Психози похилого і старечого віку, які призводять до слабоумства

До органічних психозів літнього і старечого віку належать психози, спричинені атрофією головного мозку і психози судинного походження.

Старече слабоумство – це захворювання, зумовлене неухильно прогресуючим дифузним атрофічним ураженням кори великого мозку.

Хворі на старече слабоумство становлять 12-25% усіх осіб, госпіталізованих у психіатричні лікарні в старечому віці. Частіше хворіють жінки.

В етіології старечого слабоумства велику роль відіграють генетичні фактори. Істотне значення мають і соматичні захворювання, які нерідко провокують початок старечого слабоумства і значно обтяжують його перебіг.

У головному мозку при старечому слабоумстві спостерігаються явища дифузної атрофії, особливо виражена атрофія нервових клітин верхніх шарів кори, яка призводить до загибелі їх.

Хвороба здебільшого починається у віці старше 65 років. Перші прояви її – зміна особистості за старечим типом, посилення властивих раніше хворому особистісних особливостей і поява таких нових властивостей особистості, як егоцентризм, підозріливість, байдуже ставлення до близьких людей, невмотивована упертість, моральне отупіння. Посилення особливостей, властивих особистості раніше, набуває карикатурного характеру: ощадлива людина стає патологічно скупою, акуратна – нестерпно педантичною.

Слабоумство розвивається як прогресуюча амнезія згідно з законом Рібо: спочатку хворий втрачає досвід, набутий недавно, найдовше зберігає раніше набутий і закріплений досвід. Хворі виявляються нездатними запам’ятати навіть нескладний новий матеріал. Вийшовши з дому, вони не можуть знайти дорогу назад, перебуваючи у відділенні, не здатні запам’ятати своє ліжко, палату, не впізнають близьких, родичів

У міру перебігу хвороби наростають грубі розлади пам’яті (амнестична дезорієнтація, фіксаційна та хронологічна амнезія). Зрештою хворий повністю втрачає знання, професійні та інші навички. Змінює адекватне впізнавання людей, які його оточують, до його спотворення і переміщення в далеке минуле: хворі вважають себе дітьми, оточеними рідними та давно померлими родичами. Нерідко вони не впізнають себе в дзеркалі. Нестримно знижується рівень суджень, з’являються благодушність, безтурботність, ейфорія. Поступово настає повний розлад усіх видів психічної діяльності: тотальна деменція (слабоумство) та фізичний маразм.

На початковій стадії старечого слабоумства можливі маячні переживання, хворі скаржаться, що їх обкрадають, до кімнати пускають газ, сусіди псують їхні речі. У міру прогресування слабоумства ці маячні висловлювання зменшуються.

Характерні зміни мови – вона стає бідною за змістом, хворі перестають розуміти звернені до них слова, швидко гублять тему бесіди. Дуже рано порушується писемна мова – літери деформуються, хворі не можуть навіть написати свої ім’я та прізвище.

До атрофічних захворювань головного мозку належать також хвороби Піка та Альцгеймера, що виникають переважно у літньому віці. Їх називають пресенільними (передстаречими) деменціями.

Хвороба Альцгеймера – це атипова форма старечого слабоумства. Вона починається у більш ранньому віці, ніж старече слабоумство (середній вік початку хвороби – 55 років), і відрізняється від нього більшою вираженістю вогнищевих симптомів – розладів мовлення, сприймання (гнозису) і діяльності (праксису).

Захворювання проявляється симптомокомплексом із 6 «А»:

1. Амнезія, яка з часом сягає рівня амнестичного дезорієнтування.

2. Афазія (амнестична і сенсорна) – хворий перестає розуміти мову та забуває значення предметів і понять.

3. Алексія (втрата навичок читання).

4. Аграфія (втрата навичок письма).

5. Акалькулія (втрата навичок рахування).

6. Апраксія (втрата здатності виконувати звичні, в тому числі й автоматизовані дії).

У 30-40% випадків на початкових етапах захворювання спостерігають рудиментарні галюцинації і слабо систематизовані маячні ідеї матеріальних збитків, ревнощів або переслідування.

Через 8-10 років, у кінцевій стадії захворювання, відзначають повний розпад психічної діяльності, безпомічність і тотальну афазію. Настає маразм. Хворі лежать в ембріональній позі, з’являються схоплювальні автоматизми, насильний сміх і плач, а також різноманітні гіперкінези.

Мікроскопічно у головному мозку знаходять ті самі зміни, що і при старечому слабоумстві. Особливо вони виражені у скронево-тім’яних частках.

Прогноз несприятливий. Ефективних методів лікування не існує.

На пізніх етапах процесу хворі, як правило, потребують госпіталізації в психіатричний стаціонар або влаштування в інтернат для хворих на хронічні психічні хвороби.

Хвороба Піка починається у 45-60 років і проявляється або в апатичних змінах, або в розгальмованості, говірливості, схильності до банальних жартів.

Швидко наростає слабоумство, причому в першу чергу уражаються найбільш складні форми інтелектуальної діяльності. Мова убожіє, швидко прогресує зниження активності її. Хворі багато разів, у одних і тих же виразах і з тими самими інтонаціями розповідають одне і те ж (симптом грамофонної платівки). У випадку, коли процес зайшов уже далеко, це зводиться до багаторазового повторення одного і того ж слова або зовсім нісенітного поєднання звуків. Цей симптом називається палілалією. Такі самі прояви спостерігаються і в моториці – безконечне повторення одних і тих же безглуздих рухів.

При хворобі Піка атрофічний процес уражає головним чином лобні частки головного мозку, рідше – скроневі. Мікроскопічно виявляють атрофію клітин кори великого мозку, але не знаходять синильних бляшок і перероджених нейрофібрил (як при старечому слабоумстві та хворобі Альцгеймера).

Усі атрофічні захворювання головного мозку перебігають безперервно, при цьому слабоумство глобарного типу поглиблюється і в кінцевому підсумку спричинюється до психічного і фізичного маразму.

Психози судинного походження спостерігаються майже в ¼ частини хворих літнього і старечого віку, які перебувають на обліку у психоневрологічних диспансерах. Основним етіологічним фактором цих психозів є ураження судин головного мозку (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба). Погіршення постачання кров’ю мозкової тканини спричинює порушення мозкових функцій, спочатку оборотне, а потім необоротне, тобто випадіння їх.

Основною психопатологічною ознакою захворювань судин головного мозку є астенія, яка проявляється зниженням працездатності, підвищеною втомлюваністю, порушенням сну, появою афективної нестійкості, неврівноваженістю. Хворі часто скаржаться на те, що помітили в себе надмірну слізливість, стали погано переносити будь-які прикрощі.

Разом з астенією виявляється і ослаблення пам’яті, причому у стані функції пам’яті, особливо на початку захворювання, спостерігаються коливання. Динаміка порушень пам’яті така сама, як і при епілепсії – спочатку страждає довільне відтворення, потім утримання в пам’яті, а потім виявляється ослаблення запам’ятовування. Так сама динаміка зниження пам’яті характерна для органічних захворювань головного мозку з постійним перебігом.

При судинних психозах можуть спостерігатися найрізноманітніші психотичні розлади: афективні (частіше депресивні), галюцинаторно-маячні і маячні (найчастіше маячення ревнощів) синдроми, вербальний галюциноз (частіше хворіють жінки, які скаржаться на слухові галюцинації еротичного змісту).

При тривалому перебігу судинних психозів на фоні астенії з’являються симптоми лакунарного слабоумства з збереженням основних морально-етичних властивостей особистості і нетриманням емоцій, легкодухістю.

Захворювання супроводжуються тимчасовими покращаннями, зупинками, але явища слабоумства поступово прогресують.

При несприятливому перебігу тяжкість захворювання посилюється у зв’язку з гострими порушеннями мозкового кровообігу.

Лікування полягає у створенні оптимального гігієнічного і трудового режиму. Призначають антисклеротичні препарати, а також ті, що покращують мозкове кровопостачання (лінетол, стугерон, місклерон, продектин, компламін). Для покращення обміну речовин у тканинах мозку застосовують аміналон, пірацетам. У літньому віці особливо сильно дається взнаки дефіцит вітамінів у організмі, тому призначають препарати, які містять вітаміни, особливо групи В (декамевіт, ундевіт). При психотичних станах показані психотропні засоби в мінімальних дозах. Краще призначити транквілізатори (седуксен, тазепам, феназепам) і лише у разі недостатньої ефективності їх – нейролептики (аміназин, галоперидол, тизерцин) у малих дозах і під контролем АТ, при необхідності перед введенням нейролептиків вводять серцеві засоби.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Травматичні ураження головного мозку	\|	ЛЕКЦІЯ №9

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.