• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості сушіння зерна окремих культур

Рециркуляційні зерносушарки

При рециркуляційному сушінні зерна змішують певну кількість сирого зерна з великою кількістю сухого і чергують короткочасне нагрівання суміші зерна з наступним охолодженням та рециркуля­цією великої частини просушеного зерна. Зерно за короткочасного (2…3 с) перебування в камері нагрівання при температурі агента сушіння 250…380 °С нагрівається до 50…60 °С.

Зерносушарки з рециркуляцією, які нині найбільше поширені на хлібоприймальних підприємствах, за конструкцією та способом на­грівання зерна поділяють на рециркуляційні з камерами нагріван­ня і шахтні рециркуляційні без камер нагрівання.

Зерно гречкидобре піддається сушінню завдяки великій шпа­руватості. Проте через нерівномірність дозрівання, велику засміче­ність зернова маса гречки часто зігрівається. Тому після збирання її зберігати без очищення не можна. Після очищення значна частина недозрілих зерен гречки видаляється, однак залишаються важко-відділювані домішки, близькі за геометричними розмірами та за питомою масою. Отже, сушіння зерна гречки, як і очищення, треба проводити негайно.

Найкраще сушити зерно гречки за м'яких режимів на шахтних сушарках.

Зерно житамає товсту оболонку, що сповільнює випаровуван­ня з нього вологи. Висока термостійкість зерна жита дає змогу на­грівати його до 60°С.

Зерно вівсазавдяки великій шпаруватості добре сушиться, але через небезпеку самозагоряння насінних та плодових плівок його не можна нагрівати до температура вище 50 °С.

Зерно просамає щільну оболонку й понижену шпаруватість. Між оболонкою і ядром є повітряний проміжок, який перешкоджає теплопередачі, внаслідок чого теплота концентрується на оболонках проса, що призводить до їх розтріскування. Тому при сушінні зерна проса температура його нагрівання повинна бути до 40°С.

Зерно рисумає понижену вологовіддачу через наявність під пло­довими плівками повітряного проміжку. Крім того, низький вміст білків у ньому викликає велику тріщинуватість, яка виявляється ще при дозріванні зерна в полі, що вимагає м'яких режимів сушіння. Температурний режим повинен бути диференційованим залежно від початкової вологості зерна: при вологості 18 % сушать за один про­пуск за температури теплоносія 65…70 °С та нагріванні зерна не вище 40 °С; при вологості близько 20 % застосовують двоступінчастий режим (при першому ступені температура теплоносія 60 °С, при дру­гому 70 °С), допускаючи нагрівання зерна відповідно до 35 і 40 °С. Продуктивність сушарок при висушуванні зерна рису низька.

На практиці майже завжди застосовують кількагодинне відле­жування (2…3 год) зерна між першим і другим ступенями висушу­вання. Тривалість відлежування залежить від кількості вологи, що випаровується під час сушіння за один раз: 3 % — не менше 4 год, 2 % — не менше 3 год, 1 % — до 2 год.

Зауважимо, що в зерні сухого рису вологість зародка на 2 - 3 % нижча, а вологого, навпаки. Тому, щоб не допустити швидкого само­зігрівання внаслідок високого рівня інтенсивності дихання, зерно рису треба доводити до стану сухого.

Зерно бобових порівняно із зерном інших культур містить більше білка, більше за розміром, сухе, щільне, має структурно відособлені оболонки, а тому й меншу поверхню випаровування, що знижує їх вологовіддачу. Вся теплота витрачається переважно на нагрівання насіння, а не на випаровування вологи. При цьому поверхня зерна швидко зневоднюється, а центральна частина зернівки залишаєть­ся вологою. Тому при застосуванні інтенсивних режимів сушіння розтріскуються насінні оболонки.

Для сушіння зерна бобових використовують лише шахтні сушар­ки. Допускається видалення за один пропуск 3 — 4 % вологи, а для крупнонасінних (квасоля, боби) — 2 %. Бобові обов'язково сушать з відлежуванням.

Ефективним є сушіння бобових активним вентилюванням (повіт­ря підігрівається до ЗО °С при питомій подачі 400 - 600 м^З/т).

Насіння олійних культур завдяки щільній оболонці витримує ви­сокі температури при нагріванні. Використовують для його сушіння шахтні сушарки, застосовуючи приблизно такі самі режими, як і для зернових. Насіння з високою вологістю сушать за кілька пропу­сків з проміжним (6…7 год) відлежуванням, під час якого підсохла оболонка поглинає вологу ядра, а при черговому пропуску легко ви­даляється (у насіння соняшнику, оскільки високі температури при­зводять до розтріскування оболонок).

Насіння соняшнику має високу шпаруватість (60…80 %), що пов'язано з малим опором, який воно чинить під час вентилювання чи сушіння. Тому ворох соняшнику сохне швидше, ніж інших сіль­ськогосподарських культур.

У практиці обробки та зберігання насіння соняшнику вважається сухим, якщо вологість його становить до 7 %, середньої сухості 7…8 %, вологим 8…9 %, сирим — понад 9 %,

Кращою для сушіння насіння соняшнику є швидка подача повіт­ря з високою температурою, ніж тривала з низькою. Щоб випарува­ти 1 кг води, треба затратити близько 2,7 МДж теплоти, а для випа­ровування такої самої кількості води в насінні соняшнику — понад 6 МДж у шахтних та близько 4 МДж у рециркуляційних сушарках. Сушіння треба проводити швидко з мінімальними затратами теп­лоти та електроенергії.

Насіння дрібнонасінних олійних культур(льону, рижію, гір­чиці) через низьку шпаруватість сушать при низькій витраті агента сушіння. Часто його сушать у суміші з насінням вівса, ячменю у співвідношенні 1 : 3 при температурі теплоносія 60…70 °С і нагрі­ванні до 40…45 °С.

Чисте насіння багаторічних травпід час сушіння в шахтних сушарках часто злипається, утворюючи затори між коробами, тому його сушать, змішуючи із зерном ячменю або вівса. Крім того, на­сіння багаторічних трав дуже дрібне й сипке, через те сушарки ма­ють бути добре ущільнені.

Насіння багаторічних трав добре сушиться в барабанних сушар­ках, де його температура може досягати 40…45 °С. Для дуже вологого насіння ця температура досить висока, тому на практиці потрі­бного режиму дотримуються регулюванням подачі палива.

При сушінні насіння тимофіївки в барабанній сушарці темпе­ратуру треба обмежувати до 100°С. Якщо вологість насіння не пе­ревищує 25 %, його нагрівають до температури не вище 35 °С.

Ворох конюшинибуває дуже засміченим. Тому його треба споча­тку просушити на стрічкових або карусельних сушарках чи на май­данчиках із застосуванням активного вентилювання.

Головною особливістю сушіння зерна кукурудзиє його низька вологовіддача порівняно із зерном інших зернових культур. Інтенсив­ність вологообміну зерна різних сортів кукурудзи неоднакова, оскіль­ки залежить від розмірів зернин, їх форми, фізичної будови, хімічно­го складу. Питома поверхня випаровування зерна кукурудзи вдвічі менша, ніж зерна пшениці. Щільна оболонка зерна кукурудзи утру­днює процес випаровування. Волога, проникаючи в зерно переважно через зародок, нерівномірно розподіляється по всіх частинах зернів­ки. Тому під час сушіння виникають неоднакові внутрішні напру­ження, які призводять до різної усадки тканин і утворення в ендо­спермі внутрішніх тріщин, які не порушують цілісності оболонок.

Стрижні качанів кукурудзи завжди вологіші, ніж зерно, але під час сушіння інтенсивніше випаровують вологу, ніж зерно.

Качани кукурудзисушать, як правило, у нерухомому шарі. На­сип качанів, очищених від обгорток, має хорошу шпаруватість, що полегшує циркуляцію повітря, яке подається під тиском чи завдяки припливно-витяжній природній вентиляції — протягів. Тому є ба­гато способів сушіння насінної кукурудзи в качанах: у камерних сушарках заводського типу; в засіках; на майданчиках; під навіса­ми; активним вентилюванням; в сапетках.

Після висушування качани на деякий час залишають у камері, де відбуваються перерозподіл вологи та вирівнювання вологості всієї маси, оскільки негайне охолодження викликає утворення трі­щин в зернах.

Висота насипу кукурудзи має бути такою, щоб ефективність ви­користання повітря була максимальною і не було непродувних зон.

Зерно продовольчої кукурудзисушать за більш жорстких режи­мів, для чого використовують шахтні сушарки типу ДСП-32, тобто такі, де можна підтримати певний режим: нагрівання зерна не ви­ще 50 °С, температура теплоносія не вище 130 °С і 110 °С при су­шінні кукурудзи відповідно для переробки та зберігання. Для на­сіння кукурудзи вологістю вище 22 % застосовують двоступінчастий режим сушіння (табл. При сушінні зерна і насіння пропускну здатність сушарок визна­чають за допомогою перевідного коефіцієнта К_п, який характеризує здатність зерна віддавати вологу з урахуванням рекомендованих температур агента сушіння та видалення вологи за один пропуск:

Найважливішим параметром процесу сушіння є температура агента сушіння та нагрівання зерна. Відхилення в температурі аген­та сушіння від заданих норм не повинно перевищувати ± З °С, а тем­пература нагрівання зерна ± 2 °С.

Температуру агента сушіння вимірюють у нагнітальній камері перед вхідними отворами підвідних коробів. Вимірювання проводять через кожні 30 хв за допомогою встановлених на сушарці електро-термометрів, покази яких записують у журналі оператора через кожні 2 год.

Температуру зерна визначити складніше, ніж температуру аген­та сушіння. В перші години роботи сушарки температуру насіння перевіряють через кожні 10 - 15 хв, відбираючи проби зерна при виході його з камери нагрівання. Регулюють температуру відкри­ванням дверець впуску повітря або піддувальних дверець. Після встановлення режиму сушіння температуру зерна вимірюють не рідше як через кожні 2 год.

У сучасних шахтних сушарках температуру нагрівання зерна контролюють за допомогою датчиків дистанційних термометрів, які встановлюють у підсушувальному бункері. Однак такий контроль дає тільки орієнтовні результати.

Після охолоджувальної колонки перевіряють також температуру зерна (вона може бути на 8 …10 °С вищою за температуру навколишнього середовища), а також якість зерна за такими органолептич­ними показниками, як колір, блиск, наявність сторонніх запахів. При порушенні режимів сушіння зерно може запаритись, окремі зернівки можуть підгоріти, обвуглитись, потемніти, містити сажу й мати запах диму.

Продуктивність сушарок визначається різними показниками:

- масою сирого зерна, що надходить у сушарку;

- кількістю випарову­ваної вологи в кілограмах за годину;

- тонно-процентах зниження вологості та ін.

Масу зерна і продуктивність сушарок виражають у натурально­му (умовному) обчисленні — планових одиницях. Планова одиниця сушіння (планова тонна) — це зниження вологості однією тонною продовольчого зерна пшениці на 6 % (з 20 до 14 % вологості). План сушіння, виробіток сушарок при оцінці ефективності їх роботи, оплату за роботу слід розраховувати, виходячи з планових одиниць.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
4. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
5. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
6. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
7. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
8. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
9. Аграрне виробництво і його особливості
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
12. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ

Переглядів: 3616