• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Сутність механізму реалізації державної економічної політики

Рис 5. Структурна модель державної регіональної політики

Основні завдання державної регіональної політики поляга­ють у забезпеченні:

· політичної стабільності та соціальної злагоди в регіонах;

· комплексного розвитку господарства, удосконалення його територіально-галузевої структури;

· підвищення матеріального добробуту населення, піднесення соціальних стандартів його життєдіяльності;

· оптимальної зайнятості населення, поліпшення демографічної ситуації, зміцнення й ефективного використання наукового потенціалу;

· екологічної безпеки територій та раціонального використання їхнього природно-ресурсного потенціалу;

· покращання генофонду українського народу, його інтелектуального потенціалу;

· збереження історико-культурної спадщини регіонів, відродження духовної самобутності на розширення міжнародних зв'язків, розширення прикордонного співробітництва з сусідніми країнами.

До основних цілей регіональної економічної політики в Україні відносять зміцнення економічної та фінансової самостійності регіонів, узгодження дій державних і місцевих владних структур щодо підвищення суспільної ефективності та рівня соці­ально-економічного розвитку регіонів, задіяння державного сти­мулювання розвитку полюсів-центрів зростання, підтримку де­пресивних та проблемних регіонів [54]. Ефективність державної регіональної політики багато в чому залежить від рівня її інсти-туційного забезпечення для забезпечення в них сприятливих умов життя населення.

Для вирішення цих завдань важливим, на нашу думку, є -досягнення компромісу між економічною ефективністю, соціаль­ною справедливістю державного розвитку та раціоналізацією при­родокористування. Це вимагає активного задіяння всіх напрямів та аспектів регіональної політики - економічного, фінансового, правового, соціального, екологічного.

Необхідно зазначити, що вимоги часу зумовлюють в Україні стратегічну вагомість економічних, структурно-виробничо-технологічних, податкових, бюджетних, грошово-кредитних аспектів в усій "багатокольоровій" гаммі напрямів державної регіональної політики.

Така пріоритетність зумовлена тим, що саме у господарстві регіонів формуються нові "ринкові виробничі відносини", нагро­маджується фінансовий капітал регіонів і держави; у регіонах фор­мується база оподаткування фізичних і юридичних осіб (адже обся­ги податкового прибутку також мають економічне "коріння", тобто залежать від економічної активності населення та економічної си­туації у країні та регіоні). Від підвищення прибутковості виробниц­тва залежить фінансове забезпечення, а значить і успішне виконан­ня і соціальних, і екологічних програм. Як зазначалося вище, регіональна економічна політика здійснюється у фінансово-кредитному, виробничому (промисловому, аграрному, транспортному та інших), бюджетному аспектах і повинна забезпечувати висхідний економі­чний розвиток регіонів та сприяти таким чином вирішенню соціа­льних, екологічних та інших регіональних проблем.

До них, зокрема, належить розширене відтворення конку­рентоспроможного виробництва в регіоні, нагромадження фінан­сового капіталу, зміцнення податкового потенціалу, покращення демографічної ситуації та добробуту населення в контексті гар­монізації регіональних і національних інтересів.

У той же час регіональна економічна політика спрямована на забезпечення не тільки внутрішніх, але й загальнодержавних функцій регіону. До них необхідно віднести у першу чергу гро­шове наповнення Державного бюджету, адекватне податкоспроможності регіонів, активну участь у реформаційних процесах і формуванні єдиного економічного простору, конкурентного се­редовища у країні, примноження національного багатства тощо.

На основі узагальнення існуючих у науковій літературі по­глядів досить повно визначено основні цілі регіональної економі­чної політики. Л.Л. Тарангул до них відносить:

- глибоке реформування системи господарювання з актив­ним розвитком у регіонах третинного і четвертинного секторів;

- нагромадження приватного капіталу для підсилення інвес­тиційної активності вітчизняного виробника;

- наближення регіонів до економічної самостійності у ме­жах єдиного економічного простору України;

- забезпечення економічного зростання регіонів на основі розбудови інноваційного комплексу;

- раціональне використання інтегрального потенціалу тери­торії при випереджальному нарощуванні його інтелектуальної, науково-технічної та інформаційної складових;

- формування в регіонах полюсів зростання, технопарків та технополісів.

У цьому контексті першочергового значення набуває фор­мування конкурентоспроможного виробництва та активізація ін­новаційної та інвестиційної діяльності у регіонах, розширенням в

них бази оподаткування за рахунок розширеного відтворення всіх факторів виробництва, підсилення міжрегіональної економічної інтеграції, економічне зростання із розширення системи робочих місць, зокрема в депресивних регіонах, розвиток полюсів зрос­тання, збалансованість міжбюджетних відносин, раціональне ви­користання інтегрального потенціалу території тощо.

Досягнення зазначених цілей можливе при активному зба­лансованому задіянні державних і ринкових важелів регулювання економікою. В умовах жорсткого фінансового незабезпечення потреб структурно-технологічних трансформацій у країні особ­ливої актуальності набуває фінансова регіональна політика. Вона сьогодні неадекватна потребам соціально-економічного розвитку регіонів та найчастіше проявляється у несправедливо розподіле­ній фінансовій допомозі.

Підвищення ефективності регіональної фінансової політики, її спрямованість на підтримку вітчизняного виробництва сприятиме досягненню економічної самостійності регіонів, фінансовій, соціальній та політичній стабільності в державі, підвищенню рів­нів соціально-економічного розвитку регіонів.

З реалізацією ефективної регіональної економічної політики безпосередньо пов'язана регіоналізація суспільного життя, а також актуальні в певних країнах і широко "розрекламовані" в науковій літературі процеси децентралізованого федералізму [9]. Чіткого визначення цього поняття ще немає. Поряд з ним зустріча­ються і поняття "фінансовий федералізм", "бюджетний федера­лізм" тощо. Вважаємо, що ці поняття більше підходять до держав з федеративним устроєм, наприклад, США (де панує сама модель децентралізованого федералізму) чи Німеччини. Для України з її досить складною соціально-політичною ситуацією, великими іс­торичними відмінностями в розвитку східних і західних регіонів тощо прийнятним, на наш погляд, є поняття регіональної децент­ралізації.

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та ор­ганізаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюєть­ся державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, удосконалюється структура їх господарського комплексу.

Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністративних та економічних важелів. Вибір системи фінансо­во-економічних, соціальних, організаційних важелів здійснюєть­ся залежно від соціально-економічної ситуації в державі та її регіонах. Результативність механізму державного впливу на регіональний розвиток значною мірою залежить від дієздатності самої системи управління. Використовувана система важелів має забезпечити рівновагу між економічною доцільністю та соціаль­ною ефективністю. Крім того, економічні важелі повинні врахо­вувати специфіку кожної галузі регіону. Тому формується досить складна ієрархічна система узгоджених між собою економічних регуляторів впливу на регіональний розвиток.

У державній регіональній економічній політиці широко вико­ристовуються такі методи прямого економічного регулювання, як цільове фінансування, пряма фінансова допомога, надання субсидій та субвенцій тощо. Для опосередкованого економічного регулювання використовують важелі податкової, кредитно-гро­шової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики. Дер­жавні органи управління можуть впливати на регіональний роз­виток через такі заходи протекціонізму: надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв, створення акціонерних товариств для завершення раніше розпочатого будівництва, надання регіонам інвестиційних премій за споруд­ження об'єктів, що дозволяють покращити структуру економіки регіону, працевлаштувати вивільнених працівників, поліпшити екологічну ситуацію та ін.

Основними складовими механізму державної регіональної політики України, як визначено чинними нормативними доку­ментами, виступають (рис. 6):

• відповідна законодавчо-нормативна база;

• бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку;

• прогнозування і програмування;

• розвиток різних форм територіальної організації продуктив­них сил (створення спеціальних економічних зон, міжрегіональ­не та прикордонне співробітництво та ін.).

Читайте також:

1. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
2. АГД як галузь економічної науки
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
5. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
6. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
7. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
8. Активний характер соціальної політики.
9. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
11. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
12. Аналіз впливу факторів на зміну сумми гуртової реалізації

Переглядів: 502