Створення системи транскордонних природоохоронних територій

Беручи до уваги принцип екосистемної єдності природи МСОП, Програма ЮНЕСКО „Людина і біосфера”, Програма ООН щодо довкілля (UNEP) та інші міжнародні природоохоронні організації ще у другій половині минулого століття підняли питання про розширення різних форм екологічної співпраці у транскордонних регіонах. Однією із пріоритетних форм такої співпраці є територіальна охорона природи шляхом створення транскордонних заповідних об’єктів – національних природних та ландшафтних парків, біосферних заповідників (резерватів) тощо.

На потребу екологічної співпраці у транскордонних регіонах наголошувалося також на міжнародному самміті по охороні довкілля в Ріо-де-Жанейро (1992), в Йоганнесбурзі (2002) та інших форумах. Вагоме екологічне значення щодо потреби формування міжнародних заповідних територій мають міжнародні Конвенції, прийняті в різний період. Так, у рамковій Конвенції про біологічне різноманіття (1990), яка чинна в Україні з 1994 року, країнам рекомендується створювати у транскордонних регіонах систему природоохоронних територій для збереження генофонду рослинного і тваринного світу. У Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р.) ставиться питання про відновлення біотопів, важливих для застереження зникання мігруючих видів фауни. В ній акцентується також увага на збереженні природного середовища, необхідного для існування мігруючих птахів. У Рамсарській Конвенції (1971) що стосується охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, рекомендується взяти під охорону транскордонні водно-болотні ландшафти. Дана конвенція особливо важлива для України, оскільки водно-болотні екосистеми в дельті Дунаю, у районі Шацьких озер, у басейні Тиси мають і міжнародне значення. На потребу збереження цінних у біогеографічному плані територій на нашому континенті наголошується також у Бернській Конвенції про охорону флори, фауни і природного середовища, прийнятої (1979 р.), в якій, зокрема, рекомендується створення Смарагдової мережі “територій спеціального збереження”.

Створення міждержавних природно-заповідних територій є важливим аспектом діяльності МСОП (IUCN). Нині в світі в 113 країнах існує близько 160 міждержавних природно-заповідних територій (Transboundary..., 2001), із них більше половини – в країнах Європи, де багато невеликих за площею країн і відповідно багато кордонів (Міждержавні …, 1998).

Міждержавні природно-заповідні території мають важливе значення для охорони біорізноманіття на території сусідніх країн і в цілому – в Європі (Biosphere reserves ..., 2000). При цьому зростає площа територій із заповідним режимом, послаблюється так званий "острівний ефект" відокремлених природно-заповідних територій, потрапляють під охорону більші, отже, і більш життєздатні популяції, створюються умови для міграції тварин. Полегшується проведення реінтродукції тварин, особливо великих хижаків, яким потрібна площа. Прикордонні території з охоронним режимом можуть мати спільний банк насіння та розсадник рідкісних видів, які підтримуються людиною. В міждержавних природно-заповідних територіях об'єднуються зусилля країн в боротьбі з пожежами, браконьєрами, незаконною торгівлею, насамперед, рослинною та тваринною сировиною. Великі переваги у цих територій в розвитку туризму, в екологічному вихованні, поширенні інформаційних матеріалів. Статус біосферного резервату для прикордонних територій підвищує їх імідж у світі (Transboundary ..., 2001).

Європейські держави приділяють велику увагу екологічній значущості міждержавних природно-заповідних територій. Вони є тими "вузлами", які з'єднують між собою екологічні мережі різних країн. Вони у Всеєвропейській екомережі виконують одночасно роль центрів та екокоридорів.

При створенні міждержавних природно-заповідних територій здійснюється співробітництво країн, які їх заснували, у організаційному, науковому, еколого-просвітницькому та інших аспектах.

Для України, яка розташована у Центрально-Східній Європі, і межує із сімома державами та має з ними у транскордонних зонах ряд спільних природоохоронних завдань, особливо актуальною є міжнародна екологічна співпраця. Так, на Заході на кордоні з Польщею, Словаччиною та Румунією розташована Карпатська гірська система, на кордоні з Польщею знаходяться Розточчя та Західне Полісся з оригінальними лісовими й болотними ландшафтами. На півночі лісові ландшафти України межують із лісовими масивами Білорусії та Росії. У пониззі Дністра на прикордонній території з Молдовою збереглися цінні у науково-природничому відношенні транскордонні ландшафти варті спільної охорони. В Україні беруть початок такі водні артерії міждержавного значення як Уж, Латориця, Тиса, Західний Буг, Дністер, через її територію протікає Дніпро, що бере початок у Росії й протікає через Білорусь. У басейнах цих річок є також ряд спільних екологічних проблем. Так, наприклад, екологічні наслідки повеней на річках Латориці й Ужа стають відчутними у прикордонній зоні Словаччини, а в басейні Тиси – в Угорщині. Забруднення Західного Бугу, притоки Вісли, несприятливо впливає на її санітарний стан.

Нині в Україні вже створено декілька міждержавних природно-заповідних територій, які є біосферними резерватами. Перший з них був створений в Карпатах у 1999 р. Національний природний парк "Ужанський" та Надсянський регіональний ландшафтний парк увійшли до складу першого у Центральній Європі трилатерального українсько-польсько-словацького біосферного резервату "Східні Карпати". В рівнинній частині України створений Дунайський біосферний заповідник, який входить до складу міждержавного українсько-румунського біосферного резервату "Дельта Дунаю". В 2002 р. був затверджений ЮНЕСКО українсько-польський біосферний резерват "Західне Полісся", до якого увійшли з українського боку Шацький національний природний парк, а з польського – Поліський парк народовий (національний) та три прилеглих регіональних ландшафтних парки.

Коротко охарактеризуємо перші транскордонні природно-заповідні території України.

Українсько-польсько-словацький біосферний резерват “Східні Карпати” (208 089 га).Це перший в Україні транскордонний заповідний масив, який Комісія ЮНЕСКО “Людина і біосфера” (МАБ) внесла в 1999 році у Світову мережу біосферних резерватів. З українського боку біосферний резерват включає Ужанський національний природний парк (39159 га) та Надсянський регіональний ландшафтний парк (19428 га). З польської сторони до нього належать Бещадський національний парк (27833,68 га) та два ландшафтні парки: Ціснянсько-Ветлінський (46025 га) і Долина Сяну (34865, 73 га), а з словацької – національний парк “Полонини” (29805,05 га, та його буферна зона (10973, 29 га). Створений транскордонний резерват сприяє збереженню флористичного різноманіття Бескид, яке нараховує понад 1000 видів судинних рослин, а також збереженню популяцій таких рідкісних видів хижих звірів як бурий ведмідь, вовк, рись, дикий кіт, куниця та інших. На його території успішно розмножується популяція зубра, яка нараховує близько 30 голів та популяція гуцульського коня. Важлива роль резервату для підтримання екологічної рівноваги басейнів гірських річок Ужа та Сяну. На значній площі збереглися унікальні для Центральної Європи пралісові екосистеми, які є цінними еталонами для ведення лісового господарства на природних засадах.

Єврорегіон Бескид, де розташований біосферний резерват, відзначається багатими рекреаційними ресурсами. На території Ужанського НПП в селах Ужок, Кострино, Сіль та ін. виявлені лікувальні мінеральні джерела, завдяки яким він має бальнеологічне значення. В урочищах Красія, Щербан, Явірник діють туристичні бази. Тому парк має значення для розвитку туристичної та рекреаційної сфери. У Великому Березному є контрольно-пропускний пункт до Словаччини, що полегшує відвідування національного парку закордонними туристами. Подібний пункт планується створити на Лубнянському перевалі в околицях села Лубня.

Територія біосферного резервату “Східні Карпати” виконує також важливу функцію екокоридору між Західними та Південними Карпатами.

В Ужанському НПП та Словацькому національному парку “Полонини” та, частково, в польському Бещадському національному парку живе субетнос лемків, а в Надсянському регіональному ландшафтному парку – бойків. Тому важлива роль біосферного резервату у збереженні їх етнографічних особливостей Східних Карпат.

У світі є трилатеральні національні парки. Але Східні Карпати – єдиний трилатеральний біосферний резерват. Він є добрим прикладом екологічної співпраці трьох країн в галузі територіальної охорони природи.

Українсько-румунський біосферний резерват „Дельта Дунаю”(626400 га).Це другий на Україні транскордонний біосферний резерват, який Комісія ЮНЕСКО “Людина і біосфера” (МАБ) включила у міжнародну мережу. Дельта Дунаю, другої по величині європейської річки, належить до особливо цінних в екологічному плані природно-територіальних комплексів у Європі. Це наймолодша природним шляхом сформована частина суходолу на нашому континенті, вік якої становить два-чотири століття. Дельта Дунаю надзвичайно динамічний і мозаїчний ландшафт, який включає озера, протоки, річні рукави, болота, різні за віком острови.

Цей біосферний резерват був створений на базі природного заповідника "Дунайські плавні" Дунайського біосферного заповідника загальною площею 46402,9 га і був включений разом з біосферним резерватом Румунії „Дельта Дунаю” до складу Світової мережі біосферних резерватів в якості транскордонного біосферного резервату під загальною назвою “Дельта Дунаю”. На українській частині резервату відмічено 692 види судинних рослин, (в т.ч. 2 з Європейського червоного переліку і 16 – з Червоної книги України), 900 видів водоростей. У складі фауни 388 хребетних тварин (в т. ч. – 20 – з Європейского червоного переліку та 70 – з Червоної книги України). Особливо важливими територіями для охорони біорізноманіття є Стенцівсько-Жебриянівські плавні, Жебриянівська гряда та територія колишнього природного заповідника "Дунайські плавні". Румунський біосферний резерват "Дельта Дунаю” має загальну площу 591200 га, під суворою охороною 16 ділянок площею 52580 га. Флора румунської частини включає 730 видів, серед них 100 рідкісних видів. Дуже багата орнітофауна цієї території, яка нараховує 280 видів, у тому числі 177 гніздових. Саме для гніздування та масових сезонних скупчень птахів водно-болотного комплексу значення дельти Дунаю (в цілому) важко переоцінити. Функціонування поруч двох екологічно взаємопов’язаних великих заповідних природно-територіальних комплексів України і Румунії дозволить зберегти біологічне, екологічне і ландшафтне різноманіття унікального на нашому континенті у біогеографічному плані біому в дельті Дунаю. Спільна програма моніторингу на його території дозволить з’ясувати ряд питань, що стосуються динамічних тенденцій природних екосистем

Завершується підготовка матеріалів щодо створення біосферного резервату "Західне Полісся" на кордоні України і Польщі, українська та польська частини якого за назвами Шацький біосферний резерват та Біосферний резерват „Західне Полісся” у 2002 р. уже включені до складу Світової мережі біосферних резерватів. Район Шацького біосферного резервату (у складі Шацького національного природного парку) є комплексом 22 озер, найбільше з яких – озеро Світязь, мішаних лісів (займають близько 40% від загальної площі), лук і боліт. Тут зростає 825 видів судинних рослин, із яких 33 – з Червоної книги України – альдрованда пухирчаста, гудайера повзуча та інші. В складі фауни 44 види ссавців, 238 – птахів, 28 – риб.

На території Польщі до резервату ввійшли Поліський національний парк і 3 ландшафтних парки. В складі флори резервату 928 видів судинних рослин, 127 – мохів, 166 – лишайників. Із рідкісних видів – альдрованда пухирчаста, жировик Лезеля, росичка англійська, щитолисник звичайний та ін. В складі фауни 146 видів птахів (серед них 17 рідкісних), тут є бобер, видра, дуже значна популяція болотної черепахи. В цілому, біосферний резерват охопить типові і рідкісні комплекси Західного Полісся. У 2002 р. поряд із створюваним українсько-польським у Республіці Білорусь створено природний заказник „Прибузьке Полісся” і білоруська сторона уже виявила намір приєднатися до процесу створення транскордонного біосферного резервату „Західне Полісся.”. Варто також відзначити, що долина р. Західний Буг розглядається як перспективний транскордонний (українсько-польсько-білоруський) екокоридор у Центрально-Східній Європі.

Уже нині проводиться робота по створенню нових транскордонних природоохоронних територій. До перспективних належать ділянки "Розточчя", "Прип’ять-Стохід", "Брянські та Старогутські ліси", "Марамороські гори", "Притисянська низовина".

Біосферний резерват "Розточчя" пропонується створити на гряді Розточчя, яка перетинає державний кордон України та Польщі. В межах України до резервату ввійдуть природний заповідник "Розточчя", кілька заказників і пам'яток природи та нещодавно створений Яворівський національний природний парк площею 7078,6 га, в тому числі 2855,5 га площі постійного користування. В заповіднику "Розточчя" переважають ліси з домінуванням сосни, бука, дуба, торф’янисті луки і осокові болота. Відмічено 946 видів судинних рослин, з них 29 з Червоної книги України, серед них коральковець тричінадрізаний, гронянка півмісяцева, сверція багаторічна, фіалка біла, шолудивник королівський. У складі фауни 43 види ссавців, 169 – птахів, в тому числі ряд видів із Червоної книги України. В Європейський червоний перелік занесені орлан-білохвіст, вухань, видра та деякі інші.

Проектована міждержавна природоохоронна територія на р.Прип’ять з українського боку буде охоплювати існуючий одноіменний регіональний ландшафтний парк (44958 га). Він включає заплавні і долинні комплекси Прип'яті та Стоходу в місці їх злиття. Ліси тут займають біля 24% площі, болота – 33%, луки – 8%, водойми – 5%. Переважають дубово-соснові і соснові ліси, водна рослинність, болота. Вивчення рослинного світу лише розпочато, виявлено 11 видів з Червоної книги, серед них – щитолисник звичайний, який тут досить чисельний, альдрованда пухирчаста, осока затінкова та інші. В складі фауни 219 видів хребетних, з них 160 птахів, 26 ссавців. Регіон має велике значення для міграції птахів. З боку Білорусі є заказники "Радоставський" і "Званець".

Проектований українсько-російський біосферний резерват "Брянські та Старогутські ліси" з української сторони буде включати проектований Деснянсько-Старогутський національний парк з Придеснянською і Старогутською ділянками. На першій переважає заплавна рослинність, на другій – соснові і мішані ліси. В цілому, це бореальний лісовий комплекс, самий північний лісовий масив України. Відмічено 16 видів з Червоної книги України, в т. ч. діфазіаструм Зейлера, гудайєра повзуча, плавун щитолистий, баранець звичайний. Багата фауна, тут зустрічаються глухар, тетерев, сірий журавель, відмічено 15 видів з Червоної книги України.

З боку Росії тут є комплекс природно-заповідних територій Неруссо-Деснянського межиріччя – це заповідник "Брянський ліс" (12168 га), 10 ландшафтних заказників і 2 пам'ятки природи. У флорі межиріччя 870 видів судинних рослин, 86% – на природно-заповідних територіях, з них 70 рідкісних і зникаючих, у фауні – 318 видів хребетних, в т. ч. 219 видів птахів, серед них ряд рідкісних – лелека чорний, скопа, змієїд та інші.

Уже не перший рік проводяться українсько-молдовські консультації щодо створення спільної природоохоронної території в пониззі Дністра, де з обох боків завершуються підготовчі роботи по створенню національних природних парків. До складу нами створюваного Нижньодністровського національного природного парку увійдуть водно-болотні угіддя міжнародного значення „Межирiччя Днiстра-Турунчука” та „Північна частина Дністровського лиману”.

Перспективним є створення українсько-румунського біосферного резервату “Марамороські гори” площею біля 150 тис. га. В Румунії створений і нині затверджується біосферний резерват "Гори Мараморощини", територія якого безпосередньо прилягає до кордону з Україною (рис. 4.1). Саме ця територія буде румунською частиною міждержавного біосферного резервату. Площі, які досліджувались з метою створення біосферного резервату в Мармароських горах на території Румунії, знаходяться в басейні річки Вішеу і займають площу 168754 га. Шістдесят відсотків цієї території вкриті лісами, 15% – сінокосами, 12% займають пасовища. Сім ядер біосферного резервату, виділених відповідно до румунського законодавства, мають загальну площу 4675 га. Найбільшим із них є створений у 1980 р. біосферний резерват "П'єтрасул Маре в масиві Родней" площею 3300 га (База даних…, 2000).

Румунські дослідники вважають, що біорізноманіття цієї території є одним із найбільш унікальних в Східних Карпатах і є цінним для Європи. Після більш детального дослідження дані про біорізноманіття значно зростуть.

Слід відзначити, що до території Румунської Мармарощини увійшло 14 українських поселень, які утворюють в межах повіту Марамуреш українську етнічну територію у вигляді прикордонної смуги. В національній структурі населення тут понад 88% становлять українці.

З українського боку до території біосферного резервату пропонується включити Чивчинський і Гринявський хребти (Івано-Франківська область), хребти Путиллі і Яровиця та територію на захід від с. Сарата (Чернівецька область).

До заповідної зони (ядра) пропонується включити більшу частину Чивчинського хребта. Північно-східна границя зони проходить по верхів'ях р. Чорний Черемош від с. Буркут на південний схід до лісової дільниці Перкалаб (на Білому Черемоші). У Чернівецькій області до заповідної зони слід віднести землі на захід від с. Сарата. Південно-західною межею заповідної зони (і української частини біосферного резервату) є державний кордон. Загальна площа заповідної зони на території України становить близько 15 тис. га.

Перспективною природоохоронною територією у прикордонній українсько-угорській зоні є Притисянська низовина, зокрема басейн Латориці. В околицях села Велика Добронь на значній площі збереглися сторічні грабово-дубові та ясеново-дубові ліси, а на терасах Латориці і Тиси поширені заплавні тополеві і вербові насадження. З метою охорони та сприяння розмноженню характерної для Притисянської низовини фауни у Великодобронському лісництві створено на площі 736 га фауністичний заказник. Тут водяться популяції козулі європейської, видри річкової, борсука звичайного та інших видів ссавців. З рідкісних птахів поширені лелека білий і чорний, чапля сіра, гоголь та інші види. Аналогічні ландшафти збереглися у прикордонній зоні Угорщини на правобережній частині Тиси в околицях сіл Тисасентмарош, Тисокеречень. Отже, існують можливості створення у Притисянській низовині білатеральної охоронної території. Завдяки теплому клімату, лісовим ландшафтам та бальнеологічним ресурсам Тиси і Латориці вона матиме рекреаційне значення. Збереження лісів сприятиме покращанню їх водозахисної ролі під час небезпечних повеней. Заплавні урочища та стариці Тиси і Латориці мають значення для місцевої та мігруючої орнітофауни.

Запропоновані об'єкти – перша лінія формування мережі міждержавних природно-заповідних територій України. Нині в Україні і суміжних країнах висловлюється ряд нових пропозицій, необхідним є проведення наукового обстеження запропонованих ділянок.

Прикордонним територіям, як правило, властиве високе біорізноманіття. Тому організація цих територій матиме значний вплив на збереження різноманіття в різних природних регіонах України. Для України ця робота має велике міжнародне значення в аспекті збереження біорізноманіття в Європі і має бути продовжена протягом наступних років із поступовим становленням нині пропонованих об’єктів та введенням до цієї мережі нових міждержавних територій. Схема розташування існуючих та перспективних транскордонних природоохоронних територій наведена на рис.4.2.

Рис.4.2. Існуючі та перспективні транскордонні природоохоронні території

Контрольні запитання та завдання:

1. В яких міжнародних конвенціях наголошується на значенні формування міжнародних заповідних територій?

2. Які екологічні проблеми вирішуються при створенні транскордонних природоохоронних територій?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи створення територій природно-заповідного фонду	\|	Території та об’єкти природно-заповідного фонду як елементи національної екомережі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.