• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Планування витрат на виробництво продукції: калькулювання собівартості окремих видів продукції, складання планового кошторису витрат на виробництво

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ

Калькулювання – комплексна система економічних розрахунків з визначенням витрат виробництва на випуск продукції та собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг).

Завданням калькулювання собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) є формування інформації про величину витрат на всіх стадіях виготовлення продукції з метою визначення прибутковості виробництва, контролю за витратами, відшукання резервів економії матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Основні етапи калькуляційних розрахунків в системі виробничого обліку собівартості продукції можна представити наступним чином:

Ø групування первинних витрат за калькуляційними статтями витрат і за об’єктами обліку витрат;

Ø розподіл накладних витрат між окремими об’єктами обліку;

Ø оцінка незавершеного виробництва;

Ø розподіл витрат між товарним випуском і незавершеним виробництвом;

Ø розрахунок собівартості кожного об’єкта калькулювання та калькуляційної одиниці.

Вид калькуляції визначається її призначенням, часом, на який вона розрахована, а також способом, її складання.

За призначенням і часом складання калькуляції поділяються на попередні і кінцеві.

До попередніх відносяться планові, проектні і нормативні калькуляції. Кінцеві – це звітні калькуляції, які складаються після виготовлення продукції і характеризують фактичну собівартість продукції.

За охопленням витрат калькуляції поділяються на повні, виробничі, окремих видів робіт і процесів, технологічні.

Періодичність складання калькуляцій залежить від характеру виробництва. В масовому неперервному виробництві калькуляція складається за визначений період часу (місяць, квартал, рік) і характеризує середню собівартість виготовленої продукції за цей період. В індивідуальному та дрібносерійному виробництвах калькуляції складаються після виконання всіх робіт по замовленню.

За вихідними даними для визначення собівартості виділяються:

Ø планова калькуляція собівартості окремих видів продукції являє собою розрахунок витрат на виробництво конкретного виду продукції (робіт, послуг), напівфабрикатів власного виробництва в плановому періоді;

Ø нормативна калькуляція складається на основі діючих норм і нормативів витрат, які відображають досягнутий рівень техніки, технології, організації виробництва і праці.

Взаємозв’язок планової і нормативної калькуляції проявляється в тому, що нормативна калькуляція на окремі замовлення виступає основою при складанні планової калькуляції.

Ø звітна калькуляція визначає фактичну собівартість продукції. Вона формується за даними бухгалтерського обліку витрат в розрізі калькуляційних статей витрат. Ці калькуляції використовуються для складання звітності з собівартості, визначення прибутковості.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі виділяють дві системи калькулювання: за окремими замовленнями і за окремими процесами (переділами, стадіями).

Калькулювання за замовленнями – це система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат на кожний індивідуальний виріб або окрему невелику партію виробів.

Калькулювання за процесами – це система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат в межах окремих процесів або їх сукупності, результатом яких є напівфабрикати. Сутність цієї системи полягає в тому, що витрати відносяться не на окремі замовлення, а на окремі процеси.

Важливим етапом в калькулюванні витрат є вибір способу врахування постійних виробничих витрат у собівартість продукції. За повнотою відображення витрат у собівартості продукції виділяють систему обліку повних витрат і систему обліку неповних витрат.

Система обліку повних витратпередбачає включення у собівартість продукції усіх виробничих витрат та непрямих загальновиробничих витрат.

Система обліку змінних витратґрунтується на визначенні собівартості продукції лише за змінними виробничими витратами та визначенні витрат періоду, які включають операційні витрати та постійні виробничі витрати.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
3. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
4. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
5. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
6. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
7. Аграрне виробництво і його особливості
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Акти за формою Н – 5, Н – 1 та НПВ. Нещасні випадки пов’язані з виробництвом і не пов’язані з виробництвом.
10. Алгоритм перевірки кошторису бюджетної установи
11. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
12. Альтернативна вартість і незворотні витрати

Переглядів: 564