Оптимізація організації бізнес-процесів

ПІДПРИЄМСТВА

ЛЕКЦІЯ 11. ОПТИМІЗАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ

11.1. Оптимізація організації бізнес-процесів.

12.2. Оптимізація ресурсного забезпечення бізнес-процесів.

Оптимізація бізнес-процесів підприємства входить до основних економічних завдань з ефективної підтримки гомеостазу підприємства і має здійснюватися за такими напрямками:

1. Визначення оптимального обсягу виробництва, тобто такого, при якому б, по-перше, забезпечувався мінімальний з можливих рівень витрат виробництва; по-друге, дотримувалися б умови беззбитковості. Останнє означає, що всі вироблені одиниці продукції будуть реалізовуватися за ціною не нижчою від собівартості виробництва і реалізації.

Основними індикаторами при виборі оптимального обсягу виробництва є два види витрат: граничні (або маржинальні) витрати на виробництво одиниці продукції і середні питомі витрати.

Теоретично значення обсягу виробництва, при якому граничні витрати досягають мінімуму, відповідає «умовному рівню гомеостазу виробництва». Однак у реальному житті необхідно враховувати дві суттєві обставини. По-перше, підприємство має справу не тільки з одиницями продукції, виробленими при мінімальних витратах, – воно змушене починати з нульових обсягів виробництва (коли виробництво кожної одиниці продукції пов'язано з надвисокими витратами), доводячи їх до найдешевших. По-друге, завдання підприємства не тільки виготовити продукцію, але й реалізувати її з максимальною вигодою. І тут, з одного боку, потрібно брати до уваги не тільки граничні витрати, але й середні. З іншого боку, необхідно враховувати поведінку споживача, а вона теж змінюється в міру надходження додаткових одиниць продукції на ринок, тобто в міру насичення останнього.

2. Визначення оптимальної структури факторів виробництва. Є однією з найважливіших умов, необхідних для доведення режиму роботи підприємства до теоретично можливого рівня ефективності, наближеного до «умовного рівня гомеостазу».

При цьому до ключових належать два види оцінок:

а) Сполучення постійних і змінних факторів (постійних і змінних витрат). Додаткове залучення постійних факторів виробництва дає можливість заощадити не тільки працю людини. Як правило, вони дають можливість підняти загальний рівень культури виробництва і дисципліну праці, при цьому більш раціонально використовуються матеріали й енергія. Таким чином, вибираючи між постійними і змінними факторами виробництва, підприємство, власне кажучи, вибирає, що краще: витратитися один раз на капітальні вкладення і потім заощаджувати на поточних витратах чи заощадивши на устаткуванні, потім утричі дорожче платити при виробництві або експлуатації продукції.

Звичайно подібний вибір здійснюється на основі обліку динаміки постійних і змінних видів витрат залежно від зростання обсягу виробництва. Чим вищий обсяг виробництва, тим більш виправдане використання дорогих (причому, з самого початку виробництва) постійних факторів, адже їх одноразова ціна розноситься на більший обсяг продукції.

б) Визначення оптимального сполучення змінних факторів. Можливість оптимізації структури змінних витрат пов'язана з тим, що до змінних факторів належать трудові фактори та елементи оборотних фондів (сировина, матеріали, енергія), тобто все те, що дуже швидко може бути мобілізоване для збільшення випуску продукції, або від чого легко можна відмовитися, якщо потрібно скоротити виробництво.

З теоретичної точки зору, можливість такої оптимізації пов'язана також з двома обставинами: можливістю взаємного заміщення різних факторів виробництва та існуванням певного оптимуму сполучення факторів виробництва, при якому сумарні витрати на вкладання коштів будуть мінімальними.

3. Визначення оптимальних параметрів виробничої діяльності з урахуванням фактору часу. Фактор часу є одним із найважливіших параметрів оперативного управління процесами виробництва і реалізації продукції. Не випадковою є формула успіху на ринку: «Потрібна річ в потрібному місці в потрібний час».

Найважливішими характеристиками ефективності здійснення в часі процесів виробництва і реалізації продукції є середній залишок обігових коштів і середній період оборотності обігових коштів підприємства. А прискорення виробничо-комерційної діяльності призводить до покращення цих показників і обумовлює збільшення «вільної енергії» у системі.

4. Визначення оптимальних просторово-часових параметрів виробництва. Суть даного аналізу зводиться до того, щоб визначити ту виробничу стадію (глибину переробки сировини), після якої реалізація продукції давала б даному підприємству максимальну вигоду.

Як правило, будь-який вид продукції у своєму життєвому циклі проходить довгий стадійний шлях: від початкових етапів переробки сировини до кінцевих етапів сервісного обслуговування готової продукції. У цьому циклі беруть участь багато підприємств. Кожне підприємство самостійно вибирає той відрізок шляху (стадії виробництва й експлуатації продукції), в якому йому вигідно діяти. Так, сільськогосподарське підприємство може не обмежитися стадіями виробництва сільгосппродукції, створивши торговельну і сервісну мережу. Або навпаки, переробні чи сервісні підприємства, не будучи задоволеними якістю сільгосппродукції, можуть взяти у свої руки її виробництво.

Одним із критеріїв вибору конкретним підприємством точки оптимальності завершення виробничого циклу є максимальна прибутковість виробничої стадії для даного підприємства. Інакше кажучи, товар має зніматися зі сфери виробництва у сферу реалізації в найвищій точці отримання ним своєї прибутковості.

Щоб визначити цю точку, слід зробити ґрунтовний аналіз всіх можливих стадій виробництва, в яких потенційно може брати участь дане підприємство. При цьому варто додати, що потенційно можливі стадії, які прийнятні для конкретного підприємства, залежать від індивідуальних особливостей даного підприємства, його технічного і трудового потенціалу, інвестиційних можливостей і багато чого іншого.

5. Формування мотиваційного інструментарію підтримки гомеостазу підприємства. Усі зазначені елементи аналізу об'єднані однією метою – досягнення найбільш ефективного режиму роботи підприємства, який би сприяв максимальному накопиченню «вільної енергії» у даній економічній системі. Будь-яке відхилення від цього стану означає «відхід» за межі «умовного гомеостазу» системи, що спричиняє різке збільшення витрат підприємства. Тому механізм негативного зворотного зв'язку при стабільно працюючому підприємстві має жорстко регламентувати виробничу дисципліну, обмежувати будь-яку ініціативу, яка призводить до порушення норм витрати сировини і матеріалів (за незначними винятками дійсно інноваційних рішень, що сприяють підвищенню якості виробництва).

Саме такі напрямки оптимізації мають забезпечити максимально можливу ефективність функціонування підприємства, що сприятиме накопиченню «вільної енергії» в економічній системі і створюватиме передумови для підвищення рівня гомеостазу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі	\|	Оптимізація ресурсного забезпечення бізнес-процесів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.