• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Опорний конспект лекції

Основні середовища існування організмів.

Опрацювавши цю самостійну роботу студент повинен

ЗНАТИ:

- як впливає на живі організми освітленість, температура, вологість та газовий склад атмосфери;

- яке значення має вологість у житті організмів;

- які особливості грунту як середовища існування організмів;

- які пристосування мають організми до існування в грунті.

ВМІТИ:

- характеризувати роль світла та вологості в житті тварин;

- пояснювати, чим відрізняються температурні режими наземно-повітряного і водного середовищ існування;

- визначати , що спільного та відмінного між паразитизмом і коменсалізмом.

Живі організми - мешканці нашої планети - опанували чотири основні середовища існування : наземно-повітряне, водне, грунт, а також інші живі організми.

Середовище існування - це сукупність умов, у яких мешка­ють особини, популяції й угруповування організмів різних видів. Серед наземно-повітряного середовища провідна роль належить абіотичному фактору - освітленості, температурі, вологості та газовому складі атмосфери.

Світло надходить до нашої планети від Сонця. У спектрі со­нячного випромінювання виділяють три ділянки, які відрізняються за своєю біологічною дією на живі організми: ультрафіолетові, видимі та інфрачервоні промені.

Ультрафіолетові промені з довжиною хвиль до 0,29 мкм згуб­но впливають на живу матерію, але їх майже повністю поглинає озоновий екран. Без нього існування організмів на суходолі взагалі було б неможливим. Ультрафіолетові промені з довжиною хвиль 0,29 - 0,40 мкм у великих дозах також негативно впливають на живі організми, спричиняючи невластиві їй біохімічні процеси і мутації.

На частку видимих променів з довжиною хвиль від 0,41 - 0,75 мкм припадає понад 50% сонячного випромінювання, яке досягає поверхні Землі. Саме завдяки цим променям можливий фотосинтез.

Інфрачервоні промені з довжиною хвиль понад 0,75 мкм є джерелом теплової енергії для живих істот. У тварин світло відіграє важливу роль для орієнтації в просторі. А реакції на тривалість світлового періоду доби дає їм змогу, як і іншим організмам, регу­лювати процеси життєдіяльності залежно від пори року. Серед тварин по відношенню до світла виділяють дві групи : «нічну» і «денну».

Температура довкілля відіграє виняткову роль у житті орга­нізмів, оскільки впливає на температуру їхнього тіла. У свою чергу, температура тіла впливає на швидкість біохімічних реакцій обміну речовин: низькі температури їх гальмують, але занадто високі можуть змінити структуру. Для більшості організмів оптимальні значення температури лежать у досить вузьких межах - від +10°С до +30°С. Але в неактивному стані живі організми можуть витри­мувати значно ширший діапазон температур (від -200°С до +100°С).

Переживати несприятливі умови організми можуть у стані анабіозу. Анабіоз - стан організмів, за якого непомітні прояви процесів життєдіяльності внаслідок значного уповільнення процесів обміну речовин. Він супроводжується значними втратами води до 75%. Коли ж настають сприятливі умови, організми виходять з анабіозу і процеси життєдіяльності поновлюються.

Зберігати активність за певного діапазону температур дає змогу терморегуляція. Терморегуляція - здатність підтримувати постійне співвідношення між утворенням тепла в організмі (тепло­продукцією) або його поглинанням із довкілля і втратами теплової енергії (тепловіддачею).

Унаслідок пристосування до існування в наземно-повітряному середовищі в живих істот виникли адаптації до економного споживання і витрачання води.

Головними компонентами нижніх шарів атмосфери є кисень (21%), вуглекислий газ (0,03%) і азот (78%). Кисень необхідний живим організмам для аеробного дихання. За умов нестачі або пев­ної його відсутності можуть виживати лише організми, здатні діставати необхідну їм енергію за рахунок безкисневого розщеп­лення органічних сполук (анаеробне дихання).

Підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері гальмує процеси дихання, але до певного ступеня підвищує інтен­сивність фотосинтезу. До того ж, вуглекислий газ має високу теп­лоємність, тому зростання його концентрації підвищує температуру атмосфери.

У повітрі разом із викидами промислових підприємств і транс­порту потрапляють різні домішки: метан, сірководень, аміак, оксиди сульфуру й нітрогену, частинки пилу тощо, які негативно впливають на життєдіяльність організмів, насамперед зелених рослин.

Водне середовище існування за своїми умовами значно від­різняється від наземно-повітряного. Вода має високу густину, мен­ший вміст кисню, значні перепади тиску. До того ж, водойми різ­них типів відрізняються концентрацією солей, швидкістю течії. Мешканці водойм - гідробіонти, виробили пристосування як до існування у водному середовищі взагалі, так і до певного типу водойм або зони Світового океану.

Гідробіонти заселели всі зони Світового океану. Ті з них, які мешкають у товщі води, входять до складу планктону або нектону. Планктонні організми (деякі водорості, бактерії, ціанобактерії, ме­дузи, дрібні ракоподібні, личинки риб) не здатні протидіяти течіям, тому розносяться ними на великі відстані. їхні пристосування до існування в товщі води пов'язані з забезпеченням плавучості:дрібні розміри, різноманітні вирости, зменшення щільності тіла. Нектонні організми (більшість риб, головоногих молюсків, китопо­дібні) здатні активно пересуватись у товщі води, незалежно від напряму течії. Вони мають обтічну форму тіла і добре розвинені органи руху.

До складу бентосу входять організми, які мешкають на поверхні або в товщі дна водойм (форамініфери, коралові поліпи, круглі та малощетинкові черви, деякі молюски і ракоподібні, голкошкірі, придонні риби, деякі водорості, бактерії). Ці організми мають при­стосування для пересування по дну водойм або прикріплення до нього, часто здатні закопуватись у його товщу.

Грунт - це верхній родючий шар твердої оболонки Землі (лі­тосфери), утворений діяльністю живих організмів. Грунт становить собою систему порожнин заповнених водою або повітрям. Завдяки наявності води умови існування дрібних організмів у грунті наближаються до подібних у водоймах. Вологість грунту завжди вища, ніж повітря, тому організмам легше переживати періоди по­сухи в грунті.

Різні типи грунтів відрізняються за розмірами ґрунтових часточок і вмістом органічних сполук. Розміри ґрунтових часточок визначають шпаристість грунтів: чим вони більші, тим більший діаметр шпар. У свою чергу, розміри шпар впливають на влас­тивості грунту: в грунтах з добре розвиненою шпаристістю легше вглиб проникають розчини солей і повітря, а також легше прокла­дати ходи тваринам.

Різноманітність умов існування в грунті зумовлює і різному- нітність організмів, які там мешкають. У грунті розташовані коре­неві системи і видозмінені пагони вищих рослин. На поверхні та у верхніх шарах грунту мешкають водорості (зелені, діатомові), гри­би, лишайники, ціанобактерії. Грунтові бактерії дуже різноманітні; в деяких грунтах вони можуть проникати вглиб до кількох метрів. Серед них є автотрофи і гетеротрофи. Грунтові гриби трапляються в грунтах різних типів, де є запаси органіки.

Тварини мають певні пристосування до життя в грунті. Одні тварини активно прокладають ходи за допомогою скорочень мус­кулатури тіла (дощові черв'яки), інші - за допомогою риючих кінцівок (вовчок, кріт). Дрібні тварини пересуваються ґрунтовими шпарами. Нестачу кисню, вологи, або, навпаки, перезволоження тварини здатні уникати за допомогою вертикальних міграцій.

Особливе середовище існування - живі організми - за своїми властивостями значно відрізняються від інших. Усі форми співісну­вання різних видів організмів називають симбіозом. Симбіоз може ґрунтуватись на харчових зв'язках, або просторових, або на поверх­ні організму хазяїна. Залежно від характеру взаємозв'язків розріз­няють такі основні типи симбіозу: паразитизм, коменсалізм і мутуалізм.

Паразитизм - тип взаємозв'язків між організмами різних видів, за яких один із них (паразит) тривалий час використовує ін- * шого (хазяїна) як джерело живлення і середовище існування, частково чи повністю покладаючи на нього регуляцію своїх взаємо­зв'язків із зовнішнім середовищем.

Коменсалізм - такий тип взаємозв'язків між організмами різних видів, за якого один із них (коменсал) використовує іншого (хазяїна), його житло, залишки їжі, не завдаючи йому шкоди. Про­те і користі коменсал організму хазяїна не приносить. Прикладом коменсалізму може слугувати оселення невеликого краба (пінікси) в мантійній порожнині двостулкового молюска (гребінця), де він живиться залишками їжі хазяїна.

Мутуалізм - такий тип співіснування різних видів, від якого вони дістають взаємну користь. Часто види, які перебувають у му- туалістичних зв'язках, не можуть існувати один без одного. На­приклад, деякі одноклітинні джгутикові постійно мешкають у ки­шечнику комах (тарганів, термітів). Джгутикові виробляють особ­ливі ферменти, які розщеплюють целюлозу до простих цукрі, що легко засвоюються організмом комахи. Постачаючи хазяїну поживні речовини, ці найпростіші знаходять у їхньому кишечнику їжу і захист від дії несприятливих умов довкілля. Якщо комах шту­чно позбавити найпростіших, вони загинуть від голоду навіть за до­статньої кількості целюлози в їжі, оскільки ферменти, які розщеплюють цю сполуку, самі не виробляють. Іншим прикладом мутуалістичних відносин є відносини актинії і рака-самітника, а також бульбочкових бактерій і кореневої системи бобових рослин.

Матеріали до самоконтролю

А. Питання для самоконтролю:

1. Що таке середовище існування організмів?

2. Які середовища опанували живі організми?

3. Яку роль відіграє світло в житті тварин та рослин?

4. Як температура впливає на процеси життєдіяльності організмів?

5. Що таке анабіоз? Яке його біологічне значення?

6. Яка роль води в житті організмів? Як організми пристосувались до існування в умовах дефіциту води?

7. Яке значення газового складу атмосфери для забезпечення існу­вання живих істот?

8. Які абіотичні фактори відіграють провідну роль у водному сере­довищі?

9. Які групи організмів мешкають у товщі води?

10. Які особливості грунту як середовища існування організмів?

11. Які пристосування мають організми до існування в грунті?

12. Які форми симбіозу вам відомі?

13. Яка роль паразитів у природі?

14. В яких формах може відбуватись коменсалізм?

Б. Тестові завдання для самоконтролю.

Тест 1. Назвіть:

А - реакцію рослин і тварин на тривалість світлового дня;

Б - групи тварин, які активні в темну або в світлу частину доби;

В - стан організму, за якого вияви життєдіяльності відсутні;

Г - уповільнення життєдіяльності тварин у період зимової сплячки; Д - здатність організмів підтримувати певне співвідношення між енергією, яка виробляється і яка витрачається.

1. Криптобіоз. 3. Терморегуляція. 5. Фотоперіодизм.

2. Анабіоз. 4. «Нічні» або «денні».

Тест 2.

Які температури:

А - для більшості організмів є оптимальними?

Б - витримують тварини під час анабіозу?

В - короткочасно витримують спори деяких бактерій?

Г - переносять цисти найпростіших, спори прокаріот?

1. Від-200 до + 100°С. 3. В межах +10 - +30°С.

2. При - 20°С. 4. - 271°С. 5. +180°С.

Тест 3.

Як називають:

А - вищу водяну рослинність?

Б - вологолюбні рослини?

В - посухостійкі рослини?

Г - рослини, які ростуть на мілководді водойм (очерет, рогіз)?

1. Ксерофіти. 3. Гігрофіти. 5. Гідрофіти.

2. Мезофіти. 4. Гідатофіти.

Тест 4.

Як називають зону:

А - морського дна від берега до глибини 200 - 500 м?

Б - континентального схилу до глибини 3000 м?

В - океанічного ложа до глибини 7000 м?

Г - найбільших океанічних глибин?

1. Бенталь. 3. Сублітораль. 5. Батіаль.

2.Ультраабісаль. 4. Абісаль.

Тест 5.

Тварини, що живуть у грунті, пересуваються за допомогою:

А - скорочення м'язів;

Б - копаючих кінцівок;

В - руху голови;

Г - вертикальних міграцій.

1. Сліпак. 3. Дощові черви. 5. Найпростіші.

2. Кроти. 4. Вовчки. 6. Личинки комах.

Тест 6.

Визначте тип взаємовідносин між різними видами, коли:

А - один з видів використовує їжу чи житло іншого;

Б - вид використовує тільки житло хазяїна (орхідеї на деревах); В - обидва симбіонти взаємно отримують користь;

Г - між паразитом і хазяїном відбувається спряжений розвиток.

1. Мутуалізм. 3. Коеволюція. 5. Квартиранство.

2. Нахлібництво. 4. Коменсалізм.

Самостійна робота на тему:

Рівні організації: мікроеволюція, видоутворення, макро­еволюція.

Опрацювавши цю самостійну роботу студент повинен

ЗНАТИ:

- сучасне визначення виду та його основні критерії;

- що таке географічне та екологічне видоутворення;

- що таке біологічний прогрес та біологічний регрес;

-морфологічні шляхи досягнення біологічного прогресу.

ВМІТИ:

- характеризувати ароморфоз, загальну дегенерацію та ідіоадаптацію;

- пояснювати, чим відрізняються наслідки дії стабілізуючого, рушійного та розриваючого доборів;

- визначати такі критерії виду, як фізіологічний, морфоло-гічний, біохімічний, географічний та екологічний.

Опорний конспект лекції

Мікроеволюція - це сукупність еволюційних процесів, які відбува­ються в популяціях одного виду. Згідно із синтетичною гіпотезою еволюції, природний добір спрямовує різні елементарні зміни фенотипів, що виникли внаслідок мутацій, у бік формування при­стосувань організмів до змін умов довкілля, в цьому і полягає творча роль природного добору. Тому його часто називають рушій­ною силою еволюції.

Залежно від спрямування адаптаційних змін, розрізняють ста­білізуючий, рушійний і розриваючий природний добір.

Стабілізуючий добір проявляється в постійних умовах дов­кілля. Він підтримує сталість певного фенотипу, який найбільше відповідає середовищу, і відкидає будь-які менш пристосувальні зміни. Цим він звужує межі модифікаційної мінливості, тобто нор­му реакції. Наслідком дії стабілізуючого добору є досконала пристосованість до певних умов існування, або спеціалізація видів (наприклад, ярусність рослин).

Рушійний добір відбувається за змін умов довкілля або під час пристосувань організмів до нових умов у разі розширення ареалу. Він зберігає спадкові зміни, що відповідають змінам у довкіллі. Завдяки дії рушійного добору в певний бік зсувається і норма реакції. Наприклад,під час заселення грунту як середовища життя у різних неспоріднених груп тварин кінцівки перетворилися на копальні.

Розриваючий добір дає одночасно у двох, рідше - кількох на­прямах, однак не сприяє збереженню усереднених станів ознак. На­приклад, у популяціях комах океанічних островів, де постійні силь­ні вітри, зберігаються або безкрилі особини, або особини з добре розвиненими крилами, здатні протистояти повітряним течіям. Так розвиваючий добір сприяє виникненню кількох різних фенотипів в одній популяції (явище поліморфізму).

Вид - це сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою, життєвими функціями, місцем у біогеоценозі, які населя­ють певну частину біосфери (ареал), вільно схрещуються між со­бою в природі і дають плодючих нащадків.

Критерії виду.

Фізіологічний критерій - це подібність або відмінність у процесах життєдіяльності особин одного чи різних видів. Наприк­лад, здатність до парування та народження плодючих нащадків або ж навпаки, репродуктивна ізоляція.

Морфологічний критерій - це ступінь подібності особин виду за будовою. До нього відносять усі матеріальні структури: від хромосом до особливостей будови органів та їхніх систем

Біохімічний критерій - це особливості хімічного складу та перебігу певних біохімічних реакцій, характерні для особин певно­го виду. Наприклад, близькі види відрізняються за білковим складом.

Географічний критерій полягає в тому, що популяції кожного виду заселяють певну частину біосфери (ареал), яка відрізняється від ареалів близьких видів.

Екологічний критерій охоплює всі критерії, оскільки популяції кожного виду мають свою екологічну нішу в біогеоценозі. Наприк­лад, деякі близькі за будовою види паразитичних червів розрізня­ються за видами хазяїв або мешканням у різних органах хазяїв од­ного виду. Екологічний критерій дає змогу встановити видову самостійність будь-яких сукупностей організмів.

Видоутворення - це еволюційний процес виникнення нових видів. На відміну від мікроеволюції, воно має необоротний харак­тер. Географічне видоутворення відбувається внаслідок географіч­ної ізоляції. Екологічне видоутворення відбувається внаслідок еко­логічної ізоляції. Наприклад, кілька видів синиць мешкають в од­них і тих самих екосистемах й утворюють змішані зграйки. Кожен з них відрізняється за місцем живлення.

Макроеволюція - це сукупність еволюційних процесів, які сприяють утворенню над видових систематичних категорій (родів, родин та ін.).

Біологічний прогрес - проявляється у збільшенні чисельності популяцій, розширенні ареалу та видоутворенні в межах тієї чи іншої систематичної групи. Він є наслідком еволюційного удоско­налення певної групи організмів. Наприклад, у наш час у стані біо­логічного прогресу перебувають покритонасінні рослини, комахи, молюски, птахи та ссавці.

Біологічний регрес - це результат неспроможності певної групи організмів пристосуватись до змін умов середовища. Він проявляється у зменшенні чисельності популяцій, звуженні ареалу і може призвести до вимирання виду. Наприклад, із колись процві­таючого ряду Хоботні тепер залишилося тільки два види - афри­канський та індійський слони, які перебувають на межі зникнення.

Шляхи досягнення біологічного прогресу: ароморфоз, ідіоа­даптація, загальна дегенерація.

Ароморфоз - значне ускладнення будови організмів, яке під­вищує загальний рівень їхньої організації і сприяє кращому пристосуванню до різноманітних умов. Наприклад, поява щелеп у хребетних тварин дала їм можливість живитись великою здобиччю.

Загальна дегенерація - явище спрощення будови організмів у процесі заселення нових середовищ життя. Як правило, воно харак­терне для паразитичних і малорухомих організмів. Відомо, що у па­разитичних тварин зникають органи чуттів, цілі системи органів (наприклад, травна - у стьожкових червів).

Як ароморфоз, так і загальна дегенерація дають змогу організ­мам розширити свої адаптаційні можливості за допомогою ідіо- адаптацій.

Ідіоадаптація - певні зміни у будові організму, які не зміню­ють загального рівня організації, а є лише пристосуванням до певних умов існування. Приклади ідіоадаптацій - це різна будова квіток покритонасінних, різноманітні ротові органи комах.

Матеріали для самоконтролю

А. Питання для самоконтролю:

1. Що таке мікроеволюція?

2. В чому полягає творча роль природного добору?

3. Що таке біологічна концепція виду?

4. Що таке видоутворення?

5. Яка роль ізоляції у видоутворенні?

6. Що таке географічне й екологічне видоутворення?

7. Чим зумовлена тривалість історичного існування виду?

8. Що таке макроеволюція?

9. Як співвідносяться між собою різні види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення та макроеволюція?

10. Що таке біологічний прогрес і регрес?

11. Як може бути досягнений біологічний прогрес?

Б. Тестові завдання для самоконтролю.

Тест 1.

Назвіть:

А - сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в попу­ляціях одного виду;

Б - яку роль виконує природний добір, спрямовуючи різні елемен­тарні спадкові зміни фенотипів на шлях пристосування організмів до навколишнього середовища;

В - про що свідчить велике число підвидів, які має один вид;

Г - здатність виду пристосовуватись до різних умов.

1 .Творча роль добору. 3. Екологічна пластичність виду.

2. Рушійна сила еволюції. 4. Мікроеволюція. 5. Підвиди.

Тест 2. Який добір:

А - діє за сталих умов середовища й елімінує будь-які менш адаптивні зміни?

Б - у мінливих умовах довкілля сприяє зміні генофонду в один бік? В - спрямовує мінливість у двох, рідше в трьох і більше напрямах, не сприяючи збереженню середніх станів ознак?

Г - сприяє виникненню в популяціях кількох фенотипових груп?

Д - забезпечує збереження норми реакції?

1. Дизруптивний. 3. Спрямовуючий. 5. Рушійний.

2. Вибірковий. 4. Стабілізуючий.

Тест 3.

Визначте критерії виду:

A. Подібність будови особин виду.

Б. Подібність і відміни в життєдіяльності організмів.

B. Подібність будови молекул.

Г. Відміни власного ареалу від інших.

Д. Всі попередні критерії, додаючи чисельність і просторове розміщення особин виду.

1. Екологічний. 3. Географічний. 5. Біохімічний.

2. Морфологічний. 4. Фізіологічний.

Тест 4.

А - процес виникнення в межах одного виду двох і більше нових

видів;

Б - видоутворення, яке спричинило появу на Галапагоських островах різних форм в'юрків;

В - причину, яка зумовлює появу в межах одного виду двох і більше нових видів;

Г - комплекс екологічних факторів, з якими взаємодіє популяція в екосистемі;

Д - кратне збільшення числа гаплоїдних наборів хромосом, яке досить часто трапляється у рослин (пшениця, картопля) і в жаб.

1. Географічне. 3. Поліплоїдія. 5. Дивергенція.

2. Екологічна ніша. 4. Ізоляція.

Тест 5

Визначити:

А - історичний процес, внаслідок якого виникають нові таксони (рід, родина і т.д. до царства);

Б - принцип, згідно з яким види і роди мають спільного предка;

В - явище, яке пояснює виникнення різноманітності видів шляхом дивергенції і пристосуваннями їхніх предків до умов довкілля;

Г - яким шляхом виникли плацентарні ссавці від спільного предка, пристосовуючись до життя в різних умовах (вода, земля, повітря);

Д - історичний процес, внаслідок якого виникають нові види.

1. Макроеволюція. 3. Адаптивна реакція. 5. Дизруптивний добір.

2. Монофілія. 4. Мікроеволюція. 6. Стабілізуючий добір.

Тест 6.

Що виявляється (за О.М.Северцовим) у разі:

А - збільшення чисельності популяцій, розширення їхніх ареалів та утворення нових видів?

Б - звуження ареалів, зменшення чисельності популяцій, вимирання?

В - підвищення рівня організації (виникнення щелеп у хребетних)? Г - спрощення органів, що характерно для паразитів і сидячих форм?

Д - пристосувальних змін відповідно до певних умов без зміни рівня організації (різна будова квіток, різноманітні ротові органи комах)?

1. Ідіоадаптації. 3. Біологічний прогрес. 5. Загальна дегенерація.

2. Ароморфоз. 4. Біологічний регрес. 6. Морфологічний регрес.

Самостійна робота на тему:

Система органічного світу як відображення його історичного розвитку.

Опрацювавши цю самостійну роботу студенти понинні

ЗНАТИ:

- кількість видів в різні історичні періоди;

- основні критерії для створення штучної системи;

- допоміжні категорії у систематиці.

ВМІТИ:

- характеризувати систематичну належність виду;

- пояснювати, основні принципи під час побудови природних (філогенетичних) систем;

- визначати приналежність організмів до того чи іншого виду.

Опорний конспект лекції

У складі сучасної біосфери налічують 3 млн видів живих іс­тот, з них тварин - понад 2 млн, рослин - близько 600 тис., решта - це гриби, прокаріоти та віруси. Життя на Землі існує близько 3,8 млрд років. Учені підрахували, що у викопному стані збереглося не більше як 0,1 - 1% вимерлих видів, з яких нині відомо близько мільона. Тому реальна кількість видів, які живуть тепер чи існували в минулому на нашій планеті, становить від 100 мільонів до мільярда.

Вчені-систематики визначають приналежність організмів до того чи іншого виду. Різні види об'єднують у групи (таксони) вищих рангів (категорій). Основні систематичні категорії, кожна з яких має індивідуальну наукову (латинську) назву - це вид, рід, родина, ряд (у ботаніці - порядок), клас, тип (у ботаніці - відділ), царство. Кожен вид повинен обов'язково бути класифікований, тобто віднесений до кожної з вказаних категорій. Наприклад: собака домашній має таку систематичну приналежність:

Вид Собака домашній - Ganis familiaris

Рід Собака - Ganis

Родина Собачі - Ganidae

Ряд Хижі - Garnivora

Клас Ссавці - Mammalia

Тип Хордові - Chordata

Царство Тварини - Animali

Крім основних, у систематиці деяких груп застосовують і допоміжні (необов'язкові) категорії. Найуживаніші з них - підвид, підродина, підряд, надряд, підклас, надклас, підтип, надтип, під- царство. Наприклад, собака належить до підтипу Хребетні (Verteb- rata) та підцарства Багатоклітинні (Metazoa).

Системи живих організмів бувають штучні та природні. Основний критерій для створення штучної (формальної) системи - це ступінь подібності класифікованих об'єктів без будь-якого вра­хування їхнього історичного споріднення. Такі штучні системи створюють через брак даних про особливості будови та онтогенезу певних груп організмів, викопних форм та ін. Наприклад, тривалий час до штучного типу Черви відносили плоских, круглих і

кільчастих червів та деяких інших червоподібних тварин, а до від­ділу Папоротеподібні - папороті, плауни і хвощі.

Під час побудови природних (філогенетичних) систем застосовують такі принципи: всі сучасні види є потомками викоп­них форм, чим забезпечується безперервність життя; унаслідок дивергенції кожна систематична група має спільного предка.

Отже, ступінь подібності видів є наслідком їхнього історичного походження і тим менший, чим більше розійшлись оз­наки порівнюваних видів у процесі історичного розвитку.

Матеріали для самоконтролю

А. Питання для самоконтролю:

1. Чим зумовлена висока видова різноманітність живих організмів?

2. Які основні та допоміжні категорії ви знаєте?

3. Що таке штучна система класифікації організмів?

4. Які принципи природної системи класифікації організмів?

5. Чи можливе існування окремо взятого виду поза біогеоценозом?

Б. Тести для самоконтролю.

Тест 1. Які системи:

А - визначаючи основний критерій ступеня подібності класифіко­ваних об'єктів, не враховують даних палеонтології?

Б - ґрунтуються на понятті, що ступінь подібності видів є наслідком їхнього історичного походження від спільного предка?

В - не враховують даних про історичний розвиток виду, його онто­генез, будову та екологічні особливості певних груп організмів?

Г - ґрунтуються на принципі, що всі сучасні види є потомками викопних форм?

Д - виходять з положення про монофілетичне походження видів шляхом дивергенції?

1. Природна. З .Філогенетична.

2. Штучна. 4. Ліннеївська.

Тест 2.

Яка наука вивчає:

А - різноманітність видів?

Б – різноманітність екосистем?

В – поширення тварин?

Г – поширення рослин?

Д – поширення живих істот у певні періоди історії Землі?

1. Систематика. 4. Біогеографія.

2. Фітогеографія. 5. Палеобіогеографія.

3. Зоогеографія. 6. Біогеоценологія.

Тест 3.

А. Яка загальна назва різних систематичних груп?

Б. Назвіть основні систематичні категорії груп організмів?

В. Що означають префікси «над-» та «під-» перед назвами основних систематичних категорій (вид, рід, клас та ін)?

Г – Що вивчає систематика?

Д – Які об’єкти вивчає біогеографія?

1. Біогеоценози. 2. Різноманітність видів. 3. Таксони.

4. Вид, рід, родина, ряд. 5. Допоміжні систематичні категорії.

Тест 4.

Визначте систематичну належність виду – собака домашній:

А – рід;

Б – ряд;

В – клас;

Г – тип;

Д – родина

1. Хордові. 2. Ссавці. 3. Собака. 4. Хижі. 5. Вовчі.

Читайте також:

1. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
2. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
3. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
4. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
5. ГИСТОЛОГИЯ. КОНСПЕКТ ЛЕКЦИЙ.
6. ДОДАТОК до Лекції № 12
7. Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.
8. Електронний конспект лекцій
9. За опорний меридіан прийнятий магнітний меридіан аеродрому вильоту.
10. Закріплення матеріалу лекції
11. Закріплення матеріалу лекції
12. Закріплення матеріалу лекції

Переглядів: 3131