Операційні фінансові стратегії

Система операційних фінансових стратегій. Кредитна стратегія підприємства. Стратегія формування оборотних активів. Емісійна стратегія підприємства. Дивідендна стратегія. Стратегія управління фінансовими ризиками.

Система операційних фінансових стратегій включає в себе значну кількість стратегій даного виду, а саме: формування і управління оборотними та необоротними активами, управління власним і позичковим капіталом, управління реальними та фінансовими інвестиціями, управління грошовими потоками, управління фінансовими ризиками, антикризове фінансове управління, кредитна, емісійна та дивідендна стратегії. Доцільно більш детально розглянути деякі з них.

Кредитна стратегія підприємства ― це частина фінансової стратегії, спрямована на оптимізацію загального розміру заборгованості покупців за відвантажену продукцію та забезпечення її своєчасної інкасації.

У сучасній практиці бізнесу поширена реалізація продукції в кредит (із відстроченням платежу за неї). Формуючи принципи кредитної стратегії підприємства, його власники, керівництво та фахівці мають визначити:

1. У яких формах реалізувати продукцію в кредит. Є два різновиди кредиту: товарний (комерційний) і споживчий. Товарний ― це форма оптової реалізації продукції її продавцем із відстроченням платежу та перевищенням звичайних термінів банківських розрахунків. Такий кредит надають оптовим покупцям на термін від одного до шести місяців. Споживчий кредит (у товарній формі) ― це спосіб роздрібної реалізації товарів покупцям (фізичним особам) із відстроченням платежу. Його надають зазвичай на термін від шести місяців до двох років.

2. Терміни надання кредиту. Збільшення цього терміну стимулює реалізацію продукції, але водночас призводить до збільшення дебіторської заборгованості та тривалості фінансового й усього операційного циклу підприємства.

3. Розміри наданого кредиту – їх визначають з урахуванням типу фінансової стратегії, запланованого обсягу реалізації продукції з відстроченням платежу, фінансового стану підприємства-кредитора й інших факторів.

4. Вартість наданого кредиту – вона не може перевищувати відсоткової ставки за короткостроковим орієнтовним (банківським) кредитом, а навпаки – то покупцям буде вигідніше брати короткостроковий кредит у банку, щоб розрахуватися за придбану продукцію.

5. Систему штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов’язань покупцями, у якій слід передбачити пені та штрафи. Штрафні санкції мають повністю компенсувати всі витрати підприємства-кредитора.

Залежно від співвідношення рівня прибутковості та ризику виділяють три типи кредитної стратегії підприємства: консервативну, помірну й агресивну.

1. Консервативна кредитна стратегія дає змогу мінімізувати кредитний ризик. Застосовуючи її, підприємство не прагне одержувати високі додаткові прибутки завдяки збільшенню обсягів реалізації продукції.

2. Помірну кредитну стратегію застосовують за типових умов відповідно до звичайної кредитної та фінансової практики. У межах помірної стратегії підприємство орієнтується на середній рівень кредитного ризику, продаючи продукцію з відстроченням платежів.

3. Завдання агресивної кредитної стратегії – максимізація додаткового прибутку завдяки збільшенню обсягів реалізації продукції в кредит, при якому високий рівень кредитного ризику, з чим пов’язані кредитні угоди, не беруть до уваги.

На процес вибору типу кредитної стратегії підприємства впливають такі фактори:

1. Рівень, структура та динаміка дебіторської заборгованості.

2. Фінансові можливості щодо спрямування ресурсів у дебіторську заборгованість.

3. Фінансові можливості, кредитоспроможність, репутація, результативність господарської діяльності покупців.

4. Кон’юнктура галузевого ринку, динаміка попиту на продукцію підприємства.

5. Розмір відсоткової ставки за банківським кредитом.

6. Темп інфляції.

7. Правові умови, поширена практика та можливості підприємства щодо стягнення дебіторської заборгованості.

8. Ставлення власників і менеджерів до допустимого ризику в процесі господарської діяльності.

Стратегія формування оборотних активів підприємства.Оборотні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну діяльність і повністю споживаються впродовж одного виробничо-комерційного циклу.

До основних стратегій формування оборотних активів належать консервативна, помірна й агресивна.

1. Застосування консервативної стратегії дає змогу повністю задовольнити поточну потребу в усіх оборотних активах для нормальної операційної діяльності, створити резерви матеріальних ресурсів на випадок активізації попиту покупців, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, непередбачених складностей у забезпеченні підприємства сировиною та матеріалами. Ця стратегія гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно впливає на ефективність використання оборотних активів.

2. Помірна стратегія полягає у повному задоволенні поточної потреби у всіх видах оборотних активів і створенні їх нормальних страхових розмірів на випадок складностей в операційній діяльності підприємства. Ця стратегія забезпечує середнє співвідношення між рівнем ризику й ефективністю використання фінансових ресурсів.

3. Агресивну стратегію спрямовано на мінімізацію всіх форм строкових резервів за окремими видами активів. Якщо у процесі виробничої діяльності проблем немає, ця стратегія забезпечує високу ефективність використання оборотних активів підприємства. Але будь-які негаразди у виробничій діяльності призводять до істотних фінансових втрат через зменшення обсягів виробництва та збуту продукції.

Емісійна стратегія підприємства. Завдання емісійної стратегії – забезпечити залучення на фондовому ринку потрібних обсягів фінансових ресурсів у мінімально можливі терміни.

Емісія акцій може бути початковою у разі перетворення підприємства на акціонерне товариство чи додатковою, якщо акціонерне товариство потребує припливу власного капіталу.

Емісійна стратегія акціонерного товариства ― це частина стратегії формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в залученні їх потрібних обсягів завдяки випуску та розміщенню акцій на фондовому ринку.

Процес розробки емісійної стратегії включає в себе наступні етапи:

1. Аналіз можливостей ефективного розміщення акцій.

2. Визначення цілей емісії.

3. Визначення обсягу емісії.

4. Визначення номінальної ціни, видів і кількості емітованих акцій.

5. Оцінка вартості залученого емітованого капіталу.

6. Визначення ефективних форм первинної емісії акцій (андерайтингу).

Дивідендна стратегія підприємства. Вона пов’язана з розподілом прибутку (дивідендів) у акціонерних товариствах і на підприємствах інших організаційно-правових форм діяльності (паїв, прибутків на внесок).

Завдання дивідендної стратегії – установити оптимальне співвідношення між поточним використанням прибутку власниками та майбутнім його зростанням для максимізації ринкової вартості підприємства.

Залежно від варіантів розв’язання цієї проблеми, виділяють кілька типів стратегії:

1. Стратегія залишкових дивідендних виплат. Фонд виплати дивідендів створюють після того, як з прибутку задовольнили потребу у формуванні власних фінансових ресурсів, що повністю забезпечують реалізацію інвестиційних можливостей підприємства. Такий тип дивідендної стратегії застосовують лише на ранніх етапах життєвого циклу, коли рівень інвестиційної активності високий.

2. Стратегія фіксованого розміру дивідендних витрат незалежно від фінансових результатів діяльності підприємства ― тривалий час за високих темпів інфляції суму дивідендних виплат коригують на індекс інфляції. Вада цієї стратегії полягає в тому, що вона не пов’язана з фінансовими показниками підприємства. Це може звести нанівець інвестиційну активність у періоди несприятливої кон’юнктури та невисокого прибутку.

3. Стратегія мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди («екстрадивідендів») найефективніша на підприємствах із нестабільною динамікою формування прибутку. Її перевага ― стабільно гарантована виплата мінімальних передбачених дивідендів. Основна вада цієї стратегії полягає в тому, що через тривалу виплату мінімальних дивідендів інвестиційна привабливість акцій підприємства, а отже, і їх ринкова вартість зменшуються.

4. У разі застосування стратегії постійного збільшення розмірів дивідендів дивіденди зростають на певний відсоток щодо їх розміру в попередньому періоді (році). Перевага цієї стратегії – забезпечення високої ринкової вартості акцій компанії та формування її позитивного іміджу у потенційних інвесторів у разі додаткових емісій, а вади – негнучкість, постійне зростання фінансового напруження, спадання інвестиційної активності підприємства. Якщо цю стратегію не підкріпити постійним зростанням прибутку компанії, вона може стати прямим шляхом до банкрутства.

Вибираючи дивідендну стратегію, фінансові менеджери вимушені балансувати між виплатою достойних дивідендів (для задоволення акціонерів) та реінвестуванням прибутків, щоб забезпечити розвиток підприємства. Виваженою вважають стратегію без всяких коливань, яка дає змогу щорічно сплачувати стабільні дивіденди.

Стратегія управління фінансовими ризиками.Фінансовий ризик підприємства ― це ймовірність виникнення негативних фінансових наслідків (втрати прибутку чи капіталу) в умовах невизначеності проведення його фінансової діяльності. Фінансовий ризик – об’єктивне явище у функціонуванні будь-якого підприємства. Він супроводжує майже всі види фінансових операцій і всі напрямки фінансової діяльності. Його важлива особливість – невизначеність наслідків: він може зумовлювати як великі фінансові втрати підприємства, так і додаткові його прибутки. Негативні наслідки фінансового ризику – це може бути втрата не тільки прибутку, а й капіталу підприємства, що призводить до його банкрутства.

Стратегія управління фінансовими ризиками – це частина фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів із нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, пов’язаних із різними аспектами фінансової діяльності.

Типи стратегій управління фінансовими ризиками (рис. 10. 4) та їх застосування:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форма оперативного бюджету	\|	Розробка стратегії фінансового інвестування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.