Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Відповідальність посадових осіб органів державного фінансового контролю.

Соціальні та правові заходи захисту прав посадових осіб органів державного фінансового контролю (матеріальне забезпечення, обов’язкове соціальне страхування, відшкодування заподіяної шкоди).

Поняття законності при здійсненні фінансового контролю, її гарантії

Гарантії законності при здійсненні фінансового контролю

Законність у фінансовому контролі – це стан взаємовідносин між контролюючими та підконтрольними суб’єктами, що полягає в неухильному дотриманні законів і підзаконних нормативно-правових актів та забезпечення впевненості підконтрольних суб’єктів у невтручання в їх господарську діяльність та гарантованість захисту їх прав щодо її здійснення.

Законність у сфері фінансово-контрольних правовідносин не слід зводити лише до окремо взятого принципу, що ередньо тер в точному і неухильному дотриманні законів та підзаконних нормативно-правових актів всіма учасниками контрольного процесу, як органами державної влади, що здійснюють фінансовий контроль, так і суб’єктами господарювання, діяльність яких перевіряється. Законність включає в себе і впевненість суб’єкта господарювання у невтручанні в його діяльність, а також можливість захисту своїх прав та законних інтересів.

З метою існування законності були визначені типи правового регулювання, а саме для органів фінансового контролю характерний тип правового регулювання – звільнення від заборони, тобто заборонено все крім того, що прямо дозволено в законі. Оскільки контролюючий орган може діяти лише в межах визначених законодавством, то його право є одночасно для нього і його обов’язком.

Для підконтрольних суб’єктів тип правового регулювання – загальний дозвіл, тобто дозволено все, крім того, що прямо заборонено в законі. Для них права визначають міру можливої поведінки, а обов’язком виступає вимога діяти певним чином, яка міститься в нормах права і забезпечена державним примусом.

Порушенням законності слід вважати не тільки невиконання законів, але і порушення механізму забезпечення правильного і неухильного їх застосування та створених для цього необхідних умов та гарантій.

Режим законності у сфері фінансового контролю підтримується за умови виконання вимог:

– Забезпечення верховенства закону в діяльності всіх органів фінансового контролю.

Ефективність дотримання даної вимоги багато в чому залежить від стану чинного законодавства. Саме те, як в ньому закріплені права і обов’язки посадових осіб органів фінансового контролю залежить і їх реалізація під час здійснення контрольних заходів.

Для належної реалізації положень нормативно-правових актів, посадові особи органів фінансового контроль повинні бути всесторонньо обізнаними, знати чинне законодавство, розуміти його сутність, вміти застосовувати норми до відповідних ситуацій. Посадові особи органів фінансового контролю повинні не тільки дотримуватись положень нормативно-правових актів, але і бути впевненими в їх доцільності та прививати таке ставлення до закону і у інших суб’єктів процесу фінансового контролю.

– Постійного нагляду з боку органів прокуратури та вищестоящих контролюючих органів.

Поряд з органами прокуратури, контроль за діяльність посадових осіб органів фінансового контролю здійснюється і вищестоящими органами. Контроль цих органів є галузевим, оскільки вищестоящі органи фінансового контролю наділені високим професіоналізмом та обізнані в діяльності за якою здійснюють контроль.

Контроль вищестоящих органів здійснюється при вивченні документів за результатами проведеної перевірки або ревізії. Під час цього виявляються факти, що свідчать про неякісне їх проведення, що може послужити підставою призначення повторної перевірки.

– Рівності всіх підконтрольних суб’єктів перед законом.

Без будь-яких виключень необхідно забезпечувати повну об’єктивність у вирішені питань, що стосуються діяльності підконтрольних суб’єктів. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав підконтрольних суб’єктів, або надання їм відповідних переваг при проведенні фінансового контролю карається законом.

– Невідворотності відповідальності за вчинені правопорушення, за умови доцільної диференціації примусових заходів.

Важлива не суворість покарання, а невідворотність юридичної відповідальності та суспільний осуд протиправної поведінки винних осіб.

Належне виконання даної вимоги буде найбільш ефективним за умови існування в законодавстві доцільної диференціації примусових заходів за виявлені правопорушення та гуманне їх застосування. Лише правові закони здатні втілити в собі зазначені вимоги.

Невідворотність відповідальності та пропорційність міри стягнення тяжкості вчиненого правопорушення є гарантом забезпечення виконання зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

– Недопустимості протиставлення режиму законності та доцільності чинних нормативно-правових актів.

Якщо закон з певних причин, яким сприяла зміна суспільних відносин, вже не можливо застосовувати до існуючих ситуацій, або його застосування є недоцільним, це не дозволяє не дотримуватися закріплених у ньому правил.

Якщо закон або підзаконні нормативно-правові акти застаріли чи втратили свою доцільність, вони діють до того часу, доки в них не будуть внесені відповідні зміни, або не припинено їх дію, у порядку визначеному для правотворчого процесу. Це змушує своєчасно вносити зміни до законодавства.

– Взаємозалежності законності і правової культури.

Належний рівень правової культури свідчить про високий ступінь участі суб’єктів фінансово-контрольного процесу у правовому житті, добровільність виконання вимог правових норм, що відображає стан законності та правопорядку.

Говорити про режим законності можливо лише на відповідному етапі розвитку суспільства, коли спостерігається поважне ставлення осіб до права, надається належна його оцінка.

Гарантії є певною системою засобів, за допомогою яких впроваджується, охороняється і, в разі порушення, відновлюється законність.

Гарантії можна поділити за різними підставами: загальні (економічні, політичні, ідеологічні); спеціальні (юридичні).

Гарантії контрольно-процесуальної діяльності направлені на створення умов для діяльності суб’єктів контрольного процесу, а також формування в них впевненості в досягненні поставленої мети, забезпечують належну стабільність і надійність, як для суб’єктів фінансового контролю, так і для господарюючих суб’єктів під час виникнення між ними фінансово-контрольних відносин.

Юридичні гарантії законності фінансового контролю:

1. Закріплення в законодавстві правового статусу суб’єктів фінансового контролю та чітка регламентація їх контрольно-процесуальної діяльності.

Правовий статус, функції і повноваження органів фінансового контролю потребують чіткого закріплення в законодавчих актах. Прозорість діяльності контролюючих органів позбавляє їх можливості недотримання законів та порушення прав господарюючих суб’єктів.

Проте відсутність єдиних процедур фінансового контролю, як вже зазначалося, вимагає від кожного органу фінансового контролю самостійної розробки і затвердження відомчих інструкцій та порядку стосовно періодичності, послідовності, способів проведення контрольних дій, оформлення та реалізації їх результатів.

Для посилення ролі даної гарантії у зміцненні законності необхідно чітко визначити перелік органів фінансового контролю, їх функції та повноваження, щоб уникнути дублювання в діяльності, визначити процедуру проведення фінансового контролю.

2. Здійснення контрольної функції спеціально уповноваженими на те органами.

Учені виділяють вимоги, яким повинен відповідати суб’єкт контролю:

а) юридична компетентність;

б) професіональна компетентність;

в) наявність певних засобів.

Суб’єкт фінансового контролю повинен мати юридичну компетентність, тобто закріплені законом повноваження на здійснення фінансового контролю.

Друга вимога ставить перед суб’єктами контрольної діяльності необхідність володіння спеціальними знаннями та досвідом, тобто бути професійно компетентними. Працівники органів фінансового контролю повинні бути висококваліфікованими, досвідченими спеціалістами і сповідувати високі моральні принципи для належного виконання покладених на них обов’язків.

Остання вимога полягає в наділенні суб’єктів контрольної діяльності необхідним арсеналом засобів для активної діяльності. Вони повинні мати повноваженнями на усунення правопорушень, по наданню обов’язкових для виконання вимог за результатами проведеного контролю та активної і дієвої допомоги підконтрольним суб’єктам в усуненні виявлених порушень і попередженні їх в майбутньому.

Чітке закріплення в законодавстві кваліфікаційних вимог до посадових осіб органів фінансового контролю та їх дотримання є першочерговим і невід’ємним явищем, адже професійні недоліки в контрольній діяльності прямо відображаються на ефективності фінансового контролю, результатах діяльності підконтрольних суб’єктів, а також на престижі української держави в цілому.

3. Встановлення юридичної відповідальності за неналежне здійснення контрольної діяльності.

Відповідальність може наступати за неналежне проведення фінансового контролю, що полягає у невиконанні наявних повноважень, а саме: не проведенні, не своєчасному проведенні або недобросовісному здійсненні контрольних дій, умисному перекрученні результатів перевірки, приховуванні фактів розкрадань, нестач та крадіжок, а також за порушення службової етики.

В законодавстві не зайвим буде і введення нової норми, яка регулювала б питання відповідальності за недостатню ефективність роботи, зайві витрати на проведення перевірок, недостатню концентрацію зусиль на вирішенні питань про ефективність тих чи інших рішень. Це стимулювало б швидкість контрольного процесу та мінімальні затрати часу і сил на його проведення.

4. Відповідальність за достовірність результатів фінансового контролю.

Щоб забезпечити повну і досить точну відповідність об’єктивній дійсності отриманих в результаті проведеного фінансового контролю даних, всі факти за наслідками проведених контрольних дій повинні бути достовірними, відображати реальний стан справ суб’єкта господарювання.

Отримання достовірних даних за наслідками проведеного фінансового контролю в значній мірі залежить від правдивості і сумлінності контролюючого суб’єкта. Найменший відступ від достовірності даних, в кінцевому результаті, вплине на справедливість і обґрунтованість рішень, що приймаються за результатами контролю.

Часто, в зв’язку з великими об’ємами роботи, органи фінансового контролю проводять перевірки поверхнево, не досягаючи їх комплексності, що в свою чергу призводить до прийняття певних висновків на підставі неповних даних, що не відображає дійсних показників діяльності суб’єкта господарювання.

5. Матеріально-технічне забезпечення.

6. Відповідальність за протидію суб’єктам фінансового контролю під час виконання ними своїх обов’язків.

7. Оскарження рішення, дії або бездіяльності контролюючих суб’єктів.

Наявність права на оскарження забезпечує виправлення допущених помилок під час проведення контролю, зміну або скасування прийнятих контролюючими органами рішень. Представники підконтрольних суб’єктів можуть безпосередньо звертатися зі скаргою до державного органу, що прийняв рішення або вчинив протиправні дії, або до суду. Порядок подання скарг регулюється Законом України “Про звернення громадян”, Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.03.98 № 93 та Положенням про порядок розгляду звернень та організацію особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 25.02.00 № 15 та іншими.

Непоодинокі випадки недотримання вимог нормативних актів щодо здійснення фінансового контролю та при оформленні матеріалів перевірок контролюючими органами призводить до того, що кількість поданих заяв суб’єктами господарювання до суду залишається значною. Крім цього, за статистикою на їх користь розглядається більше половини поданих заяв.

Засобами підвищення даного напряму роботи є посилення виконавчої дисципліни при проведенні перевірок та оформленні результатів за рахунок створення належної правової бази.

8. Невтручання в господарську діяльність підконтрольних суб’єктів з боку органів фінансового контролю та не порушення нормального режиму їх роботи.

Дана гарантія унеможливлює для органів фінансового контролю вказувати на те, як суб’єкт господарювання повинен займатися підприємницькою діяльністю та обмежувати на це його право. В свою чергу, забезпечується таке проведення фінансового контролю, що не порушує нормальний режим роботи підконтрольного суб’єкта. Ця гарантія забезпечує проведення фінансового контролю таким чином, щоб не перешкоджати нормальному функціонуванню суб’єкта господарювання.

На сьогодні, одним із способів захисту прав суб’єктів господарювання є заборона проведення позапланових перевірок і ревізій за рішенням органу фінансового контролю. Позапланова виїзна ревізія або перевірка може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.

Гарантії фінансового контролю можна використовувати як засоби усунення перешкод своєчасному і правильному його здійсненню, а також як засоби забезпечення стабільності правового становища учасників контрольного процесу.

Ефективне виконання поставлених перед контролюючими суб’єктами завдань в значній мірі залежить від створення належних умов роботи, тобто від їх матеріально-технічного забезпечення, як однієї із гарантій фінансового контролю.

Видатки на утримання органів фінансового контролю фінансуються з бюджету. Система оплати праці в значній мірі стимулює відповідальне відношення посадових осіб контролюючих суб’єктів до виконання покладених на них обов’язків.

Порівнюючи розміри оплати праці працівників контролюючого апарату і працівників підконтрольних суб’єктів можна відмітити перевагу останніх. Це може стати приводом до поширення в органах фінансового контролю таких негативних явищ як корупція, хабарництво та інші.

До факторів матеріально-технічного характеру можна віднести і забезпечення сучасним обладнанням, в тому числі і автоматизованими системами управління та автоматизованими робочими місцями, що сприяєшвидкому, в порівнянні з ручною обробкою, отриманню даних. Впровадження інформаційних технологій забезпечує можливість своєчасного контролю за рахунок оперативного отримання інформації та простоти її обробки.

На сучасному етапі бюджетне фінансування органів фінансового контролю в значній мірі не відповідає реальним потребам. Це, в свою чергу, призводить до відтоку кваліфікованих кадрів та зменшення престижу державних структур, в порівнянні з минулим часом, коли працювати в цій структурі було не лише престижним, але і високооплачуваним. Тому держава має усвідомити, що основна маса молодих фахівців, що влаштовуються на роботу до контролюючих органів, отримавшивідповідний досвід,створюють власний бізнес або йдуть на приватні підприємства, забезпечивши цим самим для себе належний матеріальний достаток.

Оскільки відношення працівників до своїх професійних обов’язків в значній мірі залежить від престижу професії контролера, необхідно, щоб весь час у свідомості суспільства відображалося правильне враження про складну і відповідальну роботу контролюючих органів, що в свою чергу залежить від підвищення соціального рівня контрольної діяльності.

Службові особи при виконанні своїх обов’язків перебувають під захистом закону, а це вказує на наявність такої гарантії як відповідальність за протидію суб’єктам фінансового контролю під час виконання ними своїх обов’язків.

Невиконання законних вимог посадової особи органів фінансового контролю, її образа, погроза вбивством, насильством, знищення майна та насильницькі дії щодо посадової особи, а також умисне знищення чи пошкодження її майна та інші протиправні дії тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Збитки, завдані майну службової особи органів фінансового контролю або членів її сім’ї у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків, компенсуються в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Суми одноразової допомоги та відшкодування майнових збитків оподаткуванню не підлягають.

Усі службові особи органів фінансового контролю підлягають державному обов’язковому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті; на випадок поранення, контузії, травм або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Посадові особи органів фінансового контролю за невиконання своїх обов’язків притягаються до кримінальної, адміністративної, матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

Стаття 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” закріплює, що за невиконання або неналежне виконання посадовими особами цих органів своїх обов’язків вони притягуються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно чинного законодавства.

Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” містить окрему статтю “Обов’язки і відповідальність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби”, де закріплено, що за невиконання або неналежне виконання службовими особами державної контрольно-ревізійної служби своїх обов’язків вони притягуються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства. В даній статті взагалі не згадується про інші види відповідальності, такі як матеріальна і адміністративна. Відсутність даного положення в деякій мірі порушує принцип законності.

Закон України “Про Рахункову палату” містить статтю про відповідальність за порушення законодавства про державну та іншу таємницю, згідно якої посадові особи апарату Рахункової палати за порушення законодавства про державну та іншу таємницю, розголошення державної та іншої таємниці, яка охороняється законом несуть відповідальність згідно із законодавством України. Яку саме відповідальність не визначено. В статті також згадується про відповідальність за недостовірність результатів проведених ними перевірок і ревізій, що подаються до держаних органів або оприлюднюються.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів фінансового контролю, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, з можливим наступним стягненням сум з винних осіб.

На основі даних оглядових листів Про стан роботи з розгляду скарг платників податків Державною податковою адміністрацією у м. Києві за перший квартал 2002 та 2004 років, проведено їх аналіз та порівняння.

За перший квартал 2002 року подано 154 скарги (апеляції), в яких ередньо термі 321 рішення органів податкової служби. За результатами розгляду 112 рішень, скасовано 33, що складає 29,46 % від розглянутих. Порівняно з аналогічним періодом 2001 року питома вага скасованих рішень по м. Києву зросла на 0,56 %.

У перевірках, рішення по яким за результатами розгляду скарг були скасовані, брали участь 36 працівників. До відповідальності притягнуто 15, які допустили неякісне оформлення актів перевірок та розглядали матеріали перевірок, рішення за якими скасовано, у тому числі: 13 – ередньо термі, 1 – понижено в посаді, 1 – затримано присвоєння рангу. Не притягнуто: 20 – особи не працюють в податкових органах, 1 – з інших причин.

У першому кварталі 2004 року подано 234 скарги (апеляції), в яких оскаржено 358 рішень. За результатами розгляду 305 рішень, скасовано 47, що складає 15, 4 % від розглянутих.

У перевірках, рішення по яким за результатами розгляду скарг були скасовані, брали участь 48, з них до відповідальності притягнуто 25, які допустили неякісне оформлення актів перевірок та розглядали матеріали перевірок, рішення за якими скасовано, у тому числі: 3 – затримано присвоєння рангу, 2 – оголошено догану. Не притягнуто до відповідальності: 10 – особи не працюють в податкових органах, 13 – з інших причин.

Неякісні перевірки та невиконання спеціалістами державних податкових інспекцій вимог нормативних актів щодо оформлення матеріалів перевірок, не врахування при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій податкових роз’яснень Державної податкової адміністрації України, помилкове застосування норм чинного законодавства призводить до збільшення кількості обґрунтованих скарг платників податків, значних витрат робочого часу для їх розгляду та проведення додаткових контрольних заходів.

Порушення в діях посадових осіб органів державної контрольно-ревізійної служби наявні також, про що свідчить кількість поданих скарг.

Внутрішніми перевірками органів державної контрольно-ревізійної служби встановлені основні недоліки. Це неякісне проведення ревізії – недотримання порядку оформлення матеріалів ревізій, контрольні заходи проведені в обсязі недостатньому для того, щоб зробити відповідні висновки, недотримання порядку передачі матеріалів правоохоронним органам; неповна реалізація матеріалів контрольних заходів – винних осіб не притягнуто до адміністративної відповідальності (або звільнено без достатніх на те підстав), матеріали не передано до правоохоронних органів, не вжито заходів по усуненню виявлених порушень; безпідставне віднесення до показників порушень – завищення виявлених сум незаконних видатків або безпідставне віднесення до них.

Найчастіше до посадових осіб органів фінансового контролю застосовуються стягнення у формі не преміювання, догани, пониження у посаді, затримки присвоєння чергового рангу.

В оглядових листах звертається увага на те, що до дисциплінарної відповідальності не притягуються начальники Державних податкових інспекцій та їх заступники, винні у прийнятті неправомірних рішень і начальники структурних підрозділів за неякісну підготовку проектів рішень.

Необхідно встановити відповідальність посадових осіб органів фінансового контролю за неналежну підготовку та проведення контрольних заходів, неналежне їх оформлення або відсутність офіційних документів, що надають право проводити контроль; відповідальність посадових осіб органів фінансового контролю у разі виявлення фактів затягування проведення контрольних дій в процесі фінансового контролю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порядок застосування юридичних санкцій органами фінансового контролю.	\|	Спеціальні органи фінансового контролю в США, Великобританії, Франції, Німеччині.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.