Лекція 16. Засоби вирішення інженерно-технічних проблем реконструкції історичних міст

Реконструкція історичної забудови неможлива без вирішення низки технічних проблем – модернізації інженерної інфраструктури, благоустрою території, організації транспортного та пішохідного руху, тощо. Адже високому художньому рівню історичного міського середовища повинен відповідати адекватний рівень санітарно-гігієнічних та технічних умов для комфортного існування населення.

Великі труднощі з’являються при рішенні проблем транспорту в межах ареалів історичної забудови великих міст. Як сама планувальна система, не завжди раціональна для організації руху, так габарити вулиць утруднюють пропуск і розв’язку сучасних транспортних потоків. При цьому в більшості випадків необхідне збереження червоних ліній історичних вулиць, та виведення транспорту за межі зон охорони пам’яток.

В практиці реконструкції історичних частин міста застосовується ціла низка прийомів забезпечення їх транспортом при збереженні параметрів історичних вулиць. Один з них – улаштування вулиць одностороннього руху. В інших випадках для розвантаження напружених напрямків може бути організований рух транспорту по вулицях-дублерах (так, дублерами вул. Сумської в її вузькій частині є вулиці Римарська, Мироносицька).

З метою розвантаження транспортних потоків в історичному центрі міста можуть застосовуватись заходи, що обмежують в’їзд на його територію, з одночасним улаштуванням зовнішніх розвантажувальних магістралей (кілець, напівкілець, хорд тощо). Так, у Москві Садове кільце грає роль розвантажувальної магістралі для центрального ядра міста. В Празі навколо історичного ядра організована система чотирьох хордових магістралей, що створюють подобу чотирикутника.

В випадках, коли це не наносить шкоди історичній забудові і не спотворює принципів планувальної організації, можуть прокладатись в малоцінному середовищі додаткові, а інколи і основні магістралі.

Можливе розміщення проїзної частини старих вулиць за рахунок перенесення пішохідних тротуарів у перші поверхи будівель.

Значні труднощі виникають при організації транспортних стоянок. Найбільш прийнятним є улаштування підземних стоянок. Створення підземних стоянок на місці знесених малоцінних будівель можливе, якщо це не вступає в протиріччя з планувальною системою забудови, що склалася.

Однією з головних інженерно-технічних задач при реконструкції є оздоровлення міського середовища і приведення історичної забудови в санітарний стан, що відповідає сучасним вимогам. Одним з необхідних прийомів повинна бути санація території. Цей прийом дозволяє шляхом розчистки, знесення ветхих, малоцінних, допоміжних будівель привести історичне архітектурне середовище до достатньо комфортного санітарного становища.

Однак сучасний стан інженерної інфраструктури та екологічні якості територій історичної забудови не дозволяють обмежитись проведенням санації.

Тому при обов’язковому збереженні аутентичності пам’яток архітектури рядова історична забудова в ряді випадків може бути модернізована методом замаскованої реконструкції. Цей метод передбачає збереження зовнішніх стін (а відповідно і декору фасадів) при повній або частковій заміні внутрішніх конструктивних елементів та інженерного обладнання.

Замаскована реконструкція будівель забезпечує:

- повне збереження вигляду та автентичності зовнішньої частини будівель;

- забезпечення подальшого існування і повноцінного функціонування будівлі при збереженні історичного середовища міста;

- можливість корінного перепланування, що забезпечує нову функцію будівлі;

- сучасний рівень комфортності внутрішнього середовища будівлі;

Серед прийомів реконструкції історичної забудови з давніх часів використовується метод надбудови. Так ще багато століть тому були надбудовані зіккурат в Урі (з чотирьох до шести ярусів), Колізей в Римі. В нашій країні надбудовувались дзвіниці (для збереження їх домінантного положення в зростаючих в вишину містах).

Завдяки цьому методу вирішувались і містобудівні задачі. Так, для збереження домінуючого положення в умовах нового оточення був надбудований будинок генерал-губернатора в Москві. В Харкові в 1920-30 роки були надбудовані цілі вулиці (Петровського, Гуданова, Ольмінського, тощо).

При надбудові проектанти і будівельники стикаються з низкою не тільки інженерних, а й композиційних проблем, обумовлених необхідністю:

- забезпечити композиційну єдність первісної частини будівлі з надбудованою;

- зберегти цілісність і характер оточуючого історичного середовища;

- вирішити конструктивне забезпечення міцності надбудованої споруди;

- забезпечити функціональну організацію та інженерне обладнання внутрішнього простору будівлі.

В містобудівній практиці нерідко виникають проблеми, пов’язані з неможливістю вирішення інженерних задач (наприклад розширення магістралей) при тому розташуванні будівель, що склалося історично. Ці проблемі іноді вирішуються методом переміщення історичних будівель. Такий метод був використаний при розширенні Тверської вулиці в Москві, при реконструкції площі Р.Люксембург у Харкові.

Таким чином, у процесі реконструкції історичної забудови, крім архітектурно-планувальних задач, вирішується велика кількість інженерно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення міцності, функціональної зручності та естетичної комфортності міського середовища після реконструкції.

Література: [1, 5, 13, 15, 21, 22]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 15. Принципи реконструкції структурних елементів історичного міста	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.