис. Водночас не забезпечена потреба в пасажирських вагонах, електро- і дизель-поїздах.

Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров’я, правобережного Лісостепу та західних територій України. Найбільш забезпечені залізничною колією області: Донецька, Львівська, Чернівецька. Територіально залізничний транспорт поділено на шість залізниць: Південно-Західну (центр Київ), Львівську, Південну (Харків), Донецьку, Придніпровську (Дніпропетровськ), Одеську.

Найважливіші внутрішні магістралі: Донбас - Кривий Ріг, Харків-Севастополь, Київ-Львів, Львів-Одеса, Харків-Нижньодніпровськ-Херсон.

Важливе значення мають залізничні колії: Дебальцеве – Синельникове- Дніпропетровськ- Кривий Ріг, Іловайськ – Волноваха- Запоріжжя- Кривий Ріг. У південних напрямах працюють залізничні колії Харків – Запоріжжя – Сімферополь, Харків –Кременчук-Одеса, Харків – Дніпропетровськ – Херсон. У Західному регіоні пролягають найважливіші магістралі міжнародного значення: Москва – Київ – Львів –Чоп, Москва –Київ- Жмеринка-Одеса, Київ-Мінськ, Київ-Харків. З’єднують Україну з найближчими сусідами залізничні магістралі: Донбас-Харків-Курськ-Москва, Володимир-Волинський-Катовіце, Львів-Краків, Чоп-Прага, Чоп-Будапешт. У північно- західному напрямі створена електрифікована магістраль Донбас-Карпати, яка має важливе значення в міжнародних зв’язках. Паромна лінія Іллічівськ-Варна дає вихід на Балкани. Україна має вихід практично до всіх країн Центральної і Східної Європи, а через територію Білорусі – до країн Балтії. Функціонує залізнична паромна переправа з Криму через Керченську протоку в країни Закавказзя, а також до Туреччини та Ірану.

Основні вантажі до країн – сусідів- вугілля, метал, вироби машинобудування та хімічної промисловості, різноманітна продукція харчової промисловості та сільськогосподарського виробництва. У зворотному напрямі везуть ліс, вироби з дерева, машини і прилади, продукцію легкої промисловості тощо.

Перспективи розвитку залізничного транспорту пов’язані з удосконаленням технічних засобів транспорту, електрифікацією залізниць, продовженням будівництва нових залізниць, підвищенням їхнього вантажообігу, активним його інтегруванням у європейську транспортну систему.

Автомобільний транспорт - це сукупність транспортних засобів, шляхів, технічних засобів і споруд (складів, вантажо-розвантажувальних пунктів, вантажних і пасажирських станцій, засобів зв’язку і сигналізції). Автомобільний транспорт немає конкурентів у перевезеннях на невелику відстань. Його великою перевагою є те, що він майже не залежить від природних умов і може доставляти вантажі від “дверей до дверей”. За густотою автодоріг (280 км на 1000 км²) з твердим покриттям Україна займає перше місце серед країн СНД. Протяжність автошляхів - майже 170 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими стандартами незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність необхідного сервісу на дорогах, високі цін на бензин роблять автотранспорт одним з найдорожчих видів транспорту.

Крім перевезення вантажів і пасажирів, автомобільний транспорт виконує багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. Велике значення автотранспорт має для обслуговування АПК та доставки вантажів і пасажирів у важкодоступні райони. У перевезеннях вантажів важливого значення набуває спеціальний автомобільний транспорт, контейнерний, рефрижераторний та ін.

Важливі вузли- всі обласні і багато районних центрів. Важливі автомагістралі: Москва-Київ, Москва-Харків-Сімферополь, Одеса-Київ-Санкт-Петербург, Одеса-Київ-Чернігів.

Значне місце у вантажообороті автомобільного транспорту належить продукції сільського господарства, харчової та легкої промисловості.

Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську комунікаційну систему. До цієї системи наш транспорт буде залучено після введення в дію першокласної автостради Київ-Мадрід. З паромною переправою Іллічівськ-Поті виникла можливість транспортувати вантажі в країни Закавказзя, а далі переправою Баку-Туркиен-Баші-в країни Цетральної і Південної Азії.

Подальший розвиток автомобільного транспорту пов’язують з організацією виробництва дизельних і газобалонних автомобілів малої та середньої вантажопідйомності, сучасних міських та приміських автобусів, автотягачів і причепів, які відповідають вимогам міжнародних перевезень, розширенням бази з виробництва автомобільних двигунів, освоєнням випуску сучасної будівельної та ремонтної техніки для будівництва, реконструкції та утримання автомобільних шляхів.

Морський транспорт концентрується виключно на півдні України – на узбережжі Чорного й Азовського моря, у так званому Азово-Чорноморському басейні, який через протоки Босфор і Дарданелла має вихід у Світовий океан. Морський транспорт використовується для міжнародних і внутрішніх перевезень. Він реалізує більше ніж половину всіх зовнішньоторговельних зв’язків країни і характеризується високою ефективністю перевезень порівняно з іншими видами транспорту.

До комплексу морського транспорту належать судна різних типів і призначень, морські шляхи й порти, судноремонтні підприємства та суднопідйомне устаткування, засоби зв’язку та електронавігації тощо. У структурі морських суден виділяють пасажирські та вантажно-пасажирські, суховантажні, наливні, комбіновані, а також риболовні, службово-допоміжні, технічні, спеціального призначення тощо.

За характером лінії перевезень між портами поділяють на вантажні, пасажирські та вантажно-пасажирські. Виділяють три види морських перевезень:

а) малий каботаж – перевезення між портами однієї держави одного моря;

б) великий каботаж – перевезення між портами однієї держави різних портів;

в) закордонні перевезення (між портами різних країн).

Морський транспорт обслуговує важливі зовнішньоекономічні зв’язки України. За середніми відстанями вантажних перевезень (близько 6000 км) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Але за відстанню перевезення пасажирів значно поступається залізничному і, особливо, повітряному.

У структурі експорту вантажів морськими суднами переважають руди металів, кам’яне вугілля, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали. За імпортом на першому місці – зернові (більше 30%), деревина, продукти харчування. В Україні налічується 31 морський порт.

Організаційно морські порти України об’єднані в три морські пароплавства: Чорноморське, Азовське, Українсько-Дунайське. До складу Чорноморського морського пароплавства входять морські порти Одеса, Іллічівськ, Південний, Білгород-Дністровський, Миколаїв, Очаків, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Феодосія. Азовському морському пароплавству (управління в Маріуполі) підпорядковані морські порти Маріуполь, Бердянськ, Керч. До складу Українсько-Дунайського морського пароплавства (управління в Ізмаїлі) входять морські порти Ізмаїл, Кілія, Рені. Є дві міжнародні морські паромні переправи – українсько-болгарська Іллічівськ-Варна й українсько-російська Керч-Тамань.

Із завершенням будівництва нафтопроводу порт Південний-Броди Одеський портовий комплекс буде зростати.

Основною проблемою морського транспорту є зростання питомої ваги суден, технічний стан яких не відповідає сучасним вимогам, що призводить до конфліктів, катастроф, загострення екологічної ситуації у морській акваторії і портових містах.

Для подальшого розвитку морського транспорту важливе значення матиме будівництво танкерного флоту, суден підвищеної вантажопідйомності, різних спеціалізованих суден, у тому числі поромів і суден для каботажних перевезень; організація будівництва нового класу суден для Українсько-Дунайського пароплавства, придатних для плавання в західноєвропейській воднотранспортній системі.

Річковий транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажирів переважно внутрішніми водними шляхами. Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загального користування за останні 10 років скоротилася у 1,5 раза і становить 3,2 тис. км. Річковий транспорт, як і морський, має ряд переваг перед сухопутним. Зокрема, він використовує готові природні шляхи, течії води, можливість одночасного транспортування великої кількості вантажів і пасажирів. Утримання водних шляхів потребує набагато менше капітальних вкладень, до того ж перевезення вантажів водним транспортом обходиться дешевше. Але він має ряд недоліків: сезонність дії, мала швидкість тощо. Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на одному з останніх місць. Частка річкового транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,1%, а пасажирів-0,2%.

Організаційно річковий транспорт України представлений міжгалузевим державним об’єднанням “Укррічфлот”, яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з головного підприємства та 290 структурних одиниць. Найбільшими механізованими річковими портами в Україні із сучасною технікою є Київ, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Херсон, Черкаси, Кременчук, Миколаїв.

Основними видами вантажів, що перевозяться річковим транспортом, є мінеральні, будівельні матеріали (більше 80%), руда (4%), кам’яне вугілля (2%). Цим видом транспорту перевозяться вантажі річками Дніпро, Дунай. Останній поєднує Україну з вісьма європейськими країнами через порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.

Найважливішою річковою судноплавною артерією є Дніпро (у межах України-1018 км) з його притоками – Десною та Прип’яттю. Інші річкові судноплавні магістралі України: Південний Буг, Дністер, Сіверський Донець, Дунай та інші. Річковими судноплавними магістралями Дністра здійснюються міждержавні перевезення з Білорусією, Сіверського Донця – з Росією. Найважливішими річковими портами України є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Київ, Рені.

Недоліки в експлуатації річкових суден, їх технічний стан погіршують екологію річок.

Основними напрямами подальшого розвитку річкового транспорту є координація його роботи з усіма видами транспорту, будівництво суден типу річка-море. Необхідно застосовувати великовантажні судна, збільшувати частку вантажів у пакетованому вигляді, контейнерах, розширювати перевезення в ліхтеровозах, виводити з експлуатації фізично і морально застарілі судна.

Трубопровідний транспорт відрізняється найменшою собівартістю і використовується для перекачування нафти, нафтопродуктів, газу, а також деяких хімічних продуктів (аміаку). Його поділяють на магістральний (загального користування) і технологічний. Магістральний об’єднує магістральні нафто-, нафтопродукто-, газопроводи і відводи від них, а також магістральні водоводи, призначені для транспортування води на великі відстані. До технологічного транспорту належать етилено-, аміако-, вуглепроводи, пневмоконтейнерні лінії тощо.

Трубопровідний транспорт є одним з найефективніших, бо, порівняно із залізничним і автомобільним транспортом, доставка нафти ним у три рази дешевша. Перевагами цього виду транспорту є і можливість функціонування протягом усього року, висока продуктивність праці, мінімальні витрати при транспортуванні, можливість прокладання трубопроводів за найкоротшою відстанню незалежно від рельєфу, а також його екологічна чистота.

Це відносно новий вид транспорту. Вперше в 20-і роки було побудовано газопровід Дашава-Стрий-Дрогобич. Нині довжина газопроводів становить понад 35 тис. км, нафтопроводів-2,5 тис. км, нафтопродуктопроводів –2,9 тис. км. Середня щільність трубопровідного транспорту –67 км на 1 тис. км² території. В Україні діють нафтопроводи Долина-Дрогобич, Битків-Надвірна, Качанівка-Охтирка, Гнідинці-Прилуки-Кременчук-Черкаси, Самара-Лисичанськ-Кременчук-Херсон. Найбільший нафтопровід –“Дружба” – є трансєвропейським і в межах України має протяжність 680 км. До міждержавного належить і нафтопровід Мічурінськ-Кременчук, протяжністю в межах нашої держави – 313 км.

Найбільші газопроводи – Шебелинка-Харків-Брянськ, Шебелинка-Диканька-західні райони України, Шебелинка – Полтава – Київ, Шебелинка –Дніпропетровськ- Кривий Ріг–Ізмаїл. З Прикарпаття йдуть газопроводи до Чехії, Словенії, Польщі. Газопровід “Братерство” прокладено від Долини до Шали (Словаччина). Територією України проходять газопроводи “Союз” і Уренгой-Помари-Ужгород.

В Україні створено мережу продуктопроводів: найбільший в Європі аміакопровід Тольятті-Горлівка-Одеса (25 тис.км), етиленопровід Чепіль (Угорщина)-Калуш, нафтопродуктопровід Кременчук-Лубни-Київ, Кременчук –Кіровоград-Черкаси, Лисичанськ-Нижньодніпровськ.

У перспективі планується будівництво великих транспортних транс’євроазіатських трубопроводів з Ірану через Північний Кавказ в Україну, а також нафтопроводу з Ірану через Азейбарджан до портів Грузії і далі морським транспортом в Україну (Одеса). Для транспортування цієї нафти передбачено створення нафтопроводу Одеса-Броди (Львівська область). У цій новій транспортній системі важливою ланкою буде нафтотермінал, що споруджується в Одесі.

Авіаційний транспорт здійснює швидкісні перевезення пасажирів, пошти і вантажів на внутрішніх і міжнародних повітряних лініях. Його перевагами є швидкість, цілорічність функціонування, можливість доставки вантажів у важкодоступні райони. Авіатранспортом здійснюють переважну більшість трансконтинентальних пасажироперевезень та перевезень товарів з невеликим строком зберігання на значні відстані. Недоліком є велика собівартість, залежність від природних умов. У транспортному пасажиро- і вантажообігу його частка менша 1%.

Організаційно авіаційний транспорт об’єднаний у “Авіалінії України”, до яких належить 27 авіазагонів, 105 аеропортів, а також підприємства для ремонту авіаційної техніки. Розрізняють магістральні (обслуговують переважно обласні центри і Київ, великі промислові центри) та місцеві аеропорти (забезпечують повітряний зв’язок між населеними пунктами обласного підпорядкування й обласними центрами). Найбільші міста мають по два аеропорти: в Києві-це “Бориспіль” і “Київ” (Жуляни), Одесі – “Центральний” і “Застава”, в Сімферополі –“Сімферопольський” і “Заводський”. Повітряні маршрути з’єднують Київ з аеропортами країн Західної Європи і Близького Сходу.

У перспективі в процесі тіснішої інтеграції України в європейські і світові соціально-економічні структури, роль авіатранспорту буде зростати. Необхідна реконструкція міжнародних авіагаваней, розширення рухомого складу, створення нових типів літаків підвищеної комфортності та паливної економності.

Читайте також:

1. V Ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, зворотна реакція та їх комплекси.
2. Аграрний комплекс національної економіки.
3. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс (АПК).
4. Агропромисловий комплекс
5. Агропромисловий комплекс
6. Агропромисловий комплекс
7. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
8. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань в рослинницькому технологічному комплексі
9. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
10. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
11. Апромисловий комплекс
12. АСУТП без керувального обчислювального комплексу.

Переглядів: 1909