Сутність та платники податку на додану вартість

Порядок обчислення та сплати податку.

Розміри ставок податку на додану вартість.

Об'єкт і база оподаткування.

Сутність та платники податку на додану вартість.

Податок на додану вартість є найбільш поширеним універсальним акцизом, яким обкладаються всі товари та послуги. За економічним змістом цей податок є податком на споживання, за формою оподаткування - це непрямий податок на витрати на відміну від прямих податків на доходи та майно.

Податок на додану вартість - багаторівневий податок, який стягується на всіх стадіях руху товарів від виробника до кінцевого споживача. Кожний учасник процесу його виробництва та реалізації сплачує - податок відповідно до того, наскільки він збільшив вартість матеріальних ресурсів, що надійшли до нього. Об'єктом оподаткування є додана вартість, тобто різниця між вартістю вироблених товарів чи наданих послуг та вартістю матеріальних ресурсів, використаних у процесі їх виробництва чи надання.

Справляння ПДВ дозволяє уникнути негативного каскадного (кумулятивного) ефекту, який виникає при обчисленні іншого універсального акцизу - податку з обороту. Кумулятивний ефект винюсь внаслідок оподаткування всього валового обороту - нарахування податку на оборот, що містить вартість, додану не лише на даній, а й на попередніх стадіях, яка вже обкладалася податком. Такий кумулятивній ефект спричиняє залежність податкового навантаження на кінцевого споживача від кількості стадій руху товарів, а також нерівномірний розподіл податкового тягаря. Найменший податковий тягар від податку з обороту несуть підприємства, що перебувають на початкових стадіях виробництва (видобування сировини, палива, виробництво електроенергії). Найбільший тягар несуть підприємства обробної промисловості, торгівлі тощо.

ПДВ є найбільш гармонізованим податком, що стягується на теренах держав-членів ЄС. Його гармонізація є необхідною умовою функціонування внутрішнього ринку ЄС, забезпечення вільного руху товарів та послуг. Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість є базовим основоположним документом для дальшої гармонізації ПДВ в сучасних умовах функціонування єдиного внутрішнього ринку ЄС.

Нині ПДВ застосовують понад 135 країн світу. В Україні цей податок запроваджено Законом від 20 грудня 1991 року «Про податок на добавлену вартість». Починаючи з 1 січня 2011 року, справляння ПДВ регулюється нормами і положеннями Податкового кодексу України (розділ V «Податок на додану вартість», розділ XIX "Прикінцеві положення", підрозділи 2 та 3 розділу XX "Перехідні положення").

Застосування ПДВ забезпечує нейтральність оподаткування господарської діяльності суб'єктів господарювання. В умовах справляння ПДВ за принципом країни призначення, який обрала Україна, цим податком обкладається внутрішнє споживання. При цьому вітчизняний господарюючий суб'єкт перебуває в рівних умовах з іноземним як при провадженні операцій на внутрішньому ринку, так і при здійсненні операцій з ввезення або вивезення товарів і послуг за межі митної території держави.

Податок на додану вартість є основним джерелом наповнення Державного бюджету України. За рахунок надходжень цього податку формується значна (близько 60%) частина доходів Державного бюджету. Що саме цікаво, більша частина податкових надходжент формується на податковій базі ввезених на митну територію України товарів і послуг. На сьогодні оподаткування ПДВ імпортованих товарів забезпечує 86,5 % загального обсягу надходжень податку до бюджету

Платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка згідно із законодавством зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку. Згідно з Податковим кодексом платниками податку визнано осіб, які провадять господарську діяльність та добровільно реєструються як платники ПДВ; зареєстровані або підлягають обов'язковій реєстрації як платники цього податку; ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню.

Особою для цілей оподаткування податком на додану вартість є будь-яка із зазначених нижче осіб:

ü суб'єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій;

ü інша юридична особа, що не є суб'єктом господарювання;

ü фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України;

ü представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ	\|	Розміри ставок податку на додану вартість

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.