Тема 1.7.Господарський комплекс України, його структура трансформація в ринкових умовах.

Запитання і завдання.

1.Основні етапи реалізації державної регіональної економічної політики.

2.Механізм реалізації державної регіональної економічної політики.

3.Основні засади стимулювання розвитку регіонів.

Питання для дискусії

1. Проблеми досконалення і розвитку механізму державної регіональної економічної політики.

Ключові слова

Галузева структура

Виробнича і невиробнича сфери

Чотири сектори господарського комплексу

Дві групи невиробничої сфери

Сучасна концепція розміщення продуктивних сил і регіоналізації

Трансформація господарського комплексу України

В цій темі слід розглянути „структури”. Структура будь-якого явища або системи передбачає їх складових частин і зв’язків між нами.

Галузева структура – сукупність стійких зв’язків всіх галузей економіки. На галузеву структуру господарства впливають різні економічні, соціальні, політичні і природні фактори, а також рівень розвитку продуктивних сил, особливо техніки, технології, темпи росту виробництва, рівень забезпечення країни сировинними і паливно-енергетичними ресурсами. Значну роль відіграють міжнародний поділ праці і процеси світової економічної міграції.

Головними комплексами структури господарства виступають дві сфери – виробнича і невиробнича. Перша передбачає самозабезпечення, а також забезпечення невиробничої сфери і населення різноманітними товарами, а інша – в більшості випадків послугами матеріального і нематеріального характеру.

Виробнича структура господарства України надзвичайно складна. Вона містить промисловість, сільське господарство, лісове господарство, будівництво, транспорт і зв’язок, торгівлю, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, заготівлю і збут.

Саме в виробничій сфері продуцируються засоби виробництва, на які припадає 60% вартості всієї продукції. На предмети споживання – лише 40%. Таким чином, економічна структура виробництва України дуже однакова і потребує трансформації і реструктуризації.

Чотири перших сектори (промисловість, сільське господарство, лісове господарство і будівництво) безпосередньо виробляють продукцію, а останні так чи інакше доводять ці продукти до проміжного (виробничого) або кінцевого (невиробничого) споживача. В виробничій сфері в більшості випадків (90%) виробляється національний доход держави. В цій частині необхідно розглянути схему виробничої сфери за трьома показниками – зайнятість; валовий суспільний продукт; національний доход.

Промисловість України – найважливіша галузь виробництва. Промисловість створює основну частину національного доходу і валового суспільного продукту. Від розвитку промисловості значною мірою залежить рівень задоволення безпосередніх потреб населення. Внаслідок поглиблення територіального поділу праці, процесів спеціалізації і кооперування відбувається її галузева диференціація і формування галузевої структури.

Структура промисловості може бути представлена в генереалізованому вигляді: за міжгалузевими комплексами – паливно-енергетичний, хімічний, металургійний, машинобудівельний, лісопромисловий, будівельний, соціальний, агропромисловий. Провідне місце займають в нашій країні міжгалузеві комплекси, які спеціалізуються на виробництві сировини, палива, енергії (паливно-енергетичний і металургійний).

Другою найважливішою галуззю господарства України є сільське господарство. Сільськогосподарство України формує 16-22% національного доходу країни.

В структурі сільського господарства виділяють дві основні галузі – рослинництво і тваринництво.

В свою чергу, рослинництво за видами продукції поділяється на ряд галузей: зернове господарство, виробництво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, плодівництво, польове кормо виробництво.

Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство з козівництвом, птахівництво та ін.

Невиробнича сфера в своєму складі має важливі групи галузей. Перша з них – соціально-культурні послуги населенню (освіта, культура і мистецтво. Наука і наукове обслуговування, охорона здоров’я, соціальне забезпечення і фізкультура), задовольняючи в більшості випадків духовні і фізичні потреби населення.

Друга група галузей невиробничої сфери містить види діяльності, які задовольняють інші нематеріальні потреби в послугах, сюди входять: житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, невиробничі види побутового обслуговування, зв’язок, управління, кредитування в державне страхування.

Основні трансформаційні процеси в Україні у перспективі повинні бути:

· технічне переоснащення підприємств вугільної, металургійної та хімічної промисловості, машинобудування та енергетики;

· конверсія оборонних підприємств з метою використання їх потужностей для виробництва цивільної продукції;

· проведення заходів по забезпеченню повної зайнятості населення;

· нарощування потужностей легкої та харчової промисловостей;

· поліпшення екологічної ситуації;

· реструктуризація АПК, інтенсивний розвиток рослинництва і тваринництва. Особлива увага приділятиметься розвитку овочівництва, садівництва, виноградарства, молочно-м’ясного скотарства, свинарства та вівчарства;

· формування ефективних рекреаційно-туристичних та лікувально-оздоровчих комплексів, які б сприяли перетворенню України у всесвітньо відому зону відпочинку і оздоровлення людей.

Сучасна концепція розміщення продуктивних сил та розвитку економічних регіонів орієнтується на досягненні їх сталого розвитку і передбачає подолання існуючих диспропорцій у територіальній структурі національної економіки, особливостей природно-ресурсного та науково-технічного потенціалів, активізацію господарської діяльності у регіонах на ринкових засадах, забезпечення умов для прискореного розвитку галузей. Положення про розміщення продуктивних сил реалізується на основі прогнозів і державних програм розвитку.

До особливостей розміщення і розвитку продуктивних сил відносяться:

· органічне поєднання держаних, регіональних і місцевих інтересів під час розміщення нових об’єктів;

· формування та інтенсивний розвиток об’єктів ринкової інфраструктури з метою створення регіональних ринків виробництва і збуту конкурентоспроможності продукції та послуг;

· пріоритетний розвиток наукомістких виробництв з швидкою окупністю витрат;

· орієнтація на структуру економіки з високою питомою вагою галузей, що працюють на задоволення споживчого сектора економіки;

· розвиток недержавного сектора економіки, зокрема підприємницьких структур.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1.6 Механізм реалізації регіональної економічної політики.	\|	Тема 1.8. Природний та трудовий потенціал України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.