Основні сфери суспільного вияву релігії.

Існує тісний зв’язок релігії з різними сферами суспільного життя: політикою, мораллю, правом, економікою, наукою та мистецтвом. Адже духовні засади мають бути провідними в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Так, сфера політики пов’язана, перш за все, з боротьбою за державну владу та її використанням. І хоча релігія, будучи духовним явищем, до того не повинна б мати відношення, все ж в реальності це не так. Релігійні об’єднання живуть у суспільствах - певних державах, країнах, тому, щоб відстояти свій інтерес, вони змушені вступати в політичні стосунки. Наш час характеризується значним піднесенням суспільної активності. Певні релігійні догмати, тенденційно потрактовані, стають засадами політичної діяльності, що призводить до міжконфесійних конфліктів (наприклад, ісламський фундаменталізм, релігійні протистояння в колишній Югославії, між Англією та Ірландією, Індією та Пакистаном). Релігійні організації також висловлюють своє ставлення до певних політичних подій та процесів, беруть участь у політичних заходах. Але релігія має зберігати свій нейтралітет, тобто суспільно-політичні події мають бути оцінені за критеріями духовності.

В реальних процесах суспільного життя існує два основних розряди норм, що визначають поведінку людини: моральні та юридичні. Провідним чинником сфери моралі є добро, з позицій якого людина має визначати свої вчинки. Релігія з давніх часів претендувала на роль моральної наставниці. Моральні норми тримаються на силі та авторитеті громадської думки, традиціях, вихованні та людському сумлінні. Саме вони визначають вчинки людини згідно духовного та душевного стану. Правові норми запроваджуються відповідними владними органами, так само ними ж і контролюються. У сучасних розвинених суспільствах вони є регулятивною основою в усіх сферах суспільної життєдіяльності.

Особливими є стосунки релігії з економічною діяльністю. І хоча догматично переважна більшість релігій негативно ставиться до проблеми матеріального збагачення людини, все ж сьогодення вносить істотні корективи. Оскільки економічні процеси є основою суспільного розвитку, то економічні стосунки мають складатись на основі релігійної моралі.

Ставлення релігії до науки також історично змінювалось. Так, католицизм, спираючись на доктрину «симфонії розуму та віри», розроблену Т.Аквінським, досить активно використовує наукові досягнення та підтримує прагнення людини до пізнання. Православна церква намагається зберігати нейтралітет. Протестантизм залишає питання про пізнання на розсуд самих науковців, модернізований іслам зберігає інтерес до співпраці з передовими загонами науки. Традиційні східні релігії (брахманізм, буддизм, даосизм, синтоїзм, зороастризм) вважають поступ науки відхиленням від найперших та виправданих людських справ і зацікавлень. Нині ж сучасні науковці і теологи доходять висновку, що наука значною мірою деталізує, прояснює та конкретизує ті істини, які були дані людям через Об’явлення.

Релігія також завжди була тісно пов’язана з мистецтвом, починаючи з первісного суспільства, коли певні зображення тварин (рослин) зумовлювались магічними діями. Відправлення сучасних релігійних культів теж тісно переплетено з мистецтвом. Наприклад, християнський храм є синтезом мистецтв, а сама Літургія поєднує різні види та жанри мистецтва. У світовому ж мистецтві дуже часто відображуються релігійні мотиви.

2. Свобода совісті, її сутність, філософський та морально-правовий зміст.

Необхідно знати, що свобода совісті є базовим принципом державно-конфесійних стосунків. Ліберальне розуміння релігійної свободи, що утвердилося нині в формі міжнародного правового стандарту є підсумком тривалої еволюції державно-правових стосунків західних країн.

Свобода совісті – загальнолюдська цінність, в науковому аспекті – це філософсько-етична категорія. Совість – це здатність особи здійснювати моральний самоконтроль і нести відповідальність за свої погляди та вчинки перед людьми. Свобода – це усвідомлена необхідність та дії людини відповідно до цієї необхідності.

Свобода совісті – це можливість і здатність людини робити власний вибір, нести відповідальність за вчинки й думки згідно зі своєю совістю. З огляду на це склалося більш вузьке розуміння свободи совісті як незалежності людини у визначенні свого ставлення до проблем світогляду та релігії зокрема.

Свобода совісті передбачає свободу віротерпимості та віросповідання.

Віротерпимість – це визнання права людини сповідувати поряд з державною релігією інші віровчення; це терпиме ставлення до існування окремо від офіційної релігії, інших віросповідань.

Свобода віросповідання – це право людини вибирати і сповідувати будь-яку релігію. Свобода віросповідання регламентується правовими актами держави.

В юридичному аспекті свобода совісті розглядається як правовий інститут, тобто сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення свободи совісті.

У релігієзнавстві свобода совісті розглядається як право, що гарантує недоторканність людини у питаннях ставлення до релігії. Оскільки релігійні відносини - складовий елемент суспільних відносин, суб’єктом яких є релігійне та нерелігійне населення, держава зобов’язана регулювати їх за допомогою законодавства.

3. Здійснення принципу свободи совісті в Україні.

Потрібно пригадати, що в Україні-Русі толерантно ставилися до релігійних вірувань інших народів. Але після підписання Люблінської унії 1569р., коли значна частина православної України ввійшла до складу Речі Посполитої, почалася релігійна дискримінація. Не сталося особливих правових зрушень у релігійному статусі після приєднання України до складу Російської держави. Також не здійснювалися конституційні гарантії свободи совісті і за радянських часів. І лише після здобуття незалежності Українська держава змогла релізувати принципи правової держави, які ґрунтуються на демократичних засадах міжнародного права. Відповідно до Загальної Декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 р., документів, підписаних у контексті Гельсінських угод, що стосуються проблем свободи совісті, релігії, церкви, Верховна Рада України від 23 квітня 1991 р. прийняла Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Цей Закон створив правові основи, необхідні для послідовної реалізації принципів свободи совісті в Україні.

Фундаментальні основи реалізації цих принципів знайшли відображення в Конституції України, яка була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

В основу конституційних гарантій свободи совісті, свободи релігії покладено п’ять визначальних принципів:

1. Рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії. Конституцією України (ст..24) гарантована рівність усім громадянам: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань…»

2. Відокремлення церкви і релігійних організацій від держави (ст. 35 Конституції України). Це – один з основних принципів забезпечення свободи совісті в полі конфесійній державі. Це невтручання держави у справи церкви. Держава в питаннях віри є нейтральною. Вона не фінансує діяльність релігійних організацій. Але і релігійні інститути не виконують державних функцій, не втручаються у справи держави, не є суб’єктом політичного життя.

3. Відокремлення школи від церкви. Цей принцип стверджує світський характер освіти. Аналіз релігії здійснюється з наукових позицій.

4. Рівність усіх релігійних організацій перед законом. Розділ другий Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» містить норми, що гарантують свободу церкви (релігійних організацій). Останні визначаються як добровільні організації віруючих, які створюються ними з метою спільного задоволення своїх релігійних потреб, реалізації права на свободу віросповідання. Усі релігійні організації незалежно від їх конфесійної належності є рівними перед законом. З моменту реєстрації свого статуту релігійна організація набуває прав юридичної особи. Закон містить норми, які забезпечують реалізацію майнових прав релігійних організацій, їх виробничу, господарсько-фінансову діяльність.

5. Наявність спеціальних законодавчих актів, які визначають механізм реалізації права на свободу совісті, свободу церкви.

Питання для самоконтролю.

1. Як співвідносяться релігія та наука, релігія та культура?

2. Яими є відмінності релігії від інших форм суспільної свідомості: міфу, філософії, моралі, права, політики?

3. Свобода совісті: її сутність та правовий зміст.

4. Проблема державно-церковних відносин.

6. Правове забезпечення свободи віросповідання в Україні (основні законодавчі акти).

Проблемні ситуації:

1. Ф. Енгельс в свій час зауважив, що “…без античного рабства не було б сучасної цивілізації”. Чи можна те ж саме сказати про релігію?

2. Як релігія взаємодіяла з наукою в історичному аспекті? Як взаємодіє тепер? Чи можна говорити про їх взаємне зближення?

3. Яку роль відіграє релігія в житті сучасного суспільства? Чи можна говорити про зникнення релігії в недалекому майбутньому?

4. Як відомо, релігія виконує в суспільстві інтегративну функцію. Чи може вона виступати дезінтегратором суспільних процесів?

Реферати:

1. Становлення ідеї свободи совісті в історії вітчизняної культури.

2. Свобода совісті та її законодавче забезпечення.

3. Міжнародні документи і свобода віросповідання в Україні.

4. Проблема свободи віросповідання в зарубіжних країнах.

Основна література:

1. Академічне релігієзнавство. – К.: Світ знань. 2000.

2. Калінін Ю. А., Харьковщенко С. А. Релігієзнавство. Підручник для студ вищ. шк. —Розд. 2, 3. —К.: Наук. думка, 1997.

3. Лубський В.І., П.В.Мельник, Т.Г.Горбаченко, Л.І.Гурська. Релігієзнавство – К., АДПСУ, УФЕІ, 1999.

4. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К.1998.

5. Релігієзнавство. Навчальний посібник / За ред. Бублика С.А. –К.: Юнком. Інтер. 1999.

6. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського. - К.: Академія. 2000.

7. Релігієзнавство. Навчальний посібник / За ред. М.Ф.Рибачука. – К.: Освіта. 1997.

8. Релігієзнавчий словник / За ред. А.Колодного. К.: Четверта хвиля. 1996.

- світ?»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Класичні та сучасні концепції походження релігії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.