• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Порядок укладення шлюбу.

Дійсність шлюбу передбачає дотримання певних умов ук­ладення шлюбу, тобто передбачених законом обставин, які повинні обов'язково мати місце при укладенні шлюбу та за відсутності яких шлюб може визнаватися недійсним. До таких умов належать: 1) добровільність укладення шлюбу (ст. 24); 2) досягнення сторонами шлюбного віку (ст. 23 СК).

Відповідно до ст. 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, у зв'язку з чим примушення жінки та чо­ловіка до шлюбу не допускається, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 51 Конституції. Для досягнення такої згоди необхідно, щоб у зазначених осіб був намір створити сім'ю й набути прав та обов'язків подружжя, відсутність якого хоча б у одного под­ружжя є підставою для визнання шлюбу недійсним згідно з вимогами ст. 40 СК.

Згода особи не вважається вільною, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала на тяжкий психічний розлад, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала повністю значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєст­ровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Укладення шлюбу під примусом має місце тоді, коли згода на укладення була дана однією із сторін під впливом фізичного та психологічного насильства чи під загрозою його застосування.

Воля осіб, що укладають шлюб, повинна виражатися вільно, незалежно та особисто. Діяти вільно може лише дієздатна осо­ба, тобто яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. У зв'язку з цим шлюб з особою, яка визнана недієздат­ною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, визнається недійсним (ст.ст. 38—40 СК).

Стаття 22 СК встановлює шлюбний вік для осіб, які уклада­ють шлюб, який для жінки і для чоловіка встановлюється у 18 років. Встановлення шлюбного віку пояснюється не тільки тим, що особа, яка прагне зареєструвати шлюб, повинна до­сягти статевої зрілості, а і з необхідністю досягнення особою відповідного рівня фізичного, психологічного, розумового, морального та соціального розвитку. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. СК не встановлює ніяких обмежень щодо різниці у віці між особами, що бажають зареєструвати шлюб, а також віку, по досягненні якого особа не може одружитися.

Крім умов, наявність яких необхідна для укладення шлюбу, в законодавстві також визначаються обставини, які перешкод­жають укладенню шлюбу, і містяться у ст.ст. 25, 26 і ЗО СК.

Шлюб укладається в державних органах РАЦС. Державна реєстрація встановлюється для забезпечення стабільності від­носин між чоловіком та жінкою, охорони прав та інтересів под­ружжя, їх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Чоловік та жінка, які вирішили укласти шлюб, особисто подають заяву про реєстрацію шлюбу до будь-якого державного органу РАЦС за їх бажанням. Якщо чоловік та (або) жінка не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу РАЦС, то таку заяву можуть подати їх представники, повноваження яких повинні бути нотаріально засвідчені (ст. 28 СК).

Орган РАЦС зобов'язаний ознайомити осіб, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їх правами та обов'язками як майбутнього подружжя та батьків та попередити про відпові­дальність за приховання перешкод для реєстрації шлюбу.

З поданням заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік набувають статусу заручених — нареченої і нареченого. Заручи­ни були добре відомі ще у давні часи і вважалися угодою, яка була спрямована на укладення шлюбу, при цьому виконання заручин забезпечувалося неустойкою. Однак пізніше заручини були позбавлені юридичного значення, у зв'язку з чим не зна­ходили свого відображення у нормах сімейного законодавства України. Проте новий СК закріпив давню народну традицію, надаючи заручинам певного правового значення.

Правовідносини, що виникають із заручин, не є сімейно-правовими, оскільки вони не створюють обов'язку для наре­чених укласти шлюб. При цьому необхідно виділяти 2 складові частини заручин: 1) договір про наміри сторін — зареєструвати в подальшому шлюб; 2) реальні підготовчі дії, що необхідно здійснити з підготовки до реєстрації шлюбу.

Заручини не створюють обов'язку вступу у шлюб, оскіль­ки кожна з осіб може реалізувати своє особисте немайнове право на укладення шлюбу (ст. 23 СК), зокрема, надати заяву до органу РАЦС про його реєстрацію, проте наявність такої заяви не свідчить та не гарантує того, що шлюб буде зареєст­рований, адже кожен з наречених має право відмовитися від реалізації свого немайнового права на шлюб, і відповідно, від реєстрації шлюбу. Враховуючи, що укладення шлюбу є добровільним волевиявленням чоловіка та жінки (ст. 24 СК), у зв'язку з чим примушення їх до шлюбу не дозволяється, наречені мають право у будь-який час до реєстрації шлюбу відмовитися від його реєстрації.

Подання заяви не створює обов'язку для наречених укласти шлюб, хоча і закріплює обов'язок особи, яка відмовилася від шлюбу, відшкодувати другій стороні витрати, що були нею по­несені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу і весілля (наприклад, вартість весільного одягу, каблучки, завдаток за весілля в ресторані тощо). При цьому не має значення, хто реально поніс ці витрати — сама особа, що бажала зареєстру­вати шлюб, її батьки чи інші родичі або навіть знайомі.

Відшкодуванню підлягають лише реальні витрати, що по­несла одна із сторін, яка мала намір вступити у шлюб, у зв'язку з чим моральна шкода, спричинена відмовою від реєстрації шлюбу, не відшкодовується, що є цілком логічним. При цьому під час розгляду справ у суді про відшкодування зазначених вище витрат можуть виникати певні труднощі, пов'язані з доведенням наявності реальних збитків і їх обгрунтуванням, тобто наявність реальних витрат позивач повинен підтвердити документами (чеками, квитанціями, банківськими видаткови­ми ордерами тощо), а також показами свідків.

Наслідком заручин можуть бути цивільні правовідносини, в силу яких особа, яка відмовилася від укладання шлюбу, зобов'язана відшкодувати іншій стороні витрати, що були по­несені нею у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Однак ч. З ст. 31 СК передбачає виняток з цього прави­ла. Зокрема, такі витрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, приховання нею, ним об­ставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. Зазначена норма має диспозитивний характер, оскільки лише надає можливість дарувальнику вимагати повернення дарунку від особи, з якою він мав реєструвати шлюб, у разі відмови її від шлюбу, проте звертатися до суду з позовом є правом, а не обов'язком дару­вальника. При цьому в разі розірвання договору обдарований зобов'язаний повернути річ, яка була йому подарована, а якщо вона не збереглася — відшкодувати її вартість.

Шлюб реєструється після закінчення одного місяця з дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до закінчення цього строку. У випадках вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо існує безпосередня загроза для життя чоловіка або жінки, шлюб реєструється в день подання заяви.

Якщо є відомості про наявність перешкод для реєстрації шлюбу, керівник органу РАЦС може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більше ніж на 3 місяці. Рішення про таке від­кладення можна оскаржити в суді.

Шлюб реєструється в приміщенні державного органу РАЦС. За заявою осіб, що укладають шлюб, його реєстрація може проводитися в іншому місці.

Державна реєстрація шлюбу відбувається урочисто. Присутність нареченого та нареченої в момент реєстрації шлюбу обов'язкова. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, то заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після закінчення З місяців з дня її подання.

Читайте також:

1. The peace – порядок
2. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
3. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
4. Атестація аудиторів та порядок скасування атестата
5. База оподаткування, ставки податку та порядок обчислення.
6. В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.
7. Верховна Рада України: структура, функції, порядок формування та взаємодії з іншими органами влади.
8. Вибір провайдера і укладення контракту
9. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття в установах банку
10. Види банківських розрахунків і порядок їх відкриття.
11. Види і порядок укладання угод на валютній біржі
12. Види інструктажів працюючих з ОП і порядок їх проведення

Переглядів: 1040