Риси художнього образу

1. Художній образ розглядається з точки зору способу буття художній образ є єдність чуттєвих, матеріальних і смислових, ідеальних аспектів. Приклад: Скульптура Родена "Мислитель" представляє із себе художній образ, узята в єдності внутрішнього духовного змісту й зовнішнього матеріального, бронзового втілення.

2. Художній образ коммуникативний за своєю природою. Його зміст, що становить зміст художнього образу, створюється художником в розрахунку на те, що він буде переданий, доступний іншим.

3. Матеріальна чуттєво-сприймана форма (зорова в нашому випадку) художнього образу виступає функції знака. Під знаком розуміється будь-яка матеріальне явище, що створюється або використовується з метою передати з його допомогою хоч якусь інформацію. Існує кілька основних різновидів знаків, використовуваних для комунікації як поза мистецтва, так і в мистецтві. Це образотворчі, виразні, словесні і умовні знаки. Незалежно від того, що вони зображують, висловлюють або позначають, вони самі по собі завжди повинні викликати у сприймає естетичну насолоду. Зміст художнього образу може бути трагічним, комічним і т.п.

4. Ефект естетичної насолоди від знаковою форми художнього образу пояснюється тим, що вона організована не тільки в розрахунку на комунікативну функцію, але і на естетичну функцію. Вона має завершену, закінчену гармонічну структуру. Гармонійна структура форми - універсальна особливість художнього образу. Гармонія (грец."співзвуччя", "згода") протилежна хаосу, це впорядкованість, згоду і підпорядкованість частин цілого.

5. Науково-логічна думка є чіткою і однозначною. Художній образ принципово має невичерпної багатозначністю, смислової глибиною і перспективою (Підтекст - це глибина теми, ідеї). Класичним прикладом може служити образ Джоконди Леонардо да Вінчі, але ця особливість властива будь-якому повноцінному художній образ. недомовленість. Хемінгуей порівнював художній твір з айсбергом: невелика частина його видно, основне заховано під водою. ...співтворчістю, додумуванням, домальовуванням образу. ...non finita.

6. Художній образ – це єдність емоційного і раціонального.
Французький скульптор Роден відзначав значення і думки і почуття для художньої творчості: "Мистецтво - це... робота думки, шукає розуміння світу і робить цей світ зрозумілим.., це - відображення серця художника на всіх предметах, яких він стосується".

7. Образ – це єдність суб'єктивного і об'єктивного (індивідуального та загального).
Суб'єктивного тому, що естетична оцінка - це оцінка автора і сприйняття глядачів («споживачів» художнього об єкту). Через художній образ відбувається їх "зустріч", "діалог". Підсумком, синтезом цього діалогу виявляється об'єктивна, загальнозначуща естетична оцінка як центральне зміст художнього образу. Художній образ - узагальнення, що розкриває в конкретно-чуттєвої формі істотне для ряду явищ...

Оригінальність.
Неповторний образ, принципово оригінальний. Навіть освоюючи один і той же матеріал, розкриваючи одну і ту ж тему на основі спільних ідей, різні автори створюють різні твори.

Наукові закони часто відкриваються різними вченими незалежно один від одного. Наприклад, Ляйбніц і Ньютон одночасно відкрили диференціальне та інтегральне числення, і їх відкриття повторив через двісті з гаком років, на початку ХХ ст., малограмотний м'ясник з Вільнюса. Повторення наукових відкриттів можливо, однак за багатовікову історію мистецтва не було жодного випадку збігу творів різних художників. Втім, один випадок "повторення" твори описаний Нізамі в поемі "Іскандер-наме": Олександр Македонський, завоювавши одну зі східних країн і на честь перемоги вибудував тріумфальну арку, всередині якої по обидві її сторони два художника, змагаючись у майстерності, стали розписувати стіни. Арка була розділена завісою, і художники не могли бачити роботи один одного. І ось завіса знята. На одній стороні арки всі побачили мереживний візерунок, а на протилежній стіні він був в точності повторений. Глядачі були вражені. За наказом полководця завісу знову повісили, і тоді на одній із стін картина зникла, а на іншій продовжувала сяяти всіма фарбами. Воєначальник розгадав таємницю арки: один з художників так відполірував камінь, що перетворив його на дзеркальну поверхню, що відображає картину другого художника. Закон "здійснюється через своє нездійснення" (Гегель). Винятковий випадок, описаний Низами, тільки підтверджує загальну закономірність: художній образ унікальний, принципово оригінальний, так як його невід'ємна складова частина особистості творця.

8. Художній образ будучи індивідуально конкретним і унікальним, в той же час несе в собі завжди узагальнення і абстрактність (загальне і одиничне). Але на відміну від поняття, наприклад, в науці, узагальнення і абстрактність в художньому символі дається не розсудливо (дискурсивно), а інтуїтивно - безпосередньо.

9. Асоціативність і метафоричність. У найдавніших творах метафорична природа художнього мислення постає особливо наочно. Наприклад, вироби скіфських художників "звіриному стилі" химерно поєднують реальні тварини форми: хижі кішки з пташиним кігтями і дзьобами, грифони з тулубом риби, людським обличчям і пташиними крилами. Художня думка з'єднує реальні явища, створюючи небачене істота, вигадливо що поєднує в собі елементи своїх прабатьків. Давньоєгипетський сфінкс - це не лев і не людина, а людина, представлений через лева, і лев, зрозумілий через людини. Логічне мислення встановлює ієрархію, підпорядкованість явищ. В образі предмети розкриваються один через інший..

10. Єдність реального і умовного. Протилежні типи поведінки існують одночасно і одне поглиблює інше. Мистецтво не є гра. Гра являє собою оволодіння умінням, тренування в умовній ситуації, мистецтво - оволодіння світом (моделювання світу) в умовній ситуації. Художні моделі являють собою єдине у своєму роді з'єднання наукової та ігровий моделі.

11. Єдність форми і змісту. В мистецтві, як і в усіх сферах оточуючого нас світу, форма залежить від змісту, підпорядкована йому, обслуговує його. У різних видах мистецтва художник володіє різними засобами вираження змісту. У живопису, скульптури, графіки - це колір, лінія, світлотінь; в музикці - ритм, гармонія в літературі - слово і т.д. Всі ці кошти зображення складають елементи художньої форми, за допомогою яких художник втілює свій ідейно-художній задум. В формі мистецтва всі елементи закономірно взаємопов'язані. У картині Рафаеля, драмі Шекспіра, симфонії Чайковського, романі Хемінгуея не можна довільно змінити побудова сюжету, характеру, діалогу, композиції, не можна знайти інше рішення гармонії, колориту, ритму, щоб не порушити цілісності всього твори.
Саме з системою художнього образу пов'язана здатність мистецтва здійснювати свою специфічну функцію - доставляти людині (глядачеві, читачеві, слухачеві) глибоке естетичну насолоду, пробуджувати в ньому художника, здатного творити за законами краси і вносити красу в життя.

12. Синтез зображувальності й виразності. Си́нтез — процес з'єднання або об'єднання раніше розрізнених речей або понять в ціле, це спосіб зібрати в ціле. Для художніх творів важливою є взаємодія кожного з залучених до створення проекту об єктів.

Втілення художньо-образних рішень

в побудові (проектуванні) серійного об єкту.

Серія(від латин. series — ряд), група або ряд предметів, однорідних або володіють загальною, об'єднуючою їх ознакою. У техніці — ряд виробів, машин, деталей, виготовлених за одномим зразкому. Частина чогось цілого, що може демонструватися самостійно, але при посиланні на інші об'єкти (серія пакувань, рекламних листівок, плакатів тощо)

Серійність - це властивість художніх творів (книг, фільмів, образотворчих творів і т. д.), що полягає в об'єднанні декількох самостійних об'єктів в більшу єдність. В літературі таке об'єднання відбувається за рахунок загального героя (або героїв) – напр., серійність в романах А. Крісті про Еркюле Пуаро Конан Дойля про Шерлока Холмса та ін.. В рекламі це аудіо та відео роліки, в графічному дизайні це серії друкованих реклам, плакатів, листівок, пакувань, комікси та інші варіанти)

В оточуючому нас навколишньму середовищі все більше набувають актуальності узагальнені схематично знакові моделі, які дають можливість в абстрактній, знаково-символічній формі відображати відповідність об’єктів праці та побуту їх графічним зображенням.(знаки навігації, піктограми, смайлики). Тому рівень графічної культури дизайнерів має бути крім абстрактного, ще й досить універсальним. Користувачі графічної інформації мають адекватно її сприймати і відповідно реагувати на неї.

Доречно зазначити, що уміння створювати уявні образи об’єктів проектування і оперувати ними – характерна особливість інтелекту людини. Довільно оперувати графічною мовою в процесі ровз язання конкретної задачі:

- вміння змінювати графічні техніки;

- надавати об’єктам проектування різні характерні ознаки, які суттєво змінені порівняно з початковими;

- використовувати розроблені варіанти при створенні нових образів (проектування).

Практичне заняття_3. Виконання зображень елементів архітектурного пейзажу, на основі опанованих проектно-графічних технік.

Відтворення образних характеристик:

- важкості, масивності;

- подрібненість;

- романтичність (марево);

- руйнації (здвиг, тремтіння);

- слизькості (тягнучість, гнучкість);

- шорсткості (фактурність);

- напруженість (трагічність);

- настрій (радість, похмурість – з використанням кольору)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мистецтво.	\|	Методика проектування рекламних звернень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.