Класифікація інновацій

Для успішного управління інноваційною діяльністю необхідне ретельне вивчення інновацій. Перш за все слід навчитися відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни - кольори, форми і т.п.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання і не надають досить помітного впливу на параметри , властивості, вартість виробу, а також входять до продукти матеріалів і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва не випускалися раніше на даному підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів з метою задоволення поточного попиту і збільшення прибутків підприємства.

Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметрами, а також із ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

У промисловості розрізняються два типи технологічних інновацій − продуктові і процесні. Продуктові інновації охоплюють впровадження технологічно нових або вдосконалених продуктів. Технологічно новий продукт (радикальна продуктова інновація) − це продукт, чиї технологічні характеристики (функціональні ознаки, конструктивне виконання, додаткові операції, а також склад використаних матеріалів і компонентів) або передбачуване використання принципово нові або суттєво відрізняються від аналогічних раніше вироблених продуктів. Такі інновації можуть бути засновані на принципово нових технологіях або на поєднанні існуючих технологій у новому їх застосуванні (у тому числі на використанні результатів досліджень і розробок). Прикладом інновацій радикального типу (принципово нових) служать мікропроцесори і касетні відеомагнітофони. Перший портативний касетний плеєр, що поєднував в собі істотні принципи побудови магнітофонів і мініатюрних вушних гучномовців, був інновацією другого типу. В обох випадках жодний готовий виріб не випускалися раніше. Технологічно удосконалений продукт - це існуючий продукт, якісні або вартісні характеристики якого були помітно поліпшені за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів, часткової зміни однієї чи ряду технічних підсистем (для комплексної продукції). Процесні інновації включають розробку та впровадження технологічно нових або значно вдосконалених виробничих методів, включаючи методи передачі продуктів. Інновації такого роду засновані на використанні нового виробничого устаткування, нових методів організації виробничого процесу або їх сукупності, а також на використанні результатів досліджень і розробок. Такі інновації націлені, як правило, на підвищення ефективності виробництва або передачі вже існуючої на підприємстві продукції, але іноді призначаються також і для виробництва і постачання технологічно нових або вдосконалених продуктів, які не можуть бути зроблені або поставлені з використанням звичайних виробничих методів.

Достатньо повну класифікацію інновацій запропонував російський вчений А.І. Пригожий:

1) За поширеністю:

• одиничні;

• дифузні.

2) За місцем у виробничому циклі:

• сировинні;

• продуктові.

3) За наступності:

• заміщають;

• що скасовують;

• поворотні;

• відкривають;

• ретровведенія.

4) За охопленням очікуваної частки ринку:

• локальні;

• системні;

• стратегічні.

5) За інноваційного потенціалу і ступеня новизни:

• радикальні;

• комбінаторні;

• вдосконалюють.

Четвертий і п'ятий напрямки класифікації, що враховують масштаб і новизну інновацій, інтенсивність інноваційного зміни, найбільшою мірою виражають кількісні і якісні характеристики інновацій і мають значення для економічної оцінки їх наслідків і обґрунтування управлінських рішень.

Р.А. Фатхутдінов підрозділяє інновації: нові у світовому масштабі (відкриття, винаходи, патенти), нові в країні, галузі, для фірми; а по частоті застосування виділяє інновації разові і повторювані (дифузія). У залежності від галузі впровадження інновації в народне господарство Р.А. Фатхутдінов розрізняє нововведення й інновації, створені у сфері науки, соціальній сфері і матеріальному виробництві; а по сфері застосування інновації, на його думку, підрозділяються на інновації для внутрішнього застосування, а також нововведення для накопичення на фірмі й в основному для продажу.

У класифікації, розробленій П. Н. Завліним, А. К. Казанцевим і Л. З. Міндели із причин виникнення інновації підрозділяються на реактивні і стратегічні. По типу нововведення й області застосування інновації підрозділяються на управлінські, організаційні, організаційно-управлінські, економічні, соціальні, торгові, промислові, виробничі, технологічні, технічні, матеріально-технічні, правові, педагогічні, соціальні та інші інновації. За ступенем новизни розрізнюють новизну у світовому масштабі, у країні чи галузі, на підприємстві.

Ю. Бажал вважає, що інновації необхідно класифікувати за такими ознаками:

• псевдо інновації;

• покращуючи, базові, локальні, регіональні, державні, міжнародні;

• продуктові, технологічні, організаційно-управлінські, інфраструктурні.

Класифікація, приведена Л. Водачек, О.Водачковою, припускає чотири основних види інновацій на підприємстві:

• інновації продукції;

• інновації процесів (технологічних);

• інновації робочої сили (людського фактора);

• інновації управлінської діяльності.

На думку М. Хучека класифікація інновацій залежить від ряду критеріїв, а одна інновація може бути віднесена до декількох видів.

Основними класифікаційними ознаками являються:

• оригінальність змін;

• галузь народного господарства;

• масштаби, викликувані інновацією наслідків;

• принесена суспільству користь, предмет інновацій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні поняття інноваційного менеджменту	\|	Організаційні структури інноваційного менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.