• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні поняття інноваційного менеджменту

У світовій економічній літературі «інновація» інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілює в нових продуктах і технологіях. Проблематика нововведень у нашій країні протягом багатьох років розроблялася в рамках економічних досліджень НТП.

Термін «інновація» став активно використовуватися в перехідній економіці України як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: «інноваційна діяльність», «інноваційний процес», «інноваційне рішення» і т.п. Для уточнення поняття «інновації» ознайомимось з різними поглядами на її сутність. У літературі налічується безліч визначень, наприклад, по ознаці утримання або внутрішньої структури виділяють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські та ін. Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні та локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження і т.п.

Різні вчені, в основному закордонні (Н. Мончев, І. Перлакі, В. Д. Хартман, Е. Менсфілд, Р. Фостер, Б. Твісс, Й. Шумпетер, Е. Роджерс та ін), трактують це поняття в залежності від об'єкта і предмета свого дослідження.

Б. Твісс визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту.

Ф. Ніксон вважає, що інновація − це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових процесів і обладнання.

На думку Б. Санто, інновація − це такий суспільно-техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, і, у випадку якщо інновація орієнтована на економічну вигоду, прибуток, її поява на ринку може принести додатковий прибуток.

Й. Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих факторів, мотивовану підприємницьким духом.

У внутрішній логіці нововведеня − новий момент динамізації економічного розвитку. Аналіз різних визначень інновації приводить до висновку, що специфічний зміст інновації складають зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни.

Австрійський вчений Й. Шумпетер виділяв п'ять типових змін:

1) використання нової техніки, нових технологічних процесів чи нового ринкового забезпечення виробництва (купівля-продаж);

2) впровадження продукції з новими властивостями;

3) використання нової сировини;

4) зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення;

5) поява нових ринків збуту.

Іноді інновація розглядається як процес. У цій концепції визнається, що нововведення розвивається в часі і має чітко виражені стадії.

Терміни «інновація» та «інноваційний процес» близькі, але не однозначні. Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Творці інновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність. Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, яке буде визнано унікальним у певній галузі.

Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки і винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації (НТІ) - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їх комерційної реалізації для задоволення визначених запитів споживачів.

Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна і виробнича застосовність. Комерційна реалізовуваність по відношенню до інновації виступає як потенційна властивість, для досягнення якого необхідні певні зусилля. Зі сказаного випливає, що інновацію - результат - потрібно розглядати нерозривно з інноваційним процесом.

Інновації властиві однаковою мірою всі три властивості:

1) науково-технічна новизна;

2) виробнича застосовність;

3) комерційна реалізації.

Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, усвідомлену через потреби ринку. Звернемо увагу на два моменти: «матеріалізацію» інновації, винаходів і розробок у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби та предмети праці, технології та організації виробництва і «комерціалізацію», що перетворює їх у джерело доходу.

На практиці поняття «нововведення», «новація» нерідко ототожнюються, хоча між ними є і деякі відмінності. Нововведенням може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що нововведення використовується. З моменту прийняття до поширення нововведення одержує нова якість і стає інновацією. Отже, науково-технічні інновації повинні володіти новизною, задовольняти ринковому попиту та приносити прибуток виробнику. Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу (ІП).

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:

· простий внутрішньоорганізаційний (натуральний);

· простий міжустановниий (товарний);

· розширений.

Простий внутрішньоорганізаційний ІП припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому міжустановному ІП нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений ІП виявляється у створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається.

Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:

1) створення нововведення і його поширення;

2) дифузія нововведення.

Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва і збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі суспільно корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення (НВ), а також між виробниками і споживачами.

Поширення інновації − це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежать від потужності комунікаційних каналів, особливостей сприйняття інформації господарюючими суб'єктами, їх здібностей до практичного використання цієї інформації і т.п. Справа в тому, що господарюючі суб'єкти, що діють в реальному економічному середовищі, виявляють неоднакове відношення до пошуку інновацій і різну здатність до їх засвоєння. Дифузія інновації − процес, за допомогою якого нововведення (НВ) передається по комунікаційним каналам між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології і т.п., які є новими для відповідного господарюючого суб'єкта. Іншими словами, дифузія - це поширення вже один раз освоєної і використаної інновації в нових умовах чи місцях застосування. В результаті дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів і змінюються їх якісні характеристики.

Безперервність процесів нововведення визначає швидкість і межі дифузії НВ у ринковій економіці. У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведень залежить від різних факторів:

1) форми прийняття рішення;

2) способу передачі інформації;

3) властивостей соціальної системи, а також властивостей самого НВ.

Властивостями НВ є:

· відносні переваги в порівнянні з традиційними рішеннями;

· сумісність зі сформованою практикою та технологічної структурою;

· складність;

· накопичений досвід впровадження та ін.

Один з важливих чинників розповсюдження будь-якої інновації полягає в її взаємодії з відповідним соціально-економічним оточенням, суттєвим елементом якого є конкуруючі технології.

Суб'єктів інноваційного процесу можна розділити на наступні групи:

· новатори;

· ранні реципієнти;

· рання більшість і відстаючи.

Новаторами є генераторами науково-технічних знань. Це можуть бути індивідуальні винахідники, дослідницькі організації. Вони зацікавлені в отриманні частини доходу від використання винаходів. У ролі ранніх реципієнтів виступають підприємці, які першими освоїли нововведення, які прагнуть до отримання додаткового прибутку шляхом якнайшвидшого просування нововведень на ринок. Вони одержали назву "піонерських» організацій. Рання більшість представлена фірмами, що першими впровадили нововведення у виробництво, що забезпечує їм додатковий прибуток.

Дослідницька діяльність все більше замінюється навичками, досвідом і стандартними прийомами. Якщо говорити про кінцевий результат ФИ, то необхідно виділити дослідницьку діяльність, спрямовану на одержання і переробку нових, оригінальних, доказових відомостей та інформації тільки в області теорії питання. Теоретичне (ФИ) дослідження не пов'язане безпосередньо з рішенням конкретних прикладних задач. Однак саме воно становить фундамент інноваційного процесу. Разом з тим необхідність теоретичних досліджень може бути обумовлена потребами практики і синтезом попередніх знань про предмет. Фундаментальні дослідження, як правило, втілюються в прикладних дослідженнях, але відбувається це не відразу. Розвиток може здійснюватися за схемою рис. 1.1.1.

Тільки деякі фундаментальні дослідження втілюються в ПІ - Р - Пр і т.д. Приблизно 90% фундаментальних досліджень можуть мати негативний результат. І з решти 10% з позитивним результатом не всі застосовуються на практиці. Мета ФИ - пізнання і розвиток процесу (теорії питання). Іншу цілеспрямованість мають прикладні дослідження (ПІ). Це «уречевлення знань», їх переломлення в процесі виробництва, передача нового продукту, технологічної схеми і т.д. В результаті розробок створюються конструкції нових машин і устаткування і процес плавно переходить у фази: проектування (Пр), будівництво (С), освоєння (ОС) і промислове виробництво (ПП). Фази М і СБ пов'язані з комерційною реалізацією результатів інноваційного процесу.

Таким чином, інноваційний менеджер має справу з різними фазами інноваційного процесу і з урахуванням цього будує свою управлінську діяльність. Інноваційний менеджмент − це сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами та їх персоналом. Як і для будь-якої іншої області менеджменту, для нього характерно наступне: постановка мети і вибір стратегії; чотири стадії циклу: планування, визначення умов та організація, виконання, керівництво. Схематично інноваційний менеджмент представлений на рис. 1.1.2.

На кожній стадії циклу вирішуються певні завдання:

1. Планування - складання плану реалізації стратегії;

2. Визначення умов та організація - визначення потреби в ресурсах для реалізації різних фаз інноваційного циклу, постановка завдань перед співробітниками, організація роботи;

3. Виконання - здійснення досліджень і розробок, реалізація плану;

4. Керівництво - контроль і аналіз, коректування дій, накопичення досвіду. Оцінка ефективності інноваційних проектів, інноваційних управлінських рішень, застосування нововведень.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. II. Поняття соціального процесу.
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. А/. Поняття про судовий процес.
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
8. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
9. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
10. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
11. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
12. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту

Переглядів: 3427