МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Основні напрямки та завдання державної регіональної економічної політики.У науковій літературі є багато визначень регіональної політики як основного в теорії регіональної економіки поняття. Е.Б. Алаєв у відомому понятійно-термінологічному словнику зазначає, що така політика може проводитися тільки державою і визначає її як сферу діяльності щодо управління економічним, політичним і соціальним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті, спрямовану на вдосконалення взаємовідносин між державою і регіонами, а також регіонами між собою [1]. Д.М. Стеченко називає таку політику "державна політика регіонального розвитку" і визначає її як цілісну сукупність заходів, спрямованих на ефективність соціально-економічного розвитку регіонів, раціональне використання їхніх ресурсних потенціалів та реалізацію його пріоритетів, забезпечення вдосконалення територіальної організації суспільства тощо [49]. О.Г. Гранберг зауважує, що за будь-яких модифікацій поняття "регіональна політика" остання має включати свої цілі, об'єкти і суб'єкти, а також засоби її здійснення [13]. За визначенням учених РВПСУ НАН України, "така політика" - "... це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері комплексного розвитку регіонів країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей". Погоджуючись у цілому з коректністю цього визначення, вважаємо, що до нього необхідно додати кінцівку "... а також можливостей і інтересів регіонів". На наш погляд, найбільш вдалим є визначення "регіональної політики", відображає багатогранну діяльність державних, суспільних, громадських інституцій з регіоналізації суспільного життя, спрямовану на збереження територіальної цілісної країни, досягнення загальнодержавних цілей при реалізації індивідуально-конкретної стратегії розвитку кожного регіону із гармонізацією його інтересів із загальнодержавними" [54]. Адже саме гармонізація інтересів держави і регіонів та вирішення регіонально-конкретизованих проблем, поряд з підвищенням конкурентоспроможності регіонального виробництва, добробуту населення та збереження природи, належить до стратегічних цілей державної регіональної політики в період переходу України до постіндустріалізму суспільства. Необхідно зазначити, що забезпечення гармонізації зазначених інтересів та збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів є необхідною умовою збереження територіальної цілісності держави. Досягнення цих цілей вимагає розробки науково обгрунтованої стратегії регіонального розвитку держави та задіяння численних методів і механізмів регулювання її реалізації. У спеціальній літературі виділяють прямі і непрямі методи державного регулювання, які застосовуються у всіх напрямах державної, а значить і регіональної політики. Державна політика здійснюється в усіх напрямах життєдіяльності суспільства: політичному, оборонному, економічному, соціальному, екологічному тощо. Усі вони, крім двох перших, реалізуються владними структурами не тільки на державному, але й на регіональному та "місцевому" (локальному) рівнях територіальної організації соціально-економічного життя держави. Особлива актуальність державної регіональної політики в сучасній Україні зумовлена кількома, змістовно досить різнорідними причинами. По-перше, великими масштабами території та суттєвою територіальною диференціацією природних, економічних, соціальних історичних умов. По-друге, різким, у кілька разів, зростанням у 90-ті роки міжрегіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку: за душовими обсягами промислової продукції- у шість разів, за доходами населення на душу населення - майже у 5 разів тощо. По-третє, тим, ідо країна з отриманням незалежності, не завершивши етап індустріального розвитку, вступила у складний, перехідний до нових умов господарювання адаптаційний чи транзитивний період. Він характеризується одночасною докорінною перебудовою політичної і економічної системи, ідеології суспільного розвитку, суспільно-природної взаємодії, а також менталітету населення. По-четверте, докорінною зміною Концепції зовнішньоекономічної діяльності держави із суттєвою перебудовою міжнародних економічних зв'язків. До позитивів цієї Концепції можна віднести суттєвий розвиток її фінансово-інвестиційної складової, значне розширення кола країн-партнерів із поступовим просуванням товарів на ринки Близького Сходу, Північної Африки та Південно-Західної Азії та ін. До негативів сучасної зовнішньоекономічної політики останнього десятиліття необхідно віднести надвелике і неефективне розширення імпортних операцій, погіршення структури експорту у зв'язку з різким скороченням частки машинобудування, хімічної, легкої промисловості, низькою активністю зовнішньоекономічної діяльності більшості вітчизняних підприємств, низькою конкурентоспроможністю їх продукції, незабезпеченістю участі України у престижних економічних союзах, транснаціональних компаніях тощо. Необхідно зазначити, що входження України у світовий економічний простір набагато затрудню- егься викликами глобалізації, яка на початку XXI століття перетворилася в основну закономірність світового господарства. Регіональна політика в Україні набула в останнє десятиліття особливої актуальності тому, що саме в регіонах, на мезорівні територіальної організації суспільства, відбуваються основні реформації перехідної економіки: адаптація економіки і населення та роздержавлення власності, розвиток підприємницької діяльності та формування ринків праці, формуються (чи не дуже!) умови життєдіяльності населення. Саме в регіонах - областях, економічних і адміністративних районах - розвиваються приватизаційні, інвестиційні, інноваційно-трансформаційні процеси тощо. Це зумовлює пріоритетність стратегії економічного зростання в Україні та її регіонах, а значить і запровадження з цією метою адекватної регіональної політики держави. Регіональна політика регулює всі, за винятком оборотних та "державно-політичних", сторони життєдіяльності регіонів і тому здійснюється в багатьох напрямах, як зазначалося вище. До основних складових регіональної політики належать економічна (зокрема фінансово-кредитна, бюджетна, податкова, виробнича), соціальна економічна політика (рис. 5). Ефективна реалізація такої поліаспективної регіональної політики лежить в основі забезпечення стійкого, соціально-економічного та екологічно-збалансованого розвитку регіонів, повномасштабного виконання стрижневих для них фінансовозабезпечуючих функцій - як внутрішніх, так і зовнішніх. До перших належить досягнення розширеного накопичення регіональних фінансових ресурсів, покращання якості життя населення за умови гармонізації інтересів та держави. До зовнішніх загальнодержавних функцій, у першу чергу, необхідно віднести грошове наповнення Державного бюджету (адекватне податковому потенціалу регіону) та активну участь регіону у реформаційних процесах у державі на ринкових засадах.
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|