Травматичні ураження головного мозку

Травми головного мозку і їхні наслідки залишаються однієї з найбільш важких і невирішених проблем сучасної медицини й мають величезне значення у зв'язку зі своєю поширеністю й важкими медичними й. соціальними наслідками.

У структурі інвалідності й причин смерті черепно-мозкові травми і їхні наслідки вже тривалий час посідають друге місце після серцево-судинної патології. Ці хворі становлять значну частку осіб, що перебувають на обліку в психоневрологічних диспансерах. Серед судово-психіатричного контингенту значну частку становлять особи з органічним ураженням головного мозку і його наслідками травматичної етіології.

Як правило, значне збільшення числа осіб, що перенесли травми голови, спостерігається в періоди воєн і найближчі до них роки. Однак і в умовах мирного життя за рахунок росту технічного рівня розвитку суспільства спостерігається досить високий травматизм.

Під травмами головного мозку розуміють різноманітні по видах і ступеню важкості механічні ушкодження головного мозку й костей черепа. Черепно-мозкові травми діляться на відкриті й закриті. При закритих травмах голови цілісність кісток черепа не порушується, при відкритих вони виявляються ушкодженими. Відкриті черепно-мозкові травми можуть бути проникаючими й непроникаючими. При проникаючих травмах є ушкодження речовини мозку й мозкових оболонок, при непроникаючих - головний мозок і оболонки мозку не ушкоджені.

При закритій травмі голови виділяють струс головного мозку (коммоция), забій (контузія) і здавлювання. Струс головного мозку відзначається в 70-80% потерпілих і характеризується змінами лише на клітинному й субклітинному рівнях. Забій головного мозку характеризується ушкодженням мозкової речовини різного ступеню (геморрагія, деструкція), а також субарахноїдальними крововиливами, переломами кісток склепіння й основи черепа, виразність яких залежить від тяжкості контузії. Як правило, спостерігається набряк головного мозку, який може бути локальним або генералізованим.

Травматична хвороба головного мозку.

Патологічний процес, що розвивається в результаті механічного ушкодження головного мозку й характеризується єдністю етіології, патогенетичних механізмів розвитку та наслідків, називається травматичною хворобою головного мозку.

У результаті травми голови одночасно запускається два протилежно спрямованих процеси, дегенеративний і регенеративний, які йдуть із постійною або змінною перевагою одного з них. Це й визначає наявність або відсутність тих або інших клінічних проявів, особливо у віддаленому періоді травми голови. Пластична перебудова мозку після перенесеної травми голови може тривати довгий час (місяці, роки й навіть десятиліття).

Виділяють 4 основних періоди травматичної хвороби головного мозку: початковий, гострий, підгострий і віддалений.

Початковий період спостерігається безпосередньо після отримання травми голови й характеризується втратою свідомості тривалістю від декількох секунд до декількох годин, днів і навіть тижнів залежно від важкості травми.

Однак приблизно в 10% потерпілих, незважаючи на важкі ушкодження черепа, втрата свідомості не відзначається. Глибина втрати свідомості може бути різної: оглушення, сопор, кома.

При оглушенні відзначається пригнічення свідомості зі збереженням обмеженого словесного контакту на фоні підвищення порога сприйняття зовнішніх подразників і зниження власної психічної активності.

При сопорі наступає глибоке пригнічення свідомості із збереженням координованих захисних реакцій і відкривання очей у відповідь на больові подразники. Хворий лежить із закритими очима, нерухомий.

Кома - це повне виключення свідомості без ознак психічного життя. Контакт з хворим неможливий, згасають безумовні рефлекси (зіничний, кореальний).

Після відновлення свідомості можуть спостерігатись випадіння пам'яті на короткий період подій під час, до або після травми. Ретроградна амнезія згодом може піддаватися зворотному розвитку (з'являються фрагментарні спогади). При відновленні свідомості типовими є астенічні скарги, нудота, блювота, іноді повторна або багаторазова. Залежно від ступеня важкості травми голови відзначаються різноманітні неврологічні порушення, розлади життєво важливих функцій.

У гострому періоді травматичної хвороби свідомість відновлюється, зникають загальномозкові симптоми. При важких травмах голови після повернення свідомості відзначається період тривалої психічної адинамії (від 2-3 тижнів до декількох місяців).

В осіб, що перенесли закриту легку або середнього ступеню важкості травму голови, протягом 1-2 тижнів спостерігається «малий контузійний синдром» у вигляді астенії, запаморочення, вегетативних розладів (А.В. Снежневский, 1945, 1947). Астенія проявляється почуттям внутрішнього напруження, відчуттям млявості, розбитості, апатією. Ці розлади підсилюються звичайно у вечірній час. При зміні положення тіла, під час ходьби, при спуску й підйомі по сходах виникають запаморочення, потемніння в очах, нудота. Іноді розвиваються психосенсорні розлади, коли хворим здається, що на них падає стіна, скошується кут палати, спотворюється форма навколишніх предметів. Відзначаються порушення запам'ятовування, погіршення репродукції, дратівлива слабість, загальномозкові розлади (головні болі, запаморочення, вестибулярні порушення). Помітно знижується працездатність, порушується увага, підсилюється виснаження.

Основною ознакою «малого контузійного синдрому» є головний біль. Він виникає періодично при розумовій і фізичній перенапрузі, нахилах тулуба й голови. Рідше головний біль тримається постійно. У всіх хворих порушується сон (стає неспокійним, з яскравими сновидіннями й характеризується пробудженням з відчуттям страху). Може спостерігатися стійке безсоння.

Вегетативно-судинні розлади проявляються гіпергідрозом, гіперемією шкірних покривів, синюшністю кистей рук, раптовими почервоніннями й зблідненнями, порушеннями трофіки шкіри, серцебиттями. Залежно від важкості травми голови можливі різні неврологічні порушення - від парезів, паралічів і явищ внутрішньочерепної гіпертензії до незначної неврологічної симптоматики.

Перебіг травматичної хвороби в гострому періоді хвилеподібний, періоди поліпшення змінюються погіршеннями стану. Погіршення стану спостерігаються під впливом психогенних факторів, при атмосферних коливаннях. При цьому підсилюються астенічні прояви, можливий розвиток судомних нападів, порушень свідомості по типу сутінкового або деліріозного, гострих короткочасних психозів з галюцинаціями та маячними ідеями.

Тривалість гострого періоду від 3 до 8 тижнів, в залежності від важкості травми голови.

Підострий період травматичної хвороби характеризується або повним видужанням постраждалого, або частковим поліпшенням його стану. Тривалість його до 6 місяців.

Віддалений період травматичної хвороби триває кілька років, а іноді все життя хворого. У першу чергу він характеризується церебрастенічнимипорушеннями із дратівливістю, підвищеною чутливістю, плаксивістю, підвищеною втомою при фізичному й особливо психічному навантаженні, зниженням працездатності.

Хворі скаржаться на порушення сну, нестерпність жари й духоти, відчуття нудоти в транспорті, незначне зниження пам'яті. Можлива поява істеричних реакцій з демонстративними риданнями, заламуванням рук, перебільшеними скаргами на погане здоров'я. При об'єктивному обстеженні виявляється незначна неврологічна симптоматика, вегетативно-судинні порушення. Звичайно церебрастенічні порушення мають сприятливу динаміку і через декілька років повністю зникають.

Афективна патологія є характерною для віддаленого етапу травматичної хвороби. Вона може проявлятися неглибокими депресивними порушеннями в поєднанні з емоційною лабільністю. Можливі клінічно більше виражені афективні розлади у вигляді депресивних станів з почуттям втрати інтересу до колишніх повсякденних турбот, необґрунтованою інтерпретацією відносини до себе навколишніх у негативному плані, переживанням нездатності до активних дій. Депресивний афект може здобувати відтінок дисфорії, що виражається в злобно-негативістичних реакціях, почутті внутрішньої напруженості.

У структурі депресивних станів може виявлятися апатичний компонент, коли хворі скаржаться на нудьгу, байдужність, відсутність інтересу до навколишнього, млявість, зниження фізичного тонусу.

Для більшості цих хворих характерне зниження порога психогенної чутливості. Це приводить до істеричних реакцій і інших примітивних форм вираження протесту (ауто- і гетероагресія). Форми поведінки хворих у таких випадках визначаються короткочасними афективно-вибуховими реакціями. Афективні спалахи виникають з незначної причини, не відповідають по силі тому подразнику, що їх викликав, супроводжуються вираженою вегетативно-судинною реакцією. На незначні, часом необразливі, зауваження (хтось голосно сміється, розмовляє) вони дають бурхливі афективні розряди з реакцією обурення, злості. Афект звичайно нестійкий, швидко минає.

У багатьох хворих у віддаленому періоді травматичної хвороби розвиваються психопатоподібні порушення по експлозивному, істеричному або астенічному типу.

У рідких випадках після важких травм голови розвивається травматичнеслабоумство. Формується психоорганічний синдромом з вираженим зниженням уваги, мислення, пам'яті. У хворих виявляється різке збідніння запасу знань, звуження кола інтересів і обмеження їх до задоволення основних біологічних потреб, розлад складних стереотипів моторної діяльності, трудових навичок. Відзначається порушення критичних здатностей.

Поведінка хворих із травматичним слабоумством визначається емоційним огрубінням, зникненням сімейних прихильностей, морально-етичним огрубінням, цинізмом. На цьому фоні легко виникають эксплозивні та істеричні реакції, що нерідко змінюються депресивними розладами із зниженням інтересів, млявістю, пасивністю, адинамією. Хворі ведуть паразитичний спосіб життя, ніде не працюють. Психічні порушення носять стійкий характер, розвивається глобарне слабоумство.

Під час травматичної хвороби можлива поява пароксизмальнихсудомнихрозладів і станівзміненоїсвідомості (травматична епілепсія).

Пароксизмальнісудомнірозлади виникають як протягом першого року після перенесеної травми, так і у віддаленому періоді – через 10-20 і більше років. Пароксизмальні розлади гострого й підгострого періоду травматичної хвороби мають більше сприятливий перебіг і згодом залишаються лише в анамнезі захворювання. Судомні розлади віддаленого періоду черепно-мозкової травми мають менш сприятливий прогноз. Вони характеризуються більшим поліморфізмом. Це можуть бути великі або малі судомні напади, абсанси, судомні стани без порушення свідомості, вегетативні напади, напади психосенсорних розладів.

Іноді спостерігаються епізоди сутінковогозатьмареннясвідомості. Вони проявляються гострим і раптовим початком без провісників, відносною короткотривалістю, афектом страху, люті з дезорієнтацією у навколишньому, наявністю яскравих галюцинацій залякувального характеру, гострим маренням. Хворі в такому стані збуджені, агресивні, по закінченні психозу відзначається термінальний сон і амнезія.

Протиправні дії в таких станах завжди спрямовані проти життя й здоров'я оточуючих, не мають адекватної мотивації, відрізняються жорстокістю, неприйняттям мір по приховуванню злочину. У судово-психіатричній практиці вони нерідко оцінюються як короткочасні хворобливі розлади психічної діяльності у формі сутінкового стану.

У віддаленому періоді травматичної хвороби можуть виникати травматичні психози. Вони, як правило, виникають через 10-15 років після перенесеної травми голови. Розвиток їх провокується повторними травмами голови, інфекційними захворюваннями, психогенними впливами. Протікають вони у вигляді афективних або галюцинаторно-маячних розладів.

Афективні психози проявляються періодичними станами депресії або манії. Депресивний синдром характеризується зниженням настрою, тужливим афектом, іпохондричними переживаннями. При манії настрій підвищений, переважає гнівливість, дратівливість. На висоті афективних психозів може розвиватися сутінкове затьмарення свідомості. Тривалість психозів - 3-4 місяці з наступним зворотним розвитком афективної й психотичної симптоматики.

Галюцинаторно-маячні психози виникають також без провісників. На початковому етапі їхнього розвитку можливо затьмарення свідомості по типу сутінкового стану або делірію з включенням галюцинацій. Надалі в клініці переважають галюцинаторно-маячні розлади. При більше легкому варіанті психозу переживання хворих носять характер надцінних ідей іпохондричного або сутяжного змісту.

Зважаючи на світову тенденцію до збільшення числа техногенних аварій і природних катаклізмів, які, крім безпосередніх людських жертв і величезних матеріальних збитків, спричинюють серйозні віддалені медико-соціальні наслідки та негативно впливають на стан психічного здоров'я населення, в Україні починає розвиток новий науковий напрямок – психіатрія катастроф.

Техногенні аварії та катастрофи становлять 76% усіх надзвичайних ситуацій. Тільки у 2000 p. внаслідок техногенних аварій у вугільній промисловості загинули близько 200 осіб. Разом з тим, психологічним та психіатричним наслідкам аварії чи катастрофи досі не приділялось належної уваги, що призвело до зростання серед постраждалих та їх оточення частоти виникнення граничної психічної патології, психосоматичних та соматопсихічних розладів, алкоголізації тощо.

Предметом психіатрії катастроф є психічні і поведінкові розлади, що виникають внаслідок надзвичайних подій.

Домінуючий в цій галузі психіатрії апостеріорний підхід дозволяє вибудувати систему надання допомоги жертвам катастрофічних подій і, таким чином, сприяти збереженню або відновленню їхнього психічного здоров’я, але він не дозволяє прогнозувати нові катастрофи і, відповідно, нічого не може дати для їхнього попередження. Однак, створене людиною техногенне середовище постійно ускладнюється. Резерв надійності, що може бути забезпечений за рахунок вдосконалення самих технічних систем або в межах компетенції інженерної психології, все частіше виявляється недостатнім для забезпечення потреб техносфери, що ускладнюється. Тому пошук додаткових можливостей профілактики розвитку катастрофічних подій, викликаних людиною, залишається однією з найбільш актуальних проблем сучасності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розумова відсталість	\|	Психози похилого і старечого віку, які призводять до слабоумства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.