• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості уроків психології.

Урок – це форма організації діяльності постійного складу вчителів та учнів у певний проміжок часу. Основними характеристиками уроку є те, що ця форма організації навчання:

1) групи учнів одного віку;

2) постійного складу;

3) заняття за сталим розкладом;

4) з єдиною для всіх програмою навчання.

Сутність уроку зводиться до «колективно-індивідуальної взаємодії вчителя з учнями, в результаті якої відбувається засвоєння учнями знань, умінь та навичок, розвиток їх здібностей, досвіду діяльності, спілкування та відношень, а також удосконалення майстерності вчителя».

З точки зору вчителя, урок – це управління пізнавальною діяльністю учнів. З точки зору учнів – це засвоєння наукового, практичного та соціального досвіду та розвиток.

Функція уроку полягає –1) в досягненні певних, відносно завершених, цілей та шляхів пізнання та розвитку;

2) в сприянні досягненню певних дидактичних цілей;

3) в розв’язанні конкретних задач в кожному окремому проміжку навчального часу.

Виділяють такі типи уроків.

В сучасній дидактиці існують декілька підходів до класифікації уроків. Ми зупинимося на узагальненій класифікації Махмутова, який пропонує класифікувати уроки по меті організації, яка детермінована загальнодидактичною метою, характером змісту навчального матеріалу та рівнем підготовленості учнів:

1) Уроки вивчення нового матеріалу.

Метою даного типу уроків є оволодіння учнями новим матеріалом шляхом роз’яснення його вчителем, впорядкування та закріплення раніше засвоєного матеріалу. Формами вивчення нового матеріалу можуть бути:

- лекція;

- пояснення вчителя з залученням учнів до обговорення окремих питань;

- евристична бесіда;

- самостійна робота з підручником та іншими джерелами;

- постановка та проведення дослідів та експериментів.

В межах даного типу вчитель може застосовувати такі види уроків:

- урок-лекція; - урок-семінар;

- кіно-урок; - змішаний урок.

- урок теоретичних та практичних самостійних робіт;

2) Уроки вдосконалення знань, умінь та навичок.

Основні дидактичні задачі, які вирішуються на цих уроках, зводяться до наступних:

- систематизація та узагальнення нових знань;

- повторення та закріплення раніше вивчених знань;

- застосування знань на практиці для поглиблення та розширення знань, які раніше вивчалися;

- формування вмінь та навичок;

- контроль за ходом вивчення навчального матеріалу та вдосконалення знань, умінь та навичок.

В даному типі уроків розрізняють декілька підтипів:

- уроки закріплення вивченого матеріалу;

- уроки повторення;

- уроки комплексного з0астосування знань, умінь та навичок.

До основних видів уроків даного типу відносять:

- уроки самостійних робіт (репродуктивного типу – усних та писемних вправ);

- урок-лабораторна робота;

- урок практичних робіт;

- урок-екскурсія;

- урок-семінар.

3) Уроки узагальнення та систематизації знань.

Такі уроки стимулюють учнів до повторення великих розділів та блоків навчального матеріалу, дозволяють їм усвідомити його системний характер. Такі уроки передбачають всі основні види проведення уроків.

4) Комбіновані уроки.

Це найбільш розповсюджений тип уроку в існуючій шкільній практиці. На них розв’язуються різні дидактичні задачі із числа тих, які ми розглянули раніше. Методична структура такого уроку включає такі основні елементи:

- організація учнів на початку заняття;

- повторення та перевірка знань учнів, з’ясування глибини розуміння та ступеня міцності знань, актуалізація необхідних знань та способів діяльності для подальшої роботи щодо усвідомлення тільки що вивченого матеріалу на уроці;

- введення вчителем нового матеріалу та організація роботи учнів по його усвідомленню та засвоєнню;

- первинне закріплення нового матеріалу та організація роботи по виробленню в учнів умінь та навичок застосування знань на практиці;

- формулювання домашнього завдання та інструктаж по його виконанню;

- підведення підсумків уроку.

5) Уроки контролю та корекції знань, умінь та навичок.

Уроки цього типу призначені для оцінки результатів учіння, рівня засвоєння учнями навчального матеріалу, діагностики рівня навчаємості учнів, корекції в процесі навчання. Такі уроки можуть мати такий вигляд:

- усне опитування( фронтальне, групове, індивідуальне);

- письмове опитування;

- диктанти;

- розв’язання психологічних задач;

- контрольна самостійна робота;

- залік та екзамен.

Підготовка вчителя до уроку психології полягає:

1) в підборі інформаційного матеріалу для використання на уроці;

2) у виділенні основних фактів, явищ, понять, закономірностей, які складають знання, що мають бути засвоєнні учнями;

3) у виборі способу пояснення цих знань;

4) в підборі прикладів та ілюстрацій для понять та закономірностей;

5) в розробці видів практичної активності, спрямованих на засвоєння та закріплення знань;

6) в розробці розвиваючих видів активності учнів;

7) в розподілі завдань для класної чи самостійної роботи.

Важливою задачею при підготовці до уроку з психології повинно бути виділення та формулювання знань, які будуть предметом вивчення:

- психічні явища;

- поняття;

- закономірні зв’язки психічних явищ;

- психологічні факти.

Недоцільно завантажувати урок великою кількістю понять, фактів, закономірностей. Більш важливо забезпечити розуміння навчального матеріалу та його закріплення на практиці, показати можливості практичного застосування засвоєних знань.

1. Методична підструктура уроку, яка розроблюється вчителем, на основі дидактичної структури, характеризується великою варіативністю:

- на одному уроці вона може передбачати розповідь вчителя, постановку питань щодо нової інформації, виконання вправ, розв’язання задач;

- на іншому – демонстрація способів діяльності та відтворення їх учнями, розв’язання задач із застосуванням цього ж способу в нових, нестандартних ситуаціях;

- на третьому – рішення пошукових задач, за допомогою яких здобуваються нові знання, узагальнення вчителя.

Вид оформлення конспекту уроку з психології може бути різним, але в будь якому випадку він має включати в себе:

1) формулювання теми;

2) описання мети та завдань уроку;

3) перерахування основних етапів уроку;

4) коротку характеристику змісту та видів діяльності вчителя та учнів на кожному етапі уроку;

5) описання наочних посібників та прийомів їх застосування на уроці;

6) вказівка на приблизний час, який витратиться на окремі фрагменти уроку за оцінкою вчителя.

7) підведення підсумків уроку.

ЗРАЗОК ПЛАНУ УРОКУ

Тема уроку: «………»

Мета уроку: Сформувати в учнів уявлення про…, закласти загальне розуміння…, засвоїти основні терміни та поняття.

Тип уроку: комбінований.

Метод проведення уроку: лекційний, пояснювально-ілюстративний.

Матеріально-технічне забезпечення: плакати, ілюстрації і т.п.

Структура уроку:

1. Організаційний момент (2хв.).

2. Повідомлення про тему, мету та завдання на урок (2хв.).

3. Мотивація (3хв.).

4. Опитування з метою перевірки попереднього матеріалу (8хв.).

5. Виклад нового матеріалу у формі лекції (20хв.).

6. Закріплення вивченого. Питання до учнів (5хв.).

7. Домашнє завдання. Інструктаж (5хв.).

В педагогічній літературі та шкільній практиці існують три основні форми навчальної діяльності:

1. Фронтальна, яка передбачає сумісні дії всіх учнів класу під керівництвом вчителя;

2. Індивідуальна, яка передбачає самостійну роботу кожного учня окремо;

3. Групова, яка передбачає роботу учнів у підгрупах по 3-6 особи або в парах, завдання для груп можуть бути однаковими або різними.

Специфіка психології як навчального предмета, а також особливості спільних уроків (інтегровані уроки) дозволяють сформулювати головні принципи їх організації та проведення:

1. Управління увагою учнів на уроці, її стійкістю та переключенням.

Довгий час підтримувати високий рівень уваги – важке завдання для більшості дітей. Як показує практика, час від часу наступає зниження уваги, яке часто називають кризою уваги. Періодичність криз залежить від віку учнів та ступеня інтересу до матеріалу, який вивчається. Зазвичай криза наступає приблизно кожні 15 хвилин. В ці моменти вчителю доцільно активізувати мимовільну увагу, переключити увагу учнів на нові види активності.

2. Планування на уроці розвиваючих видів активності учнів.

В якості розвиваючих завдань можна використовувати завдання на оволодіння засобів розуміння інших людей та самопізнання, на засвоєння ефективних прийомів інтелектуальн6ої роботи (розвиток спостережливості, мнемотехніки, мислиневих операцій та стратегій рішення задач), на засвоєння методів психологічної саморегуляції (релаксації, аутотренінга).

3. Домашнє завдання з психології має носити творчий характер та не

створювати додаткових навчальних перевантажень.

4. Принцип контрасту. Контраст використовується як конкретний методичній прийом у найрізноманітніших видах діяльності дітей. Наприклад, під час читання й аналізу казки вони складають, альтернативне закінчення, у позитивних героях виокремлюють як позитивні, так і негативні їхні якості, а в антигероях — не лише негативні, але й позитивні характеристики. Широко використовується контраст і в процесі асоціювання. Наприклад, педагог пропонує послухати дві мелодії й визначити, яка з них асоціюється з боягузтвом, а яка — зі сміливістю.

5. Принцип залучення всіх сфер життєдіяльності. Дитині молодшого шкільного віку часто буває важко зрозуміти й визначити зміст складних моральних якостей, таких як доброта, любов, миролюбність тощо. Однак важливим є не стільки розуміння дітьми цих якостей, скільки переживання ними певних станів, що супроводжують їхні прояви. Тому принцип залучення всіх сфер життєдіяльності дитини передбачає:

1) на когнітивному рівні сформування уявлень про ту чи іншу якість із використанням досвіду дитини;

2) на сенсорному — через зір, слух, нюх, дотик вироблення вміння встановлювати аналогії між власними відчуттями й виниклими уявленнями;

3) на емоційному — розвиток здатності до переживання того з іншого стану;

4) на поведінковому — програвання реальних або уявних ситуацій, відпрацьовування конкретних дій дитини.

6. Принцип, опосередкування. Його зміст полягає в тому, що, перш ніж перейти до реального переживання й поведінки, дитина повинна навчитися розпізнавати ті чи інші переживання та способи поведінки на прикладі персонажів із літературних творів, кінофільмів, а також приписувати ті чи інші стани різним об’єктам символічного характеру. Із цією метою використовується, наприклад, образ тієї чи іншої тварини.

7. Принцип моделювання життєвих ситуацій. Відтворюючи пропоновані ситуації, дитина вчиться самостійно, без підказок і нав’язування стереотипів, знаходити вихід із них. Це додає до її досвіду щось нове, що надалі може бути перенесене в реальне життя.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
9. Анатомо-фізіолгічні особливості
10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.

Переглядів: 2014