Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів.

Класифікація видів горіння.

Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування, тління.

Вибух - надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.

Детонація - це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду.

Спалах - швидке згоряння глрючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння.

Займання - виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування - займання, що супроводжується появою полум'я.

Самозаймання - початок горіння без впливу джерела запалювання.

Самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

Тління - горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання (самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

Теплове самозаймання - виникає при зовнішньому нагріванні речовини на певній відстані (через повітря).

Мікробіологічне самозайманнявідбувається в результаті самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі речовини.

Хімічне самозаймання- виникає внаслідок дії на речовину повітря, води, а також при взаємодії речовин.

Відповідно до ГОСТ 12.1.044-89 оцінкупожежовибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ, рідина, тверда речовина (пил виділено в окрему групу).

Перш за все визначають групу горючості даної речовини. За цим показником всі речовини та матеріали поділяються на: негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі - речовини та матеріали не здатні до горіння на повітрі.

Важкогорючі - це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння.

Горючі - речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання та самостійного горіння після його вилучення. В свою чергу горючі матеріали та речовини поділяються на легкозаймисті, тобто такі, які займаються від джерела запалювання незначної енергії та без попереднього нагрівання і важкозаймисті, які займаються від порівняно потужного джерела запалювання.

Температура спалаху - найнижча температура речовини, за якої за встановленими умовами випробування над її поверхнею утворюються пари або гази, які здатні спалахнути від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для підтримання процесу стійкого горіння.

За температурою спалаху розрізняють:

· легкозаймисті рідини (ЛЗР) - рідини, які мають температуру спалаху, що не перевищує 61°С у закритому тиглі;

· горючі рідини - рідини, які мають температуру спалаху понад 61°С у закритому тиглі або 66°С у відкритому тиглі.

Температура спалахування - найнижча температура речовини, за якої за встановленими умовами випробування речовина виділяє горючі пари та гази з такою швидкістю, що під час впливу на них джерела запалювання виникає стійке горіння.

Температура самоспалахування- найнижча температура навколишнього середовища, за якої за встановленими умовами випробування спостерігається самоспалахування речовини.

Нижня (НКМ) та верхня (ВМК) концентраційні межі поширення полум'я - це мінімальна та максимальна об'ємна (масова) доля горючої речовини у суміші з даним окислювачем, при яких можливе займання (спалахування) суміші від джерела запалювання з наступним поширенням полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ	\|	Джерела радіації та одиниці її вимірювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.