Технологія вирощування озимого та ярого ріпаку.

Морфологічні та біологічні особливості капустяних культур.

Значення капустяних культур.

Технологія вирощування

	Картопля	Топінамбур	Баштані
Попередник	зернобобові, озимі зернові, кукурудза	кормові сіяні трави за з/к	озимі зернові, горох, багаторічні бобові трави
Підготовка посадкового матеріалу	бульби масою 50-80г пророщують	бульби викопують з масою 50-60 г до проростання	тепловий обігрів
Передпосівний обробіток грунту	культивація на глибину 10-12 см
Посадка	на глибину 8-14 см Н.В.=45 тис./га	на 8-10 см Н.В.=60 тис/га	на глибину 4-5 см Н.В.= 3-5 тис./га
Догляд	Боронування досходове. Боронування сходів. Міжрядний обробіток І – 12-14 см; ІІ – 10-12 см; ІІІ – 7-8 см. Обприскування проти шкідників	Боронування сходів. Міжрядний обробіток.	Боронування досходове. Міжрядний обробіток І – 6-8 см; ІІ – 8-10 см;
Збирання врожаю	Скошування бадилля. Збирання бульбоплодів: - потоковим; - роздільним; - комбінованим способом	на силос скошують в фазу цвітіння.

Лекція на тему № 7 «Капустяні кормові культури.»

Література: Єрмакова Л.М. Кормовиробництво с. 107...127

	1. Значення капустяних культур. У кормовиробництві капустяні рослини вирощують давно, зокрема кормову капусту — стеблоплідну рослину і коренеплоди — брукву і турнепс. Група стеблових капустяних у кормовиробництві не набула значного поширення, асортимент видів і сортів їх також обмежений. Так, в Україні і Молдові в 70-ті роки на невеликих площах вирощували переважно кормову капусту й ріпак, у 80-ті роки площу капустяних було розширено посюдно, розширився видовий склад їх. Тепер, крім озимого ріпаку й кормової капусти, вирощують ярий ріпак, свиріпу озиму, редьку олійну, перко, гірчицю білу. Певне значення має і порівняно нова кормова культура тифон (гібрид китайської капусти з турнепсом). Щоправда, вона не набула поки належного поширення, хоча в Європі і США використовується досить широко. Менше, ніж інші капустяні, поширена й культура перко. Капустяні є високобілковими рослинами. їх можна вирощувати в одновидових посівах і в сумішах з однорічними злаковими травами та іншими культурами. На »х фоні краще можна згодовувати побічну продукцію — солом'яну січку, полову та ін. Зелена маса капустяних сприяє збільшенню надоїв, жирності молока, приросту молодняку на відгодівлі. При згодовуванні її вівцям підвищується вовнова продуктивність. Капустяні — цінний компонент раціону свиней і птиці. їх широко використовують в озимих проміжних, ранніх ярих, післяукісних та післяжнивних посівах. Капустяні вирощують не тільки на зелену масу, а й на силос в суміші з іншими культурами. Зерно їх — дуже цінне джерело концентрованих білкових кормів вищої якості. Макуха і шрот з насіння ріпаку, редьки олійної, свиріпи за фізіологічною дією майже не поступаються перед макухою і шротом із сої і соняшнику. Так, основним білковим компонентом концентрованих кормів у країнах Західної Європи (Бельгії, Німеччині і особливо у скандинавських країнах) є дешевий і високоякісний ріпаковий шрот. Урожайність ріпаку сягає 30 ц/га, тобто значно перевищує середню врожайність сої і дає змогу мати високоякісний корм з мінімальними втратами, що сприяє зниженню собівартості тваринницької продукції. Для більшості хрестоцвітих кормових культур характерні високі темпи наростання зеленої маси (10 - 12 і навіть 14 ц/га за добу в періоди активного росту і 8 - 10 ц/га в середньому за період вегетації). Менші темпи наростання у стеблоплідної рослини — капусти кормової (4-6 ц/га за добу в середньому за вегетацію при весняній і ранній післяукісній сівбі та 6 — 7 ц/га при пізній післяукісній і післяжнивній). Провідними у посівах капустяних є озимий ріпак, а далі йдуть капуста кормова, свиріпа озима, редька олійна, яка на перетравного протешу. Вона особливо цінна для свиней. Через тривалість цвітіння ріпак с добрим медоносом - збір меду з 1 га становить 90-100 кг. В Україні ріпак почали вирощувати и XVIII и. Ярі і озимі форми ріпаку в нашій країні вирощуються головним чином у Західній Україні. В останні роки вирощування ріпаку поширилося і в інші регіони. Ріпак формує досить більші урожаї зеленої маси: озимий - від 250 до 500 ц/га і вище і ярий - від 200 до 400 ц/га і вище. Виті урожаї одержують із двох укосів, тому що ріпак добре відростає після скошування або стравлювання, napus ssp.oleifera Metzg - (озимий -bieniss ярий - аnnuа) - однорічна трав'яниста рослина родини капустяних (Вгахнісасеае). Озимий ріпак – типово озима рослина, у фазі розетки протягом вегетації. До ярих капустяних кр відносять : - ярий ріпак - редька олійка - гірчиця біла - кормова капуста - Ярі капустяні є високобілковими культурами, їх можно вирощувати в одновидових посівах і в сумішах з ін культурами. Їх вирощують не тільки іншими культурами. Зерно їх – дуже цінне джерело концентрованих білкових кормів вищої якості. Макуха і шрот з насіння ярого ріпаку, редьки олійної, свиріпи за фізіологічною дією майже не поступається перед макухою і шротом із сої і соняшнику.
У цих культур найменші показники вологопоглинання, що позитивно при посіві в післяукісних та поживних посівах. Силосувати на з/к необхідно в фазі бутонізації - на початку цвіття і після 12 год. дня. Коли менше бджол на посівах. На кормові цілі необхідно підпирати сорти з меншим вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів, бо вони негативно впливають на організм тварин. 2. Морфологічні та біологічні особливості капустяних культур. Ріпаки озимий та ярий - цінні олійні культури, універсального використання. Насіння озимого ріпаку містить 50, а ярого - 43 % олії. Рапсова макуха і шрот - цінний конценфований корм. Макуха містить до 37 % білка з усіма незамінними амінокислотами і 10 % жиру. Зелену масу використовують на зелений корм, випас і для виготовлення силосу. 100 кг зеленої маси відповідають 16 кормовим одиницям і містять 3 кг Проростання насіння починається при температурі 2-3 °С, сход при температурі 15-18 °С і оптимальної вологості з'являються на 3-4-н день після сівби. Через місяць у рослин формується 5-6 листків, довжина яких може досягати 20-25 см. Листки ріпаку в розетці можуть бути притиснутідо грунту або спрямовані нагору. Озимий ріпак відрізняється слабкою зимостійкістю. Він добре зимує тільки в умовах з м'якими зимами без різких коливань температури. Ріпак гине при зниженні температури до мінус 8-10 °С, а до тепла він порівняно невимогливий. Перезимовані рослини ріпаку швидко відростають і через 10-20 днів після початку весняної вегетації утворюють бутони і зацвітають. У Лісостепу України ріпак озимий зацвітає наприкінці квітня - початку травня і цвітіння триває 25-38 днів. Ріпак - рослина, пристосована до перехресного запилення. Але в несприятливих умовах і на півночі часто спостерігається самозапилення. У Лісостепу ріпак на корм починають використовувати наприкінці квітня - початку травня, насіння дозріває наприкінці травня - початку червня. Ріпак вимогливий до наявності в грунті поживних речовин. Із урожаєм 25 ц/га насіння озимий ріпак виносить із грунту 125 кг/га N, 60 кг/га Р₂О₅ і 75 кг/га К₂О. Високі врожаї його вирощують на родючих окультурених фунтах - чорноземах, темно-сірих і сірих опідзолених. Непридатні для ріпаку важкі грунти із глинистим підґрунтям, особливо при підвищеній вологості. Кращими для нього є площі, захищені від північно-східних вітрів лісосмугами.

Ярий ріпак - типово яра культура. При сівбі рано навесні при оптимальній глибині загортання сходи з'являються на 4-7-й день. Перші 30-40 днів росте повільно, досягаючи у височу 10-20 см. Надалі починається більш інтенсивне зростання. Вегетаційний період 93-108 днів. Ріпак ярий менш вимогливий до умов вирощування, до родючості і вологості грунту, ніж озимий. Його можна вирощувати на фунтах різного механічного складу, за винятком кислих, важких глинистих і піщаних. Ріпак ярий холодостійка культура, що добре переносить короткочасні заморозки і тривалі зниження температури до мінус 5 °С. Сорти. На Україні основними сортами озимого ріпаку, вирощуваного на насіння і корм є: Оділа, Ранок. Поділля, Атлант, Митницький 2, Горизонт, Тисьменецький; ярого - Добробут, Лужок, Марія, Титан. Суріпиця Суріпиця - олійна рослина родини капустяних. Насіння озимої суріпиці містить 43, а ярої - 40 % олії. Зелену масу її можна використовувати на корм і зелене добриво, впрошуючи в основних і проміжних посівах. Стравлюють озиму суріпицю в пізньоосіннііі, ранній весняний і літній періоди. Високі урожаї її впрошують у західних областях України та у Поліссі. Ріпак і суріпиця у світовому Виробництві олійних культур посідають третє місце після сої і арахісу.

Суріпиця Біологічні особливості.Суріпиця - однорічна культура. Розрізняють озиму і яру суріпиці. Якщо немає умов для проходження стадії яровизації, рослина озимої суріпиці може перебувати у фазі розетки протягом вегетаційного періоду. При проростанні насіння суріпиці поглинає води близько 50 % власної маси. Суріпиця - холодостійка культура. Насіння проростає при 2-3 °С, але повільно. При оптимальній вологості і температурі повітря 15-18 °С сходи з'являються на 3-4-й день після сівби. Нестача вологи і тепла і глибоке загортання затримують появу сходів на 8-10 днів і більше. У фазі 5-6 листочків рослини входять у зиму і проходять стадію яровизації при тривалому впливі знижених температур. Навесні рослини озимої суріпиці швидко відростають, через 10-20 днів після початку весняної вегетації утворюються

бутони, а потім настає цвітіння (кінець квітня -початок травня), що триває 25-30 днів. Посушливі умови значно скорочують строк цвітіння. Суріпиця - типова перехреснозапильна культура. Вона добре відростає після скошування або стравлювання. Рослина вологолюбна і за вегетаційний період витрачає в 1,5-2 рази води більше, ніж пшениця. Суріпиця дуже вимоглива до родючості грунту. Кращими для неї є багаті поживними речовинами і грунти з нейтральною і слаболужною реакцією. Піщані і супіщані грунти через нестачу вологи для вирощування суріпиці малопридатні. Суріпиця яра - типова яра рослина. При ранній сівбі сходи з'являються на 4-7-іі день, У перші 30-40 днів рослини ростуть повільно, висота їх досягає 10-20 см. Суріпиця яра менш вимоглива до умов виростання, родючості і вологості грунту, ніж озима. Високі урожаї її вирощують у районах з помірною вологістю ґрунту і повітря. Сорти. Із сортів озимої суріпиці в Україні зареєстровані Оранта і Вікторія, ярої - Горянка. Гірчиця біла (Sinapis alba L.) Гірчицю білу вирощують переважно на насіння для одержання олії, а також як кормову і сидеральну культуру. Зелену масу гірчиці добре поїдають всі види тварин. її можна згодовувати на 30-35-й день після появи сходів, коли на інших посівах кормових культур ще не сформувалась достатня кількість зеленого корму. Сіно білої гірчиці за поживністю трохипоступаєтьсялучному, зелена маса прирівнюється до зеленої маси конюшини, а силос займає одне з перших місць. Гірчицю білу на корм вирощують на невеликих площах у районах достатнього зволоження. Урожайність зеленої маси за 30-45 днів вегетації досягає 200-250 ц/га. 100 кг зеленої маси її відповідають 11-14 кормовим одиницям і містять 0,8-1,3 кг пере травних протеїнів. Біологічні особливості.Гірчиця біла - скоростигла рослина довгого дня з періодом вегетації 60-107 днів. На півночі зацвітає через 30-35, а в південних районах - через 38-45 днів після появи сходів. До тепла маловимоглива. Насіння проростає при температурі 1-2 °С, а сходи переносять приморозки і тривалі похолодання до мінус 6 °С. Завдяки сильній опушеності вона порівняно слабко уражується шкідниками, зокрема блішками. Гірчиця біла ставить порівняно високі вимогидо вологості фунту. Кращими ґрунтами для неї є суглинкові середньо- і легко зв’язні (важкі грунти менш придатні). Добре реагує на добрива.

3.Технологія вирощування озимого та ярого ріпаку. а) Озимого ріпаку. Ріпак озимий - дуже вимоглива до родючості ґрунту культура. Його необхідно висівати на чистих від бур'янів грунтах після внесення органічних добрив. У проміжних посівах ріпак озимий розміщується після культур, що рано звільняють поле. Як кормова рослина його вирощують у кормових сівозмінах. Ріпак не можна висівати після хрестоцвітих (капусти, гірчиці білої, брукви тощо) і не рекомендується вирощувані на одному місці два і більше роки. Озимий ріпак є добрим попередником для зернових. Під час вирощування ріпаку озимого на кормові цілі система обробітку ґрунту визначається ґрунтово-кліматичними умовами, строком сівби та терміном використання зеленої маси на корм (навесні, улітку або восени). При літньо-осінньому використанні зеленої маси проводять зяблевий обробіток ґрунту. Після збирання попередника поле лущать на глибину 5-7 см. Після проростання бур'янів проводять оранку на повну глибину орного шару. Після культур, то збирають пізно (картопля, кукурудза, соняшник та ін.) поле орють на глибину 22-25 см. Передпосівний обробіток складається з ранньовесняного боронування і передпосівної культивації на глибину 6-8 см з одночасним боронуванням. На важких ґрунтах після ранньовесняного боронування роблять переорювання або розпушування зябу на глибину 14-16 см з одночасним боронуванням. При весняному використанні зеленої маси під ріпак ґрунт готують за типом напівпару. Під озимий ріпак рекомендується вносити по 20-30 т/га гною і повне мінеральне добриво(N_45-60Р_45-60К_45-60). Проводять весняне підживлення повним мінеральним добривом (N₃₀P₄₅K₃₅) У південних районах калійні добрива не вносять. Ефективні під ріпак місцеві добріша - пташиний послід, гнойова рідота, рідкий гній та ін. Азотні добрива під ріпак весняної сівби необхідно вносити під передпосівну культивацію і у підживлення. Це підвищує загальний урожай ріпаку і поліпшує кормові якості зеленої маси. Щоб рослини ріпаку не пошкоджувалися шкідниками і хворобами, насіння за один-два місяці до сівби обробляють протруйниками: Космос 250, т. к. с (8 л/га), Фурадан, 35 т. пс (12 л/га). Сірок сівби ріпаку озимого на корм залежать від району вирощування і потреби господарства в зеленій масі. Його висівають навесні одночасно з ранніми зерновими або в післяжнивних і післяукісних посівах при використанні зеленої маси влітку і в осінній період. При використанні маси рано навесні і на насіння ріпак озимий висівають восени на 1-2 тижні раніше озимої пшениці. Сіють ріпак озимий звичайним рядковим або широкорядним способами з міжряддям 45-60 см. Пізньостиглі сорти необхідно висівати рідше, а скоростиглі - густіше. Норма висіву ріпаку коливається від 4 до 12 кг насіння на 1 га. Сівба проводиться овочевими сівалками при верхній подачі насіння, за наявності у господарстві, новими зарубіжними. Глибина загортання насіння 1,5-2 см. Для рівномірного висіву насіння доцільно змішувати з баластом (обпилювання). У період вегетації проводять розпушування міжрядь: перше - у фазі 2-3 листочків, друге - у міру погреби до змикання рядків. Перед розпушуванням рослини підживлюють в основному азотними добривами з розрахунку 30-60 кг/га поживної речовини. За необхідності проводять заходи щодо захисту посівів від шкідників. Ріпак озимий при весняній сівбі збирають при припиненні добового приросту зеленої маси, тобто при пожовтінні або почервонінні окремих листків. Строки готовності і збирання залежать від скоростиглості сортів: у пізньостиглихсортів ріпаку озимого зелена маса формується протягом вегетаційного періоду, а в ранньостиглих - через 50-60 днів після появи сходів. Тому пізньостиглі сорти рекомендується збирати з одного осіннього укосу, тобто через 80-90 днів після появи сходів, ранньостиглі - у два строки: перший - через 50-60 днів після появи сходів і другий - через 45-55 днів після першого. Зелену масу ріпаку озимого збирають силосними комбайнами або косарками з подрібнювачами. Кращими попередниками ріпаку ярого в сівозміні є озимі зернові або просапні культури, шар і оборот шару багаторічних грав не рекомендується розміщувати його після капустяних (брукви турнепсу, редьки, капусти та ін.), тому що вони пошкоджуються загальними шкідниками. Ріпак ярий, мало виснажуючи грунт, є добрим попередником для зернових. Під час вирощування на зелену масу він вимогливіший до ґрунтів, тому краще розміщувати його на легких і середніх родючих суглинкових грунтах. Ріпак ярий під час вирощування на зелений корм характеризується коротким вегетаційним періодом. Для одержання високого урожаю зеленої маси необхідно вносити вищі дози мінеральних добрив. Під зяблеву оранку на Поліссі рекомендується вносити 40 т/га, у Лісостепу - 30-35 і у зрошуваних умовах

Ґрунтпід ріпак ярий обробляють із осені за типом зяблевого обробітку. Весняний обробіток залежить від характеру грунту і погодних особливостей. Після весняного боронування проводять культивацію на глинистих і перезволожених фунтах наглибину 8-12 см, на легких ґрунтахі у сухих умовах - 6-8 см. Важкі запливаючі ґрунти краще переорати або обробити безиолицевимн знаряддями на 4-5 см мілкіше, ніж виконана зяблева оранка. Під час вирощування ріпаку ярого в повторних посівах необхідно вчасно збирати попередник. У .районах достатнього зволоження після культур суцільної рядкової сівби фунторють, культивують, дискують або лущать лемішними лущильниками.Перед сівбою проводять коткування. Для сівби використовують ретельно відсортоване насіння з високою енергією проростання і схожістю. Протруюють насіння фен тіурамом (3-4 г на 1 кг насіння) або ТМТД (1-8 г на 1 кг насіння). Сіють ріпак ярий одночасно з ранніми ярими зерновими. Отримані сходи менше пошкоджуються хрестоцвітими блішками. У післяжнивних і післяукісних посівах ріпак ярий висівають не пізніше першої половини липня. Зелена маса ярих хрестоцвітих післяжнивних посівів багатша на білки і вітаміни в порівнянні з весняними посівами. Застосовують різні способи сівби ріпаку ярого - від звичайного рядкового до широкорядного з міжряддями 45-60 см. Звичайна рядкова сівба технологічно і економічно вигідна, вона не вимагає додаткових затрат праціі засобів для боротьби з бур'янами, поле після збирання залишається чистішим від бур'янів, а зелена маса більш ніжна і поживна, ніж при широкорядній сівбі. Норма висіву насіння ріпаку ярого залежить від чистоти полів, використання посівів, фунтово-кліматичних умов і коливається від 6-8 кг/га при широкорядній до 8-Ю кг/га при звичайній рядковій сівбі. Глибина загортання насіння становить 2-3 см. Сівба проводиться овочевими і зєрнотрав'янимн сівалками з ящика для насіння багаторічних трав, атакож зерновими сівалками при верхній подачі насіння. Для рівномірного висівання насіння рекомендується змішувати з баластом (обпилюваннями, просіяним перегноєм, великим сухим річковим піском). Щоб забезпечити появу дружних сходів, посіви прикочують. У широкорядних посівах першу культивацію проводять на глибину 5-8 см у фазі 2-3 листочків, другу - 8-10 см перед змиканням рядків. Для боротьби з капустяними блішками застосовують хімічні і агротехнічні способи. У фазі 2-3 листочків рослини необхідно підживити азотними добривами (30-60 кг/га поживної речовини). На зелену масу ярий ріпак необхідно збирати в початок цвітіння, коли рослини містять найбільшу кількість протеїну. б) суріпиці Кращими попередниками для ярих хрестоцвітих є озимі зернові або просапні культури. Не рекомендується суріпицю яру розміщувати після хрестоцвітих. Суріпиця яра с добрим попередником для зернових культур. У Поліссі під зяблеву оранку рекомендується вносити 35-40, а в Лісостепу - .10-35 т/га гною. Суріпиця яра добре реагує на внесення мінеральних добрив, особливо азотних, їх варто вносити^ло^^20-1 30 кг/га діючої речовини .Місце в сівозміні суріпиці озимої вимогами до родючості грунту яку вирощують у кормових сівозмінах. Висівають її на полях де внесли органічне добриво безпосередньо або по його післядії Для впрошування суріпиці озимої в повторних посівах ретельно підбирають попередники, ті що рано звільняють поле. Це бобові трави соняшник . кукурудза на силос, ранню картоплю, а також озиме жито на зелений корм. При весняній сівбі суріпиця добре росте після картоплі конюшинозлакових травосумішей дворічного використання кукурудзи и інших просапних культур. Суріпицю не можна вирощувати в сівозміні після капустяних або в беззмінних посівах через розмноження специфічних шкідників. На попереднє поле її можна - повернути не раніше ніж через п'ять років. Суріпиця є добрим попередником для зернових злаків, особливо для пшениці. Норми внесення добрив залежать від попередника і родючості ґрунту. Гній (30-40 т/га) і слабо розчинні фосфорно-калійні добрива (фосфоритне борошно, сильвініт) вносять восени. Легкорозчинні добрива (суперфосфат, калійна сіль) доцільно застосовувати при весняній обробці грунту (Р55-хоК«мю)- Більшу частину азотних добрив (90 кг/га) вносять під передпосівну культивацію, а меншу (30 кг/га) - у підживлення. Крім мінеральних азотних добрив доцільно використовувати місцеві - пташиний послід, гноївку та ін. Обробіток грунту під суріпицю озиму залежить від погодно-кліматичних умов та строку використання зеленої маси. При літньо-осінньому використанні обробіток футу складається із зяблевої оранки з попереднім лущенням стерні. Після культур, що збирають пізно (картопля, кукурудза та ін.) оранку відразу проводять на глибину 22-25 см. Передпосівний обробіток складається з ранньовесняного боронування і передпосівної культивації на глибину 6-8 см з одночасним боронуванням. Суріпицю озиму висівають навесні і улітку. Для сівби використовують високоякісне сортове насіння, яке перед сівбою очищають, сортують і обробляють 80 %-им ТМТД із розрахунку 1-8 кг на 1 т насіння. При використанні зеленої маси рано навесні і на насіння суріпицю висівають на 2 тижні раніше озимих зернових. Сівба - звичайна рядкова або широкорядна з міжряддями 45-60 см. Норма висіву насіння коливається від 4 до 12 кг/га. Сівба проводиться овочевими сівалками при верхній подачі насіння. Глибина загортання насіння 1,5-2 см. Для поліпшення рівномірності сівби насіння доцільно змішувати з баластом (обпилювання). Догляд за посівами в період вегетації полягає в підживленні азотними добривами і розпушуванні міжрядь на широкорядних посівах (перше - у фазі 2-3 листочків). Заходи щодо захисту рослин від шкідників капустяних проводять у міру потреби. Озиму суріпицю весняних строків сівби збирають під час припинення добового приросту зеленої маси, тобто при пожовтінні і почервонінні окремих листків. Збирання доцільно проводити у два строки: перший раз - через 45-50 днів після появи сходів, другий -через 45-50 після першого. Зелену масу збирають силосними комбайнами або косарками з подрібнювачами. Обробіток грунту під суріпицю яру виконується за типом зяблевого обробітку. Весняний обробіток залежить від типу грунту і погодних умов. При достатньому зволоженні на глинистих грунтах після ранньовесняного боронування проводять культивацію на глибину 8-12 см з одночасним боронуванням. На ґрунтах, де добрива під основний обробіток не вносили, і на сильно ущільнених осідаючих ґрунтах проводять весняне переорювання плугами на 4-5 см мілкіше, ніж зяблеву оранку. Перед сівбою Грунт прикочують гладкими або кільчастими котками. При розміщенні суріпиці ярої в повторних посівах необхідно вчасно зібрати попередник. У північних достатньо зволожених районах ґрунт орють на повну глибину з наступним боронуванням і прикочуванням перед сівбою. У більш південних областях і після просапних під проміжні посіви суріпиці ярої проводять поверхневий обробіток дисковими або лемішними знаряддями. Це дозволяє прискорити підготовку ґрунту і зберегти вологу. Для сівби використовують високоякісні сортові, ретельно відсортовані, з високою енергією проростання і схожістю насіння. Насіння перед сівбою протруюють фентіуамом з розрахунку 3-4 г на 1 кт. Висівають суріпицю яру в ранній термін, одночасно із зерновими культурами. Сходи переносять заморозки і, зміцнівши, не пошкоджуються капустяними блішками. У післяжнивних і післяукісних посівах сівбу необхідно провести до другої половини липня. Норма висіву суріпиці ярої на звичайних рядкових посівах становить 8-12, а широкорядних - 6-10 кг/га. Глибина загортання насіння 2-3 см. Сівба проводиться овочевими, зернотрав’яними, а також звичайними зерновими сівалками з верхньою подачею насіння. Суріпиця яра, на початку вегетації росте дуже повільно, тому для прискорення і дружніх сходів після сівби поле прикочують. На широкорядних посівах необхідно проводити розпушування міжрядь: перше - на глибину 5-8 см у фазі 2-3 листочків і друге за необхідності - на глибину 10-12 см. Проти капустяної блішки посіви обпилюють через 4-6 днів після появи повних сходів 50 %-м гамма-ізомером ГХЦГ (1,5 кг/га) або 30 %-им метафосом (2 кг/га). Щоб рослини формували більше зеленої маси, посіви у фазі 2-3 листочків підживлюють азотними добривами (30-60 кг/га діючої речовини). Збирання зеленої маси суріпиці ярої необхідно починати на початку цвітіння. У цей період рослини містять найбільшу кількість протеїну і порівняно мало клітковини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Морфологічні і біологічні особливості бульбоплодів.	\|	Морфологічні особливості капустяних

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.