Економічна теорія недосконалої конкуренції – Джоан Вайолет Робінсон

Найвизначнішою продовжувачкою вчення “школи Маршалла“ була професор Кембриджського університету Дж. Робінсон, яка в 1933 році опублікувала працю “Економічна теорія недосконалої конкуренції”.

Її основна ідея ґрунтується на вивченні ринкових аспектів функціонування монополій, конкуренція між якими через порушення рівноваги в економіці є, на її думку, недосконалою (за термінологією Е. Чемберліна – монополістичною). Сутність монополії розглядається як фактор, що дестабілізує соціально-економічні відносини ринкового середовища. У праці “Економічна теорія недосконалої конкуренції“ необхідно визначити такі основні положення:

– в умовах досконалої конкуренції підприємці менше зацікавлені в монополізації виробництва, ніж в умовах недосконалого ринку, у якому окремі фірми не можуть досягти оптимальних розмірів, функціонують неефективно, і тому монополіст має змогу не тільки підвищити ціни на свою продукцію, обмежуючи її випуск, але й зменшити витрати виробництва через удосконалення організації виробництва в галузі;

– монополія вимагає відокремлення продукції від “товарів-субститутів“, інакше кажучи – диференціації, а тому необхідна і додаткова умова, відповідно до якої фірма-монополіст повинна характеризуватися розмірами, що перевищують оптимальні;

– на монополістичному ринку з його недосконалою конкуренцією можлива ситуація, що вимагає пояснення, “якою буде кількість купленої продукції, якщо розглядати ринок не як сукупність величезної кількості конкуруючих між собою покупців, а як об’єднання покупців“. Така концентрація конкуренції попиту, коли на ринку діє маса дрібних продавців і один-єдиний покупець, називається – монопсією, тобто монополією покупців;

– переважання у світі умов недосконалої конкуренції сприяє виникненню тенденції до експлуатації факторів виробництва та посилює її завдяки виникненню великих об’єднань, які поглинають багато конкуруючих фірм. Збільшення розмірів одиниці управління обов’язково спонукає до ще більшої несправедливості в розподілі багатств.

Едвар Чемберлін і Джоан Робінсон зуміли показати основне – відзначаючись великою життєвою силою, конкуренція і досконала, і недосконала потребує водночас створення механізму, який би забезпечив і гарантував її збереження. Цю теоретично-практичну проблему в подальшому вирішував Дж. М. Кейнс. Тим більше, що жорстока економічна криза спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати рівновагу на ринках товарів, праці та капіталу.

У різному поєднанні кількості покупців та кількості продавців картину ринків можна відобразити наступним чином (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Класифікація ринків

Попит Пропозиція	Кількість покупців
Багато	Невелика кількість	Один
Кількість продавців	Багато	Досконала конкуренція	Олігополія попиту	Монополія
Невелика кількість	Олігополія пропозиції	Двостороння олігополія	Обмежена Монополія попиту
Один	Монополія пропозиції	Обмежена монополія пропозиції	Двостороння монополія

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Едвара Хейстінгса Чемберліна	\|	Економічні погляди Дж. М. Кейнса.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.