Цілі, завдання, функції і основні риси управління підприємством

Поняття та необхідність управління виробничою діяльністю

Суть управлінської діяльності полягає у здійсненні впливу на процес шляхом прийняття рішень.

Управління підприємством є особливим видом діяльності, спрямованої на ефективне функціонування суб’єктів господарювання. При цьому застосовуються різноманітні засоби і методи впливу на усі процеси, що відбуваються на підприємстві.

Відомий англійський економіст А.Маршал (1842-1924) виділив управління в окремий чинник виробництва поряд із трьома традиційними – капіталом, працею, землею.

Сьогодні у світовій практиці використовують три інструменти управління: ієрархію, культуру і ринок.

Ієрархія передбачає чіткий поділ функцій у керованій системі, підпорядкування управлінських ланок за принципом ієрархічного ланцюга, безумовне виконання „вказівок зверху”, пряму відповідальність перед вище стоячою ланкою. Ієрархія є характерною для адміністративно-командної економіки.

Культура як інструмент управління ґрунтується на використанні в процесі впливу на людей системи норм, правил і засад, визнаних суспільством. Саме вони визначають стиль поведінки працівників, відношення до виконання ними своїх обов’язків, формують відповідальність за результати роботи.

Ринок як інструмент управління має в основі використання в управлінській діяльності економічних законів і економічних інтересів суб’єктів господарювання, їх економічної свободи і самостійності. Вигідність або невигідність результату визначає поведінку суб’єкта. Зрозуміло, що „в чистому вигляді” такий інструмент використовуватись в практиці господарювання не може, оскільки існують ряд обмежень зі сторони держави, інших інституцій щодо економічної поведінки підприємницьких структур, окремих працівників.

Практично перелічені інструменти управління використовуються в певному поєднанні, хоча кожен з них є домінуючим в тій чи іншій економічній системі.

Особливе місце управління в ринковій економіці обумовлене тим, що саме воно повинно забезпечити зв’язок, інтеграцію економічних процесів на підприємстві. Управління підприємством пов’язує воєдино його внутрішні резерви і зовнішнє середовище, найбільш суттєвими компонентами якого є державне регулювання економіки, конкуренція, стан соціального середовища тощо.

Кожне підприємство, виходячи із своєї місії, самостійно визначає мету своєї діяльності. Найчастіше вона набирає виразу стратегічної мети, яка може полягати в наступному:

o одержання доходу;

o створення потенційних можливостей для майбутнього розвитку;

o забезпечення безпеки життєдіяльності;

o створення умов для усестороннього розвитку працівників підприємства.

Для досягнення будь-якої мети мають бути сформульовані цілі окремих рівнів управління на підприємстві, окремих структурних підрозділів.

Цілі діяльності підприємства повинні відповідати такимвимогам:

1) повинні охоплювати усі сфери діяльності підприємства;

2) повинні періодично переглядатись з метою узгодження внутрішніх можливостей підприємства з мінливими зовнішніми умовами;

3) мають забезпечувати концентрацію ресурсів і зусиль;

4) повинен бути зв’язок між коротко- і довгостроковими цілями;

5) мають бути функціональними, щоб забезпечити трансформацію цілей вищого рівня у конкретні завдання для нижчих рівнів.

Функції управління:

- вивчення потреб споживачів та закономірностей їх формування;

- співставлення потреб з можливостями їх задоволення та ресурсами;

- планування діяльності трудових колективів;

- організація спільної праці всіх суб’єктів виробничого процесу;

- мотивація до спільних погоджених дій;

- контроль за результатами діяльності.

Основними характерними рисами сучасного управління є:

§ поступова відмова від управлінського раціоналізму (відповідно до охарактеризованої раціоналістичної концепції) і висунення на перший план проблем гнучкості та адаптованості до постійних змін зовнішнього середовища (неформально концепція управління);

§ розгляд підприємства як цілісної системи, яка дозволяє досліджувати його у єдності складових частин, які пов’язані із зовнішнім середовищем; підприємство не є самозабезпечуваною системою, а залежить у своїй діяльності від ресурсів, інформації, що надходять ззовні;

§ застосування ситуаційного підходу до управління, врахування конкретного набору обставин, які мають значний вплив на діяльність підприємства в даний момент часу;

§ необхідність розробки і реалізації стратегічного управління підприємством, який поєднує стратегічний підхід по формуванню цілей і завдань підприємства та програмно-цільовий підхід до їх реалізації;

§ визначення необхідності використання інноваційного менеджменту, який передбачає сприйняття підприємством всього нового, сучасних досягнень науково-технічного прогресу;

§ усвідомлення провідної ролі лідера як носія нового господарського мислення, орієнованого на нововведення, на інтеграцію зусиль працівників, на раціональний ризик;

§ визнання соціальної відповідальності управлінця (менеджера) як перед суспільством в цілому, так і перед окремими людьми, які працюють на підприємстві; менеджер повинен таким чином організувати спільну роботу працівників, щоб кожна людина максимально реалізувала свої здібності, свій потенціал.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виробнича структура підприємства, її види і характеристика	\|	Методи управління виробництвом

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.