• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік іноземної валюти на рахунках у банках

Оборотно-сальдова відомість

Доходи та витрати, що враховують під час обчислення об’єкта оподаткування

Підприємство веде зовнішньоекономічну діяльність. Отримуєінвалюту, яку спочатку зараховує на розподільний рахунок, а потім перераховує на поточний. Крім того, перераховує інвалюту до банку для відкриття покритого акредитива. Для цього в банку відкривають акредитивний рахунок.

Розподільні рахунки банки використовують для обліку коштів, що підлягають розподілу, а не для клієнтів згідно з договором з банком.

Кошти клієнтів для розрахунків за акредитивом банк обліковує на спеціальному рахунку (а не на поточному рахунку клієнта) і лише в аналітичному обліку для різних клієнтів відкриває особові рахунки. Крім цього, підприємство, яке відкрило безвідкличний акредитив, не може самостійно розпоряджатися коштами такого акредитива (ст. 1095 ЦКУ). Тобто рахунок, відкритий банком для обліку коштів за розрахунками акредитивом, не є рахунком підприємства.

Інформація про операції в іноземній валюті формується з урахуванням положень П(С)БО 21, згідно з якими такі операції під час первісного визнання відображають у валюті звітності, перераховуючи суми в інвалюті за валютним курсом, що діяв на дату операції (п. 5 П(С)БО 21).Датою операції вважають дату визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів та витрат.

Для обліку грошових коштів призначено рахунок 31 “Рахунки в банках”, що має субрахунки, зокрема субрахунок 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”. Саме на цьому субрахунку доцільно обліковувати кошти, що надійшли на розподільний рахунок, та кошти, перераховані до банку для відкриття акредитива.

Такі кошти є монетарними статтями і за ними слід визначати курсові різниці на дату балансу та дату здійснення розрахунків (п. 8 П(С)БО 21). Отже, інвалюта, що значиться на розподільному та акредитивному рахунках, у зв’язку зі зміною валютного курсу перераховується на зазначені дати, а курсові різниці включаються до доходів або витрат.

Відповідно до статті 153.1.3. Податкового кодексу України, курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти визначають відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) – у складі витрат платника податку.

Приклад 5.Інвалюта на розподільному рахунку. На кінець звітного періоду (на дату балансу) на розподільному рахунку залишилася інвалюта, отримана у вигляді попередньої оплати. Потім інвалюту зараховано на поточний рахунок. На кінець звітного періоду та на дату перерахування на поточний рахунок змінився валютний курс НБУ (курси умовні: на дату надходження валюти – 7,80 грн. за 1 долар, на кінець періоду – 7,90 грн. за 1 долар, на дату зарахування на валютний рахунок – 8,00 грн. за 1 долар).

Таблиця 4.6

Читайте також:

1. IX. Відомості про військовий облік
2. IX. Відомості про військовий облік
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Акції та їх облік
5. Акції та їх облік
6. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
7. Аналітичний та синтетичний облік ГП
8. Аудит на підприємствах з комп’ютеризованим бухгалтерським обліком
9. Аудит на підприємстві з кмп’ютеризованим бухгалтерським обліком.
10. Аудит операцій на рахунках у банку
11. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
12. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника

Переглядів: 782